20594 (597047), страница 5
Текст из файла (страница 5)
Організація паркових і парково-господарських днів
У відповідності з вимогами Статуту внутрішньої служби ЗС України та наказів Міністра оборони України, з метою підтримки ОВТ в постійній бойовій готовності у всіх військових частинах щомісячно під керівництвом командирів військових частин проводяться не менше двох паркових днів (ПД), крім парково-господарських днів із залученням всього особового складу частини.
Термін проведення паркових днів визначаються планом бойової підготовки частини, а в підрозділах - розкладами занять. Тривалість праці особового складу в паркові дні повинні бути не менше восьми годин. Залежно від обсягу робіт, пори року, погодно-кліматичних та інших умов, розпорядок на парковий день у кожному випадку може встановлюватися командиром частини. Забороняється проведення паркових днів у передвихідні та передсвяткові дні, поєднання їх із іншими заняттями, а також з господарськими роботами, призначення у ці дні особового складу ремонтних підрозділів військових частин, водіїв (механіків-водіїв) автомобільної техніки в наряд.
Відповідальність за підготовку і проведення паркового дня (парково-господарського) покладається на командира частини та командирів підрозділів.
План проведення паркового дня (парково-господарського) розробляється технічною частиною разом із заступником командира військової частини з озброєння, начальниками родів військ і служб і затверджується командиром частини.
Матеріально-технічне забезпечення всіх видів робіт здійснюється заступником командира військової частини з озброєння, а також начальником АС.
Підготовка паркового дня організується завчасно, поетапно (додаток 17). Завдання паркового дня повинні вирішуватися шляхом раціонального використання засобів технічного обслуговування і ремонту автомобільної техніки і всебічної підготовки особового складу до виконання усіх робіт паркового дня.
Посадові особи автомобільної служби працюють у парку, оглядають автомобільну техніку згідно з графіком огляду частини посадовими особами в межах своїх обов'язків, контролюють роботу особового складу, постів і бригад, організованих автомобільної служби.
Після завершення робіт командир частини підводить підсумки, виходячи з результатів особистого контролю, доповідей своїх заступників, офіцерів штабу, командирів батальйонів (дивізіонів) і окремих підрозділів, оголошує кращі підрозділи за підсумками паркового дня.
Технічне діагностування автомобільної техніки
Метою технічного діагностування автомобільної техніки є:
підтримання надійності роботи машин і безпеки руху за рахунок своєчасного виявлення і усунення несправностей;
зменшення витрат запасних частин і матеріалів за рахунок виключення передчасних (часто зовсім не потрібних) розбирань складальних одиниць чи агрегатів;
зменшення трудовитрат на ТО і ремонт за рахунок поступового переходу від планово-попереджувального виконання їх до обслуговування за потребою (за фактичним технічним станом), але з обов’язковим плановим проведенням змащувальних робіт і діагностуванням машин у визначені терміни або на замовлення водіїв.
Завданнями діагностування є:
установлення об’єктивного технічного стану машин (агрегатів), результатом чого є діагноз-висновок про технічний стан об’єкта діагностування;
визначення ресурсу безвідмовної роботи машин (агрегату), тобто прогноз усього ресурсу.
Засоби технічного діагностування автомобільної техніки
Заміри значень діагностичних параметрів здійснюються спеціальними діагностичними засобами.
У військах найбільше розповсюдження отримали портативні засоби діагностування в рухомому і переносному варіантах.
Серед основних таких засобів, які найбільше часто застосовуються у військах (незалежно від виду постачання) є такі:
устаткування для діагностування електрообладнання;
устаткування для діагностування агрегатів, вузлів та систем АТ.
Перелік основних діагностичних засобів АТ за їх групами наведено у додатку 18.
2.5 Річні норми витрати моторесурсів, порядок їх застосування та контроль за витратою моторесурсів
Використання АТ у ЗСУ в мирний час здійснюється тільки за штатним призначенням та з дотриманням установлених технічних норм і правил в межах річних норм витрати моторесурсів. Ці норми визначаються “Керівництвом щодо визначення річних норм витрати моторесурсів автомобільної техніки у ЗС України на мирний час”, введеного в дію наказом МО України від 01.11 02 р. №310.
