115479 (591948), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

Мовне конструювання є продовженням розбору. В основі конструювання лежить синтез, однак воно передбачає й аналітичну діяльність учнів.

У навчанні застосовують такі види граматичного конструювання:

1. добір прикладів до правила;

2. робота з деформованим реченням і текстом;

3. письмове конструювання речень потрібного типу з виучуваною формою слова, письмові відповіді на питання;

4. розширення тексту;

5. вільні диктанти з граматичним завданням, перекази зі зміною форм слів, твори [32, 63].

Спочатку добираються вправи, що вимагають знань лише однієї теми (добір за граматичними ознаками частини мови, визначення частини мови за схемою). З часом вправи ускладнюються, враховуючи знання учнів з кількох тем чи розділів.

Найдоцільніше проводити граматичне конструювання у процесі вивчення дієслова, поєднуючи роботу з будови слова і морфології, синтаксису і морфології [51]. Виконання конструктивних вправ із синтаксису у процесі вивчення дієслова дає змогу стежити за утворенням словосполучень і речень, роллю дієслів у них. При цьому вчимо учнів добирати слова, ставити запитання, встановлювати зв'язки між членами словосполучення і речення. Така багатогранна навчальна робота відіграє позитивну роль в усвідомленні учнями граматичної будови мови, у розвитку їх мовленнєвих умінь.

Ознайомлення зі словами-назвами дій у початковій школі проводиться з урахуванням такої системи роботи:

1) конкретне значення слова;

2) багатозначність слів, синоніміка, переносність значень;

3) звукова сторона слова;

4) слово у синтаксичній структурі речення;

5) життя дієслова у складі текстів [30, 169-170].

Лексико-стилістична робота є невід'ємним компонентом під час вивчення основних форм дієслова, бо кожний лексичний факт може зливатися з фактом граматичним або безпосередньо мати вплив на функціонування граматичного явища.

У 1-2 класах проходить знайомство з багатозначними словами та переносним значенням слів на основі спостереження за певними словами у реченнях. З часом лексико-стилістичні завдання ускладнюються (спостереження за зв'язними текстами) [58, 210].

Спостерігаючи за функціональною роллю дієслів у текстах, школярі мають усвідомити, що в художніх текстах дієслова допомагають емоційно, образно описати картини природи або ж розповісти про якісь події, охарактеризувати властивості певного предмета. У ділових текстах дієслова допомагають дати певну інформацію, а лексичне значення їх пов'язане з конкретними діями. Одночасно проводиться і фразеологічна робота, яка сприяє поглибленню інтересу дітей до вивчення мови [57]. У результаті лексико-стилістичної роботи в учнів формуються уміння бачити відмінність між лексичним і граматичним значенням слова, вживати відомі слова у властивому їм значенні.

Отже, знання про дієслово як частину мови успішно застосовується учнями на практиці у тому випадку, якщо вони засвоїли суттєві ознаки, що складають сукупність поняття, уміють виявити ці ознаки у частковому явищі, виконуючи у визначеній послідовності розумові операції. Все це забезпечує цілеспрямовану, гармонійну роботу, яка полягає у вивченні певної системи шляхом усвідомлення лексичного та семантичного значення слова, його синтаксичної ролі та стилістичного використання.

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВИВЧЕННЯ ДІЄСЛОВА У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

2.1. Методика вивчення дієслова на уроках рідної мови

Робота над розділом "Морфологія" у початкових класах зводиться до вивчення частин мови. Завдання ж лексичного, фонетичного, синтаксичного характеру є епізодичними, а в багатьох вправах, які стосуються вивчення частин мови, вони відсутні. Тому вивчення дієслова, його лексичних, фонетичних і граматичних значень на синтаксичній основі є тим продуктивним шляхом, який допоможе органічно поєднати в єдиний процес оволодіння молодшими школярами елементами лексики, фонетики, морфології та синтаксису в процесі їхньої активної мовленнєвої діяльності.

Дієслово — це „найгнучкіша частина мови, яка має величезну кількість граматичних форм, що з успіхом можуть замінювати одна одну. Все це дає можливість проведення лексико-граматичної роботи” [1, 17]. Тому сучасні методисти ознайомлення з поняттям дієслова підпорядковують вирішенню таких завдань: узагальнення та розширення уявлення учнів про лексичне значення дієслів; удосконалення уміння точно і влучно добирати дієслова для передачі своєї думки; формування уявлень про основні граматичні категорії; вироблення навичок правопису [1; 27; 30; 59]. Одночасно проводиться словникова робота.

Дієслово – досить зручна із словотворчого погляду частина мови. Спостереження над спільнокореневими дієсловами сприяє збагаченню лексичного запасу, опрацюванню будови слова, дозволяє пропедевтично ознайомити дітей зі способами творення слів. Учні знайомляться із словами-родичами, вчаться виділяти у них спільну частину – корінь (будівельник, будувати, будівля) і від даного кореня утворювати різні слова (синь: синій, синюватий, синіти, посиніти). Для запобігання помилкам, пов'язаним із розрізненням омонімічних коренів, слід звертати увагу на лексичне значення слова (гора, гірський, горіти; вода, водний, водити). Добираються також вправи на розрізнення спільнокореневих слів і словоформ (зима, зими, прозимувати, зимовий; пишу, пишеш, писати, писар).

