20594 (597047), страница 7
Текст из файла (страница 7)
Після завантаження складаються наступні документи:
акт на перевантаження негабаритної техніки (при необхідності);
маршрутний лист;
залізнична накладна та інші залізничні документи;
опис ОВТ, що перевозиться (для начальника варти в разі його наявності);
квитанції дорожніх відомостей за кількістю накладних;
опис знімального військового обладнання.
Н
ачальник військового ешелону (відправник військового транспорту) або його представник в товарній конторі, а де її нема - у начальника станції заповнює залізничні накладні та інші документи. Крім того, начальник військового ешелону у маршрутному листі та залізничній накладній, а представник відправника військового транспорту в опису, що вручає начальнику варти, і в накладній роблять запис про те, що ОВТ розміщенні та закріплені на залізничному рухомому складі правильно, стопорні і фіксуючі пристрої справні та приведені в положення, що виключає розвертання (повертання) або відхилення окремих частин і вузлів ОВТ та опломбовані. Після оформлення вказаних документів начальнику військового ешелону видаються квитанції шляхових відомостей за кількістю накладних та один екземпляр опису знімального військового обладнання.
В шляху слідування повинно вестись постійне стеження за станом кріплення ОВТ. При виявленні зміщення або порушення кріплення вантажу ешелон (транспорт) повинен бути затриманий для усунення недоліків.
Розвантаження ешелону може здійснюватися як на станції призначення, так і в тимчасових перевантажувальних районах. Розвантаження починається за командою начальника ешелону.
Начальник ешелону після здачі військового обладнання, що може бути знятим, оформлює (розкредитовує) транспортні документи на ешелон в товарній конторі, а там де її нема, у начальника станції, розписується в дорожніх відомостях та оформлює вимогу - накладну (форма 2) за перевезення вантажних вагонів. Начальнику ешелону вручаються накладні на ешелон з календарним штемпелем станції розвантаження. Ці документи підлягають здачі в штаб військової частини.
2.6.6 Розміщення автомобільної техніки на залізничному рухомому складі
В залежності від маси, розмірів та конструктивних особливостей техніка може бути розміщена на платформах (в напіввагонах) горизонтально або в похилому стані.
Борти платформ, люки та двері напіввагонів повинні бути закриті і закриті на запори, якщо це можливо за конструктивними особливостями техніки, що перевозиться. Допускається борта платформ не закривати на запори, а закріпляти в вертикальному положенні.
При перевезенні техніки, що не розміщується в межах підлоги платформ (напіввагонів), торцеві борти платформ опускаються на кронштейни; секції бокових бортів опускають і закріплюють за кільця на повздовжніх балках, а при відсутності кілець ув’язують проволокою діаметром не менш 4 мм. Двері напіввагонів відкривають до упорів та закривають. Техніка не повинна опиратися на відкинуті борти платформ.
Вихід окремих елементів техніки за межі лобового брусу вагона не повинен перевищувати 400 мм. Техніка, що виходить за межі лобового бруса більш ніж на 400 мм, перевозиться на зчепах вагонів з опорою на один або два вагони.
При завантажені на зчеп можливі два варіанти розміщення машин:
колісна машина може встановлюватися над зчепленням вагонів, при цьому колеса заднього (заднього і середнього) мосту повинні знаходитися у межах підлоги одного вагону, колеса переднього моста - сусіднього вагону:
гусенична або колісна машина може встановлюватися на одному вагоні, а частини її (ствол, стріла крана та таке інше) виходити за межі лобового бруса більш ніж на 400 мм, що не потребує прикриття, іншим вагоном.
Над зчепленням вагонів не дозволяється встановлювати гусеничні машини, машини з небезпечними вантажами, автоцистерни та іншу техніку з резервуарами, залитими легкоспалахуючими рідинами або стислим газом, колісні машини з числом осей більш трьох, колісні крани, екскаватори та майстерні (рухомі засоби ремонту і ТО).
При установці техніки над зчепом вантажовідправник на бокових бортах платформ (напіввагонів) зчепа з обох сторін робить надписи “Зчеп не роз’єднувати", рукоятки розчіпних важелів автозчепу закріплюють в гніздах кронштейнів м’яким дротом в положенні, що виключає розчеплення.
Маса завантаженої техніки не повинна перевищувати вантажопідйомності платформ (напіввагонів) з урахуванням перевантаження, що допускається. Візки вагонів повинні бути завантаженими рівномірно. Якщо це неможливо, то допускається, що різниця в завантаженні візків шестивісних вагонів не повинна перевищувати 15 т, восьмивісних - 20 т. Одночасно необхідно щоб навантаження, яке передається на кожен візок цих вагонів, не перевищувало половини вантажопідйомності, встановленої для вагонів даного типу з урахуванням перевантаження, що допускається.
Порожні вантажні автомобілі можуть розміщатися на платформі (в напіввагоні) або над зчепами із них в похилому положенні. Завантаження автомобілів в похилому положенні виконується своїм ходом з використанням в'їздних трапів, автомобільними та залізничними кранами, автонавантажувачами з крановими стрілами та комбінованим способом. Задні борти усіх автомобілів, за виключенням встановлених останніми, повинні бути відкритими та закріпленими.
