20543 (597042), страница 5
Текст из файла (страница 5)
Висновок: Інтервал часу між першою і другою фазами складає 35,94 с.
Дії населення.
-
Попередні заходи захисту включають:
-
сейсмостійке будівництво;
-
підготовку служб спасіння і ліквідації наслідків;
-
нейтралізація джерел підвищеної небезпеки;
-
навчання населення правилам поведінки під час землетрусу;
-
наявність в кожному будинку (квартирі) аптечок першої медичної допомоги;
-
закріплення в будинках столів, шаф і інш.
7. Дії людей під час землетрусу
З початку землетрусу люди, люди що перебувають в будинку до 2-х поверхів, повинні негайно залишити приміщення і вийти на відкрите місце (за 25 – 30 с.). При неможливості залишити приміщення, стати в перерезі дверей, капітальних внутрішніх стін, вимкнути світло, газ. Після припинення підземних поштовхів покинути приміщення (лифтом користуватись заюоронено). Далі треба приступити до рятування людей.
8. Осередок ураження при повені
Головними характеристиками повені є:
-
Максимальна швидкість потоку при повені
,
де Vзв – швидкість води в річці за звичайних умов, м/с; hзв – глибина річки; h – висота підйому води, м.
-
Ширина затоплюваної території при повені
,
де - кут нахилу берега в градусах.
-
Глибина затоплення
hз = h – hм,
де hм – висота місця об’єкта, м.
Фактична швидкість потоку затоплення
,
де f – параметр, що враховує зміщення об’єкта від русла річки (0,3 – 1,3).
Уражаюча дія хвилі затоплення визначається її швидкістю і висотою.
Наприклад, цегляні житлові будинки одержують слабкі руйнування при Vз = 1,5 м/с; h=2,5 м; середні (2,5 м/с, 4 м), сильні (3 м/с, 6, м).
Дії населення.
Найефективнішим способом захисту від повені є евакуація. Перед евакуацією необхідно вимкнути в будинках електроенергію, воду, газ, взяти запас продуктів, медикаментів, документи і відбути за вказаним маршрутом. При раптовій повені треба терміново залишити будинок і знайти найближче небезпечне підвищене місце.
Після спаду води необхідно дотримуватись заходів безпеки і не торкатись електропроводки; не викоритовувати продк\укти харчування що поапли у воду. При вході в будинок провітрити його, забороняється вмикати електрику та газ.
Оцінка радіаційної обстановки
Серед потенційно-небезпечних виробництв особливе місце займають радіаційно-небезпечні об’єкти (РНО). До типових РНО відносяться: атомні електростанції (АЕС); підприємства з виготовлення ядерного палива, з переробки відпрацьованого ядерного палива і захоронення радіоактивних відходів; науково-дослідницькі та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами; ядерні енергетичні установки на об’єктах транспорту.
Радіаційні аварії – це аварії з викидом (виходом) радіоактивних речовин (радіонуклідів) або іонізуючих випромінювань за межі, непередбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно-небезпечних об’єктів, в кількостях більше встановлених меж їх безпечної експлуатації.
Радіаційні аварії на РНО можуть бути двох видів: коли викид радіонуклідів у навколишнє середовище відбувається внаслідок аварії або теплового вибуху та зруйнування РНО; коли аварія відбувається внаслідок вибухової ядерної реакції. В цьому випадку зараження навколишнього Середовища буде таким, як при наземному ядерному вибуху.
Найнебезпечнішими зі всіх аварій на РНО, є аварії на АЕС. Характер і масштаби радіоактивного забруднення місцевості при аварії на АЕС залежать від Характеру вибуху (тепловий, чи ядерний), типу реактору, ступеня його зруйнування, метеоумов і рельєфу місцевості. В ядерних реакторах на теплових нейтронах як паливо використовується слабо збагачений природний уран-235.
Такі реактори поділяються на: водо-водяні енергетичні реактори (BBEP-600, ВВЕР-1000), в яких вода є одночасно і теплоносієм, і сповільнювачем та реактори великої потужності канальні (РБМК-1000, РБМК-1500), в яких графіт використовується як сповільнювач, а вода – теплоносій, циркулює по каналах, які проходять через активну зону.
Для характеристики радіоактивного забруднення застосовують ступінь (щількість) забруднення, який характеризується поверхневою щільністю зараження радіонуклідами і вимірюється активністю радіонукліда.на одиницю площі (об’єму). Основною дозиметричною величиною, за допомогою якої оцінюється дія радіації є доза випромінювання – щількість енергії, яка поглинута одиницею маси опроміненого середовища.
Експозиційна доза визначається тільки для повітря при гама і рентгенівському випромінюванні. Поглинута доза визначається для речовин.
Еквівалентна доза – це дозиметрична величина для оцінки шкоди, нанесеної здоров’ю людини від дії іонізуючого випромінювання будь-якого складу. Вона дорівнює добутку поглинутої дози на коефіцієнт якості. Для гама і бета-випромінювання цей коефіцієнт становить 1, а для альфа-випромінювання – 20 (табл. 2.2).