Річні норми установлюються на кожну штатну одиницю АТ в залежності від групи експлуатації, призначення чи умов і характеру виконання завдань військовою частиною.
Річні норми витрати моторесурсів АТ (додаток 19) включають 5% резерву вищестоящого керівництва для проведення непередбачених планами бойової підготовки та господарської діяльності військ (сил). Ця величина річної норми кожної марки машин не планується, не використовується у військової частині та не забезпечується ПММ.
Для навчання водінню машин водіїв, механіків-водіїв, офіцерів і прапорщиків моторесурси визначаються понад основних норм на АТ (додаток 20). Також, додатково до основних норм, визначаються норми для обкатки нової автомобільної техніки та тієї, яка пройшла середній, капітальний чи відновлювальний ремонт (додаток 19).
Витрати моторесурсів на опробування машин тривалого зберігання здійснюються у обсязі, який передбачається “Керівництвом по зберіганню автомобільної техніки і майна", введеного в дію наказом заступника Міністра оборони з озброєння - начальника Озброєння Збройних Сил України від 22.08.98 р. №72. Норми витрат моторесурсів причепів і напівпричепів визначаються стосовно до норм витрати моторесурсів їх тягачів.
Для відпрацювання завдань з бойової підготовки та скорочення витрат ресурсу бойових та стройових машин, особливо автомобільних базових шасі, на яких змонтовані ОВТ, наказом відповідного командира (начальника) військової частини на підставі розрахунку, який затверджується старшим начальником, дозволяється виводити з числа бойової та стройової груп експлуатації необхідну кількість машин кожного типу та визначити їм збільшену витрату моторесурсів в межах норм, які забезпечують виконання програм навчання особового складу частини за фахом. При цьому для зазначених цілей виділяються машини з меншим ресурсом до чергового ремонту.
Усі зміни річних норм витрати моторесурсів машин оголошуються в наказах командира військової частини. Встановлена у наказі річна норма, дата та номер наказу записуються до розділу "Особливі позначки" паспорта (формуляра) машин та засвідчуються гербовою печаткою військової частини.
Машини, які достроково відпрацювали встановлені на рік моторесурси (легкові автомобілі - на місяць), знімаються з експлуатації на строк, який визначається величиною пробігу. Посадові особи, з вини яких допущено використання машин не за прямим призначенням та перевитрата моторесурсів, приймаються до відповідальності за встановленим порядком.
Контроль за використанням та законністю витрати моторесурсів здійснюється посадовими особами згідно схем, наведених у додатках 21, 22.
Під час перевірок особлива увага приділяється витраті моторесурсів автомобільних базових шасі та їх готовності до використання за призначенням. За результатами перевірок витрат моторесурсів у військових частинах, з'єднаннях, об'єднаннях, армійському корпусі, видах Збройних Сил України складаються відповідні акти, а у випадках незаконних витрат або перевитрат моторесурсів видаються накази відповідних командирів (начальників).
2.6 Організація зберігання та транспортування автомобільної техніки
2.6.1 Загальні положення зі зберігання автомобільної техніки та майна
Зберігання автомобільної техніки організовується згідно Керівництва зберігання автомобільної техніки та майна у Збройних Силах України, яке затверджене наказом заступника Міністра оборони України з озброєння - начальника Озброєння Збройних Сил України від 22.07.1998 року №72.
Зберігання машин включає: спеціальну підготовку машин (консервацію); технічне обслуговування в процесі зберігання; перевірку стану і випробування машин; переконсервацію машин; заміну (освіження) шин, акумуляторних батарей, ПММ та інших експлуатаційних матеріалів з обмеженим терміном служби. Обсяг робіт щодо підготовки до зберігання, ТО під час зберігання, періодичність випробування і переконсервації визначаються в залежності від умов і видів зберігання.
