181815 (596550), страница 12

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 12)

Для забезпечення розвитку цих стратегічних пріоритетів державна промислова політика наступного десятиріччя має бути спрямована на:

подолання кризових явищ у промисловому виробництві, забезпечення життєздатності промислових підприємств - «точок зростання» вітчизняної промисловості, розробку та поетапне впровадження конкретних заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності національного виробництва;

прискорення структурної перебудови промисловості в цілому, галузей та підгалузей, реструктуризації окремих виробничих комплексів і підприємств, а також засобів управління промисловістю, децентралізацію і розвиток вертикальних та горизонтальних промислових зв'язків;

подолання енергетичної кризи, всебічний розвиток енергозаощаджувальних технологій із загальним зниженням енерго - та ресурсомісткості виробництва, в тому числі першочергово - у базових галузях промисловості [33,245] ;

диверсифікацію військово-промислових виробництв, що втратили оборонне значення, вивід надлишкових потужностей та створення у ВПК замкнених циклів виробництва військової техніки;

переорієнтацію промислових підприємств на виробництво продукції з використанням власної ресурсної бази та наскрізних технологічних ланцюжків;

вивід зайвих потужностей у базових галузях промисловості, оновлення та модернізацію виробничих фондів, впровадження нових технологій зі сприйняттям світових науково-технічних досягнень та виходом на сучасний мобільний рівень технологічної культури;

збереження та подальше нарощування експортного потенціалу, захист національних товаровиробників на внутрішніх та зовнішніх ринках;

підвищення конкурентоспроможності продукції, забезпечення високої якості та дизайну продукції, освоєння її прогресивних видів, придатних для експорту та імпортозаміщення;

розвиток виробництв для потреб власної міжгалузевої й внутрішньогалузевої кооперації та системи виробничого сервісу для підвищення збалансованості економіки і зменшення зовнішньої економічної залежності України;

вирішення екологічних питань шляхом розвитку технологій мінімізації забруднення, відновлення довкілля та утилізації відходів (дезактивація, утилізація та поховання радіоактивних відходів, токсичних речовин, ракетних палив та боєприпасів; утилізація, переробка та використання промислових та побутових відходів; очищення питної води, водойм, підземних та стічних вод від технологічних забруднень).

Ці завдання можуть бути вирішені за умов концентрації фінансових ресурсів і фондових активів на найефективніших напрямах промислового розвитку, які забезпечують або швидку окупність вкладених коштів, або можливість входження у світові ринки. І першочерговим кроком має бути здійснення комплексу заходів зі стимулювання попиту внутрішнього і зовнішнього потенційного інвестора, а також посилення ефективності управління державним майном.

Практика світового розвитку свідчить: для країн, які перебувають на стадії ринкового трансформування, коли можливості щодо мобілізації внутрішніх інвестиційних ресурсів на певний час стають вкрай обмеженими, особливого значення набувають проблеми залучення іноземних капіталів. При цьому масштаби інвестицій залежатимуть не скільки від пожвавлення і структурних змін як таких, скільки від змін на цих напрямках, які б надали певних темпів формуванню внутрішнього і зовнішнього ринків [33,72].

У більшості країн з перехідною економікою ефективно використані іноземні капітали стають ключовим фактором їх розвитку, а інвестування за кордон сприяє їх органічній інтеграції у світове господарство. Звичайно, залучення іноземних інвестицій відіграє важливу роль і в структурі пріоритетів української економіки.

Економіку будь-якої країни вже не можна розглядати як щось самодостатнє. Сьогодні не внутрішнє життя тієї чи іншої держави, а його гармонійний взаємозв’язок з світовими регуляторами визначає піднесення або спад її економіки. Тому, я вважаю, що відкритість економіки – це об’єктивна перспектива. І однією з головних передумов для формування в Україні відкритої ринкової економіки та національної конкурентоспроможності є ефективне використання власних і міжнародних інвестиційних ресурсів в оптимальних пропорціях.

У цьому аспекті найбільш загрозливою для України є не просто конкурентоспроможність продукції, підприємств, галузей і національної економіки в цілому, а можливість її системного відриву від групи провідних країн – через несумісність технологій, низьку здатність економіки до інвестицій і нововведень.

