112092 (591026), страница 23

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 23)

Підлітковий період має назву пубертатного і є найбурхливішим у сексуальному розвитку організму. Сприйняття перетворення дитячого тіла на доросле певною мірою впливає на емоційне самопочуття: з'являється підвищена чутливість і збудливість, поєднання соромливості й сором'язливості. Позиція батьків не завжди адек­ватна стосовно дітей у пубертатному періоді. Нещирі відповіді, не­правдива інформація викликав недовіру й відчуження від батьків. Відсутність непорозуміння й відвертості штовхає підлітка на пошуки відповідей на вулиці, до ризикованих експериментів, ранніх статевих стосунків. Своєчасно надана інформація батьками або фахівцями правильно формує уявлення і ставлення до здоров'я репродуктивної системи людини.

Надмірна увага батьків до здоров'я дитини, підвищена тривожність, велика кількість обмежень і заборон, суворий контроль може сформувати іпохондрію, комплекс неповноцінності, фантазування щодо неіснуючої хвороби, пошуки симптомів небезпечного захворювання.

Підлітковий вік — це період відчайдушних спроб «пройти че­рез все» або «спробувати все в житті». При цьому підліток починає з того, що «куштує» доросле життя. Саме в цьому віці багато дітей починають уживати алкоголь та наркотики, що призводить до психологічної залежності. Якщо батьки намагаються ставати на перешкоді спілкування з асоціальною компанією, протест підлітка може виражатися у відмові від спілкування з батьками, уживання їжі, виконання домашніх обов'язків та шкільних завдань.

Підлітків тягне до невідомого, тому часто в цей період спостерігається цікавість до мандрів, пригод.

Отроцтво є часом, коли підліток починає по-новому оцінювати свої стосунки із сім'єю, однолітками, дорослими. До дорослих, учителів підлітки, як правило, ставляться дуже критично. Характер взаємин різко змінюється. У цьому віці дуже рідко є «улюблені вчителі», ставлення до вчителів надкритичне, тоді як у молодшому шкільному віці вчителька (класний керівник) займала значне місце, була «ідеалом», «другою мамою». Учитель знецінюється, не вибачаються навіть маленькі помилки, часто підлітки мають негативні установки щодо педагогів — навішують ярлики, надають прізвиська.

Труднощі спілкування підлітка та дорослого не є проблематичними, якщо мають форму дружніх і будуються на взаємоповазі, взаємопорозумінні, взаємодопомозі та довірі.

Однолітки, друзі стають найближчими людьми, яким довіряють найпотаємніше. Через друзів діти пізнають самих себе [71].

Центральним та специфічним новоутворенням особистості підлітка є уявлення про те, що він уже не дитина, тобто набувається почуття дорослості. У цьому віці в деяких підлітків, а іноді в цілих груп з’являться свій «ідеал», «кумир». Це може бути відомий актор, співак. Дівчатка та хлопчики намагаються наслідувати стиль зачіски, одяг та поведінку улюбленця. Формуються групи за інтересами — спільне заняття будь-яким видом спорту, цікаве хобі.

У випадку, коли взірцем для копіювання стає позитивна особистість, підліток намагається працювати над собою (охайний одяг, манера поведінки, зачіска), щоб стати схожим на неї, то можна говорити про позитивний вплив; але часто прикладом стають кіногерої з асоціальною поведінкою, утворюються цілі групи на манер «кіношних» («Бригада»). Треба зазначити, що «негативних героїв» наслідують хлопці та дівчатка не тільки з тих сімей, що зазвичай називають «проблемними», а й з цілком благополучних. Для слухняних дітей це інше життя, повне цікавих пригод, яке приваблює своєю дорослістю, забороною з боку батьків [63; 98; 113; 351].

