113330 (591280), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Таким чином, можна зробити висновок про те, що самостійне складання учнями опорних конспектів-схем і вміння скористатися ними сприяє не тільки осмисленню й запам’ятовуванню навчального матеріалу, але й розвиває різні пізнавальні процеси у школярів.

1.3 Тренінгові методики у вивченні хімії за лекційно-семінарською системою

Закон України „Про освіту” висунув перед учительством задачу – сприяти формуванню в учнів фахового рівня, тобто навчальна діяльність у підсумку має не просто дати людині суму знань, умінь і навичок, а сформувати рівень її компетенції.

Поняття компетенції не зводиться ані до знань, ані до навичок, а належить до сфери вмінь. Власне, вміння – це компетенція в дії. Отож, під компетенцією розуміють загальну здатність, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, схильностях, набутих завдяки навчанню.

Таким чином, на сучасному етапі перед учителями постає ряд проблем, що потребують розв’язання: інтенсифікація навчального процесу з дефіцитом навчального часу; активізація пізнавальної активності; забезпечення (злісності, універсальності та системності знань з хімії. Саме з такою метою розробляються та впроваджуються нові технології навчання. Проте, звична для нас класно-урочна система повністю не вичерпала себе. Якщо чітко розпланувати вивчення кожної теми, відмовитися від тотального використання комбінованих занять, розділити навчальний процес на певні етапи, що забезпечуватимуться типами уроків, можна досягти бажаного результату.

Хімію традиційно вважають „важким” предметом, що взагалі цілком обґрунтовано. Але значною мірою це твердження можна позбавити підґрунтя, якщо дещо змінити підхід до формування знань та їх контролю, особливо на першому етапі вивчення хімії. Якщо учнями міцно засвоєні хімічні поняття, вони вільно володіють спеціальними навичками, то подальші кроки у вивченні хімії не будуть викликати в них особливих труднощів. Досягти цього можна за допомогою спеціальних тренувальних вправ – так званого хімічного тренінгу.

Тренінг – це метод засвоєння, активізації, коригування знань, умінь і навичок.

Програма тренінгу:

• активізація й закріплення знань програмного матеріалу;

• формування спеціальних умінь і навичок;

• одержання нової інформації;

• оволодіння прийомами практичного застосування інформації у новій навчальній ситуації.

Цілі тренінгової роботи:

• навчити дітей усвідомлено оперувати поняттями, які вони одержують на уроках, застосувати їх у стандартних і нестандартних ситуаціях.

• Розвивати уяву, оригінальність, критичність, варіативність мислення, неординарність бачення проблеми, дослідницький оптимізм.

• Виховувати вміння працювати самостійно та у складі групи, не зупинятися на досягнутому.

Основна ідея тренінгу сприяти усвідомленню сутності хімічних понять,

довести спеціальні навички до автоматизму завдяки спілкуванню, взаємодопомозі та взаємоперевірці, робочій обстановці.

Правила тренінгу

Учителю:

1. Матеріал, що обирається для тренінгу, має бути дійсно вартим для запам’ятовування та посильним для учнів.

2. Треба намагатися знайти оптимальний варіант форми й змісту завдань.

3. Інструкції учням щодо об’єму, терміну, оцінювання роботи мають бути чіткими.

4. Треба продумати, якого складу мають бути групи учнів для виконання певних завдань.

5. Групи мають працювати самостійно під керівництвом лідера.

6. Необхідно продумати принцип, за яким учні будуть здійснювати само- та взаємоконтроль.

7. Аналізувати помилки (з’ясовувати, чи вірно зроблена робота) краще одразу після її виконання. Оцінку в журнал бажано виставляти тим учням, які досягли високого або достатнього рівня.

Учням:

1. Уважно ознайомтеся зі змістом роботи, яку потрібно виконати.

2. Усвідомте цілі роботи.

3.Прослухайте уважно інструктаж щодо виконання й оформлення роботи.

4. Критично оцініть свої можливості та визначте, яку частину роботи ви візьмете на себе, якщо це групова робота.

5. Під час роботи уважно слухайте товаришів і лідера групи.

6. У разі виникнення труднощів не соромтеся звертатися по допомогу.