Я вважаю, що для нашої держави актуальною є проблема забезпечення конкурентоспроможності національної економіки. З огляду на це, її первісними перевагами є:

значні запаси деяких корисних копалин;

наявність родючих сільськогосподарських угідь (на Україну припадає 25% світових запасів чорнозему);

високий рівень кваліфікації працівників при порівняно низькій заробітній платі;

вигідне транспортно-географічне положення;

наявність системи науково-дослідних і проектних установ як бази для розробки і впровадження нових технологій;

Поряд з тим можна відзначити і ряд недоліків:

несприятливий інвестиційний клімат, який знижує національну конкурентоспроможність на ринках капіталу;

несприятливі умови для попиту на українську продукцію на внутрішньому ринку (неплатоспроможність підприємств і населення, втрату стимулів до підвищення якості продукції та здійснення нововведень);

відсутність або слабкість конкуренції в окремих галузях економіки - через високий рівень монополізму.

Cеред проблем, пов’язаних з процесом економічного реформування і важливих для процесу інвестування, треба виділити такі. По-перше, в Україні досі відчувається відсутність ринкового середовища. По-друге, тривалий час тут функціонував антиринковий за своєю природою виробничо-технологічний простір з глибокою диспропорціональністю, який істотно ускладнював ринкове регулювання, роблячи його багато в чому неможливим.

Таким чином, інвестиційна ситуація в Україні характеризується великою кількістю унікальних чинників, які обов’язково необхідно враховувати при створенні сприятливого інвестиційного клімату.

Для України важливо розглядати залучення іноземних інвестицій у контексті структурних змін і економічного зростання. Офіційно визначеними пріоритетними завданнями, які покликані розв’язати іноземні інвестиції, є:

структурна реформа економіки;

технологічне оновлення виробництва;

виробництво товарів широкого споживання;

подолання залежності країни від імпорту.

Слід також зазначити, що цілі інвесторів, які з’являються на відчизняному ринку, приходять у суперечність з внутрішньою економічною програмою розвитку. Так, у структурі господарства їх, насамперед, цікавлять сировина, метал, вугілля, продукти хімічної промисловості тощо. Їх інтерес викликають підприємства, що мають певні технологічні переваги і перспективу розвитку, а також науково-технічний потенціал. Інакше кажучи, увагу іноземців привернула саме можливість спрощеного, дешевого доступу до українських сировинного ринку, науково-технологічної бази і кваліфікованої робочої сили. Якщо Україна прагне дістати через ПІІ доступ до сучасних технологій, то західні фірми реалізують технології, які вже пройшли половину свого життєвого циклу і на світових ринках не є конкурентними. Невибагливість споживачів українського ринку надає застарілим і не прибутковим на західному ринку товарам можливість продовжити своє життя. Конкурентоспроможні світові корпорації орієнтуються на глобальні експортні стратегії, а не на розвиток вітчизняного виробництва товарів в Україні. Отже, без значного і цілеспрямованого збільшення обсягів ПІІ сподіватися на подолання залежності нашої держави від імпорту неможливо, але покладатись на них як на чинник економічного розвитку немає ніякого сенсу.

Таким чином, по-перше, внутрішні інвестиції не можуть відчутно вплинути на українську економіку у зв’язку з їх недостатніми обсягами: вони становлять 8,1% ВВП, що є значно нижчім від рівня 19 – 25% ВВП, який, згідно з світовою практикою, є оптимальним для стабільного економічного розвитку країни. По-друге, високий інвестиційний ризик в Україні зумовлює незначну довіру західних підприємців. Ті ж з іноземних інвесторів, хто вже прийшов на її внутрішній ринок, не поспішають вирішувати проблеми і завдання своїх українських партнерів [14,74].

Незважаючи на певні позитивні середовищні фактори, Україна на сьогодні є інвестиційно непривабливою навіть порівняно з найближчими країнами Східної Європи. Такі висновки підтверджуються результатами різних експертних оцінок. Відмінною ознакою є падіння інвестиційного рейтингу нашої держави, поряд з поліпшенням економічного становища її потенціальних конкурентів на світових ринках (багатьох центрально - та східноєвропейських країн).

