96152 (598059), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Причини регулювання:

• особливості галузевої структури країни, коли вони не доповнюють один одного, а дублюють приводять до конкуренції, протиріч;

• суперництво в вивозі товарів, капіталу, роб. сили;

• інтеграція вироблення єдиної політики;

• діяльність ТНК;

• монополізм;

• необхідність спрощення процедур, виробка торгових звичаїв;

• політика.

24. Методи регулювання зовнішньої торгівлі.

Методи регулювання ЗТП

Економічні (тарифні та нетарифні) Не економічні ( не тарифні)

Економічні:

1. Тарифні:

Мито – сума плати за перетинання товаром кордону

Тариф – норма нарахування мита

• Адвалерний – відсоток від вартості товару

• Специфічний – в залежності від постачальників

• Альтернативний

• Комбінований

За розміром мито:

• Одноколонне

• Двоколонне

• Багато колонне

Закономірності тарифів

• Чим більший рівень розвитку країни, тим менше тарифи

• Тарифи розрізняють в залежності від ступеня обробки товару:

• Сировина – без мита

• Напівфабрикат – помірне мито

• Готові вироби – високі, особливо на товари не першої необхідності.

Приклад : ЄС сировина – 1%, напівфабрикати – 5%, готові вироби – 16%, водка – 25%, ікра – 30%.

Всі тарифи за звичай багато колонні.

В світі існує система приферецій:

1. загальна система – тим, що розвиваються

2. глобальна система – це країни, що розвиваються дають преференції друг другу.

В основі тарифів лежить так звана, гармонізована система опису і кодування товарів. Міжнародне бюро митних тарифів та послуг

Економічна роль тарифів імпортованих товарів та послуг:

- споживачі

- вітчизняні товаровиробники

Якщо тариф не несе заборонного характеру, то він приносить доход державі, який = ставка тарифу х вартість імпорту. Тарифи стримують НТП, бо власні підприємства не мають стимулу для підвищення їх якості. Тарифи призводять до торгових війн і втрат з обох сторін. СОТ дозволяє використовувати тарифи:

• в захисних цілях на товари розмір завозу яких загрожує національному виробництву;

• як міра, яка попереджає про порушення суспільних інтересів в цій сфері;

• як відповідь на дискримінацію свого експорту в інші країни;

1. Компенсаційні збори (обмеження імпорту країни)

Їх розмір не фіксується, він змінюється від зміни світових і внутрішніх цін.

Ціна внутр. – Ціна світ

1. Антидемпінгові збори. Демпінг:

• Розбійний (тимчасовий) витиск конкурентів – заборонений.

• Постійний ( необмежений в часі) – в 70рр. Японія входила на ринки.

• Соціальний (низькій рівень витрат виробництва із-за низької заробітної плати і низьких витрат на екологію)

Сутність антидемпінгової процедури.

В суд подають національні виробники аналогічної продукції на державу експортере. Береться країна аналог яка виробляє таку ж продукцію співставляються показники і утверджуються результати

1. Дискримінація імпорту. Податок на товари з однієї країни більш ніж з іншою.

2. Економічні методи стимулювання експорту:

• пряме фінансування експорту виробництва

• не пряме фінансування експорту виробництва: держава датує – банки, а вони в свою чергу надають безвідсоткові або з низькою відсотковою ставкою кредити виробникам певного виду продукції

• зниження податкової ставки з експортерів

• кредитування експорту: внутрішнє (кредитує власний виробник), зовнішнє (кредитує покупець), „зв’язаний кредит”

• страхування експорту: внутрішнє (держава надає кредити страховим компаніям а вона фінансує витрати)

Не економічні методи:

1. адміністративні – угоди між країнами законодавчі акти між країнами (ембарго)

2. кількісні:

• ліцензування – система письмах дозволів на експорт/імпорт товарів

• квотування – визначення кількості товарів, що може дати експортовано/імпортовано

• контингентування – визначення видів і кількості товарів вивоз/ввоз на визначені події (ярмарки, виставки)

• імпортні заборонні списки

1. Спеціальні методи – технічні і інші спеціальні вимоги, міжнародні регіональні і національні стандарти, система сертифікації, інспекції якості продукції.

