13864 (596886), страница 16
Текст из файла (страница 16)
Потребу в зернозбиральних та інших спеціальних комбайнах визначають за формулою:
де: п - кількість комбайнів, шт.;
V - обсяг робіт, фіз.га;
Н - змінна норма виробітку, га;
К - коефіцієнт змінності;
t - агротехнічний строк виконання роботи, днів).
У середньорічну кількість комбайнів і сільськогосподарських машин включають лише ті, які передбачено завезти до початку сезону відповідних робіт. Так, зернозбиральні комбайни, придбані у першому півріччі, враховуються як 100% середньорічної наявності.
Плановий обсяг робіт по комбайнах показують у фізичних гектарах збиральної площі, причому по зернозбиральних комбайнах в загальний обсяг робіт у гектарах зібраної площі перераховують і площі зернових, які скошені у валки, по коефіцієнту переведення 0,7.
Всі наступні розрахунки виконуються в такій же послідовності, як і по тракторах.
Потребу в спеціальних комбайнах і сільськогосподарських машинах пов'язують зі складом тракторного парку і розраховують на кінець планового року. При цьому визначають: обсяг сільськогосподарських робіт, які будуть виконуватися тією чи іншою машиною в плановому році; сезонний виробіток на агрегат - шляхом множення денної норми виробітку на агротехнічний строк виконання робіт; необхідну кількість агрегатів - шляхом ділення обсягу робіт на сезонний виробіток; потребу в машинах - шляхом множення одержаної кількості агрегатів на число машин в агрегаті.
Потребу в машинах на кінець планового року визначають за формулою:
де: М - потрібна кількість машин, шт.;
0 - обсяг робіт в розрахунку на даний агрегат в напружений період, га;
k - кількість машин в агрегаті, шт.;
В - сезонний виробіток агрегату за напружений період, га.
Після визначення потреби вирішується питання про придбання сільськогосподарських машин. Порядок розрахунку такий: установлюють кількість машин, що належать списанню, виходячи з технічного стану і нормативних строків служби; розраховують кількість машин, придатних для експлуатації, як різницю між наявним парком і кількістю машин, що підлягають списанню; визначають кількість машин, що слід придбати, як різницю між потребою і кількістю машин, придатних для подальшої експлуатації. З цією метою слід використати розрахунки:
де: П - придбання машин, шт.;
М - кількість потрібних машин, шт.;
Н - кількість машин на початок планового року;
С - кількість машин, що підлягають списанню.
Одночасно з розрахунком потреби в сільськогосподарських машинах визначають необхідну кількість зчіпок відповідних марок для комплектування агрегатів з причіпними машинами.
В організації робіт автотранспорту принципово важливим є визначення потреби в автомобілях. В основу розрахунків потреби у вантажних автомобілях як для окремого господарства, так і для його підрозділів повинні бути покладені планові обсяги вантажоперевезень і продуктивність пересувного складу.
Обсяг вантажоперевезень розраховують з урахуванням виробництва, реалізації продукції рослинництва і тваринництва, необхідності перевезень матеріально-технічних засобів, забезпечення потреб будівництва та ін.
Річний обсяг вантажоперевезень автомобільним транспортом на конкретний рік складання бізнес-плану розраховують на підставі заяв керівників підрозділів, орендарів, населення на перевезення вантажів або використання автомобілів на визначений час. У заяві вказують тип автомобіля або вид вантажу і обсяг вантажоперевезень в тоннах чи час роботи в годинах. На підставі заяви визначається обсяг транспортних робіт, погоджуються договори і встановлюються планові обсяги робіт, виконаних автомобілями. Обсяги робіт, що здійснюються автотранспортом, визначають виходячи з кількості перевезених вантажів у тоннах, тонно-кілометрах і кілометрах пробігу.
Потребу в вантажних автомобілях визначають (в тоннах вантажопідйомності) як відношення планового обсягу перевезень до річної продуктивності пересувного складу в розрахунку на 1 т вантажопідйомності. Після обґрунтування потреби в транспортних засобах (в тоннах вантажопідйомності) у кожному окремому випадку з урахуванням умов конкретного господарства уточнюють структуру пересувного складу і визначають вантажопідйомність. По вантажопідйомності відповідної одиниці транспортних засобів розраховують кількість автомобілів. Середньорічну кількість рухомого складу автопарку визначають за видами, а для вантажних додатково і за марками автомобілів: вантажні (бортові, самоскиди, автоцистерни всіх призначень, комбікормовози); спеціальні (автокрани, пересувні майстерні, пожежні та санітарні автомобілі); автобуси, легкові автомобілі. Для цього потрібно із загальної кількості автомобілів на початок року виключити ті автомобілі, які вибувають протягом року, і різницю помножити на число календарних днів у році. До одержаного результату додають машино-дні перебування в господарстві автомобілів, які надходять та вибувають протягом року. Діленням загальної суми кількості машино-днів перебування в господарстві відповідного виду рухомого складу автопарку на кількість днів в році визначають середньорічну кількість вантажних, спеціалізованих, легкових автомобілів та автобусів.