Висновки

Детальний аналіз структурної перебудови економіки України перехідного періоду дає підстави зробити такі висновки:

1. Важливим досягненням економічної науки є встановлення зв`язку між структурою економіки та її ефективністю. Структурна ефективність економіки має статичну та динамічну складові – відповідно ефективність існуючої структури та ефективність структурних змін. Структурні зміни настільки ефективні, наскільки швидко вони призводять до виникнення бажаних економічних структур. Суть структурних перетворень полягає в тому, що підприємства наділяються функціями самоуправління виробництва і для цього їм створюються умови. Завданням цих перетворень є виробництво ВВП загалом і на душу населення, в якому переважатимуть продукти кінцевого призначення відповідно до потреб населення та імпорту.

2. Найбільш визначальними структурними зрізами для окремо взятої національної економіки є: галузевий, технологічний, відтворювальний, інституційний, зовнішньоекономічний. Вивчення тенденції розвитку світового господарства дозволяє виявити напрямки змін в економічній структурі, що дозволяють слідувати оптимальним пропорціям та найбільше сприяють соціально-економічному розвитку в сучасних умовах. В зв`язку з недостатністю можливостей ринкового механізму забезпечити структурні зміни, що відповідають сучасним прогресивним напрямкам, особливо в країнах з перехідною економікою, існує необхідність участі держави в процесі структурної перебудови економіки в формі структурної політики. Функції структурної політики полягають в координації всіх напрямків економічної політики, що чинять прямий вплив на структурні зміни в економіці та наданні економіці початкового імпульсу, необхідного для подолання негативних структурних змін. Концепція пріоритетів структурної політики пов`язана з цілеспрямованим збудженням ланцюгової реакції, що посилюється ринковим механізмом та прискорює позитивні структурні зміни в економіці.

3. Найслабкішим напрямком реформ в перехідних економіках став технологічний напрямок: їх технологічна структура на сьогоднішній день знаходиться переважно в межах третього технологічного укладу і для впровадження сучасних постіндустріальних технологій в більшості перехідних економік немає навіть мінімальних заділів.

4. Неможливість наздогнати постіндустріальний світ зумовлена тим, що методи мобілізації, які визначають суть будь-якого “наздоганяючого” розвитку, не придатні для творчості вільних особистостей, що є основою постіндустріального соціуму. Сучасне постіндустріальне суспільство може скластись лише шляхом гармонійного господарського прогресу, що йде паралельно зі змінами соціальних відносин та мотивів людської діяльності, і не може бути побудованим по плану, попередньо розробленому державою.

5. Масштаби кризи в Україні на початку 90-х років виявились чи не найбільшими серед перехідних економік, хоча стартові умови для ринкових перетворень були щонайменше не гірші, ніж в інших країнах соціалістичного блоку та республіках СРСР. Динаміка структурних зрушень в промисловості України являла собою негативну тенденцію перетворення ресурсоспоживаючої економіки в ресурсозабезпечуючу, в якій швидко збільшувалася частка матеріало- та енергомістких галузей, що виробляли проміжну продукцію, й стрімко скорочувалася частка галузей, що виробляли кінцеву продукцію, і насамперед товари народного споживання. Зміни в зовнішньоекономічній структурі економіки України характеризують становлення і розвиток сировинно-експортної моделі, притаманної слабкорозвиненим країнам. Наростання технологічного консерватизму, відторгнення базисних інновацій призвели до того, що в 90-ті роки ХХ ст. тенденція відставання України від розвинених країн в освоєнні п`ятого та шостого технологічних укладів набула характеру технологічної деградації економіки. Основними причинами несприятливої динаміки змін структурної перебудови в Україні є пробуксовка механізму переливу капітальних ресурсів між секторами, що зумовлено нерозвиненістю інфраструктури та низьким рівнем розвитку конкурентних відносин.

6. Попри безперспективність “наздоганяючого” розвитку для досягнення постіндустріальних структурних змін, на сьогоднішній день для України та інших перехідних економік іншої альтернативи не існує: зробити крок в постіндустріальну економіку можна лише за умови досягнення рівня високорозвиненого індустріального господарства. Таким чином, потрібна комплексна довгострокова стратегія освоєння ключових виробництв нових V и VI технологічних укладів, здатних зростати випереджаючими відносно масштабів світового ринку темпами, вираженими двозначними числами; необхідно генерувати інвестиційний та інтелектуальний потенціал, достатній для глибокого структурного оновлення економіки на основі впровадження найновіших досягнень НТП.