25. Міжнародні організації з регулювання торговельних відносин.

1. ГАТТ (Загальна угода з торгівлі і тарифів) – звід правил, закономірностей світової торгівлі, своєрідна її конституція.

СОТ (Світова організація торгівлі)- поч. дії з 1995р. Займається проблемами світової торгівлі товарами і, крім того, регулюванням ринку послуг, питаннями навколишнього середовища, охорони прав інтелектуальної власності й ін.

2. ЮНКТАД (конференція ООН з торгівлі і розвитку)- створена в 1964р. Основні функції: розробка багатосторонніх правових актів в сфері світової торгівлі, допомога в узгодженні політики урядів і регіональних угрупувань в сфері торгівлі і розвитку, задоволення спеціальних потреб найменш розвинутих країн, сприяння їх розвитку через включення в міжнародну торгівлю.

3. Рада митного співробітництва (РМС) – створена у 1950р. з метою узгодження й уніфікації митних систем, митних процедур, відповідного законодавства.

4. Міжнародна торговельна палата (МТП) – створена в 1922р., займається встановленням і поширенням звичаїв, правил і норм міжнародної торгівлі, координує діяльність аналогічних національних палат.

26. Світовий ринок послуг, його особливості, структура, значення.

Послуга – це споживча вартість, що не має речової форми. Масштаби світового ринку послуг – $4 трильйони, в тому числі більше $2 трильйонів – це ринок ліцензій.

За структурою ринок послуг:

• ¼ - транспорт

• ¼ - туризм

• ½ - інші

На розвинені країни припадає 90% експорту і 80% імпорту.

Основні суб’єкти-виробники – ТНК, їх філії, тому що:

• послуги не можуть зберігатися

• їх виробництво і споживання співпадають за часом

• вони не відчутні

Послуги стимулюють експорт товарів і навпаки.

Класифікація послуг:

• традиційні (транспорт, зв’язок, страхування) і відносно нові (консалтинг, інженірінг)

• МВФ:

• транспорт (пасажирський і вантажний)

• поїздки ( ділові особисті, туризм)

• зв’язок

• будівництво

• страхування

• фінансові послуги

• комп’ютерні і інформаційні послуги

• ліцензійні послуги, реклама

• бізнес послуги:

• юридичні, маркетингові, посередницькі, консультаційні, ( з питань економіки і управління – це консалтінг, перевірка фінансового становища; кваліфікація кадрів – тренінг)

• особисті, культурні, рекреаційні, послуги;

• урядові послуги. Послуги держав.

Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), так класифікує послуги:

• факторні послуги – це ті, які пов’язані з рухом факторів виробництва.

• Не факторні послуги – всі інші.

В залежності від того який механізм здійснення послуг МБРР класифікує (можуть вимагати):

- мобільності покупця – тобто покупець країни А їде до країни Б.

- мобільність продавця – продавець країни А переміщається до покупця країни Б.

- одночасно мобільність і покупця і продавця.

27. Міжнародний обмін технологіями. Інтелектуальна власність.

технологія – це методи впливу на предмет праці, його обробки. Вона включає в себе технологію виробництва продукції і технологію управління виробництвом

Міжнародна передача технологій – це міждержавне переміщення науково-технічних досягнень на комерційній або безоплатній основі.

Трансфер технологій існує у:

• високому сенсі – це передача конструкторських рішень, знань, досвіду для виробництва товару.

• у широкому плані – все попереднє + експорт обладнання, машин, комплексних технологічних рішень, які реалізують нові технологічні процеси.

