113997 (591550), страница 6

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

Розв’язання проблеми потребує пошуку нових знань про пристосування плодів до поширення. Їх учні здобувають, провівши елементарні досліди і спостереження. Послідовність викладу матеріалу також потребує змін порівняно з підручником.

Покажемо, як реалізувати на уроці дібрані методи в сукупності під час засвоєння нового матеріалу, щоб розвивати пізнавальні інтереси молодших школярів. Наприклад:

На дошці вчитель записує назви рослин: яблуня, клен, смородина, деревій, ліщина, картопля. Завдання для учнів:

— На скільки груп і за якими ознаками можна розподіляти ці рослини.

Орієнтовні відповіді.

— Ці рослини можна розподілити на 2 групи: в одній — рослини, які вирощує людина. Їх називають культурними. У другій — рослини, за якими людина не доглядає, тобто дикорослі.

І група: яблуня, смородина, картопля.

ІІ група: клен, ліщина, деревій.

— Але ці ж рослини можна розподілити і на 3 групи. (Учитель записує на дошці):

І група: яблуня, клен.

ІІ група: смородина, ліщина.

ІІІ група: деревій, картопля.

— Як назвати ці групи рослин? (Учні відповідають, що в І групі — дерева, у ІІ — кущі, а в ІІІ — трав’янисті рослини. Якщо діти не зуміють цього зробити, вчитель називає сам).

Постановка проблемного запитання:

— За якими ознаками можна розподілити всі рослини на дерева, кущі і трав’янисті рослини?

Тут виникають труднощі з відповіддю, але згодом учні висловлюють гіпотезу: дерева високі, а кущі і трав’янисті рослини низькі. Вчитель не заперечує, але показує невеличке деревце клена, яке щойно проросло із насінини, і трав’янисту рослину (в гербарії, в натуральному стані або на малюнку). Діти переконуються, що для класифікації рослин ознака висоти, товщини не є основною.

Щоб допомогти їм самостійно розв’язати проблему, пропонується додаткова інформація у вигляді схематично зображених природних об’єктів.

Учні на малюнках, таблицях, у гербаріях розглядають дерева, кущі, трав’янисті рослини. Учитель просить допомогти йому зобразити їх. Роботу можна організувати таким чином.

— Намалюємо схематично дерево. Який орган треба зобразити спочатку, бо він першим з’являється, коли проростає насінина? (Корінь).

— Що далі? (Стебло). Скільки стебел у дерева? (Одне).

— Яке стебло у дерева? (Тверде, міцне, дерев’янисте). Дерев’янисте стебло називається стовбуром.

— Що треба ще намалювати на дереві? (Листки, квітки, плоди).

У такій же послідовності під «диктовку» школярів учитель зображує, дотримуючись пропорцій кущ і трав’янисту рослину.

— Уважно розгляньте схематичні малюнки. Порівняйте їх між собою.

Обов’язково треба ознайомити учнів з діями, які вони повинні при цьому виконувати:

1. Уважно розглянь об’єкти і все, що знаєш про них, розкажи подумки. Поміркуй, що з чим порівнюватимеш.

2. Уважно подивись і розкажи, чим ці об’єкти подібні між собою.

3. Уважно подивись і розкажи, чим вони різняться.

Для формування відповідного уміння учитель дає завдання, щоразу враховуючи мету і зміст уроку. Система таких завдань поступово ускладнюється. Від порівняння поодиноких простих об’єктів і явищ діти переходять до більш складних, загальних; від зображених предметів і явищ — до порівняння їх по пам’яті. Важливо також поступово збільшувати кількість ознак, що порівнюються.

Учнів треба вчити не тільки порівнювати, а й розповідати, як вони це роблять. Тому вчитель постійно звертається із запитаннями: «Що означає порівняти об’єкти і явища?» або: «Щоб порівняти предмет, спочатку треба…, а потім…»

— Усі рослини відрізняються стеблом: у дерева один дерев’яний стовбур; у кущів стебел багато і вони також дерев’янисті; у у трав’янистих рослин стебло м’яке, соковите.

— За якою ознакою розподіляються рослини на 3 групи? (Рослини розподіляються на дерева, кущі і трав’янисті рослини за характерними особливостями стебла).

Завдання на закріплення вивченого матеріалу.

1. Із перелічених назв рослин: сосна, бузок, копитняк, льон, ожина, смерека, кріп, фіалка — виберіть трав’янисті. Поясніть, чому вони належать до цієї групи.

2. Перелічені назви рослини: береза, смородина, айстра, дуб, клен, малина, барвінок, лобода, ліщина — розподіліть на 3 групи: дерева, кущі, трав’янисті рослини. За якими ознаками ви це зробили?