Таблиця 2.2 - Одиниці вимірювання радіоактивного забруднення
| Дозиметричні величини | Одиниці вимірювання | Переведення одиниць | |
| Сі | несистемні | ||
| Активність | Беккерель (Бк) (1 розпад ядра атома за 1 сек.) | Кюрі (Ки) |
|
| Ступінь забруднення | Бк/м2 | Ки/м2 |
|
| Експозиційна доза | 1 кулон електричних зарядів у 1 кг повітря Ки/кг | Рентген (Р) доза, що створює на 1 см2 повітря 2,1 × 109 |
|
| Поглинута доза | Грей (Гр) 1 кг речовини поглинає Енергію в 1 Дж | Рад |
|
| Еквівалентна доза | Зіверт (Зв) | бер |
|
| Потужність дози | Рентген на годину ( | ||
)Місцевість, що забруднюється внаслідок радіаційної аварії, за щільністю забруднення радіонуклідами умовно поділяють на зони: зону відчуження, зону безумовного (обов’язкового) відселення, зону гарантованого (добровільного) відселення і зону підвищеного радіоекологічного контролю (табл. 4.2).
За дозами опромінення зону зараження поділяють на наступні зони: надзви-чайно-небезпечного забруднення (зона Г), небезпечного забруднення (зона В), сильного забруднення (зона Б), помірного, забруднення (зона А) і зону радіаційної небезпеки (зона М) (табл. 2.6).
При ліквідації наслідків в зоні “М” та інших зонах повинні виконуватися основні заходи захисту: радіаційний і дозиметричний контроль, захист органів дихання, профілактичне використання препаратів йоду, санітарна обробка людей, дезактивація одягу, техніки. В зоні “А” при виконанні рятувальних і інших робіт переміщення людей потрібно проводити з використанням броньованої техніки. У зонах “Б”, “В”, “Г” ніякі роботи в мирний час, як правило, виконуватися не повинні.
При аваріях на РНО з ядерним вибухом або при використанні ядерної зброї характеристика зон радіоактивного забруднення місцевості наведена у табл. 2.3.
Таблиця 2.3 - Характеристика зон радіоактивного забруднення місцевості при аваріях на РНО за щільністю забруднення радіонуклідами
| Зона забруднення | Ступінь (щільність) забруднення грунту довгоживучими радіонуклідами (поверх доаварійного рівня) | Ефективна доза опромінення населення в рік із урахуванням коефіцієнту міграції радіонуклідів у рослині | ||
| Цезію Cs | Стронцію Sr | Плутонію Pu | ||
| Зона відчуження – це територія з якої проводиться евакуація населення негайно після аварії і на ній не здійснюється господарська діяльність | ||||
| Зона безумовного відселення | ≥15,0 | ≥3,0 | ≥15,0 | >5,0 мЗв (0,5 бер) |
| Зона гарантованого відселення | 5,0–15,0 | 0,15–3,0 | 5,0–15,0 | >0,5 мЗв (0,5 бер) |
| Зона підвищеного радіоекологічного контролю | 1,0–5,0 | 0,02–0,15 | 0,005–0,01 | <0,5 мЗв (0,5 бер) |
Таблиця 2.4 - Характеристика зон радіоактивного забруднення місцевості при ядерних вибухах
| Найменування зон | Індекс зон | Доза опромінення за час до опромінення до повного розпаду РР (Рад) | Потужність зони опромінення на зовнішній границі зони, | ||
| На зовнішній границі зони | На внутрішній границі зони | Через 1 годину після вибуху | Через 10 годин після вибуху | ||
| Помірного забруднення | А | 40 | 400 | 8 | 0,5 |
| Сильного забруднення | Б | 400 | 1200 | 80 | 5 |
| Небезпечного забруднення | В | 1200 | 4000 | 240 | 15 |
| Надзвичайно небезпечного забруднення | Г | 4000 | – | 800 | 50 |
Радіоактивні продукти, що визначають радіаційну обстановку в районі радіаційної аварії створюють суттєвий вплив на дію формувань, режими проживання і роботи населення та на проведення аварійно-рятувальних робіт.
Виявлення радіаційної обстановки передбачає визначення методом прогнозування чи за фактичними даними (даними розвідок) масштабів і ступеня радіоактивного забруднення місцевості і атмосфери з метою визначення їх впливу на життєдіяльність населення, дію формувань чи обґрунтування оптимальних режимів діяльності, робітників і службовців об’єктів господарської діяльності.
Попередній прогноз радіаційної обстановки здійснюється шляхом розв’язування формалізованих задач, які дозволяють передбачити можливі наслідки впливу аварії на населення, особовий склад формувань при всіх видах їх дій та оптимізувати режими роботи формувань на забрудненій місцевості, режим роботи підприємств.
Укладаючи прогноз вірогідної радіаційної обстановки, вирішують кілька завдань:
-
визначення зон радіаційного забруднення та нанесення їх на карту (схему);
-
визначення часу початку випадіння радіаційних опадів на території об’єкта;
-
визначення доз опромінення, що може одержати людина на зараженій території;
-
визначення тривалості перебування на забрудненій території;
-
визначення можливих санітарних втрат при радіаційній аварії.
Вихідними даними для проведення такого прогнозу є:
-
тип і потужність ядерного реактора (РБМК-1000, ВВЕР-1000);
-
кількість аварійних ядерних реакторів – n;
-
частка викинутих радіоактивних речовин (РР) – h (%);
-
координати РНО;
-
астрономічний час аварії – Тав ;
-
метеоумови;
-
відстань від об’єкта до аварійного реактора – Rк (км);
-
час початку роботи робітників і службовців об’єкта – Тпоч (год.);
-
тривалість дій (роботи) – Троб. (год.);
-
коефіцієнт послаблення потужності дози опромінення – Кпосл.
Порядок розрахунків при оцінці радіаційної обстановки при аварії на АЕС.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