На основі спостережень можна підвести дітей до висновків про роль префіксів і суфіксів у творенні дієслів та їх форм. Додавання префіксів – це один із найпродуктивніших способів творення дієслів. При цьому вони набувають нового значення, іноді антонімічного (влетіти, вилетіти, прилетіти, відлетіти і т.д.), можуть означати завершену чи незавершену дію (грати – виграти, співати – проспівати). За допомогою суфіксів утворюються дієслова, що означають завершену дію (кричати – крикнути, свистіти – свиснути), дієслова минулого часу (бажати – бажав, бажала, бажало, бажали) [1, 18]. Таким чином, дотримуючись морфолого-словотвірних вимог, учні засвоюють граматичний та морфемний матеріал.

Важливим завданням при опрацюванні дієслова є вироблення орфоепічних і орфографічних навичок, що передбачає цілеспрямоване, поглиблене застосування фонетичної, орфоепічної та орфографічної роботи під час опрацювання дієслова [30]. На початковому етапі вивчення дієслова добираються вправи на вимову окремих звуків і слів. З орфографічних вправ використовується списування із граматичними завданнями (наголошення, складоподіл, пояснення орфограм).

Після ознайомлення з дієсловом як частиною мови вправи ускладнюються, до них добираються таблиці (на правильну вимову, наголошення, утворення особових форм із чергуванням приголосних в основі слів та ін.) [11, 53]. З метою кращого засвоєння правопису ненаголошених особових закінчень дієслів використовуються алгоритми, схеми, проводяться тренувальні вправи.

Засвоєнню правопису дієслів на -ся сприяє звуковий та звукобуквений розбір:

Вимовляємо Пишемо

ІІ особа [с'с'а] -шся

Ш особа [ц' ц' а] -ться

Систематична робота над правилами літературної вимови і написання дає змогу виробити в учнів міцні орфоепічні та орфографічні навички.

Лексика – один із найбільш цікавих для учнів розділів: слова – об'єкт вивчення лексики – своїми значеннями безпосередньо пов'язані з предметами і явищами реального світу, який оточує школярів. Формування лексичних уявлень і понять є одним із засобів збагачення, уточнення та активізації словника. Опанування найпоширеніших понять лексикології проводиться з метою закріплення отриманих знань та створення умов для роботи зі стилістики і культури мовлення.

У початковому курсі навчання мови найбільше значення мають такі лексичні та фразеологічні поняття: слово, лексичне значення слова, омоніми, синоніми, антоніми, фразеологізми [1, 18].

Сучасні програми з мови передбачають, що учні, поряд із засвоєнням основних лексико-граматичних ознак дієслова, спостерігають за функціонуванням цієї частини мови у різних текстах, вчаться доцільно використовувати дієслова у мовленні.

Пропонуємо вправи та методичні рекомендації до них, завдяки яким учні засвоюватимуть належні відомості про дієслово, збагачуватимуть словниковий запас дієсловами, привчатимуться використовувати мовні засоби, що найбільшою мірою відповідають меті висловлювання.

Використовуючи ці вправи поряд з тими, що в підручнику, вчитель має змогу диференціювати, урізноманітнити та пожвавити процес засвоєння знань, викликати в учнів інтерес до оволодіння рідною мовою. Крім того, пропонований дидактичний матеріал допоможе класоводові організувати вивчення теми «Дієслово» так, як і орієнтує програма [50],— з опорою на текст. Покажемо це на прикладах.

1. Вправи на спостереження за роллю дієслів у текстах, різних за стилістичними ознаками.

Спостерігаючи за функціональною роллю дієслів у текстах, школярі мають усвідомити, що в художніх текстах (віршах, оповіданнях, загадках, прислів'ях) дієслова допомагають емоційно, образно описати картини природи або ж розповісти про якісь події, скажімо:

— Прочитай. Скажи, який це опис — художній чи науковий, чому? Спиши. Підкресли у тексті дієслова. Що вони означають? Яку пору року допомагають описати авторові?

Тануть сніги, біжать гомінливі струмки. Видзвонюють краплинами бурульки. Повертаються з вирію птахи. В синяву неба глянули сині проліски.

Стрепенулась береза. Вся її кора прогрілась. Кожна гілочка соком наливається. Сонечко зимовий сон геть прогнало.

До тепла і сонця потяглись комахи й рослини. Ось-ось буйно розквітнуть садки. Весна! Вес-на! (За Г. Демченко).

У наступній вправі з допомогою вчителя учні мають дійти висновку, що у загадках дієслова можуть досить точно, змістовно характеризувати предмети. За дієсловами можна пізнати той чи інший предмет, дізнатися про його властивості.