3. Доведіть, що яблуня — дерево.

4. Чому картопля належить до трав’янистих рослин?

Виняткові можливості для формування досвіду творчої діяльності та розвитку пізнавальних інтересів учнів має дослідницький метод (І.Я. Лернер [49]). Деякі вчителі вважають його недоступним для молодших школярів. Він дійсно складний за способом керівництва пізнавальною діяльністю учнів, вимагає від дітей розвинених пошукових умінь. Проте дослідження вчених показують, що виконання учнями 3-4 класів елементарних дослідницьких завдань — не тільки можливе, а й ефективне для їхнього розвитку. Встановлено, що протягом навчання в початковій школі учні за умов відповідної процесуальної і мотиваційної підготовки спроможні брати участь у різноманітних видах навчально-дослідницьких завдань.(див.додаток Б)

Наприклад, формування нових понять на основі тривалих спостережень з наступним установленням причинно-наслідкових зв’язків, засвоєння властивостей об’єктів через експериментальне «відкриття» під час дослідів. Керуючись прийнятою метою, діти на деяких етапах самостійно планують хід роботи, добирають матеріал для спостережень, дослідів, висловлюють припущення, фіксують результати дослідів, роблять замальовки, висновки, доводять. Отже, в дослідницькому методі працює весь діапазон пошукових умінь дитини.

Щоб захопити школярів дослідженнями, треба прищепити їм спочатку смак до вдумливого нагромадження та осмислення спостережень, проведення короткочасних експериментів з відомими об’єктами, які відкривають нові властивості. Корисно також підключати весь клас до групових дослідницьких завдань, розрахованих на 2-3 тижні (а іноді й на місяць) (див. додаток Б).

Таким чином, узагальнюючи сказане про роль проблемного навчання у засвоєнні нового матеріалу, слід зробити висновки, що воно за своїм характером наближається до реальних умов життя і готує дітей до творчої участі в ньому, сприяє пробудженню в учнів прагнення до нових знань, активізує їхній пізнавальний інтерес, формує прийоми і вміння самостійно набувати знання і застосовувати їх у практичній діяльності.

Дослідження І.Я. Лернер [49] показали, що проблемно-пошукові ситуації підтримують, поглиблюють і розвивають інтереси молодших школярів. Діти працюють із захопленням, у класі постійно панує робочий настрій, атмосфера чекання нового, намагання його відкрити.

Отже, щоб забезпечити проблемний підхід до навчання з метою розвитку інтересу, вчителі мають додержуватись таких психолого-педагогічних вимог: кожне завдання повинно викликати проблемну ситуацію; завдання мають забезпечувати системне виникнення проблемних ситуацій; сукупність проблемних завдань забезпечує поступове ускладнення знань, поєднання таких форм мислення, як індукція, дедукція, аналогія, діяльність учнів на різних рівнях інтелектуальної активності (конструктивний, реконструктивний і переносу), проблемне вивчення навчального матеріалу.

Створення проблемно-пошукових ситуацій на уроках «Я і Україна» дає змогу працювати весь урок зацікавлено, активно. Діти переживають радість творчості, відкриття, відчуття перемоги. Хай це буде «відкриття» давно відкритого, а перемоги почнуться із самостійного розв’язання складного завдання. Але маленька людина переживає ті самі почуття, що й справжній першовідкривач.

Наступною умовою розвитку пізнавальних інтересів є самостійна робота на уроках “Я і Україна”. Самостійність учнів у навчанні — найважливіша передумова оволодіння знаннями, вміннями й навичками. Часто і правильно застосована самостійна робота розвиває увагу дітей, виробляє в них здатність міркувати, запобігає формалізму в засвоєнні знань і взагалі формує самостійність як рису характеру. Це зумовлює обов’язковість і різноманітність самостійних робіт.[6]

На кожному уроці природознавства в 4 класі можуть бути використані самостійні роботи різного дидактичного призначення: перевірні, підготовчі, навчальні. Основна функція перевірних самостійних робіт — контролююча, хоча і їм теж властиві елементи навчання. Щоб актуалізувати опорні знання учнів, їхні уміння і навички, потрібні для сприймання нового матеріалу та розвивати пізнавальний інтерес майже на кожному уроці вчитель пропонує дітям підготовчі самостійні вправи. До навчальних самостійних робіт відносимо ті, які пропонують дітям для самостійного засвоєння нового матеріалу. Щоб самостійна робота на уроці була ефективною, слід чітко уявляти її залежність від ряду дидактичних умов.

Самостійна робота на уроці — органічна частина навчального процесу. Тому методика її проведення визначається специфічними особливостями кожного предмета, змістом теми, рівнем підготовленості учнів.