При завантаженні автомобілів різних марок машини з більш широкими кузовами встановлюються попереду автомобілів, що мають кузова меншої ширини. Автомобілі встановлюють симетрично повздовжньої вісі платформ (напіввагонів) з додержанням установлених мінімальних зазорів між ними. Для зручності розвантаження останній автомобіль на зчепі повинен бути встановлений горизонтально. Паливні баки усіх похило завантажених автомобілів можуть бути залиті пальним не більш як на одну третину.
Для розміщення та закріплення техніки застосовують дротяні розтяжки (ув’язки, обв’язки), дерев’яні упорні та бокові бруски, дерев’яні вкладиші, підкладки, прокладки, розпірні бруски, стійки, цвяхи, скоби, а також стандартне кріплення багаторазового використання (УМК, шпори, упорні башмаки, струбцини - розтяжки, струбцини, табельні розтяжки). Порядок забезпечення засобами кріплення та їх застосування визначається Настановою з перевезення військ.
2.6.7 Особливості закріплення АТ на рухомому залізничному транспорті
Закріплення на платформах гусеничних машин з справними гальмовими системами та ходовою частиною, розташуванням центру мас над підлогою платформ не вище 1,5 м здійснюється одним із наступних способів: універсальними багатообертовими кріпленнями; металевими шпорами; дерев’яними упорними брусками та дротовими (табельними) розтяжками; металевими упорами та дерев’яними вкладишами; дерев’яними упорними брусками та вкладишами; струбцинами - розтяжками та струбцинами.
Всі способи закріплення, крім закріплення дерев’яними упорними брусками та вкладишами, застосовують при транспортуванні техніки в складі військових ешелонів, а також окремих транспортів з вартами. Закріплення дерев’яними упорними брусками та вкладишами застосовують при перевезенні техніки тільки військовими ешелонами, при цьому повздовжні борти платформ повинні бути закриті.
Перед завантаженням техніку приводять у положення для транспортування залізницею у відповідності до інструкції з експлуатації.
Гусеничні машини, маса яких перевищує половину вантажопідйомності платформ з урахуванням перевантаження, що допускається, перевозяться по одній одиниці на платформі. Гусеничні машини встановлюють симетрично подовжній вісі платформи. Звисання гусениць з обох сторін платформи повинен бути однаковим (допускається різниця не більш 40 мм).
Кожна одиниця гусеничної техніки, що завантажена та закріплена на платформі одним з перелічених способів, повинна бути поставлена на передачу заднього ходу та загальмована. Важіль коробки передач та педаль гальма після цього пломбують. Важіль подачі палива встановлюють в нульове положення.
Колісні автомобілі на платформах можуть перевозитися встановленими як горизонтально так і похило.
Закріплення на платформах колісних машин встановлених горизонтально може виконуватись одним з наступних способів: універсальними багатообертовими кріпленнями; дерев’яними упорними брусками та дротовими (табельними) розтяжками; дерев’яними упорними та боковими брусками.
Перший та другий способи застосовують при перевезенні в складі військових ешелонів і транспортів колісних машин масою окремих одиниць до 40 т при наявності надійно діючої гальмової системи та справної ходової частини. Другий спосіб застосовують крім цього для закріплення машин без гальм масою окремих одиниць до 10 т.
Третій спосіб застосовують при перевезенні на платформах із закритими бортами колісних машин масою окремих одиниць до 12 т при наявності у них надійно діючої гальмової системи та справної ходової частини та тільки у складі військових ешелонів.
Забороняється закріпляти за третім способом причепи, напівпричепи, автопотяги, автокрани, автомобілі з чотирма та більше осями, а також автомобілі з резервуарами, що залиті легкоспалахуючими рідинами або стислими газами, а також з небезпечними вантажами.
Всі три способи можуть застосовуватися для колісних машин, що мають висоту центра маси над підлогою платформи не більш 1,7 м.
Машини встановлюють симетрично подовжній вісі платформи і закріплюють тільки після остаточної їх установки. Кожна завантажена на платформу машина повинна бути поставлена на нижчу передачу і загальмована. У автомобіля з двома - трьома ведучими мостами, встановленого над зчепленням, передній міст виключається.
Закріплення колісних машин за першим способом масою окремих одиниць до 15 т виконують одним комплектом УМК-1К, масою 15,1 … 26,0 т - одним комплектом УМК-2К, а масою понад 26 т - двома комплектами УМК-2К. За другим способом закріплення техніки масою до 24 т виконується чотирма дротовими (табельними) розтяжками та масою від 24,1 до 40 т - вісьмома розтяжками. В залежності від маси машин та їх конструктивних особливостей колеса підклинюють чотирма або вісьмома дерев‘яними упорними брусками.
За третім способом закріплення колісних машин типові упорні бруски, що підклинюють колеса, укладають довшою стороною вздовж платформи, а бокові - впритул до бокової поверхні покришок передніх і задніх коліс з зовнішньої або внутрішньої сторони (при завантажені над зчепами платформ бокові бруски у передніх коліс укладаються з зазором 20…30 мм від бокових поверхонь коліс.