Аналогічно шляхом визначення кількості днів перебування в господарстві розраховують і середньорічну кількість причепів та напівпричепів.
Загальну вантажопідйомність автомобілів обчислюють як суму вантажопідйомності автомобілів різних марок, яку, в свою чергу, визначають множенням середньорічної кількості автомашин даної марки на номінальну вантажопідйомність одного автомобіля.
Машино-дні в роботі (календарні, незалежно від тривалості робочого дня) встановлюють розрахунковим шляхом з урахуванням днів перебування одного автомобіля в ремонті і на технічному обслуговуванні, вихідних та святкових днів. Середня кількість днів роботи однієї автомашини може прийматися на рівні минулих років з урахуванням можливостей поліпшення роботи автопарку. Загальну кількість машино-днів у роботі визначають множенням, середньої кількості днів роботи одного автомобіля на їх середню кількість.
Автомобіле-години перебування в наряді визначають множенням кількості машино-днів у роботі на заплановану тривалість роботи одного автомобіля протягом доби.
Загальний пробіг вантажних автомобілів визначають множенням кількості машино-днів у роботі на середньодобовий пробіг одного автомобіля. Середньодобовий пробіг одного автомобіля планують з урахуванням фактичних даних передплата нового року та можливостей поліпшення їх у результаті впорядкування мережі внутрігосподарських доріг, збільшення тривалості використання автомобіля протягом доби, підвищення рівня механізації навантажувально-розвантажувальних робіт та інших заходів.
Потрібно відзначити, що пробіг вантажних автомобілів з людьми, перевезення яких зумовлене виробничою необхідністю, включається в загальний пробіг, але не враховується в пробігу з вантажем.
Пробіг з вантажем визначають шляхом множення середньої відстані одного пробігу одного автомобіля з вантажем за день на кількість машино-днів у роботі.
Коефіцієнт використання автопарку розраховують діленням машино-днів у роботі на кількість машино-днів перебування в господарстві.
Коефіцієнт використання пробігу автомобілів дорівнює відношенню пробігу автомобілів з вантажем до загального пробігу вантажних автомобілів.
Величина коефіцієнта використання вантажопідйомності автомобілів, частина яких буде працювати в складі автопоїздів з причепами, дорівнює відношенню вантажообігу, який буде вироблено на автомобілях і причепах, до тонно-кілометрів, які можуть бути вироблені тільки одними автомобілями з урахуванням їх вантажопідйомності, тобто являє собою відношення фактично запланованого вантажообігу до номінального, який в свою чергу, визначається множенням пробігу автомобілів з вантажем на середню вантажопідйомність одного автомобіля по автопарку.
При визначенні техніко-економічних показників роботи автопарку також використовується нормативний метод планування, при якому спочатку встановлюються коефіцієнти використання автопарку і продуктивність на одну автомобіле-тонну, а вже потім виводяться натуральні показники роботи автопарку (машино-дні в роботі, пробіг з вантажем, обсяг вантажоперевезень та вантажообігу).
Продуктивне використання машинно-тракторного парку значною мірою залежить від правильної організації ремонту і технічного обслуговування машин. Своєчасні і якісні ремонти й технічні догляди забезпечують працездатність машин на протязі всього періоду експлуатації.
У сільському господарстві прийнята планово-попереджувальна система технічного обслуговування машин. Для кожної марки машин встановлено свій режим ремонту і технічного обслуговування в залежності від конструктивних і технологічних особливостей.
Капітальний і поточний ремонти тракторів та інших сільськогосподарських машин проводять, виходячи з встановлених міжремонтних строків, а також технічного стану кожної машини. Для цього в господарстві ведуть облік виконаного обсягу робіт і кількості пального, витраченого кожною машиною, і на підставі одержаних даних планують ремонт машин по цілорічному графіку. Цілорічний ремонт забезпечує ритмічність роботи майстерні протягом року, рівномірне використання виробничих площа майстерні, обладнання та робочої сили. Все це дозволяє зменшити трудові матеріальні витрати і знизити вартість ремонту машин.
