112109 (591030), страница 6

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 6)

Під час навчання досліди необхідні і в тих випадках, коли процес у природі триває довго, і діти не можуть спостерігати за ним від початку до кінця, або виникає потреба в детальному вивченні чи загострені уваги дітей на частині такого процесу.

Проведення дослідів має велике навчальне і виховне значення. Вони дають можливість виховувати в дітей дослідницький підхід у здобуванні знань, збуджувати в них інтерес до природи. Учні набувають умінь і навичок користуватися нескладним лабораторним обладнанням, а головне – спостерігати явища, розкривати причини, які викликали їхню зміну. Мислення учнів спрямовується на аналіз і синтез. Під керівництвом вчителя вони вчаться виділяти в предметів істотні ознаки, встановлювати між ними подібність, узагальнювати, робити висновки. Постановка досліду збуджує інтерес учнів, розвиває їх спостережливість і мислення.

У педагогіці існують різні класифікації дослідів. Одні науковці розглядають їх як складову частину практичних робіт, інші – як самостійний елемент уроку, і відповідно до цього поділяють їх. Але на нашу думку, найбільш доцільною є класифікація, запропонована Байбарою Т. М., згідно з якою досліди поділяються за двома ознаками:

1. за рівнем пізнавальної самостійності учнів;

2. за тривалістю виконання.

Крім того, деякі науковці, такі як О. Біда, Л. К. Нарочна та ін., класифікують досліди за третьою ознакою, а саме, за ступенем ініціативи учнів.

Досліди за рівнем пізнавальної самостійності учнів поділяються на репродуктивні та творчі. Репродуктивними називаються досліди, спосіб виконання і результати яких відомі учням. Вони виконуються за зразком під безпосереднім чи опосередкованим керівництвом учителя (самостійно) з використанням усних і письмових інструкцій. Творчим називається дослід, який виступає способом розв’язання навчальної проблеми.

У природознавстві використовуються короткочасні і довготривалі досліди. Короткочасними є досліди, які виконуються в межах одного етапу уроку: засвоєння нових знань, умінь і навичок; їх застосування; перевірка.

Результати довготривалих дослідів отримують через 1 – 2 тижні або навіть через 1 – 2 місяці. Довготривалі досліди проводяться протягом тижня або чверті, а деякі з них продовжуються і влітку. Наприклад, досліди із визначення значення тепла для утворення коренів у кімнатних рослин, досліди, які визначають значення підживлення для росту і розвитку культурних рослин. Ці досліди проводяться на навчально-дослідній ділянці, вдома протягом цілого літа.

Довготривалі досліди, як правило, носять випереджувальний характер і необхідні для засвоєння учнями фактичного матеріалу, який є основою теоретичних узагальнень. Ці досліди застосовуються також з метою конкретизації теоретичних положень, пояснення і доведення їх правильності. Вони мають свої особливості в методиці організації і проведенні. Зокрема довготривалі досліди закладаються учителем разом з учнями в позаурочний час. За ними діти систематично спостерігають на перервах, після уроків і записують наслідки своїх спостережень у зошити з природознавства. Записи дозволяють учителеві здійснювати опосередкований контроль і коригувати діяльність школярів.

Дослід, як метод навчання, є способом взаємозв’язаної діяльності вчителя і учнів: вчитель управляє (організовує, планує, контролює, стимулює, коригує, аналізує й оцінює) діяльністю учнів, спрямовує на вивчення предметів і явищ природи у спеціально створених умовах шляхом зміни об’єктів або умов їх існування (протікання) з використанням відповідних приладів і матеріалів.

За ступенем ініціативи учнів розрізняють досліди: демонстраційні і лабораторні досліди. У першому випадку учитель або учень демонструє дослід. У другому – вчитель дає завдання, а учні виконують.

Демонстрація досліду проводиться в класі перед усіма учнями найчастіше вчителем. Демонстрування дослідів на уроках природознавства проводиться у таких випадках:

• коли потрібно пояснити явище, яке незручно спостерігати у природі, виробничий процес, ознайомити учнів з найпростішими законами природи;

• коли досліди складні для самостійного виконання учнями;

• коли досліди небезпечні.

