181815 (596550), страница 7
Текст из файла (страница 7)
Досягнення цього стане можливим лише шляхом подолання технологічного відставання системи виробництва, реальної реалізації інноваційної моделі розвитку національної економіки і зміцнення динамічної конкурентоспроможності України.
2.3 Оцінка процесів структурної перебудови економіки України
Починаючи ринкові реформи, Українська держава, нібито, прагнула здійснити радикальні структурні зрушення в економіці країни на користь випереджаючого розвитку галузей, які працюють на задоволення потреб людини і насичення внутрішнього споживчого ринку, тобто перейти від тоталітарно орієнтованої до соціально орієнтованої економічної структури з відповідним устроєм всього суспільства. І це одна з кардинальних проблем соціально-економічної політики демократичної держави. Проте за минулі роки майже жодного кроку в цьому вирішальному напрямі структурного трансформування економіки зробити не вдалося. Досить навести дані Мінстату України про динаміку пропорцій у співвідношенні виробництва засобів виробництва (група "А") і виробництва предметів споживання (група "Б") у фактичних та порівнянних цінах (див. табл.2.2., рис.2.1) [18,78].
Таблиця 2.2
Співвідношення груп галузей "А" і "Б" в структурі промислової продукції України (%)
| Роки | Продукція промисловості (в цілому) | В тому числі засобів виробництва (група "А") | виробництво предметів споживання (група "Б") | ||
| У фактичних цінах | у порівнянних цінах | У фактичних цінах | у порівнянних цінах | ||
| 1990 | 100 | X | 69,5 | X | 30,5 |
| 1991 | 100 | 62,9 | 67,1 | 37,1 | 32,9 |
| 1992 | 100 | 77,9 | 66,6 | 22,1 | 33,4 |
| 1993 | 100 | 74,0 | 64,9 | 26,0 | 35,1 |
| 1994 | 100 | 76,1 | 66,7 | 23,9 | 33,3 |
| 1995 | 100 | 78,3 | 69,2 | 21,7 | 30,8 |
Рис.2.1 Співвідношення груп галузей "А" і "Б" у структурі промислової продукції України (%)
У фактичних цінах частка виробництва засобів виробництва не тільки не зменшилась, а навпаки зросла до 78,3%, з частка виробництва предметів споживання - впала до 21,7%, тобто тенденція є прямо протилежною тій, якої прагнули. Розрахунки за порівнянними цінами дали збільшення частки випуску предметів споживання в 1995 р. на дуже незначну величину (на 0,3%) рівня проти 1990 р. Але такі, вкрай незначні, структурні зміни не справили відчутного впливу на стан внутрішнього споживчого ринку за рахунок власних товаровиробників. Його насиченість формується переважно за рахунок імпорту, який витісняє з ринку вітчизняні товари. Таким чином, поки що переорієнтація промислової структури в соціальному напрямі не відбулася.
В наступній перспективі, за попередніми розрахунками, слід було б частку промислового виробництва групи "А" знизити, як мінімум, до 55-60% з одночасним поліпшенням їх технологічної і структурної якості, а частину галузей групи "Б" - відповідно підвищити до 40-45%.
Ефективна макроструктура трансформується досить повільно і далеко не в кращому напрямі. Про це свідчать також тенденції структурних змін у вирішальних агрегованих сферах господарської діяльності (див. табл.2.3) [19,77].