Поряд з «кумирами», які приходять зі світу кіно та музики, підлітки обирають собі взірець для копіювання зі свого оточення. Це може бути реальна людина, як позитивний, так і негативний при­клад. В останньому випадку такий дорослий, іноді з кримінальним минулим, що зловживає алкоголем, а іноді наркотичними речовинами, розповідає різні історії, вигадує байки для того, щоб привабити дітей. Серед дітей така людина знаходить слухачів, а згодом діти повністю довіряються їй, вважають другом, близькою людиною. Підліткам дуже приємно, що така доросла людина звертає на них увагу, спілкується з ними; поступово навколо неї може згрупуватися компанія з асоціальною спрямованістю. Відмовити «дорослому другу» підліток не може, тому втягується у вживання алкоголю, тютюнопаління, наркотиків. Подібна дружба у сполученні з низькою правовою культурою може призвести до скоєння правопорушень. Під час навіть короткочасного перебування в такій групі відбуваються значні зміни в поведінці дитини. Погіршуються стосунки з батьками — у спілкуванні діти перестають бути щирими, грублять, часто обманюють; не подобається навчання у школі, свій вільний час підліток не проводить удома, тому що в компанії цікавіше.

Подібна поведінка суперечить соціальним нормам і є девіантною. Підліток вибирає такий тип поведінки, який веде до порушення взаємодії між своєю особистістю та групою. Відхилення виникають як результат політичної, соціально-економічної й екологічної нестабільності суспільства, зсуві в ціннісних орієнтаціях молодого покоління.

У психологи та педагогіці умовно виділяють три групи «важких дітей»:

• діти з відхиленням у розумовій сфері;

• діти з відхиленням у психічній діяльності;

• педагогічно занедбані діти.

Одним з вагомих чинників, який впливає на формування цього типу поведінки, залишається сім'я і проблеми, пов'язані з нею, а саме: несприятливі сімейно-побутові стосунки, відсутність контро­лю з боку батьків унаслідок браку часу та збільшення кількості розлучень. Умови сім'ї — соціальне та матеріальне становище, рід занять та рівень освіти батьків, стосунки членів родини — усе це формує особистість дитини, зокрема підлітка.

Зважаючи на те, що девіантна поведінка включає в себе як стосунки із соціумом, так і деформації у формуванні особистості підлітка, то можна вважати, що різні її прояви свідчать про відхи­лення у сфері соціального здоров'я. Беручи до уваги, що не всі діти схильні до девіантної поведінки, можна виділити фактори ризику або передумови виникнення подібного типу поведінки.

До біологічних факторів належить толерантна схильність, тобто якщо у спадковості підлітка закладена підсвідома потреба у споживанні речовин, то ймовірність появлення згубної звички різко збільшується.

Психологічні фактори включають особистісний склад людини, потребу в переживанні, надзвичайних станах, привабливість відчуттів у алкогольному, наркотичному та подібних станах.

Доступність відповідної речовини, мода на вживання серед близького оточення або авторитетних людей, особливості розташування місця проживання — це є соціальними факторами ризику.

До медичного фактора ризику зараховуємо наявність захворювань, уроджених та набутих, унаслідок чого дитина може не­адекватно реагувати в деяких ситуаціях.

Традиційний фактор охоплює способи взаємодії в окремих групах, типову поведінку й пов'язане з нею вживання шкідливих речовин, що не схвалюється суспільством [261].

Існує низка причин, які можуть призвести до того, що підлітки починають уживати алкоголь, наркотичні речовини, наркотики. Се­ред них:

• залежність від інших людей (однолітків та старших, часто з асоціальною поведінкою);

• конфліктні стосунки з батьками, дорослими, ровесниками;

• відчуття самотності та відсутність порозуміння з оточенням;

• небажання вибачити образу, виказування протесту подібною поведінкою;

• відсутність адекватної поведінки у важких ситуаціях;

• несформована система цінностей та життєвої позиції.
Особливої уваги щодо девіацій у поведінці потребують дівчата. Для них характерні конфліктні взаємини з членами сім'ї, класом, учителями. Спостерігаються випадки крадіжок, відставання у навчанні, відмова вчитися або працювати, бродяжництво, уживання спиртних напоїв, жорстокість тощо.