Плануючи самостійну роботу на уроці природознавства, вчитель має:

1) визначити її місце в структурі уроку;

2) знати вимоги до учнів на даному рівні оволодіння матеріалом;

3) передбачити труднощі, які можуть виникнути під час роботи у різних групах дітей;

4) правильно визначити зміст і обсяг завдань; форму їх подачі; тривалість самостійної роботи;

5) дібрати потрібний дидактичний матеріал;

6) знайти раціональний спосіб перевірки роботи.

На уроках «Я і Україна» самостійна робота учнів різноманітна і за змістом, і за формою. Діти можуть самостійно опрацьовувати нові статті за підручником, проводити досліди за інструкцією, відповідати на запитання, малювати схеми, виконувати завдання з гербарієм, колекцією, працювати з календарем природи тощо. Як і на інших уроках, учитель планує самостійну роботу на різних етапах навчального процесу. Залежно від рівня обізнаності школярів з матеріалом змінюватиметься й ступінь їх самостійності під час виконання завдань.

Найчастіше учням самостійно доводиться працювати з підручником. Щоб підтримати у дітей інтерес до цього виду їхньої діяльності, учитель ні в якому разі не повинен переказувати зміст підручника. З метою активізації пізнавальної діяльності учнів перед читанням статті дати завдання і пояснити незрозумілі слова.

Наприклад, в 4 класі під час вивчення теми «Водойми України» можна запропонувати учням прочитати статтю і пояснити: «чому в річках вода тече». До статей вміщені схематичні малюнки. Для самостійної роботи учням можна запропонувати уважно їх розглянути і підготувати залежно від змісту коротеньке оповідання. Наприклад:

а) після роботи з підручником на закріплення розглянути схему Дніпра, у кружечках написати цифри, якими позначені частини річки, притоки.

б) намалювати схематичний малюнок утворення джерела.

Доцільно роботу з підручником поєднувати із завданнями, які даються в зошитах із друкованою основою. Підручник можна використати замість картки-інструкції при проведенні дослідів чи практичних робіт. Крім роботи над текстами, учні можуть розглядати таблиці, ілюстрації, кадри з діафільмів тощо. Виконуючи самостійну роботу, учні використовують алгоритми різного змісту.

Організовуючи самостійні завдання потрібно використовувати дидактичні матеріали з диференційованими завданнями. Ефективними засобами індивідуалізації навчання є різноманітні довідники, перфокарти, опорні таблиці, алгоритми, пам’ятки, картки для самоперевірки та ін. Варто лише пам’ятати, що застосування їх має бути помірним, творчим, цільовим.

Особливу увагу варто звернути на практичні роботи. Виконуючи ці роботи, учні вчаться самостійно спостерігати, досліджувати, складати план спостереження та дослідження. За наявності зошитів з друкованою основою записи стосовно практичних робіт не викликають утруднень у школярів.

В 4 класі учні самостійно працюють над проектами. Тематику проектів, їх кількість визначає вчитель, орієнтуючись на загальну підготовку класу, інтереси учнів.

На початку навчання в 4 класі самостійна робота на уроці «Я і Україна» може тривати до 10-15 хв, а наприкінці навчального року тривалість роботи збільшується до 20 хв. Зміст завдань може подаватися учням не тільки словесно, а й графічно у вигляді малюнка, схеми, моделі.

Відносно новим для початкової ланки є застосування на уроці групових форм самостійної роботи, коли діти виконують якесь завдання в парі або групою по троє-четверо. Це виховує вміння співробітничати в колективі, організовуватися на співпрацю. Діти тягнуться на уроці до спілкування у процесі виконання групових завдань, треба не тільки не присікати їхню природну схильність, а використати її для взаємного навчання. Звичайно, цього молодших учнів треба вчити, не дратуючись їхніми наївними запитаннями, робочим шумом.

Щоб працювати самостійно, учень повинен уміти: організувати свою роботу, здійснювати її економніше й раціональніше, перевіряти якість зробленого. За цим коротким визначенням стоїть величезна кількість умінь і навичок організаційних, загальномовленнєвих, загально пізнавальних, контрольно-оцінних, що їх має набути школяр. Розвиток самостійності органічно включає формування в учнів умінь і навичок самоперевірки й самоконтролю. Ці якості розвиваються поступово.

Таким чином, самостійна робота в початкових класах — обов’язковий компонент процесу навчання. Її роль, зміст, тривалість, способи керівництва визначаються метою вивчення певного матеріалу, його специфікою та рівнем підготовки школярів.

Використання довідкового матеріалу, «цікавинок», кросвордів, ребусів, загадок на уроках природознавства є наступною умовою розвитку пізнавальних інтересів в учнів початкових класів.

Характеристики

Список файлов ВКР