Список використаних джерел

1. Багрова І.В., Гетьман О.О., Власюк В. Є. Міжнародна економічна діяльність України: Навч. посіб. / За ред. IB. Багрової. - К.: "Центр навчальної літератури". - 2004. - С 168-169.

2. Бень Т., Семенова Т. Методичні основи оцінки нових технологій // Економіка України. - 2005. - № 6. - С.47 – 51.

3. Богиня Д., Волинський Г. Структурна перебудова економіки в умовах глобалізації та інформатизації // Економіка України. - 2005. - № 9. - С. 19 – 28.

4. Богиня Д., Волинський Г. Структурна перебудова економіки і проблема інвестицій // Економіка України. - 1999. - № 12. - С.53.

5. Вірван Л.А. Иностранное инвестироввание в економику Украины // Діловий вісник, 2004. - №5 (120). - с.16-17.

6. Гаврилюк О. мдж конкурентоспроможнсть Украни в глобальнй економц // Укранський промисловець. - 2000. - №6. - С.12-15.

7. Геєць В. Соціогуманітарні складові переспектив переходу до соціально орієнтованої економіки в Україні // Економіка України. – 2000. - № 1. - с.4-6.

8. Геєць В. Соціогуманітарні складові переспектив переходу до соціально орієнтованої економіки в Україні // Економіка України. – 2000. - № 2. - с.4-5.

9. Гош О. Ринок як засіб відродження перехідної економіки України // Економіка України. – 2005 – № 12 – С.75-82.

10. Даниленко А.А. Ефективність прямих іноземних інвестицій у промисловість України // Фінанси України - 2006 - №6 - С.115-121

11. Дергачев В.А. Зарубежные модели «зкономического чуда» Украденный социализм или капитализм с человеческим лицом - Одесса Лотос. 1994 - 53с.

12. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. и доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – 214 с.

13. Кваснюк Б. Структурна перебудова економіки та її ресурси // Економіка України. - 2004. - № 10. - С.18 – 27.

14. Кістерський Л., Скребцов І., Липова Т. Ефективність міжнародної допомоги Україні // Економіка України. - 2004. - № 5. - С.74 – 81.

15. Кістерський Л.Л., Бурляй А.Б., Липова Т.В. План Маршалла для України // Стратегічна панорама. - 2000. - № 3 - 4. - С.90 – 97.

16. Козак Ю.Г., Лук'яненко Д.Г., Макогон Ю.В. та ін. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури. Видавництво «АртЕк», 2002. - 436 с.

17. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. Посіб. – 5-те вид. – К.: Знання, 2004. – 406 с.

18. Крисоватий А.І. Фіскальні засади соціально-орієнтованої економіки ринкового типу // Фінанси України. – 2000. - № 12. – с.78-81.

19. Куценко В. Соціально-економічна модифікація в контексті побудови соціальної держави в Україні // Економіка України. – 2004. – № 11. - с.77-85.

20. Лымарь Е.Е. Рыночная инфраструктура как фактор макроэкономического равновесия // Проблемы равновесия экономических систем в условиях трансформации: Материалы межвуз. науч. -практ. конф., Харьков, 27 апр. 2001 г. / Нар. укр. акад. - X., 2001. - С.39-41

21. Макогон Ю. Україна на зовнішніх ринках, перспективи // Економіка України - 2005 - №4 - С.72-80

22. Макуха С.М. Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації. – Харків: Легас, 2003. – 352 с.

23. Матлак О.О. Десятиріччя реформ в перехідних економіках: чим зумовлені відмінності в їх результативності в різних країнах? // Економіка: проблеми теорії та практики. Дніпропетровськ, 2002. – С.54

24. Матлак О.О. Концепція “наздоганяючого” розвитку та перспективи її реалізації в перехідних економіках. // Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта – 2002” – Том 13. Економіка. - Дніпропетровськ, 2002. – С.67.