Прочитай. Відгадай загадку. За допомогою яких слів вдалося з'ясувати, про що в ній говориться?

Хоч буваю часто битий,

Але зовсім не сердитий,

Я стрибаю, веселюся...

Чи вгадаєте, як звуся?

(Н. Деркач)

Учитель зосереджує увагу дітей на словах стрибаю, веселюся. Пропонує поставити до них питання, визначити, яку роль виконують дієслова у загадках.

Закріпленню відомостей про роль дієслів у художньому мовленні підпорядковані й наступні вправи:

1. Прочитай вірш. Про яку пору року розповідається у ньому?

Холодно зараз в лісах і лугах,—

Все потонуло в глибоких снігах.

Бігають зайчики, мерзнуть, тремтять,

Затишок хочуть собі відшукать... (О. Олесь, „Над колискою”)

— Постав питання до виділених слів. Скажи, яку думку автора вони допомагають передати.

2. Прочитай. Знайди слова, що відповідають на питання що робить? Про яку пору року розповів за допомогою них автор? Як ти розумієш значення слова дзвенять?

Все навколо зеленіє,

річка ллється і шумить.

Тихо, тихо вітер віє

і з травою гомонить.

Як тут всидіти у хаті,

коли все живе, цвіте,

скрізь дзвенять пташки крилаті,

сяє сонце золоте. (О. Олесь, „Все навколо зеленіє”)

3. Прочитай. Визнач, який це текст. Поясни значення виділених висловів.

П о м а х а л а о с і н ь останнім жовтим л и с т я м і попрощалася з нами. Не видно сонця. Зрідка-зрідка в и х о д и т ь воно п о г у л я т и. Важкі хмари табунами бродять, небо застилають. Похолодало. Затулив нору борсук і спить. А маленька білочка вертуха по гілках стрибає. Що їй! Є в неї і гриби, і горішки. Весело тарабанить дятлик на сосні. Шишки роздовбує.

Д и х н у в м о р о з, пробіг на срібних ковзанах річкою. Запурхали лапаті сніжинки. Прийшла сніжна зимонька. (Г. Демченко, „Зима”).

Підсумовуючи, вчитель говорить, що за допомогою дієслів можна досить точно, влучно розповісти про предмет, явище, охарактеризувати його якості, властивості.

У ділових текстах дієслова допомагають дати певну інформацію. Емоційне забарвлення тексту вони не надають, а їх лексичне значення пов'язане з конкретними діями. Наприклад:

— Прочитай. Визнач, який це текст — художній чи діловий. Спиши. Підкресли дієслова. Скажи, яку інформацію вони допомагають передати.

Як треба поводитися за столом

Коли їси, треба сидіти прямо, не класти лікті на стіл. Не можна їсти з ножа. Якщо користуються тільки виделкою, то її тримають у правій руці, а якщо виделкою й ножем, то виделку тримають у лівій, а ніж — у правій. Адже різати зручніше правою рукою. Після їжі виделку, ніж та ложку треба класти на свою тарілку, а не на стіл.

Їсти треба спокійно, неквапливо пережовуючи їжу. Коли на дні тарілки трохи залишилось, не варто нахиляти її до себе або від себе. Інакше можна пролити на скатертину або собі на коліна.

2. Спостереження за дієсловами-синонімами і дієсловами-антонімами.

Особливої уваги потребує робота над дієсловами-синонімами та дієсловами-антонімами. Вчитель має розвивати у дітей вміння практично користуватися дієслівною синонімікою, враховувати смислові, емоційно-експресивні та стилістичні відтінки дієслів. Робота з синонімами є одним із засобів підвищення ефективності засвоєння мови в цілому. Зокрема збагачення словникового запасу дітей дієсловами-синонімами починається зі спостереження за функціонуванням їх у текстах, з'ясування їх значення:

— Прочитай. Скажи, який це текст. Знайди і випиши дієслова, близькі за значенням.

...У ці осінні дні багато птахів готуються у вирій. Вже полетіли ластівки, швидкокрилі стрижі. Зостаються зимувати рябчики, тетеруки, куріпки. У гамірні зграйки збираються шпаки, відлітають на південь співочі птахи. В дальню путь вирушають дикі гуси, покидають рідні болота довгоногі журавлі. (І. Соколов-Микитов)

Від спостереження школярі мають перейти до вправ, пов'язаних із добором подібних синонімів мотивування їх у висловлюваннях.

1. Прочитай. Випиши дієслова разом із словами, що з ними зв'язані. Скажи, яку роль виконують дієслова у тексті.

Білі гуси летять над лугами,

в синім небі біліють снігами,

в синім небі хмарками зникають,

довго-довго їх очі шукають.

Білі гуси на озеро впали.

Тихі води кругом розгойдали...

Розцвіли, як купави великі...

Довго-довго їх чуються крики.

Характеристики

Список файлов ВКР