Такі дівчата не проявляють великого інтересу до професійного самовизначення, обирають види професій, що не потребують значних фізичних та інтелектуальних зусиль.

За характером, здебільшого, дівчата з девіантною поведінкою невитримані, уперті, егоцентричні. Вони повинні бути завжди в центрі уваги. Самооцінка неадекватна. Характеризують себе як самостійних, комунікативних, чуйних особистостей. Для досягнення власних цілей використовуються будь-які засоби. Система цінностей не розвинена, превалюють примітивні потреби та інтереси. Бажання зосереджені на красивому житті, як правило, за рахунок інших.

Їхня спрямованість часто асоціальна через включення в асоціальні групи. Скоєння правопорушень пов'язано з аморальним спо­собом життя. Вони часто стають ініціаторами з'ясувань підліткових стосунків.

Тоді як одна категорія підлітків занадто комунікативна, є чле­ном дружніх груп, компаній, то існує інша категорія дітей — самотніх. Причини самотності різні: віддаленість місць проживання, перехід до нової школи, серйозні фізичні, розумові або емоційні недоліки, але існує найпоширеніша група, діти якої мають бажання розширити коло друзів чи покращити стосунки з оточенням однолітків. Самотні діти часто мають нерозвинені навички спілкування й потребують підтримки та допомоги з боку дорослих.

Поряд з активним розвитком комунікативних якостей у підлітків формуються різноманітні захоплення, інтереси, хобі. Деякі з хлопців та дівчат пробують себе у різних сферах діяльності (заняття художньою самодіяльністю, спортивних секцій, студій вока­лу тощо), тобто їх інтереси не дуже стійкі. Інші мають стійкі інте­реси та захоплюються якимось одним хобі, наприклад, колекціонуванням. Такі захоплення теж пов'язані з підлітковим спілкуванням, і деякі дають можливість бути підлітку в центрі уваги, поступово самоутверджуючись.

Трапляються випадки, коли підлітки занадто захоплюються власним хобі, через що пропускають заняття, навіть наважуються на скоє­ння проступків (крадіжки, обману) задля придбання чергового експонату для колекції. У хлопців відмічається пристрасне захоплення бойовими видами спорту (дзюдо, карате). Якщо спочатку цей вид спорту служить для фізичного розвитку, розвинення витримки, вивчення засобів самозахисту, то надалі деякі підлітки намагаються спробувати вивчені прийоми на однолітках, молодших, чіпають стар­ших, провокують бійки.

Під час спілкування підлітки намагаються передбачити, зрозуміти думки людини, особливо якщо об'єкт викликає симпатію. Працюють над власною культурою мовлення, розширюють свій кругозір за допомогою читання, вивчення відеоматеріалів задля того, щоб під час спілкування підтримувати тему, яка цікава співрозмовнику.

Уживання своєрідної мови — підліткового сленгу — формують так звану «підліткову субкультуру». Складові субкультури, зокрема й особисті якості, які підлітки цінують і поважають один в одного, є значущими для кожного з них. Переконання та погляди групи стають власними переконаннями для кожного; їх підлітки готові відстоювати в суперечках з дорослими, навіть і з батьками.

Як правило, про цей вік говорять як про період підвищеної емоційності. Це проявляється в збудженості, частій зміні настрою, неврівноваженості. Кульмінація такої емоційності відмічається в дітей 12—15 років. Емоційна сфера вкрай амбівалентна, тобто підліток водночас здатний відчувати почуття протилежної спрямованості: любов та ненависть, надію та відчай тощо.

