112092 (591026), страница 25

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 25)

У наших предків існував обряд ініціації. тобто особистісне переродження, а також посвячення хлопця в парубки, а дівчинки — у дівчину. Цей обряд був пов'язаний з кризою, тобто відповідав переходу молоді з одного соціального статусу в інший і містив у собі такі етапи, як: символічна смерть (прощання з попереднім станом), нове народження й ритуальне посвячення в новий соціальні й стан.

Підчас ініціації відбувалося посвячення новобранця в новий стан. Так, в українських селах хлопці мали пройти випробування на фізичну силу, моральну витримку задля того, щоб вважатися парубком.

Головна мета жіночих ініціацій полягала в тому, що дівчина переходила від стану дитинства в стан жіноцтва. Від тоді вона мала відтворювати рід. У наші часи деякі підліткові та юнацькі угрупування проводять теж посвячення, якщо можна так сказати, своїх нових товаришів. Завдання груп асоціальної спрямованості часто полягають у скоєнні правопорушень, щоб довести свою дорослість, сміливість і хоробрість. Такі риси притаманні як хлоп'ячим, так і дівочим групам.

На формування правильного сприйняття статевої ролі, а та­кож формування особистості як майбутнього сім'янина великий пилив мають взаємини в батьківській родині.

Надалі людина прагне одержувати від свого партнера любов і визнання в тій галузі, у якій у дитинстві вона відчувала дефіцит подібного ставлення, найчастіше: дівчина — від батька, а хлопець — від матері.

Якщо дитина бачила позитивну модель батьківського шлюбу, гарні стосунки батька та матері, щасливе дитинство, розуміння з боку батьків(її рідко карали, частіше проявляли ніжність і турботу, з нею більш відкрито обговорювали питання стосунків між людьми різної статі), то й сама буде намагатиметься будувати подібний тип стосунків.

Багато дітей у ранньому віці обов'язково хочуть бути схожи­ми на своїх батьків. Це бажання впливає на їхні життєві сценарії. Так, наприклад, відповідно до сценаріїв багатьох багатодітних ро­дин, одному з дітей призначено прославите їх, а іншому приділяється роль невдахи, що може зганьбити. 3 такої дитини, можливо, виросте особа з комплексом неповноцінності, яка намагатиметься прагнути самоствердження будь-якими шляхами, навіть якщо він є асоціальним.

Також на формування сімейних правил впливає кількість дітей у родині, їх стать та різниця у віці між ними.

Стосунки між рідними братами і сестрами, їх спілкування вчать того, як здійснювати взаємини з однолітками. Дружба в дорослих чи вибір чоловіка (дружини) сильно залежать від отриманого досвіду. Це підтверджується науковими даними [186].

Період юнацтва характеризується становленням сексуальність. На цьому етапі відмічаються гендерні відмінності щодо став­лення до стану свого здоров'я. Дівчата в цей період більш адек­ватно ставляться до власного репродуктивного здоров'я, їх погля­ди більшою мірою відповідають принципам здорового способу життя. Так, дівчата раніше починають піклуватися про здоров'я, приділяють більше уваги правильному харчуванню, частіше звертаються до лікарів за консультаціями. Юнаки переважно в разі захворювання не бажають звертатися до лікаря.

У юнацькому віці молоді люди виявляють більшу самостійність, автономність у поведінці, обирають метод вирішення проблем, не завжди радячись з дорослими, тому доводиться брали на себе відповідальність за свої вчинки, така відповідальність вимагає від людини концентрації внутрішніх сил, тобто деякого напруження. Ситуації напруження, а значить моральні, емоційні затрата в подальшому вимагають розрядки, релаксації, але не вся молодь обирає саме конструктивну розрядку (переключитися на інший вид діяльності, приділити час хобі тощо), а обирають у якості допомоги вживання спиртних напоїв, психотропних та наркотичних речовин. Звичайно, що подібна втеча від реальності лише тимчасова, і все одно треба буде повернутися до вирішення проблеми. «Поринаючи» в алкоголь, суб'єкт почуває себе нібито вільним від обов'язків, власний образ стає для нього привабливішим, ніж є насправді.

На сьогодні ми спостерігаємо велику кількість сімей з однією дитиною. Єдина дитина посідає особливе місце. Батьки пильно стежать, щоб нічого не трапилося з нею. Вона одержує значно більше уваги й на неї більше витрачається зусиль по вихованню, ніж на дітей, які мають братів і сестер. Дитина також не має досвіду соціальних контактів, навичок у житті колективу на відміну від дітей з багатодітних родин. Але вона має більше можливостей для розвитку й саморозвитку порівняно з іншими дітьми.