Дуже важливо, коли учитель правильно керує спостереженнями дітей, їхнім мисленням, щоб учні самостійно дійшли до потрібних висновків. Наприклад, запитанням "Що ви спостерігаєте?" учитель спрямовує увагу дітей на певне місце приладу, на хід процесу; "Чому це відбувається?" – примушує шукати пояснення причинності явища; "Який висновок з цього можна зробити?" – спонукає до мислення, розкриває суттєві ознаки; "Де можна спостерігати подібне явище в природі?" – привчає дітей зіставляти свої спостереження з процесами явищ природи. Учитель допомагає учням правильно сформулювати висновки, зробити узагальнення. Досліди проводять у такому темпі, щоб діти змогли запам’ятати всі етапи роботи, пояснити послідовність спостережуваного явища, кінцеві наслідки роботи.

Демонструючи досліди, слід додержуватись ряду положень, які полегшують процес сприймання:

1. Усвідомлення учнями мети і питань, які треба з’ясувати, ставлячи дослід. Тільки тоді вони свідомо поставляться до експерименту. Для цього вчитель проводить вступну бесіду, в ході якої і доводить дітям необхідність постановки досліду.

2. Чітка, повна інструкція з техніки виконання досліду. Ця інструкція може бути дана вчителем в усній формі, записана на дошці або наведена у підручнику. У деяких випадках вчитель може попросити дітей переказати дану їм інструкцію.

3. Контроль вчителем за ходом проведення досліду, необхідна корекція дій школярів, діагностика сприймаючого. Учитель слідкує, щоб діти самостійно виконували інструкцію, при необхідності допомагає.

4. Самостійність висновків дітей за результатами досліду

5. Зв’язок результатів досліду з процесами в природі, життям людини.

Демонстраційні досліди застосовуються для мобілізації уваги учнів, створення проблемної ситуації, ілюстрації певних явищ природи. Вони можуть супроводжувати розповідь, бесіду, пояснення. Їх можна використовувати як під час сприймання і усвідомлення учнями нового матеріалу, так і під час повторення та закріплення або опитування.

Учнівський дослід виконується безпосередньо учнями під керівництвом вчителя, в ньому проявляється зв’язок розумової і практичної діяльності молодших школярів. Пізнавальна цінність учнівського досліду полягає в тому, що в процесі його виконання учні самостійно здобувають знання, спостерігають наслідки власної діяльності, при цьому конкретизуються їхні уявлення про процеси і явища оточуючого середовища, активізується мислення, підвищується інтерес до вивчення природознавства.

Організовуючи проведення учнями дослідів на уроках, учитель спрямовує дітей на самостійний, свідомий, творчий пошук за допомогою послідовно поставлених запитань і добивається того, щоб вони самостійно доходили висновку про властивості певних предметів навколишнього середовища. В одних випадках молодші школярі виконують досліди за вказівкою вчителя, в інших – проводять більш або менш самостійне дослідження. Вчитель керує лабораторними дослідами учнів, даючи їм можливість вести пошук відповідей на поставлене запитання. Такі досліди та їх результати обговорюються усно в процесі бесіди. Одержуючи результати проведених дослідів, діти пояснюють явище чи властивість предмета, що спостерігають, доводять свої твердження. Такі уроки, де від учнів вимагаються самостійні пошуки й активна розумова діяльність, сприяють розвиткові їхнього логічного мислення, творчої уяви. Учні записують у зошитах висновки. Отже, лабораторні роботи допомагають дітям встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між предметами та явищами природи, сприяють формуванню уявлень і понять.

Особливого значення для набуття навичок дослідницької роботи молодшими школярами та розвитку їх спостережливості має постановка дослідів на навчально-дослідній земельній ділянці, у куточку живої природи, в результаті яких діти не лише оволодівають знаннями про рослини, навичками догляду за ними, а й бачать кінцевий результат своєї роботи [43;44].

За Т. Байбарою, В. Титовою та ін. практична робота – це навчально-пізнавальна діяльність, у процесі якої учні виконують дії з об’єктами в матеріальній або матеріалізованій формі. При цьому предмети і явища або умови їх існування в природі не змінюються [4, 51].

Вивчення педагогічних джерел [37; 40; 51] показало, що практична робота, як метод навчання, є способом цілеспрямованої організації практичної навчально-пізнавальної діяльності учнів та керування нею учителем. У ході виконання практичних робіт учнів оволодівають практичними уміннями. Практичну роботу можна проводити на різних етапах уроку, залежно від їх дидактичної мети. Їх проводять на уроці, в позаурочний час, під час виконання домашньої роботи. Практична робота може бути репродуктивного або продуктивного характеру, практичні завдання можуть виконуватися фронтально, групами та індивідуально.

