99924 (590284), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Істотними є і внутрішньозмінні втрати робочого часу: за один день вони становили 0,15 год, а за всі дні, які відпрацювали всі робітники, - 5197 год. Загальні втрати робочого часу – 18315 год ((1638 - 1749)*165). Насправді вони ще більші, у зв’язку з тим, що фактичний фонд відпрацьованого часу включає і надурочно відпрацьовані години (1485 год). Якщо їх урахувати, то загальні втрати робочого часу становитимуть 19800 год, або 7,3%.

Для виявлення причин цілоденних і внутрішньозмінних втрат робочого часу зіставляють дані фактичного і планового балансу робочого часу (табл.2.3). Вони можуть бути зумовлені об’єктивними і суб’єктивними обставинами, непередбаченими планом: додатковими відпустками з дозволу адміністрації, захворюваннями робітників з тимчасовою втратою працездатності, прогулами, простоями через несправність устаткування, машин, механізмів, через те, що немає роботи, сировини, матеріалів, електроенергії, палива і т.д. Кожний вид втрат аналізують детально, особливо ті, що залежать від підприємства. Зменшення втрат робочого часу з причин, які залежать від трудового колективу, є резервом збільшення виробництва продукції, що не потребує додаткових капітальних вкладень і дає змогу швидко одержати віддачу.

У нашому прикладі більша частина втрат ((495 + 33 + +660)*7,95+5197=14642 год) викликана суб’єктивними факторами: додатковими відпустками з дозволу адміністрації, прогулами, простоями, що можна вважати невикористаними резервами збільшення фонду робочого часу. Недопущення їх рівнозначне вивільненню 8 працівників (14642/1749).

За даними табл. 2.3. визначаємо:

1. частку заробітної плати виробничих робітників у собівартості товарної продукції:

ЗП = 10075/80600*100 = 12,5%

1. суму заробітної плати у собівартості остаточного браку:

СЗП = 500*12,5/100 = 62,5 тис. грн.

1. питому вагу зарплати виробничих робітників у собівартості товарної продукції з неврахуванням сировини і матеріалу, напівфабрикатів і комплектуючих виробів:

ЗП% = 10075/(80600 - 42500)*100 = 26,44%

4) заробітну плату робітників з усунення браку:

ЗПбр = 80*26,44/100 = 21,15 тис. грн.

5) заробітну плату робітників в остаточному браку і на його усунення:

ЗПост = 62,5 + 21,15 = 83,65 тис. грн.

6) середньогодинну зарплату робітників:

СГзп = 16532/270270 людино-годин = 61,168 тис. грн.

7) робочий час, витрачений на виготовлення браку і його усунення:

РЧ = 83650/61,168 = 1367 людино-годин

Таблиця 2.3 Аналіз використання фонду робочого часу

Показник	На одного робітника				Відхилення від плану
	План	Факт		На одного робітника			На всіх робітників
1	2	3		4			5
Календарна кількість днів	365	365		-			-
У тому числі святкові і вихідні дні	111	111		-			-
Номінальний фонд робочого часу, дні	254	254		-			-
Неявки на роботу, дні	34	44		+10			+1650
1	2	3	4			5
У тому числі:
Щорічні відпустки	16	16	-			-
Відпустки для навчання	1	1	+1			+165
Відпустки у зв’язку із вагітністю і пологами	3	2	-1			-165
Додаткові відпустки:
З дозволу адміністрації	5	8	+3			+495
За хворобою	9	11,8	+2,8			+462
Прогули	-	0,2	+0,2			+33
Простої	-	4	+4,0			+660
Явочний фонд робочого часу, дні	220	210	-10			-1650
Тривалість робочої зміни, год	8	8	-			-
Бюджет робочого часу, год	1760	1680	-80			-13200
Передсвяткові скорочені дні, год	9	9	-			-
Пільговий час для підлітків, год	2	2,4	+0,4			+66
Внутрішньозмінні простої, год	-	30,6	+30,6			+5049
Корисний фонд робчого часу, год	1749	1638	-111			-18315
Середня тривалість робочої зміни, год	7,95	7,8	-0,15			-5197
Надурочно відпрацьований час, год	-	9	+9			+1485
Непродуктивні витрати робочого часу	-	8,3	+8,3			+1367

Таблиця 2.4 Дані для розрахунку непродуктивних витрат робочого часу

Показник	Сума, тис. грн.
Виробнича собівартість товарної продукції	80600
Заробітна плата робітників	16532
Заробітна плата виробничих робітників	10075
Матеріальні витрати	42500
Собівартість забракованої продукції	500
Витрати на усунення браку	80

Втрати робочого часу у зв’язку з відхиленням від нормальних умов роботи розраховують діленням суми доплат через цю причину на середню зарплату за 1 годину. На цьому підприємстві таких доплат не було.

Скорочення втрат робочого часу – один із резервів збільшення випуску продукції. Щоб підрахувати його, необхідно втрати робочого часу (ВРЧ) з вини підприємства помножити на плановий середньогодинний виробіток продукції:

∆ВП = ВРЧ*ГВ₀, (2.2)

де ГВ – плановий середньогодинний виробіток;

∆ВП – скорочення втрат робочого часу.

∆ВП = (14642 + 1367)*343,05 грн. = 5492 тис. грн.,

Однак треба мати на увазі, що втрати робочого часу не завжди призводять до зменшення обсягу виробництва продукції, оскільки її може бути компенсовано підвищенням інтенсивності праці працівників. Тому в аналізі використання трудових ресурсів велику увагу приділяють вивченню показників продуктивності праці.

Для оцінювання рівня інтенсивності використання персоналу застосовують систему узагальнюючих, окремих і допоміжних показників продуктивності праці.

До узагальнюючих показників належать середньорічний, середньоденний і средньогодинний виробіток продукції на одного робітника, а також середньорічний виробіток продукції на одного працюючого у вартісному вираженні.

Індивідуальні показники – це витрати часу на виробництво одиниці продукції певного виду (трудомісткість продукції) або випуск продукції певного виду в натуральному вираженні на один людино-день або на одну людино-годину.

Як видно із рис. 2.1, найбільш узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічний виробіток продукції на одного працівника. Його величина залежить не лише від виробітку робітників, а й від частки останніх у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, а також від кількості днів, які вони відпрацювали, і від тривалості робочого дня.

Середньорічний виробіток одного працівника (РВ^П)

Частка робітників у загальній чисельності працівників (Ч)

Середньорічний виробіток одного робітника (РВ^Р)

Середньоденний виробіток одного робітника (ДВ^Р)

Кількість днів, які відпрацював один робітник, за рік (Д)

Середня тривалість робочого дня, год (Т)

Середньогодинний виробіток продукції (ГВ^Р)

Техніка, технологія та організація виробництва

Рівень автоматизації і механізації виробництва

Рівень кваліфікації робітників

Трудовий стаж і вік робітників

Мотивація праці тощо

Рис. 2.1. Структурно-логічна факторна модель продуктивності праці

Звідси середньорічний виробіток (РВ) одного працівника дорівнює добутку таких факторів:

РВ^П = Ч*Д*Т*ГВ, (2.3)

де Ч – середньооблікова чисельність працівників;

Характеристики

Список файлов ВКР