Поява агресивної поведінки хлопців, конфліктність у стосунках, бажання сперечатися пов'язане з особливостями спілкування «хлоп'ячих груп». Подібне спілкування характеризується виникненням грубих форм імен та прізвищ, прізвиськ. 3 іншого, боку агресія пов'язана з фізіологічними причинами, а саме — нерівномірністю фізичного розвитку підлітка.

Через надто чутливу емоційну сферу різні форми протесту виникають у відповідь на образу, неадекватне ставлення до вимог та заборон батьків, дорослих, однолітків. Причиною протесту також можуть бути конфліктні стосунки з батьками, сприйняття конфліктів між батьками, тобто несприятлива ситуація в родині. Ревнощі, які виникають, коли в родині з'являється молодша дитина, або вітчим (мачуха), ведуть до реакції протесту. У поведінці підлітка можуть спостерігатися демонстративність, намагання вразити всіх своїм зовнішнім виглядом, дорослими манерами, для цього деякі підлітки починають уживати спиртні напої, пропускають заняття в школі, тобто будь-яким чином прагнуть привернути до себе увагу.

Незважаючи на сприйняття дорослими цих підлітків як конфліктних, важких, важковиховуваних, ці форми протесту, конфліктної поведінки необхідно розглядати як прохання, крик про допомогу, який вони виражають таким способом.

Підліткова криза — це вершина перехідного періоду від дитинства до дорослості, яка зовні може виявлятися у зміні поведінки, — виникає грубість, бажання робити все наперекір дорослим. На утворення підліткової кризи впливають як зовнішні, так і внутрішні фактори.

Внутрішні фактори	Зовнішні фактори
Звички	Постійний контроль з боку дорослих
Риси характеру	Залежність від дорослих
Темперамент, властивості нервової системи	Опіка батьків
Внутрішні заборони	Друзі (їх оточення або їх відсутність)
Здібності	Статус у колективі

Підліткова криза, за Ш. Бюлером, складається з негативної та позитивної фази. Основні риси, притаманні негативному періоду, - надчутливість, роздратованість, «фізична й душевна недуга». Підліток відчуває себе чужим, ворожим до оточуючих, йому здається, що його не розуміють, що він самотній, іноді з'являються суїцидальні думки [351].

Позитивний період пубертатної кризи характеризується тим, що поступово підліток починає сприймати у своєму житті нові джерела радості, усвідомлює своє нове, майже доросле «Я».

Успішне розв'язання підліткової кризи дає можливість підлітку піднятися на сходинку вище в особистісному, фізичному, соціальному, духовному розвитку завдяки новоутворенням.

Щодо комунікативної сфери, то дівчата мають більш розвинені комунікативні здібності. Зазвичай, вони більш схильні до спілкування й відкриті спілкуванню. Це бажання може призвести до пошуків компаній, які мають асоціальну спрямованість.

У підлітковому віці рефлексія скоріше розвивається в дівчаток і є новоутворенням, тобто виникає в жіночої статі раніше. Скоріш за все, це пов'язано з тим, що під час спілкування з однолітками дівчата багато уваги приділяють аналізу власних переживань, почуттів. Через взаємне спостереження внутрішнього світу подруг складається власне уявлення про себе.

3 рефлексією і спілкуванням тісно пов'язана емпатія, яка у дівчат розвинена більше, але це не означає, що хлопці не здатні і співчувати іншим. В емоційній сфері хлопці більше стримані, гірше розбираються в тих почуттях, що відчувають. Не розібравшись з емоціями, хлопці частіше схильні до спалахів агресії.

Реакція емансипації у дівчаток може проявитися не тільки у спробах уникнути впливу дорослих, а й у висловлюванні, критиці звичних для останніх понять і цінностей — «старомодних» уявлень про дівочу честь, цнотливість, чарівність, жіночність, привабливість дівчини без сигарети тощо. Це виявляється у втечах з дому, у нанесенні татуювань, палінні, уживанні алкогольних напоїв, ранньому статевому житті.

Характеристики

Список файлов ВКР