Автопотяги (автотягачі сідельного типу з напівпричепами) можуть бути закріплені двома способами: упорами УМК; упорними брусками та розтяжками.
Автопотяг, що перевозиться в зчепленому стані, слід розглядати та закріпляти як дві самостійні одиниці. Автопотяг в залежності від його розмірів розташовують на одній платформі або на зчепі двох платформ. Над зчепленням платформ розташовують автотягач, або автотягач закріплюють повністю на одній платформі, а напівпричіп - на другій таким чином, щоб балансирний візок напівпричепа мав вільне повздовжнє переміщення.
Автомобілі, що завантажені на платформи в похилому положенні, закріплюють упорами УМК або дерев‘яними упорними брусками та дротовими (табельними) розтяжками.
Передні колеса похило завантаженого автомобіля доцільно розміщувати над поперечними брусками кузова автомобіля, що стоїть попереду
Колісну техніку (автомобілі, причепи, напівпричепи та інше) закріплюють при перевезенні в напіввагоні шістьома дротовими розтяжками. Крім того, суміжні машини ув‘язують між собою двома горизонтальними ув‘язками. Машини в цьому випадку обов‘язково повинні бути загальмовані. Схема завантаження транспортних засобів на залізничні платформи наведена у додатку 34.
2.6.8 Технічне обслуговування машин в ході транспортування
Перед транспортуванням техніки залізницею необхідно виконати наступні роботи:
повністю заправити паливні баки паливом, за винятком машин, які транспортуються похилим способом;
заправити ємності паливозаправників на 100% або повністю звільнити;
привести навісне устаткування в транспортне положення;
закрити колісні крани, борти;
знизити тиск в шинах майстерень рухомих засобів ремонту і ТО, радіостанцій та інших машин з кузовами-фургонами до 0,05 МПа (0,5 кГс/см2);
натягнути гусеничні ланцюги для їзди дорогами з твердим покриттям.
При транспортуванні автомобільної техніки залізницею на зупинках виконується контрольний огляд, при якому перевіряється надійність кріплення машин, герметичність систем двигуна, цілісність пломб, комплектність машин, стан укривочних брезентів, засобів маскування.
В перебігу транспортування призначаються спостерігачі із складу ремонтно-евакуаційних груп або водіїв, які стежать за станом автомобільної техніки в процесі руху ешелону та на зупинках.
На одній з найближчих зупинок перед станцією розвантаження за вказівкою начальника ешелону водії готують свої машини до розвантаження. Вони виконують заправку водою (якщо вона зливалася), підігрів в зимовий час та опробування двигуна (дотримуючись при цьому правил пожежної безпеки). Знімати кріплення з техніки до прибуття ешелону в пункт розвантаження забороняється.
Після транспортування машини розвантажуються та розосереджуються в районі збору, де усувають несправності, виконують доукомплектування, дозаправлення ПММ, водою та проводять роботи з підготовки ВАТ до використання.
При перевезенні повітряним транспортом паливні баки заправляються паливом тільки на 90%, тиск в шинах не повинен бути вище норми. При польоті на висоті п’яти тисяч метрів та більше система охолодження заправляється низькозамерзаючою охолоджувальною рідиною.
Транспортування машин автомобільним транспортом методом буксирування здійснюється у відповідності з Правилами дорожнього руху.
3. Організація ремонту автомобільної техніки
3.1 Види ремонту автомобільної техніки
В залежності від характеру пошкоджень (несправностей) та трудомісткості робіт по їх усуненню встановлені наступні види ремонту: для автомобілів, гусеничних машин та тракторів - поточний, середній капітальний та регламентований; для агрегатів та причепів - поточний і капітальний.
В Збройних Силах України прийнята система ремонту машин, при якій середній і капітальний ремонт планується згідно встановленим міжремонтним пробігам, регламентований ремонт через 12-15 років служби (див. додаток 36), а фактична потреба в ремонті встановлюється в залежності від технічного стану машини.
Поточний ремонт машини полягає в усуненні несправностей шляхом заміни або ремонту несправних деталей, механізмів, приладів, а також у виконанні необхідних регулювальних, кріпильних, зварювальних, слюсарно-механічних та інших ремонтних робіт. При поточному ремонті машин допускається заміна окремих агрегатів, в тому числі одного основного, крім кузова легкового автомобіля (автобуса), корпусу або рами машини, а для багатовісних автомобілів - також двигуна та гідромеханічної передачі.
Середній ремонт машини полягає в заміні або капітальному ремонті не менше двох і не більше половини основних агрегатів, крім кузова легкового автомобіля (автобуса), корпусу або рами машини. При цьому обов’язково перевіряється технічний стан і при необхідності виконується поточний ремонт інших агрегатів, механізмів та приладів, а також регулювальні, кріпильні, зварювальні, слюсарно-механічні та інші ремонтні роботи та технічне обслуговування машин з метою відновлення ресурсу всіх агрегатів і машини в цілому до чергового капітального ремонту (або списання).
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
