13864 (596886), страница 21

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 21)

6.3 Нормування праці в сільському господарстві

Нормування праці - це встановлення норм витрат робочого часу на одиницю роботи чи продукції або визначення планового обсягу роботи (продукції) в одиницю робочого часу.

На сільськогосподарських підприємствах (в об'єднаннях) нормування витрат праці використовується для науково обґрунтованого внутрішньогосподарського планування; розподілу робочої сили по галузях, підрозділах, окремих виробничих процесах і їхніх стадіях; визначення потреби в машинах різних марок і розподілу їх по виробничих об'єктах; для застосування прогресивних форм організації й оплати праці; упровадження комерційного розрахунку. Все це сприяє підвищенню продуктивності праці і збільшенню на цій основі темпів розширеного відтворення.

Вираженням міри витрат праці є норма часу, норма виробітку, норма обслуговування і норма чисельності виконавців.

Норма часу - планований час, необхідний для виробництва одиниці роботи чи продукції. Вона застосовується при виконанні виконавцями протягом робочого дня різних робіт.

Норма виробітку - це планова кількість продукції чи роботи, що повинна бути зроблена одним або декількома працівниками за встановлений період (годину, робочий день і ін.). Застосовується в тому випадку, коли та сама робота чи продукція виробляється виконавцями протягом усієї зміни.

Норма обслуговування призначена для нормування праці працівників, зайнятих обслуговуванням устаткування, тварин, площ, робочих місць, населення і т.ін. Вона являє собою кількість об'єктів (предметів) праці, що обслуговуються одночасно одним виконавцем. її визначають розподілом тривалості робочого дня (зміни) на норму часу.

Норма чисельності виконавців - це кількість працівників, що одночасно беруть участь у трудовому процесі на основі чіткого поділу їхніх обов'язків. Застосовується для реалізації через норми витрат праці вимог раціональної її організації.

До норм витрат праці на сільськогосподарських і аграрно-промислових підприємствах (об'єднаннях)" пред'являються загальні вимоги. Норми повинні бути: прогресивними, науково обґрунтованими, доступними сумлінно працюючим виконавцям, рівнонапруженими на однорідних процесах праці в однакових виробничих умовах. Вони повинні бути типовими і диференційованими.

Прогресивні норми відображають принципи і вимоги наукової організації трудових процесів, новітні досягнення науки і передової практики, сприяють підвищенню продуктивності праці. Обґрунтованість, реальність і приступність прогресивних норм дозволяють більшості виконавців опанувати раціональні прийоми роботи. Занижені і завищені норми однаково шкідливі, тому що гальмують ріст продуктивності праці.

Галузеві і міжгалузеві типові норми витрат праці є основою зміцнення технологічної дисципліни, поліпшення організації і нормування праці. Вони складають своєрідний кістяк індивідуальних, диференційованих норм, у яких повинні відбиватися найбільш істотні особливості умов праці.

Норми переглядаються лише в тому випадку, коли необхідність у цьому підтвердиться аналізом показників продуктивності праці і використання робочого часу в сумлінних виконавців. Зазвичай це буває наприкінці року, перед складанням нових планів і завдань. У державних сільськогосподарських підприємствах норми витрат праці розробляються на основі галузевих і міжгалузевих типових норм. Згідно з законом норми виробітку знижуються для жінок-механізаторів на 10 %, молодих трактористів-машиністів протягом перших трьох місяців самостійної роботи - до 40, протягом останніх трьох місяців - до 20 %.

Норми виробітку і розцінки в сільському господарстві розробляють і переглядають при участі фахівців, виходячи з типових норм з урахуванням конкретних умов підприємства.

У практиці найбільш поширені два способи нормування: сумарний (досвідчений) і по елементний.

Сумарне нормування припускає встановлення норм робочого часу сумарно, тобто без урахування ступеня і характеру його використання. Воно має кілька різновидів: дослідне, дослідно-статистичне і нормування за подібністю (за аналогією).

Сумарне нормування науково не обґрунтоване, тому що не розкриває закономірності формування витрат робочого часу в залежності від різних факторів і не показує способи виконання встановлених норм і підвищення продуктивності праці. Відбиваючи минуле і не орієнтуючи на подальший розвиток виробництва, цей спосіб не може знайти широкого практичного застосування.