Таблиця 2.3
Зміни в агрегованій структурі економіки України за п’ять років її трансформації (у фактичних цінах) (%)
| Сфери матеріального виробництва | роки | |||||||||||||
| 1990 | 1991 | 1992 | 1993 | 1994 | ||||||||||
| За сус- піль - про- дук- том | За на- ціо- наль- ним до- хо- дом | За сус- піль - про- дук- том | За на- ціо- наль- ним до- хо- дом | За сус- піль - про- дук- том | За на- ціо- наль- ним до- хо- дом | За сус- піль - про- дук- том | За на- ціо- наль- ним до- хо- дом | За сус- піль - про- дук- том | За на- ціо- наль- ним до- хо- дом | |||||
| Народне господарство | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | ||||
| в тому числі: | ||||||||||||||
| Промисловість | 60,2 | 41,5 | 61,7 | 42,4 | 66,6 | 49,0 | 59,1 | 39,6 | 60,7 | 47,4 | ||||
| Сільське господарство | 31,5 | 30,5 | 20,1 | 30,4 | 13,4 | 19,7 | 16,9 | 21,3 | 16,5 | 19,1 | ||||
| Будівництво | 8,0 | 10,2 | 8,5 | 10,7 | 8,5 | 11,9 | 8,5 | 11,0 | 9,0 | 11,9 | ||||
| Транспорт і зв'язок | 4,2 | 5,9 | 3,6 | 4,9 | 6,1 | 9,0 | 7,5 | 11,9 | 6,5 | 8,7 | ||||
| Торгівля, матеріально-технічне постачання і заготівлі | 3,5 | 6,8 | 4,2 | 7,6 | 4,8 | 9,5 | 7,3 | 14,8 | 6,3 | 11,2 | ||||
| Інші галузі | 2,6 | 5,1 | 1,9 | 4,0 | 0,6 | 0,9 | 0,7 | 1,4 | 1,0 | 1,7 | ||||
Характерно, що - за тенденції до спаду промислового виробництва (за період 1990-1995 pp. майже на половину) 64 - у 1992 р. частка промисловості у ВСП не тільки не зменшилась, а навпаки, підвищилася (+6,4%). Тим часом у 1994 р. (порівняно з даними 1990 р) вона теж підвищилася, хоча всього на 0,5%. Частка ж промисловості в НД виявилася, відповідно, на 7,5% і на 5,9% вищою. Все це - діяння переважно цінового чинника Гіперінфляційний шок спрацював на структурну деформацію повною мірою, бо, скажімо, сфера сільського господарства (при спаді виробництва лише на 1/3) стабільно утримувала свою частку лише перші 2 роки, а потім, з початком цінової лібералізації, відбувалось обвальне падіння її частки у ВСП на 5,0%, а в НД - на 11,4% (у 1994 р). При цьому саме аграрна сфера (на відміну від промислової) за меншої частки у ВСП, переважає власну частку в НД. В умовах панування монополізму та гіперінфляції оптові ціни промисловості зростали швидшими темпами, ніж аграрні ціни, що, власне, й призвело до такого перекосу між двома вирішальними сферами суспільного виробництва.
Те саме стосується і будівництва, де обсяги інвестицій скоротилися до критичної межі, інвестиційна та інноваційна діяльність "заморожені" (в 1994 р. валовий продукт будівництва скоротився (проти обсягів 1990 р) на 66%, а НД - на 70%), а його частка в галузевій народногосподарській структурі має тенденцію до сталого зростання.
Перевезення вантажів транспортними засобами істотно зменшилися, системи транспорту катастрофічно старіють, а частка цієї галузі у ВСП і в НД, внаслідок бурхливого зростання тарифів, збільшилася. За рахунок підвищення цін та розширення імпорту товарів відповідно зростає частка сфери обігу. Надто низькою залишається частка сфери особистих споживчих послуг.
Промисловість, залишаючи за собою провідну роль у структуроутворюючому процесі в українській економіці, одночасно зберігає тенденцію до дальшого спаду виробництва, з внутрішньою деформацією своєї галузевої структури. Певні ознаки стабілізації та пожвавлення - за рахунок передових підприємств - окремих промислових галузей, які використовують експортні можливості (металургійна і хімічна промисловість, електроенергетика, деревообробна промисловість, виробництво будівельних матеріалів), аж ніяк не змінюють негативних тенденцій до спаду промислового виробництва і його подорожчання, що не сприяє піднесенню його конкурентоспроможності навіть на своєму, внутрішньому ринку. Іноземні конкуренти з успіхом витісняють з нього вітчизняних товаровиробників, часто ставлячи їх на межу повного банкрутства. Водночас держава зовсім не захищає їх законодавчо навіть від непорядної конкуренції чужоземців.