25. Матлак О.О. Підходи до визначення пріоритетів структурної політики України // Вісник Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. Випуск 47. Київ, 2001. – С.64

26. Матлак О.О. Провал структурних реформ в Україні: несприятливі вихідні умови чи неефективна політика? // Формування ринкових відносин: Збірник наукових праць. Випуск 16. Науково-дослідний економічний інститут міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. Київ, 2002. – С.86

27. Матлак О.О. Технологічне оновлення економіки як пріоритетне завдання структурної політики України. // Вісник Київського Національного університеу імені Тараса Шевченка. Економіка. Випуск 48. Київ, 2002. – С.23

28. Мендрул О., Кальніченко Л. Технологічна реструктуризація підприємств // Економіка України. - 2005. - № 11. - С.15 – 20.

29. Михайленко О. Методологічні аспекти структурування національної економіки і національного ринку // Економіка України. - 2006. - № 1-2. - С.114

30. Новицький В. Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. - К.:, КНЕУ, 2003. -948с.

31. Овчинников К.П. Международное разделение труда: тенденции и противоречия. М.: Экономика, 1987. - 324с.

32. Онишко С.В. Фінансовий потенціал інноваційного розвитку економіки. // Фінанси України. – 2005 – № 6 – С.67-74.

33. Основи економічної теорії / За ред. С.В. Мочерного: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – 472 с.

34. Основи економічної теорії. За редакцією А.А. Чухна. Київ "Вища школа". 2001. – 460 с.

35. Перехідна економіка: Підручник / В.М. Геєць, Є.Г. Панченко, Е.М. Ліанова та ін.; За ред. В.М. Гейця. – К.: Вища шк., 2003 – 591 с.

36. Підлісна О. Ефективність залучення інвестицій в Україну: інноваційно-інвестиційні системи // Економіст. - 2005. - №4. - с.80-84

37. Політична економія: Навч. Посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. Д-ра екон. наук. проф. К.Т. Кривенка. – К.: КНЕУ, 2001. – 508с.

38. Полозенко Д.В. Соціальна сфера в умовах реформування економіки України // Економіка АПК. - № 12 – с.127-132.

39. Проблеми становлення інноваційної політики в Україні / Макаренко І П, Трофимчук О М, Кузьменко ВП та ін, за ред І П Макаренко - К.: УІДНСІР ін-т еволюц економіки, 2004 - 123 с.

40. Савельєв Є.В. Європейська інтеграція і маркетинг. Наукові нариси. – Тернопіль: Карт-бланш, 2003. – 482 с.

41. Світова економіка: Підруч. для студ. ВНЗ, які навч. за спец. „Міжнародна економіка” – А.С. Філіпенко, О.І. Рогач, О.І. Шнирков та ін. – 2-ге вид. – К.: Либідь, 2002. – 582 с.

42. Семенов К.А. Принципи развития международного разделения труда. М.: Гуманитарное знание, 1996. - 247

43. Соколенко С.І. Глобалізація і економіка України. – К.: Логос, 1999. – 568с.

44. Тимохова Г.Б., Лымарь Е.Е. Активизация инвестиционных процессов в инфраструктуре Украины // Вчені зап. Харк. гуманіт. ін-ту «Нар. укр. акад. « - 2002. - Т.8. - С.382-388

45. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть / А.С. Філіпенко, В.С. Будкін, А.С. Гальчинський та ін. – К.: Либідь. – 2002. – 470 с.

46. Федоренко І П Інноваційна модель розвитку України специфіка і перспективи / Економіка проблеми теорії та практики Збірник наукових праць Випуск 192 В 4 т Том III - Дніпропетровськ ДНУ. 2004 - С.985-993

47. Чистов С.М., Никифоров А.С., Куценко Т.Ф. та ін. Державне регулювання економіки.К., КНЕУ, 2006, с.123

48. Чухно А. Постіндустріальна економіка: теорія, практика та їх значення для України // Економіка України. - 2001. - № 12. - С.53.

49. Чухно А. А Актуальні проблеми стратегії економічного і соціального розвитку на сучасному етапі // Економіка України. – 2004 - № 4. – с.15-23.

50. Шитко О.П. Забезпечення соціальної справедливості як основи економічного зростання в майбутньому // Актуальні проблеми економіки. – 2003. - № 2. – с.93-100.

51. www. analitik. org. ua

Характеристики

Список файлов ВКР