7. Намагайтеся працювати швидко, не заважайте іншим.

8. Проаналізуйте отримані результати, зробіть висновки, оцініть власну діяльність.

Базові методи тренінгу:

• Індивідуальна робота;

• Робота у складі малої групи (два-чотири учні);

• Рольова гра;

Форми тренінгу:

• Робота у малих групах.

• Презентація.

• Дискусія.

• Самостійна робота.

• Вивчення конкретної ситуації.

• Дидактичні ігри – тренажери.

• Тестування.

• Розв’язування задач.

• Різноманітні вправи.

• Складання опорного конспекту.

• Озвучування готової схеми або її фрагмента.

• Диктанти.

• Усні рахунки.

• Міні-лекція.

• Ділові ігри.

Позитивні якості тренінгу:

• Усі учні залучаються до активної навчальної праці.

• Відбувається сприяння закріпленню набутих раніше й виробленню нових умінь і навичок.

• Реалізується навчальне спілкування.

• З’являється можливість перевірити й оцінити рівень знань усього класу.

• Відсутнє перевантаження домашніми завданнями.

• Підвищується інтерес до вивчення хімії.

• Тренінг не потребує тривалої попередньої підготовки.

Оптимальні варіанти застосування тренінгу:

1. Спеціальні уроки-тренінги.

2. Урок-практикум.

3. Урок-семінар (навчаюча, контролююча частини).

4. Повторювально-узагальнюючі лекції, семінари.

Вправи хімічного тренінгу потрібні не для підсумкового оцінювання знань учнів, а саме для засвоєння матеріалу, оволодіння нового предмета – тому слід мати на увазі, що учень повинен виконувати їх у гарному настрої. У кожному разі можна допустити, щоб він боявся вчителя, намагався уникнути його критичної оцінки. Учитель повинен бути консультантом, тренером-помічником. Тому дуже важливо, щоб оцінки за тренувально-контрольні роботи були „робочими”. Не слід негайно виставляти їх у журнал.

Крім того, вправи тренінгу дають змогу контролювати знання та вміння учнів на кожному уроці та кожному етапі вивчення теми.

Найбільш вдалими прикладами хімічного тренінгу вважаю такі: з теми „Залізо та його сполуки”.

1. Різноманітні завдання на закріплення вивченого матеріалу. Тексти завдань, віддрукованих різними кольорами, роздаються на кожну парту. Логіка кольорів, що використовуються:

Чорний – початковий, репродуктивний рівень;

Блакитний – середній рівень;

Зелений – достатній рівень;

Синій – високий рівень.

Кольорові позначення допомагають учневі контролювати ступінь свого руху, здійснювати самоконтроль, об’єктивно оцінювати свої можливості, надають впевненості у своїх силах. Такі завдання можуть застосовуватися для індивідуальної, парної, групової роботи, використовуватися для учнів одного, двох або більшої кількості варіантів. Учитель може звертатися до них після пояснення нового матеріалу або після певного етапу пояснення. Учні можуть контролювати ступінь свого розуміння матеріалу, роблячи позначки олівцем на тексті тренувальних завдань. Їх можна застосовувати у вигляді самостійної роботи під час перевірки домашнього завдання або усного опитування під час „розминки”.

1.3.1 Картки-завдання для організації самостійної роботи учнів при вивченні теми „Залізо та його сполуки”

Організація самостійної роботи учнів на уроці – важлива складова роботи вчителя. Самостійну роботу учнів можна організувати на різних етапах процесу навчання: під час підготовки учнів до сприйняття нового матеріалу, вивчення нового матеріалу, удосконалення знань і вмінь учнів під час повторення вивченого матеріалу.

Кожна самостійна робота, будучи елементом загальної системи, тісно й органічно пов’язана зі всіма іншими її елементами. Такий зв’язок створюється завдяки тому, що всі форми роботи учнів на уроках підпорядковується єдиним принципам. Головний з них – спрямованість завдань на формування й розвиток в учнів у процесі навчання основних понять хімії. Другий важливий принцип, якому відповідають усі завдання для самостійної роботи, - це підпорядкованість їх цілям розвитку предметних та загально навчальних умінь. Систему самостійних робіт характеризує ще й те, що під час їх проведення передбачається послідовне ускладнення завдань як за змістом, так і за сукупністю використовуваних прийомів розумової діяльності. Самостійні роботи різних видів поєднуються одна з одною.