По елементне, чи технічне нормування праці являє собою сукупність прийомів вивчення процесів праці з метою їхньої раціоналізації, установлення норм трудових витрат і забезпечення неухильного росту продуктивності праці. Воно засновано на вивченні процесів праці шляхом глибокого аналізу й узагальнення передових прийомів організації робіт. По елементний спосіб нормування припускає розчленовування процесів праці на частини (елементи), вивчення і нормування витрат часу в роздріб цього процесу. Цей спосіб допомагає краще вивчити роботу і знайти правильні прийоми її виконання, виявити резерви підвищення продуктивності праці, раціоналізувати трудовий процес, орієнтуючись на перспективний розвиток виробництва. У цьому життєвість і головна перевага технічного нормування перед сумарним.

За характером використовуваних знарядь і предметів праці для нормування найбільш прийнятна така класифікація сільськогосподарських робіт.

1.Польові мобільні механізовані роботи, виконувані за допомогою тракторних причіпних, начіпних машин і знарядь, самохідних машин.

2.Польові мобільні роботи, виконувані кінними знаряддями і машинами.

1. Роботи, виконувані вручну за допомогою простих знарядь праці.

2. Стаціонарні роботи в рослинництві, тваринництві і на підсобних підприємствах, які виконуються на спеціальних машинах. Роботи з догляду за тваринами.

3. Транспортні роботи, виконані за допомогою автомашин і тракторів з візками.

6.Транспортні роботи, здійснювані на живому тяглі.

Процеси праці на будівництві і на ремонті тракторів, автомобілів, сільськогосподарських машин та іншої техніки виділяють у несільськогосподарські групи.

Для кожної групи робіт властиві різноманітні фактори й умови, що роблять вплив на продуктивність праці виконавців і величину норм витрат праці. Але головними з них, нормо утворюючими, є: по першій і другій групах - тривалість основного робочого часу, швидкість руху і ширина захоплення; по третьої і четверті - тривалість основного робочого часу і темп чи швидкість роботи; по п'ятій і шостій групах - тривалість основного робочого часу, темп навантаження і розвантаження, відстань перевезень і швидкість руху транспорту. На ремонтних роботах до нормо утворюючих факторів відносяться тривалість основного (машинного, машинно-ручного і ручного) робочого часу, режим використання технологічного устаткування і темпи роботи виконавця на ручних елементах операції.

Кожний з названих нормо утворюючих факторів, у свою чергу, залежить від цілого ряду умов.

Розглянемо класифікацію витрат робочого часу. Час, витрачений протягом робочого дня (зміни), у залежності від цілей дослідження класифікується на дві великі групи: Г) час роботи і 2) час перерв і простоїв.

Час роботи поділяється на час основної роботи і на загальний час допоміжної, підготовчо-заключної, додаткової роботи.

Час основної роботи безпосередньо затрачається на зміну стану, розмірів, властивостей, форми, взаємо-розташування частин, на переміщення предмета праці (час робочого ходу на оранці, посів, навантаження і т.ін.).

Допоміжний час витрачається винятково на операції, технологічно нерозривно зв'язані з основною роботою й забезпеченням її виконання (поворот машин, засипання насіння, розвантаження насіння, перенесення зібраного врожаю і т.ін. ).

Підготовчо-заключний час використовується на прийоми і дії, пов'язані з підготовкою до виконання виробничого завдання і закінченням роботи.

Додатковий час витрачається на підтримання в належному стані знарядь праці і робочого місця протягом зміни, на холості переходи і переїзди до місця роботи і назад, а також з ділянки на ділянку. Ці роботи не мають циклічного чергування з основною роботою і здійснюються в разовому порядку. Величина додаткового часу буде тим меншою, чим досконаліша конструкція машин.

Час перерв і простоїв - це час, протягом якого працівник не бере участі в трудовому процесі. Він підрозділяється на регламентований і нерегламентований. Регламентований час перерв затрачається на відпочинок, особисті потреби, виконавців. Не регламентуються втрати часу через недисциплінованість, на простої з технічних і організаційних причин. Останні обумовлені порушенням пропорційності в розміщенні людей і машин, відсутністю погодженості в роботі, нерозпорядливістю керівника. З'ясування розмірів і причин утрат робочого часу, розробка заходів для їхнього скорочення - найважливіша задача нормування праці. При розрахунку норм витрат праці враховують не всі елементи робочого часу. До нормованого відноситься насамперед час основної роботи і час регламентованих перерв.