Особливістю зв’язків є довгостроковість господарських відносин. Основні причини, які обумовлюють розвитку ринку послуг (технологій):

а) нерівномірність розвитку країн

б) монополізація НТП крупними компаніями.

Форми продажу технологій:

1. Ліцензія – дозвіл на передачу технології фізичним або юридичним особами (ліцензіар) належного їм права на використання винаходу, промислового зразку, товарного знаку іншим юридичним та фізичним особам (ліцензіатам). Винахід – технічне рішення, яке має суттєву новизну, неочевидність і виробничу корисність. Патент – офіційний документ, який засвідчує монопольне право винахідника або його правоприємника на володіння, використання або розпорядження винаходом на визначений території і в визначений термін

Система видачі патенту:

• явочна

• перевірочна

Промисловий зразок – результат творчої діяльності людини в сфері художнього конструювання. Об’єктом промислового зразку можуть бути форма, рисунок, або розкраска, або їх сполучення, яке визначає зовнішній вид промислового виробу. Право власності ним засвідчує патент.

Товарний знак – це символ компанії, який використовується для індивідуалізації товару і який не може бути використаний іншими компаніями без офіційного дозволу володаря. У своїй країні він використовується визначений час якщо товар експортується , то товарний знак реєструється в країні імпорту.

1. COPYRIGHT – ексклюзивне право автора літературного, аудіо- або відео твору на показ та відтворення своєї роботи.

Усі ці поняття є елементами, символами промислової власності ( крім copyright ). Промислова власність і відносини з приводу copyright це все інтелектуальна власність.

Форми передачі технологій:

• патентні угоди – це міжнародні угоди (торгові), при яких володарю патенту дає право на використання патенту покупця.

• Продаж ліцензії ( ліцензійні угоди) – це міжнародні угода, при якій власник винаходу дозволяє другій стороні використання у визначених межах свої права на технологію.

• Система „ноу хау” – це продаж незапатентованих винаходів, інформації, яка має комерційну цінність.

• Інжиніринг – специфічні консультації по передачі технології знань, які необхідні для придбання, монтажу, та використання закуплених або орендованих машин, обладнання.

• Франчайзинг – це вид підприємницької діяльності, при якій одна фірма (франчайзер) надає право іншій (франшайзі) на використання товарного знаку, найменування фірми, технології, спеціальне обладнання, за що отримує систематичну плату.

Ліцензії бувають:

• Чисті (вони самі є предметом угоди)

• Супутні або супровідні – передаються в складі загального договору про постачання.

Ліцензійні угоди:

• про просту ліцензію. Ліцензіар може продавати ліцензію і іншим, і сам торгувати на цій території

• Виключна ліцензія. Ліцензіар може продавати ліцензію тільки одному суб’єкту і сам не може торгувати.

• Угода про повну ліцензію: практично продаж патенту.

Форми здійснення платежів:

1. паутальний – одноразовий

2. Роялті – платіж поступовий, частинами в залежності від узгоджених показників діяльності ліцензіата.

3. Виплата за додаткові послуги за узгодженими цінами або на умовах „cost-plus”.

4. Змішана.

28. Товарні знаки і регулювання умов їх використання.

Товарний знак – це символ компанії, який використовується для індивідуалізації товару і який не може бути використаний іншими компаніями без офіційного дозволу володаря. В усіх країнах товарний знак має правову охорону, яка діє:

• З моменту реєстрації

• Система фактичного використання, тобто підлягає захисту знак той фірми, яка використала його першою, а вже потім реєструється

За засобом використання товарний знак буває:

• Словесні

• Зображувальні

• Об’ємні

• Комбіновані

Товарний знак має впливати психологічно для чого наймають спеціалістів. Передача товарного знака здійснюється двома основними шляхами:

• Ліцензійна угода

• Франчайзінг

Реєстрація товарного знака за кордоном здійснюється шляхом подання заявки в міжнародне бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Проблема: товарний знак поступово перетворюється в „загальновживане слово”.

Характеристики

Список файлов книги