Технічне обслуговування машинно-тракторного парку включає обкатку нових машин, регулярне проведення технічних доглядів, систематичних доглядів і планово-попереджувальних ремонтів, правильне зберігання техніки.
Для комбайнів система технічного обслуговування передбачає щоденні, періодичні і після сезонні технічні догляди, для простих сільськогосподарських машин - щозмінні і після сезонні.
Основним видом ремонту техніки є поточний: він охоплює всі машини, що є в господарстві. Капітальному ремонту підлягають трактори, комбайни і складні сільськогосподарські машини.
В даний час кількість і строки планово-попереджувальних ремонтів і технічних доглядів визначають за одним з таких показників: за обсягом робіт в умовних еталонних гектарах (для комбайнів - у гектарах збиральної площі), за кількістю мото-годин роботи, за кількістю витраченого пального. При цьому необхідно мати на увазі, що в якості середнього нормативу прийнято витрати палива на один умовний еталонний гектар в кількості 13,5 кг, а на одну мото - годину еталонного трактора витрати дизельного пального складають 16,3 кг. Порядок і вимоги до організації технічного обслуговування, ремонту і зберігання машин включають планування відповідних видів робіт згідно з нормативно-технічною документацією.
Кількість ремонтів і технічних доглядів планується, виходячи з обсягів робіт, виконуваних машинами, і встановлених диференційованих міжремонтних строків. При цьому враховується технічний стан машин даної марки. Слід лише підкреслити, що додержання періодичності при проведенні ремонтів і техдоглядів є важливою умовою високої працездатності машинно-тракторного парку і зменшення експлуатаційних витрат у розрахунку на одиницю виконаних робіт.
Економія на технічному обслуговуванні не повинна бути - вона лише вважається такою, в дійсності ж - неминучі втрати. Тому в кожному підприємстві повинна бути чітка система контролю за додержанням строків ремонту і технічного обслуговування тракторів, комбайнів і сільськогосподарських машин.
У свій час витрати на ремонти і технічні догляди визначались, виходячи з річного обсягу робіт (витрат пального) і нормативних витрат на ці заходи. Питома вага витрат визначалася з урахуванням нормативного річного навантаження (витрат пального) машин. Для тракторів і комбайнів вони визначалися за марками і видами ремонтно-обслуговуючих робіт (капітальний і поточний ремонти, технічне обслуговування, заміна гусениць і гуми, зберігання).
Річне напрацювання найчастіше показували для тракторів в умовних еталонних гектарах, а для комбайнів - у фізичній (збиральній) площі. Тепер час для цього широко використовують витрати пального. Це дуже важливо у зв'язку з обмеженістю паливно-енергетичних ресурсів і необхідністю освоєння ресурсо-енергозберігаючих технологій.
Відтворення основних фондів - це двоєдиний процес їхнього оновлення за вартістю й у натуральному вигляд на новій технічній основі. У кожному підприємстві відтворення здійснюється шляхом: своєчасного відшкодування основних засобів, що вибувають на умовах їхнього розширення, поліпшення, оптимізації структури, підвищення якості машин і устаткування.
Таким чином, відтворення відбувається на новій технічній основі при поліпшенні технології, організації виробництва, раціональному поєднанні засобів виробництва і робочої сили.
Джерелами розширеного відтворення основних фондів є прибуток підприємства, фонд амортизації, кредити банку й інші інвестиційні джерела.
Відтворення машинно-тракторного парку включає: розрахунок раціонального його складу, списання старих машин, що прослужили амортизаційний термін і зазнали фізичного й морального зносу, поповнення і розширення парку за рахунок постачань нової, більш продуктивної й економічної техніки.
5.2 Організація ефективного використання машинно-тракторного парку
Підвищення загальної ефективності сільськогосподарського виробництва залежить від багатьох факторів, серед яких особлива роль відводиться механізації. Ріст рівня механізації діє як на зниження трудомісткості, а через неї на собівартість продукції, так і на зростання обсягу виробництва через скорочення агротехнічних строків польових робіт, зменшення втрат вирощеного урожаю. Розглянемо динаміку наявності основної сільськогосподарської техніки в господарствах Запорізької області (табл. 5.2).
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