Треба окремо виділити роль батька у зв'язку із збільшенням кількості неповних сімей, де батько відсутній, а також кількості розлучених сімей, де зустрічі з батьком є епізодичними.

Жінка доглядає за дитиною, годує й виховує її. Батько здійснює «загальне керівництво», забезпечує родину матеріально, охороняє її від ворогів. Такий поділ ролей досить поширений і для багатьох — ідеал сімейних стосунків. Але спілкування батька з дітьми відіграє дуже важливу роль і у формуванні правил стосунків у майбутній родині.

У сім'ях патріархального типу зустрічаються різні стилі виховання. Але існує загальна риса: батько знаходиться на недосяжній висоті для дитини, і їхні стосунки строго вертикальні, батько — насамперед, авторитет, якому дитина буде підкорятися, поважати, навіть, коли виросте й сама стане батьком. Статистика стверджує, що багато дітей сприймають батька частіше як помічника матері.

Соціальна роль батька важка там, що вона, на перший погляд, здається очевидною. Ця очевидність створює багато психологічних пасток при її виконанні, наприклад, батько думає, що він годує одягає дитину й цього досить для виконання батьківських обов'язків.

Стосунки з батьками в дитинстві також впливають на виникнення в дорослої людини відчуття самотності. Доведено, що ті, хто мав теплі та довірливі взаємини з батьками, відчував підтримку з їхнього боку, той найбільше захищений в емоційному плані в зрілому віці. Конфліктні стосунки з батьками викликають помірну самотність у дорослої людини; відсутність одного з батьків є причи­ною глибокої самотності.

Один з важливих факторів, закладений у дитинстві й пов'язаний з проблемою самотності в подальшому житті людини, — розлучення батьків; відомо: чим молодша була дитина в той час, як відбулося розлучення, тим самотнішою вона відчуватиме себе в зрілому віці.

Закладена в ранньому дитинстві виключна слухняність у дорослому віці впливає на формування самооцінки, самоповаги, упевненості у власних силах. Людина почуває себе гіршою за інших, у чомусь «неповноцінною». Перші уявлення людини про саму себе — це уявлення наших батьків або тих вихователів, з якими вона тісно спілкується в дитинстві. У житті дитини протягом усього дорослішання трапляються як щасливі, радісні моменти, пов'язані з приємними подіями, спогадами, так і нещасливі, важкі емоційно, наприклад, тяжка хвороба, втрата близьких (батьків, родичів, з якими діти відчувають емоційну близькість, друзів). На неприємну ситуацію, що може трав­му вати, діти, як і дорослі, реагують кожен по-своєму й залежно від віку. Дехто стає більш замкненим у собі, хтось виявляє агресію. Зовсім маленькі діти, не розуміючи природи смерті, починають її боятися, інші — задавати різні питання, на які дорослим часто важко відповісти. Необговорені проблеми, почуття, емоції можуть вилитися в нічних страхах і кошмарах, виникненні різноманітних фобій, а як наслідок — затримка і навіть гальмування емоційного розвитку, яке впливатиме на соціальну адаптацію.

У зв'язку з соціально-економічними, політичними змінами суспільства вирізняються зміни й у самосвідомості сучасних старшокласників. Юнацтво, з одного боку, відрізняється від старшого покоління більшою відкритістю, гнучкістю, умінням пристосуватися до умов, різноманітністю інтересів, з іншого — відсутністю чіткої життєвої позиції, принципів. Переважно, інтереси та потреби молоді пов'язані з матеріальним благополуччям, яке можна отримати, не доклавши зусиль (наприклад, виграти в лотерею, отримати спадщину тощо).

Отже, аналізуючи соціально-психологічний портрет школяра в контексті здорового способу життя та враховуючи той факт, що становлення людської особистості від молодшого школяра до юнацтва припадає на роки навчанні в школі, остання має великий вплив на його формування.

Задля ефективного впливу розвивальних та профілактичних програм, спрямованих на формування здорового способу життя та всіх складових здоров'я, доцільно використовувати диференційований підхід. З цією метою ми виділили кілька груп за різними показниками.