Нормування окремого процесу праці можна виконати за допомогою хронографії (фотографії), воно включає такі етапи:

1. Підготовка до дослідження трудового процесу з одночасним вивченням санітарно-гігієнічних та психофізіологічних умов роботи.

2. Проведення хронографії.

3. Обробка й аналіз матеріалів хронографічного спостереження, виявлення резервів росту продуктивності праці.

4. Проектування раціональної організації процесу праці і структури робочого часу (норм часу).

5. Розрахунок норми виробітку і витрати матеріалів.

6. Виробничий інструктаж і впровадження нової організації праці й норм виробітку.

7. Перевірка на практиці нової організації процесу праці і норм виробітку.

Перед початком диференційованого вивчення процесу праці підбирають робітників і агрегат, виявляють стан засобів і предмета праці, детально знайомляться з організаційними і природними умовами. Усе це записується. Найбільш повноцінні матеріали зазвичай одержують при вивченні роботи передовиків.

Дані дослідження заносять у спостережний лист у строго встановленій послідовності, точно замірюють тривалість всіх операцій і простоїв, виявляючи при цьому умови виконання як усього процесу праці, так і окремих його частин. Одночасно вивчають швидкість руху, ширину робочого захоплення агрегату, темп роботи, а також умови, що впливають на ці фактори і на результати праці в цілому.

Матеріали попереднього вивчення трудового процесу і хронографії відображають у картці хронографії дня робітника й у спостережному листі. Виміри швидкості руху, ширини захоплення, глибини обробки тощо здійснюються 10-15 разів за зміну.

Після хронографії проводять первинну обробку матеріалів вивчення: підраховують тривалість усіх операцій і простоїв, обчислюють середні показники швидкості руху, ширини захоплення, глибини обробки (висоти зрізу), установлюють фактичну витрату палива, насіння й інших матеріалів, намічають класифікацію робочого часу зміни (шифр), відповідно до якої визначають сумарну тривалість однойменних операцій і простоїв, установлюють фактичний склад і структуру робочого часу (табл. 6.1).

Потім обчислюють показники продуктивності праці і використання машин. Фактичні і проектовані показники використання агрегату на посіві ячменю наведені у табл. 6.2.

Після підведення підсумків приступають до аналізу матеріалів спостережень, що проводиться в такій послідовності: зіставляють фактичну тривалість робочого дня з встановленим розпорядком і виявляють причини розбіжності; оцінюють структуру робочого часу в цілому - з'ясовують, наскільки велика питома вага часу простоїв і роботи; встановлюють конкретні

Таблиця 6.1

Склад та структура робочого часу на посіві ячменю в дослідному господарстві "Запорізьке"

Витрати часу за елементами робіт	Тривалість посіву
	до раціоналізації		Після раціоналізації
	Хвилин	%	хвилин	%
Час роботи	581	90,6	420	100,
Підготовчо-заключна праця, всього	15	2,4	30	7,1
У тому числі:
щозмінне технічне обслуговування	15	2,4	20	4,7
основне заправлення трактора	-	-	10	2,4
Основна праця, усього	505	78,8	346	82,3
Допоміжна праця, усього	57	8,8	39	9,3
У тому числі:
поворот	13	2,0	9	2,2
засипання насіння і добрив	44	6,8	30	7,1
Холості переїзди, усього	-	-	-	-
У тому числі:
від бригади до ділянки	-	-	-	-
від ділянки до ділянки	-	-	-	-
Допоміжна праця	4	0,6	5	1,2
Простої та перерви	60	9,4	-	-
Трудові перерви, усього	-	-	-	-
У тому числі:
установлені	-	-	-	-
неустановлені	-	-	-	-
Технічні простої, усього	22	3,5	-	-
Організаційні простої	38	5,9	-	-
У тому числі через:
несвоєчасність розпорядження	-	-	-	-
відсутність насіння	38	5,9
запізнення робітників	-	-	-	-
Випадкові простої	-	-	-	-
Усього витрат робочого часу	641	100,0	420	100,0
Обідня перерва	16	-	30	-
Час зміни	657	-	450	-

Таблиця 6.2

Характеристики

Список файлов книги