Установлено чотири категорії умов зберігання: легка - Л, середня - С, жорстка - Ж, і дуже жорстка - ДЖ. При визначенні категорії умов зберігання ВАТ приймаються: в опалювальному приміщенні - легка категорія (Л); у закритому неопалюваному приміщенні - середня (С); під навісом - жорстка (Ж); на відкритих майданчиках у всіх кліматичних зонах і під навісом у районах із промисловою і морською атмосферою - дуже жорстка (ДЖ).
На території України виділяються такі основні зони, які відрізняються характером впливу кліматичних факторів на зберігання техніки, а саме:
північна зона. Помірно вологий з теплим кліматом: з південного заходу на північній схід по кордону Знам’янка - Червоноград, південно-східна частина Хмельницької області, північні частини Кіровоградської та Харківської областей, південні частини Київської, Сумської та Чернігівської областей, а також Черкаська область;
південна зона. Сухий, помірно-жаркий з м'якою зимою: північні райони Одеської, Херсонської, Миколаївської та Запорізької областей і частина Криму;
східна зона. З підвищеною температурою: північні частини Кіровоградської, Полтавської та Харківської областей, Дніпропетровська, Луганська та Донецька області, а також північні частини Одеської, Херсонської, Миколаївської та Запорізької областей;
західна зона. З підвищеною вологістю: Волинська, Ровенська, Житомирська, Тернопільська, північні частини Чернігівської, Львівської, Івано-Франківської, Вінницької, Київської та Сумської областей, більша частина Хмельницької області, а також частково Закарпатська, Чернігівська області. Південний кордон районів проходить через Каменець-Подільський - Вінницю - Київ - Глухів.
При зберіганні різних видів автомобільного майна повинна бути забезпечена категорія умов зберігання не нижче зазначеної в додатку 23.
На зберігання машини ставляться і утримуються технічно справними, цілком укомплектованими і спеціально підготовленими так, щоб забезпечити їх збереження та можливість приведення до використання у найкоротший термін.
Залежно від тривалості перерви щодо використання АТ встановлюються два види зберігання: короткочасне - розраховане на строк від одного місяця до одного року, тривале - більше одного року. На короткочасному зберіганні утримується автомобільне майно поточного постачання, на тривалому - майно непорушного запасу (НЗ).
Дизельні двигуни типу В-2, які установлені на машинах, та ті, що зберігаються на складах, піддаються консервації, якщо перерва в їх використанні або тривалість зберігання перевищує один місяць.
Машини, що утримуються на тривалому зберіганні, розміщуються окремо від інших машин. Порядок доступу до них визначається командиром військової частини.
Нові машини, а також машини, які прибули з КР і СР, необхідно ставити на тривале зберігання після їх обкатки.
Машини на яких встановлено озброєння, спеціальне обладнання, рухомі засоби ремонту і ТО автомобільної техніки (майстерні), ставляться на тривале зберігання після обкатки шасі.
Обкатка машин на колісному шасі - до 1000 км., на гусеничному до 300 км.
Запас ходу до КС (СР) машин, які підлягають зберіганню повинен бути не менше встановленої норми.
Машини на зберіганні утримуються в спеціально обладнаних місцях в опалюваних та неопалюваних сховищах, під навісами і на відкритих майданчиках.
Машини тривалого зберігання, а також гусеничні та колісні тягачі, гусеничні транспортери-тягачі, спеціальні і важкі колісні шасі, спеціальні бойові та стройові машини повинні утримуватись у сховищах.
Порядок утримання машин на короткочасному зберіганні встановлюється такий:
паливні баки, картери агрегатів та механізми заповнені паливом і оливами всесезонних або зимових сортів;
системи охолодження утримуються заправленими низькозамерзаючою рідиною на всій автомобільній техніці;
акумуляторні батареї встановлені на машинах, а при температурі повітря нижче - 15ºС знімаються та зберігаються в акумуляторній (в приміщенні, що опалюється), крім випадків, коли особливими вказівками передбачається їх зберігання на машинах;
колеса і підвіска автомобіля не розвантажені;
брезент для укриття та індивідуальний комплект ЗІП зберігається у машині.
Крім того, під час зберігання машин на відкритому майданчику необхідно:
на скло в середині машини встановити щити із картону або іншого світлонепроникного матеріалу;
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
