138964 (593955), страница 9
Текст из файла (страница 9)
2. Всі ці втручання явно не працюють на інтереси Української держави, процеси нашого національного відродження, духовного розвитку.
3. Іноземні втручання в життя релігійно-націонвльних меншин не сприяють консолідації України як незалежної держави, оскільки із-за цього втручання вибудовуються якісь непідконтрольні державі структури. Щодіють в інтересах їх зарубіжного спонсора.
4. Наявна потреба у прийнятті Верховною Радою України спеціального закону, який би регламентував відносини українських релігійних спільнот з їх зарубіжними релігійними центрами і визначав права й можливості зарубіжного релігійного місіонера в Україні.
5. МЗС важливо упорядкувати діяльність послів зарубіжних держав, зокрема нунція Апостольської столиці, в релігійні сфері, щоб не допустити їх втручання в релігійне життя України, корегування його в інтересах своїх країн чи домінуючих в них конфесій або Церков.
6. Державі варто принципи своєї мовної політики поширити і на сферу релігійного життя, бо ж негативне ставлення багатьох діючих в Україні конфесій і Церков до української мови відповідає принципам ще Валуївсьго указу царських часів.
7. Українській державі варто звернути увагу на діяльність українських конфесійних спільнот в діаспорі, сприяти їх зближенню із спільнотами одновірців в Україні.
Висновки
На основі опрацьованих матеріалів (архівні джерела, монографічна література, підручники та посібники, статті періодичних журнальних та газетних видань, мемуарних друків тощо) можна зробити висновки теоретичного та прикладного характеру.
Релігія виконує наступні функції: інтегративну, комунікативну, регулятивну, світоглядну, тому дослідження історико-релігійної тематики потребує комплексного та всебічного аналізу, що й ми прагнули зробити у даній роботі.
Сакральний світ досить багатогранний та поліфонічний. Можна виокремити окремі вірування та релігійні течії з багатовіковою історією, а також такі , що виникли зовсім недавно, і дістали назву "неорелігії". Однак, найбільш визначними світовими релігіями є християнство (православ’я, католицизм, протестантизм), буддизм та іслам.
Всього в Рівненській області зареєстровано 883 релігійних громад різних віросповідань, переважна більшість яких відноситься до різних напрямків християнства, а в першу чергу – до православ’я – майже 800 релігійних організацій, що виходить з національного складу населення та історичного характеру подій і традицій. Однак православ’я на Рівненщині, як і в цілому по Україні, розколоте на три частини, що і призвело до одночасного перебування в області трьох православних ієрархів.
Так, до Української Православної Церкви Московського Патріархату належить 457 громад (52%), до Української Православної Церкви Київського Патріархату – 152 громади (18%), до Української Автокефальної Православної Церкви – 27 громад (3%).
Великого поширення набули на Рівненщині протестантські громади різних напрямків, кількість яких становить 410, що складає 47%. Цей напрямок християнства започаткувався в області ще в другій половоні ХVІ ст., а тому не є явищем зовсім чужим для населення.
Окрім того в Рівненській області є 17 громад Римо-Католицької Церкви, що відображає вірування і традиції польського населення області, та три громади Української Греко-Католицької Церкви. Існують також 2 громади іудеїв та 1 Міжнородного Товариства Свідомості Крішни.
За останні роки , що не менш суттєво, в області всі культові споруди, що використовувались не за призначенням, не лише повернуті віруючим, а й відремонтовані. Разом з тим швидкими темпами будуються нові. Так, за останнє десятиліття зведено 303 культові будівлі, 68 – на стадії зведення. Водночас відкрито 14 моностирів. Функціонують недільні школи, семінари з вивчення Бібілії тощо. Відбуваються позитивні зрушення у середовищі православних.
В м. Рівному з поч. 90-х рр. відчинили двері новозбудовані та реконструйовані культові споруди – Свято-Покровський кафедральний собор, Лютеранська церква, католицький костел; відведені міською владою території під будівництво інших православних храмів (селище Ювілейне, мікрорайон Північний).
Культові споруди виконують не лише обрядову функцію, але й виступають пам’ятками церковного мистецтва та культури.
Список використаних джерел
1. Саух П. Рівненщина релігійна // Панорама, 2005 – 12 жовтня.
2. Топчієв О. Г. Основи суспільної географії: навчальний посібник. – Одеса: Астропринт, 2001. – 560с.
3. Закович М.М. Релігієзнавство. – К.: Вища школа, 2000. – 569с.
4. Колодний А. Релігієзнавсиво. – К.: Артек, 2004. – 504с.
5. Сліпий Й. Паломництво до Святої Землі. Враження з подорожі. – Львів, 1935. – 200с.
6. Шевчук Л.Т. Сакральна географія. – Львів: Світ, 1999. – 157с.
7. Павлов С.В., Мезенцев К.В., Любіцева О.О. Географія релігій. – К.: Артек, 1999. – 503с.
8. Колодний А. М. Україна в її релігійних виявах. Монографія. – Львів: СПОЛОМ, 2005. – 336 с.
9. Савчук Б. За Українську церкву. Національно-церковний рух на Волині у 20-30-ті роки ХХ ст. – Івано-Франківськ, 1997. – 116с.
10. Надтока Г. Православна Церква в Україні 1900- 1917 рр. – Київ, 1998. -386 с.
11. Поровський М. Роль церкви в становленні нації і держави // Волинь (Рівне). – 1994. – 25 лютого.
12. Макарчук С.М. Етнографія України. – Львів: Світ, 1994. – 517с.
13. Марголіна І. Кирилівська Церква. – К., 2001. – 187с.
14. Київська традиція і Східний обряд в українському християнстві. Наук. Збірник. – К., 2004. – 465с.