Стан фізичного/ психічного здоров'я	Вікова категорія
	Молодший шкільний вік	Підлітковий вік		Юнацтво
	Діти з деякими порушеннями фізичного/психічного здоров'я	Підлітки з деякими відхиленнями фізичного/психічного здоров'я		Юнаки та дівчата з деякими відхиленнями фізичного/психічного здоров'я
	Діти основної групи здоров'я	Практично здорові підлітки		Практично здорові юнаки за дівчата
Наявність шкідливих звичок	Не схильні до куріння та шкідливих звичок		Не вживають алкоголю та не палять, відвідують гуртки, ведуть здоровий спосіб життя
	Схильні до куріння та шкідливих звичок		Уживають періодично спиртні напої, час від часу палять
	Діти, що мають деякі шкідливі звички		Регулярно вживають спиртні напої, палять, ведуть неактивний спосіб життя
Здібності	Творчо обдаровані діти, учасники всіляких конкурсів, тематичних олімпіад, загальношкільннх заходів
	Здібні діти, але не активні; іноді беруть участь у шкільних захо­дах та святах
	Діти з нерозвиненими здібностями, часто педагогічно занедбані

Залежно від того, до якої групи належать учні, доцільно використовувати відповідну розвивальну програму, фізкультурно-оздоровчу роботу, спортивну діяльність та виховні заходи.

3.2 Діагностика здоров'я та рівня здорового способу життя учнів загальноосвітніх шкіл

Оцінна практика наукових досліджень, що реалізується в межах педагогічної діагностики, охоплює диференційовані, всебічні та взаємопов'язані процеси, що підлягають впливу різноманітних інституціональних, ситуативних, комбінованих і особистісних факторів [23; 91; 189; 249; 404; 414]. В умовах соціологічних досліджень педагогічна діагностика покликана:

• визначити вихідні дані, що об'єктивно характеризують особливості структури явища, об'єкта та предмета дослідження [404], управління педагогічними процесами [18; 194; 249];

• оптимізувати процес індивідуального навчання, виховання. соціалізації, підготовки особистості до трудової діяльності в різних соціально-економічних умовах суспільства [18; 404; 414];

• забезпечити правильне визначення результатів навчання, ви­ховання, оздоровлення, соціально-культурної адаптації особистості до різноманітних форм соціально-економічної практики [91; 194; 380; 404];

• керуючись розробленими інформаційно-причинними критеріями та методами діагностики, звести до мінімуму помилки, про­яви неефективності в процесах навчання, виховання, соціалізації осо­бистості [81; 380; 404];

• забезпечити інформаційно-теоретичний фундамент предметно-практичної діяльності особистості в таких соціальних аспек­тах, як навчання, виховання, оздоровлення, формування оптималь­ного та здорового способу життя, підготовка до трудової й суспільно корисної діяльності [ 12; 89; 91; 217];

• забезпечити інформаційний матеріал для моделювання інноваційних систем, технологій, програм, методик взаємодії соціальних інститутів суспільства в ефективному формуванні гармонійно розвиненої особистості підростаючого покоління нашої держави (на­вчання, виховання, формування здоров'я та здорового способу життя, підготовка до трудової діяльності, толерантність, загальна культу­ра особистості).

Отже, немає сумніву в тому, що ефективне моделювання інноваційної системи, формування взаємодії соціальних інститутів суспільства, спрямованих на розвиток здоров'я та виховання здорового способу життя учнів загальноосвітніх шкіл, неможливе без на­лежного інформаційного забезпечення. У процесі наших досліджень був реалізований принцип певної відповідності між досліджуваним об'єктом і його моделлю [404]. Означена відповідність визначається, уточнюється, регулюється тільки на основі інформаційного забез­печення процесів проектування інноваційної концептуальної педагогічної та соціальної моделі взаємодії соціальних інститутів суспільства, технологічних моделей формування здоров'я: здорового способу життя учнів загальноосвітніх шкіл як особистісно-соціальної цінності.

У зв'язку з незаперечною актуальністю викладених положень ми провели спеціальні діагностичні дослідження, які були спрямовані на вивчення динаміки розповсюдження різноманітних захворювань у середовищі учнів загальноосвітніх шкіл, рівня сформованості базових компонентів здорового способу життя, соматичного здоров'я та функціональних можливостей їх організму.

Означена динаміка вивчається на основі сучасної соціально-медичної та соціально-педагогічної методики ситуативних дослі­джень етапу здоров'я дітей та підлітків з урахуванням факторів, що на нього впливають [289]. Методика охоплювала такі методи, як: анкетування (закриті та відкриті анкети), соціологічне опитування, аналіз офіційних статистичних даних, глибинне інтерв'ювання, метод фокусних груп. Дослідження охопило 2100 дітей і підлітків віком від 7 до 17 років, які проживають у Донецькій області.

Результати нашого дослідження свідчать про те, що маловтішною є ситуація щодо запобігання та профілактики різних захворювань серед дітей і підлітків Донецької області. Занепад спортивно-оздоровчої інфраструктури, послаблення її в межах навчальних закладів, недоступність оздоровчих послу: за цінами, втрата зв'яз­ку з сім'ями є основними причинами незадовільної ситуації стосовно здоров'я підростаючого покоління.

Характеристики

Список файлов ВКР