На основі аналізу літератури ми дійшли висновку , що сучасний урок з вивчення рослин повинен характеризуватися такими ознаками: включенням прийомів, які сприяють розвитку логічного мислення школярів, допитливості, бажання пізнавати рослинний світ; активністю учнів. А це свідчить про доцільність організації на уроках природознавства у процесі вивчення рослин дослідів, спостережень, проведення практичних робіт, використання наочних засобів навчання.

1.3 Стан вивчення учнями рослин на уроках природознавства у практиці початкової школи

Для з'ясування стану вивчення рослин на уроках природознавства у шкільній практиці проводився констатуючий експеримент. Він передбачав вивчення досвіду вчителів з реалізації даного питання.

Констатуючим експериментом було охоплено 6 вчителів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Мала Лука Гусятинського району Тернопільської області. Основними методами дослідження були спостереження уроків, бесіди з вчителями, аналіз конспектів уроків вчителів.

Аналіз календарного планування вчителів з природознавства, конспектів уроків показав, що основний вид уроку з природознавства – це комбінований урок, лише 1 вчитель передбачив проведення уроків – екскурсій.

У процесі бесіди з учителя ми намагались отримати відповіді на такі запитання:

1. Чи проводять вчителі предметні уроки з природознавства? При вивченні яких тем?

2. Чи розуміють значення спостереження, досліду в навчанні учнів природознавству? Чи використовують систематично дослід, спостереження, практичну роботу на уроках з вивчення рослин?

3. Чи відчувають вчителі труднощі під час проведення практичних робіт, організації спостережень і дослідів?

У процесі бесіди вчителі зазначили, що вони передбачають проведення предметних уроків при вивченні ґрунту і гірських порід. Усі вчителі правильно розуміють значення спостереження і дослідів в навчанні учнів природознавству, проте не систематично використовують їх на уроці. Найчастіше використовують при вивченні розділу "Нежива природа", а саме під час вивчення властивостей повітря, води, складу ґрунту. При вивченні рослин вчителі запланували проведення дослідів учнями самостійно вдома. Практичну роботу організовують за інструкцією в підручнику.

Учителі зазначили, що відчувають труднощі при проведенні практичних робіт, організації спостережень і дослідів у процесі вивчення учнями рослин. Їм важко вибрати доступний об’єкт для спостереження школярів, передбачити тривалість спостереження. Усі досліди, пов’язані з вивченням рослин, на їх думку, є дуже довготривалими.

Аналіз відвіданих 10 уроків з природознавства показав, що вчителі недостатню увагу приділяють спостереженню, організації та проведенню дослідів на уроках, виконанню практичних робіт. Як наслідок, учні відчувають труднощі в описі рослин; не можуть назвати ознаки, за якими розрізняють рослини; не можуть встановити зв’язки між рослинами і навколишнім середовищем тощо. Учителі вважають, що одна з причин такого явища недосконалість мислительної діяльності школярів, що безпосередньо пов’язана з процесом засвоєння знань.

Зазначимо, що на уроках вчитель не завжди організовує роботу, спрямовану на осмислення учнями об’єкта і цілей (результатів) спостереження. Він просто пропонує учням поспостерігати навколишню природу, не вказавши ясно, що і як спостерігати.

Недоліками у роботі вчителів з організації вивчення рослин молодшими школярами є: нецілеспрямований процес формування знань, що відбувається стихійно без використання наочно-практичних методів навчання: спостереження, досліду, практичної роботи, переважання на уроці словесних методів. Він зводиться здебільшого до механічного запам’ятовування, читання та переказування текстів, перемальовування малюнків з підручника.

Таким чином, аналіз стану вивчення учнями рослин на уроках природознавства у практиці початкової школи засвідчив необхідність удосконалення процесу навчання.

РОЗДІЛ II. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ОРГАНІЗАЦІЇ ВИВЧЕННЯ ТРЕТЬОКЛАСНИКАМИ РОСЛИН НА УРОКАХ ПРИРОДОЗНАВСТВА

2.1 Аналіз програми і підручника з природознавства для 3 класу

Щоб з’ясувати, які форми і методи навчання у процесі вивчення третьокласниками рослин передбачені у програмі природознавства, ми здійснили її аналіз.

У програмі передбачено проведення екскурсії:

Характеристики

Список файлов ВКР