73375 (589280), страница 7

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 7)

Про роботу над "Попелом імперій" Юрій Клен пише у листі до Г.Карпової від 27 листопада 1944р.: "Я тепер пишу поему, велику поему, свого роду "Божественну комедію", яка має охопити всю сучасність, починаючи перед першою світовою війною і кінчаючи теперішніми діяннями" [41:19].

У поемі "Попіл імперій" – вершині творчого піднесення – мотив неволі України, страждання її народу, його синів в умовах тоталітарних режимів ХХ століття. У цій епосі відтворено не лише затоптане відродження України, а й воєнне божевілля Європи. У тексті поеми п’ять частин, кожна з яких має свою тему, репрезентовану на ідею, спільну для всіх, винесену в заголовок – "Попіл Імперій" – руйнування імперій.

Перша частина поеми – розлога автобіографічна розповідь про поетове дитинство, юність, першу світову війну, визвольні змагання, літературну діяльність двадцятих років із надзвичайними теплими й зворушливими спогадами про друзів-неокласиків. Центральна сюжетна лінія, як і її тема, - Російська імперія, що йде до своєї загибелі, і народження іншої, більшовицької, злочинність якої є об’єктом художнього осмислення в другій частині.

Друга частина і за формою і за змістом повністю навіяна "божественною комедією" Данте. В. Сарапин зауважує: " інтертекстуальний підхід до "Божественної комедії" проявлений не тільки у цитуванні, але й у використанні Юрієм Кленом ритмічних структур, інтонаційного ладу твору. Уся друга частина, за винятком інтродукції "At astra", написана п’ятистопним ямбічним віршем, укладеним у форму терцини". [57:227]

Терцина – (італ. "tezzina" від "tezza" – третя) – тверда строфічна форма, що складається з низки віршів у яких серединний неримований (холостий) вірш кожної попередньої строфи римується з крайнім віршами наступної (ава всв сес і т. д.); закінчується терцина самотнім холостим віршем (тому Й.-В. Гете казав, що терцина ніколи не закінчиться). Терцина постала з італійських фольклорних тривіршів ("сторнелло"), у яких кожний наступний підхоплює риму попередньої. Склалася терцина в кінці ХІІІ століття, була канонізована Данте Алігєрі в "Божественній комедії". Ця поема написана італійським 13-складником". [38:562]

Як уже говорилося, майже всю, окрім невеликого вступу, другу частину поеми, створену під інсбрухом восени 1944-го, написано терцинами і наскрізь пронизано кантівськими алюзіями, починаючи з найперших слів:

Я в нетрі йшов, а навкруги чорнів

Той бір, в якім на півдорозі Данте

Зблукав та рятувався від звірів. [с. 192]

"Божественна комедія" починається терциною, до якої прямо звертається Юрій Клен:

На півшляху свого земного світу

Я трапив у похмурий ліс густий,

Бо стежку втратив, млою оповитий. [28:23]

Образ самого Данте в Клена далекий від трафаретного, він модернізований і припасований до сучасності:

Стрункий і худорлявий, височів

Він понад мороком – таємна постать

У френчі й галіфе, - і кольт висів

На пасі шкірянім. Когось він ростом

І профілем нагадував мені. (с. 192)

Саме такий образ Данте пасує до початку ХХ століття, бо ж власні Дантові часи "були лихі, і та не були вони такі ще підлі, і такі до скарг і до благань глухі" [с. 194].

Поемі Ю. Клена знаходимо пряму цитату з "Божественної комедії", яка, на думку В. Сарапин, "слугує розширенню інформаційного поля Кленового тексту" [57;226]

Лев, пантера, вовчиця

Мене стежать у хащах,

Стежать душі пропащих [с. 191]

Порівняймо з Дантовими рядками:

Пора була навкруг квітнева,

Та я не чув нічого, тільки ляк

Од вигляду уже близького лева.

І так, здавалось, на мене йшов хижак,

Наївшись, страшенно зголоднівши,

Що рух повітря вплив, здалось, закляк.

Ще вийшла люта й зла вовчиця вивши, -

Її не утомлена худорба

Примушує людей конать збіднівши. [28:24]

Алегоричний зміст Дантових образів такий: лев – жорстокість, гордість, жадоба до влади, насильство, вовчиця – егоїзм, скнарість, пантера – леопард – брехня, зрада. О. Алексеєнко у вступній статті до "Божественної комедії" зазначає: "Твір має чотири сили: буквальний, алегоричний, моральний і аналогічний. Згадаймо першу пісню поеми. Герой опиняється в густому пралісі. Шлях до рятівного пагорба, що ним закінчується страшна долина, поетові заступає три звіра: пантера, лев і вовчиця.

Перед нами образу розкривається химерний світ багатозначності Дантових образів. Три звірки, виходячи з морального змісту, це є людські пороки: любострастя, гордість і корисливість. Найпоширенішим є, проте, аналогічний символ: це сили зла, що перетинають людині шлях до досконалості [1:5]. У поемі Юрія Клена , збережено алегоричну наповненість образів, спроектованих на сучасність: звірі " символізували тодішні політичні сили країни, а також темні сили, що поборювали дух його" [38:451].