15. Історія релігії в Україні. Підручник (за ред. А Колодного і П.Яроцького). – К., 1997. – 498 с.
16. Колодний А., Филипович Л., Біддулф Г. Релігія і Церкви в сучасній Україні. – Київ, 2001. – 400 с.
17. У Державному комітеті у справах релігій. Офіційний вісник. // Людина і світ. – 2002. – лютий.
18. У Державному комітеті у справах релігій. Офіційний вісник. Колегії Держкомрелігій у 2004 р. // Людина і світ. – 2004. – квітень.
19. Рожко В. Нарис історії української православної церкви на Волині. – Луцьк, 2001. – 670 С.
20. Новак О. Ф. Християнство в Україні: Нариси.- Рівне, - Ліста, 2003. -503 с.
21. Рожко В. Відродження Української Православної Церкви на Волині. Луцьк: Волин. книга, 2007 – 246с.
22. Ковалій О. В. Історія католицької та православної церкви у найновіших дослідженнях волинського краєзнавства. // Волання з Волині. 2000. - №4. – с. 38-40.
23. Багато й різне: Про релігійні громади в області // Поліський маяк. 2001.- 8 жовтня.
24. Бухало Г. Православ’я на Рівненщині // Вісті Рівненщини. 2002. – 22-25 лютого.
25. Демчишина О. УАПЦ: минуле, сучасне, майбутнє. // Дзвін. 2001. – 2-9 травня.
26. Годованюк О. М. Монастирі та храми Волинського краю. Київ, - Техніка,- 2004. – 176 с.
27. Лужницький Г. Місто Рівне та його церкви.// Літопис Волині. 2003. – 4-8 жовтня.
28. Завада В. Дерев’яні храми Полісся. К.: Техніка, 2004. – 168 с.
29. Православні монастирі Волині та Полісся. Луцьк: Медіа, 2000. – 692 с.
30. Тищенко О. І відчинились двері храму:[ 110 років Свято-Воскресенському Собору в Рівному] / Рівне, 2005. – 1 грудня.
31. Пащук І. Свято-Покровський Кафедральний Собор у Рівному.// Волинська ікона, 2005. – 27-28 жовтня.
31. Каневська В. Успенська церква. // Сім днів, 2001. – 3 серпня
32. Рожко В. Православні монастирі глибокого Полісся. / Луцьк: Медіа, 1999. – 692 с.
33. Корецький Свято-Троїцький жіночий монастир // Волинь моя. – К.: 2001. – 5 вересня.
34. Зодук В., Семенюк Т. Дерманський Свято-Троїцький жіночий монастир. // Православне Полісся, 1999. - № 2-3.
35 .Цимбалюк Є. Городок: Земля ченців – така свята і грішна. // Вільне слово. – Рівне, 2004. – 6-8 жовтня.
36. Рожко В. Найбільш шановані відпустові місця Волині і Полісся. // Визвольний шлях, 2000. - № 7.
37. Рожко В. Духовні православні освітні заклади в добу незалежності України. // Луцьк, 2006. – 221 с.
38. Ярмошик С. Рівненське Духовне училище. // Духовна нива. - Рівне 2006. - № 10.
39. Рожко В. Рівненська Духовна семінарія: Історично-краєзнавчий нарис. – Луцьк: Медіа, 2006. – 230 с.
40. Відкриття духовного училища в с. Городок Рівненського району. // Вісті Рівненщини, 1995. – 28 березня.
41.Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" // Закон України. – К., 1996. – Т.2. – 869с.
42. Інформаційний звіт Державного комітету України у справах релігій за 1998 р. "Про стан та тенденції розвитку релігійної ситуації, державно-церковних відносин в Україні." // Людина і світ. – 1999. – лютий.
43. У Державному комітеті у справах релігій. Офіційний вісник "Про закон, конфлікти, тенденції та експансії". // Людина і світ. – 2001. – жовтень.
44. Про свободу совісті, релігії і переконань. Збірник документів за ред. М. Бабія. – К., 1996. – 256 с.
45. Релігійна свобода: правові і державні гарантії. За ред. А. Колодного. – К., 1999. – 180 с.
46. Саух П. Зона найвищої релігійної активності // Сім днів. – 2000. – 18 лютого.
47. Стоколос Н. Конфесійно-етнічні трансформації в Україні. – К., 2003. – 476 с.
48. Колодний А. Релігійні вияви України. – К., 2004. – 578 с.
Додаток А
Географія найбільших церков на території Рівненської області
Рисунок 1. Українська Православна Церква
Умовні позначення
Середня кількість жителів району, що припадає на одну громаду, тис. осіб
Рисунок 2. Українська Православна Церква –Київський Патріархат
Умовні позначення
Середня кількість жителів району, що припадає на одну громаду, тис. осіб
Рисунок 3. Церква Християн Віри Євангельської
Умовні позначення
Середня кількість жителів району, що припадає на одну громаду, тис. осіб
Рисунок 4. Церква Євангельських Християн – Баптистів
Умовні позначення
Середня кількість жителів району, що припадає на одну громаду, тис. осіб
Додаток Б
Рис. 1. Село Дубляни. Церква св. Миколи
Рис. 2. Смт. Млинів. Покровська церква
Рис. 3. Село Варковичі. Церква Різдва Богородиці
Рис. 4. Село Пляшева. Меморіальний комплекс "Козацькі могили"
Рис. 5. Свято-Успенська церква м. Рівне
Рис. 6. Свято-Покровський Собор м. Рівне
Рис. 7. Свято-Воскресенський Собор м. Рівне
Рис. 8. Корецький Свято-Троїцький жіночий монастир
Рис. 9. Дерманський монастир
Рис. 10. Село Городок. Жіночий монастир
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