Взаємозв’язок усіх видів самостійних робіт учнів у системі зумовлюється тим, що всі вони слугують головні меті – створенню системи знань. Виконання одних завдань готує учнів до розгляду того чи іншого питання програми, виконання інших є підґрунтям для його вивчення, робота за третіми завданнями застосовується для закріплення та набуття необхідних умінь.

Як правило, до самостійних робіт з учнями з підручником включають роботи різних видів: складання плану переказу матеріалу; відбір матеріалу для відповіді на певне запитання; смислове групування частин тексту; виокремлення головного й другорядного матеріалу; порівняння відомостей за вихідними питаннями, що містяться в різних параграфах; завдання з аналізу рисунків, таблиць, графіків тощо. Іноді робота учнів з підручником може передувати поясненням учителя. Всі ці роботи мають містити конкретний матеріал, що вивчається школярами, відповідати цілям і задачам уроку, сприяти поступовому й цілеспрямованому формуванню пізнавальних потреб, розвитку знань та вмінь учнів, вироблення в учнів психологічної націленості на самостійне поповнення знань.

Нами складено картки-завдання з різних видів самостійної роботи учнів. У цій статті ми пропонуємо увазі вчителів хімії картки-завдання, які можна використати для вдосконалення знань і вмінь учнів.

Картки-завдання з теми “Ферум та його сполуки”.

1. Користуючись текстом параграфа підручника, приготуйте усні відповіді на такі запитання:

1. Якою є будова атома заліза?

2. Якою є поширеність заліза в природі?

3. Як одержують залізо з його руд? Вкажіть види залізних руд.

4. Опишіть фізичні властивості заліза.

2. Напишіть рівняння реакцій, за допомогою яких можна здійснити такі перетворення:

Які з цих реакцій та чому є окисно-відновними?

3. За схемами складіть рівняння реакцій практично здійснимих реакцій:

4. Розгляньте рис. 1 та дайте відповіді на запитання.

1. Яку хімічну реакцію проводять у приладі, зображеному на рисунку? Напишіть рівняння цієї реакції.

2. Які зміни відбудуться із залізом всередині залізної труби?

3. Яким газом заповнюється пробірка?

4. Укажіть що один-два метали, які аналогічно залізу можуть взаємодіяти з водою за подібних умов. Напишіть рівняння реакцій.

5. Складіть формули оксидів, гідроксидів і хлоридів Феруму, в яких виявляє

ступінь окиснення +2, +3. Чи можна перетворити ферум (ІІ) оксид на ферум (ІІІ) хлорид та навпаки?

6. Розв’яжіть задачу.

Суміш заліза та залізної окалини (Fe₃O₄) масою 32 г обробили надлишком хлоридної кислоти. При цьому виділилося 5,6 л водню. Обчисліть масову частку заліза та залізної окалини у вихідній суміші.

Перевірте роботи та обговоріть результати.

Додаткові завдання.

1. Які із заліза можна одержати ферум (ІІ) гідроксид та ферум (ІІІ) гідроксид? Напишіть рівняння відповідних реакцій.

2. Напишіть рівняння реакцій, що дозволяють здійснити такі перетворення:

3. Маємо суміш ферум (ІІ) хлориду та алюміній (ІІІ) хлорид. Її розчинили у воді й до одержаного розчину додали надлишок розчину натрій гідроксиду, що з’явився, відфільтрували. Що міститься в осаді, а що – в розчині? Напишіть рівняння реакцій.

4. Ферум (ІІ) сульфат слід очистити від домішок купрум (ІІ) сульфату. Складіть план роботи та запишіть рівняння реакцій.

5. Яку масу заліза можна відновити за допомогою алюмінотермічного способу 1 кг ферум (ІІІ) оксиду, що містить 8% домішок?

6. Гра “хрестики-нолики”.

Визначте виграшні шляхи на схемах, якщо:

Характеристики

Список файлов ВКР