З безсмертною поемою Данте твір Юрія Клена зближує основна сюжетна лінія – подорож до пекла. У "Попелі імперій" – ця подорож зазнає суттєвого переосмислення; на релігійно-містичний та політичний аспект літературного зразка накладається алегоризований, зримий зміст, утілений в імперський тоталітарній системі: "На перше місце Кленові художньої художньої обсервації висувається відображення не тільки людського страждання, але й смерті – нетипового для пекельних картин процесу. Юрій Клен переміщує пекло на землю і до того ж ще й "перевертає" його. У радянському пеклі страждають праведники, безвинні [57:227-228]. Видіння сталінського пекла в поемі займають понад тисячу рядків, більшість з яких вражають поетичною силою опису страшних картин зла, втіленого в тоталітарному режимі. В інтерпретації Клена картини людських страждань насичені реаліями абсурдності і жорстокості.

Колами новітнього пекла супроводжує поета Данте. Як і в Дантівському пеклі, їх оточує морок і страхіття і "якась потвора, чудище стооке", яке "стежить пильно день і ніч, думки відгадує і числить роки". Данте і Клен подорожують разом, бо у них є багато спільного (основні ідейні та сюжетні лінії поем), а також доля вигнання з рідної сплюндрованої землі:

І, як вигнанець-Данте, я покинув,

Вітавши обшир невідомих лон,

В ту ніч мою Флоренцію-Вкраїну.[с. 232]

Увиразнює мотив єдності долі й творчостей обох поетів образ чаші, що є одним із провідних у творчості Юрія Клена:

"Скажіть, товаришу, чи в давні дні

не схрещувались дороги наші?"

Він відказав: "І в яві, і вві сні!

Хіба ж не з спільної ми пили чаші

Терпке винно страждання і розлук?

Згадай, як для свого Пегаса каші

Ти в мене позичав, тулив до рук

Моїх, стомившись, своє обличчя!" [с. 192]

Початкові ознаки "новітнього пекла" у Юрія Клена виходить за рамки міфологічної традиції: пекло в нього – простір:

А я став без думки і без тями,

Мені простяг він руку і повів

Крізь темний бір якимись манівцями,

Туди, де простір мороком чорнів. [с. 194]

І тільки "тьма", що огортає пекло, "глибиніла". У Вергілія пекло – "вир", у Данте – форма зрізаного конуса, направленого вглиб, "безодня".

Збережено й атрибутивні ознаки підходу до нього – "бір", що "навкруги чорнів", "нетрі", "туман", "горби". У Данте – ліс, жахаючий зміст якого підсилено системою градаційних епітетів: "похмурий", "дикий", "дрімучий". Вхід до пекла теж означений традиційними міфічними прикметами: У Вергілія – "гирло відкрите печери", у І. Котляревського – гора, і "в ній велика нора, у Клена – "тьма глибиніла".

У структурі оповіді про пекло теж простежується подібність до "Божественної комедії" Данте. І.Голеніщев-Кутузов у післямові до російського видання "Божественної комедії" зазначав, що Данте "назвав себе самого геометром. У світовій поезії Данте – найбільш досконалий архітектор (...). У "Божественній комедії" сто пісень, тобто квадрат 10 – досконалого числа в поезії Данте" [26:467] До геометричних фігур тяжіє і Юрій Клен. Час як частка світобудови визначається як "антракт" між безчассям, "мить атома і війн", як хаос:

Він, що нещадний до життя,

Він, що вміщує смерть імперій

І що в Європі в небуття

Розкрив широко навстіж двері [с. 142]

"Мотив світового хаосу окреслюється через трансформацію кола в квадрат, ромб (квадрат – символ дисгармонії). [26:462] Центром світобудови в Юрія Клена є земля, перетворена на пекло ("роїлось пекло на землі"). Верхній ярус – небо, але й воно трактується як пекло душі. Нижній ярус, підземний – теж пекло, але вже тіла. Три кола (три – улюблене число в поетиці Данте) в зображені яких пекельні ознаки ("кляте коло", "новітнє пекло", "закляте коло", "зачаклований круг", "проклятий круг"), - створюють картини земного пекла. Побудована за принципом кола і характеристика фашизму. "З чорним знаком білий круг став колесом історії". Значимим у поемі є числа три і чотири, їх символічний зміст трансформовано у відповідності до нової дійсності. Так, число три в поемі використовується не в його позитивному сенсі, воно асоціативно пов’язано з тими міфологічними фігурами, що є емблемами зла (три Фурії, три гарпії, три Горгони). У пекельному просторі виділено три "царства тіней" "мертвої країни" (Ухто-Печерськ, Соловки, Колима), де "труд, холод, голод, злидні і тортури" [с. 215]. У другому колі зафіксовано три апокаліптичні явища українського села 20-х початку 30-х років (голод, канібалізм, виселення). Аналогічно інтерпретовано і символічний зміст числа чотири: не символ цільності, справедливості, інтелекту, землі, почуття [60:412], а розп’яття. У чотирьох камерах в’язниці зазнають невимовних катувань невинні жертви. У функціонуванні образів Цербера і Люцифера теж домінує цифра три. В "Енеїді" Вергілія "Цербер тримордий", "гадюками грива", "три скажені пащеки" [19:138]. У Данте – "з трьома пащами Цербер, хижак і громада, гавкає, як собака на народ" [28:31], у портреті Люцифера ключовими є деталі: три обличчя і пащі, шість очей. У Юрія Клена – триголовий пес, наділений рисами і Цербера і Люцифера:

Якась потвора, чудище стооке,

за нами стежить пильно день і ніч,

думки відгадує і числить роки [с. 194]

Поглиблено цей образ у портреті двійників, які "зрослись тілами" (тут, мабуть, натяк на зображення Маркса, Енгельса, Леніна, Сталіна на радянських плакатах), де зафіксовано "чотири шиї, восьмеро очей". Юрій Клен накладає реальні історичні образи на легендарно-міфологічний зміст, переносячи на них традиційні ознаки потвори. У Вергілія Сивіла кидає Церберу "коржика, заправленого зіллям чарівним / З медом солодким" [19:138]. У Данте "три пащі" "шматують" по грішнику, і з кожної пащі тече "кривава слина" [28:152]. У Клена теж присутня ця деталь, проте її наповнено ще жахливішим змістом:

Текло із пащі четвертної сало,

Стирчали в них огризки рук і ніг,

А під зубами черепи тріщали [с. 229]

У поемі Данте перед нами, власне, драматична історія загибелі (Пекло), переродження (чистилище) і відродження (Рай) людської душі. Данте прагне провести читача через страждання до пізнання вищої істини. Його душа, шукаючи духовний ідеал, мандрує до Пагорба Спасіння. Поет почав пошук шляху до врятування людства увечері Страсної П’ятниці і завершив у страсну Суботу, що само по собі наповнено християнською символікою: саме наприкінці Страсного тижня завершилося земне життя Ісуса Христа і настав день Спасіння людства – Воскресіння. Тема "новітнього пекла" у Кленовій поемі – знищення душі. В. Сарапин пише: "Дантове пекло в інтерпретації Юрія Клена набуває гротескного оформлення. Людські страждання там абсурдні, методи тортур винахідливі й жорстокі. Радянське тоталітарне пекло, так би мовити "антропоморфізується", оскільки каральні функції виконують не містичні злі сили, а люди" [57:228]. У пеклі Данте муки грішників мають свою логіку, здійснюються за біблійними словами: "Хай кожному віддасться за гріхи його". Насильники, що жадали крові ближнього свого, нині захлинаються у кривавій ріці. У брехливих пророків голова звернута на 180 назад, щоб вони більше не могли читати "майбутнього" і одурювати людей. Лицеміри ходять в одязі зі свинцю, вкритому оманливим блиском золота. У заздрісників зашиті очі. Гордії, які ніколи ні перед ким не схиляли голови, тепер не можуть підняти її - до шиї прив’язаний важкий тягар. У першому колі, Лімбі, знаходяться душі нехрещених немовлят і язичники (серед них і Вергілій, який супроводжує Данте); у другому – порушники шлюбної вірності, серед яких Франческа і Паоло; третьому – душі ненажер; четвертому – скнари і марнотрати, серед яких багато духовних осіб; п’ятому – душі гнівні і ліниві застрягли в болоті; шосте – пекельне місто Діш, де у вогняних лампах горять єретики; тут і Фарінат – політичний ворог; сьоме – грішні душі тиранів; розбійників, ґвалтівників; восьме – у десяти пазухах страждають звідники, спокусники жінок, алхіміки, брехуни тощо; дев’яте коло – кульмінація поеми - тут у колодязі, біля центру землі, в льодяному озері, мерзнуть зрадники. У самому центрі Люцифер, що має три пащі з яких стирчать Іуда, Брут і Кассій.

У "Попелі імперій" поет і Данте потрапляють у перше коло – "В’язничний двір", "де двері обабіч, глухі й важкі" [с. 195].

"Дивись, що діється вікам на сором! –

супутник мій, поет, прошепотів. –

тут чавиться безсмертний дух між жорен" [с. 195]

Саме "безсмертний дух", людська душа вбивається у цьому новітньому пеклі: "чудна кабалістика" – символ дисгармонії, "трикутники і ромби, і квадрати" [с.196] вливають "свій ритм у в’ялу кров". [с. 196]. Поет свідомо розраховував на читача, здатного оцінити гру поетичних рядків, які перегукуються з конкретними сторінками кантівського "Пекла", скажімо, побачивши в рядках "хтось борсався у ньому, / топивсь, і хлюпався, і виринав..." цитату з опису Стікського болота:

Я, придивившись, що то за сквернота,

Характеристики

Список файлов ВКР