49777 (588675), страница 3
Текст из файла (страница 3)
3. підтримувати відповідний рівень кваліфікації працівників, які здійснюють цей вид ІО.
При виконанні будь-якого запиту можна виділити такі етапи:
1.прийом запиту;
2.визначення кола джерел пошуку інформації;
3.пошук необхідної інформації в межах визначених джерел;
4.оформлення довідки;
5.облік довідки;
6.видача довідки споживачу інформації.
На кожному із цих етапів потрібно дотримуватись певних вимог, які в сукупності являють собою загальну методику виконання довідок.
Перший етап: на етапі прийому запиту інформаційний посередник повинен бути уважним, з’ясувати формулювання запиту, встановити зміст запиту, зафіксувати запит. Інформаційний посередник повинен бути комунікабельним.
Другий етап: на даному етапі від інформаційного посередника вимагаються знання структури сучасних ІР та можливостей сучасних телекомунікаційних систем та технологій.
Третій етап: від інформаційного посередника на даному етапі вимагається уважність та використання оптимальних шляхів пошуку інформації в межах визначених джерел. Крім того, необхідно володіти методикою пошуку як в традиційних пошукових системах так і в автоматизованих інформаційно-пошукових системах.
Четвертий етап: оформлення довідки залежить від характеру запиту, але при виконанні будь-якого запиту довідка повинна містити точний бібліографічний опис документа або документів, й інформація, яка видається споживачу, повинна бути достовірною.
П’ятий етап: для обліку довідок існує спеціальний журнал або книга обліку виконаних довідок, де кожна довідка реєструється за спеціальною формою [9,10]. З метою підвищення якості ДІО споживача у режимі „запит – відповідь” необхідно здійснювати систематичний аналіз даного виду ІО за обліковими документами, що ведеться ІУ. Книга або журнал обліку виконаних довідок містить наступні відомості:
1. номер по порядку;
2. дата надходження запиту;
3.від кого надійшов запит;
4.тема і мета запиту;
5.тип довідки;
6.галузь, з якої виконання довідка;
7.джерело виконання;
8. виконавець;
9.причини відмови;
10 запит перенаправлено в іншу ІУ;
11. примітки.
Об’єктами обліку є разові бібліографічні і фактографічні запити і відповіді на них, включаючи відмови та запити, що перенаправлено в інші ІУ. Аналіз ДІО споживачів у режимі „запит – відповідь” дозволяє розробити шляхи вдосконалення цього виду ІО.
ДІО нині знаходиться на новому етапі розвитку, пов’язаному з організацією надання довідково-інформаційних послуг на основі широкого застосування комп’ютерних технологій для створення і використання пошукового апарату ІУ. Включення електронних ІР у процес ДІО розширює інформаційну базу для виконання всіх типів довідок.
Отже, від стану ДІО залежить розвиток знань, перетворення ІУ на центри навчання, інфополюси і фабрики думок. Нині реформується діяльність довідково-інформаційних служб на основі організації забезпечення інформаційних запитів користувачів у електронному середовищі. Удосконалення ДІО, досягнення якісно нового рівня задоволення інформаційних запитів користувачів вимагає впровадження нових технологій на всіх напрямках даного виду ІО, кооперації та тісної співпраці ІУ України у формуванні національного довідково-інформаційного ресурсу, постійного моніторингу потреб користувачів та використання ІР. Це вимагає проведення наукових досліджень, спрямованих на головне - ефективне, повне та оперативне забезпечення інформаційних запитів користувачів.
Сучасний стан розвитку ДІО також відзначається тенденцією до його інтеграції з ще одним видом ІО – з інформуванням споживачів. Ця тенденція сформувалась на основі трансформації ІП користувачів ІУ, які хочуть отримати не просто бібліографічну довідку, а інформацію „в чистому вигляді”. Тим більше, що сучасні інформаційні технології дозволяють в результаті пошуку через бібліографічний опис документа отримати його повний текст.
З’ясуємо характерні риси інформування споживачів як виду ІО, спів ставивши його з ДІО. На відміну від ДІО, інформування споживачів - це систематичне забезпечення їх інформацією у відповідності до постійнодіючих, довготривалих запитів та без запитів [3,8,9,10,19]. Даний вид ІО базується на систематичному вивченні ІП споживачів та виявлені постійно діючих чи довготривалих запитів. Інформування споживачів відрізняється від ДІО споживачів у режимі „запит – відповідь” систематичністю у забезпеченні користувачів інформацією та активною роллю інформаційного посередника у виявлені запитів споживачів інформації. Крім того, даний вид ІО передбачає зворотній зв’язок із користувачем інформації. Основними завданнями інформування споживачів є наступні:
1.привернути увагу споживачів до нових актуальних документів;
2.розкрити фонд ІУ і підвищити його обертаність;
3.ознайомити споживачів інформації із документами, які є поза фондом даної ІУ з тих питань, що їх цікавлять.
У діяльності ІУ сформувалися два основні види інформування споживачів:
1.масове інформування споживачів, сутність якого полягає у систематичному забезпеченні інформацією широкого кола споживачів, яке здійснюється без запитів.
2.диференційоване інформування, що являє собою систематичне забезпечення інформацією окремих споживачів чи груп споживачів інформації у відповідності до їх постійно діючих та довготривалих запитів. Основою організації системи диференційованого інформування споживачів є закріплення підприємств, організацій і установ за всіма бібліотеками й органами НТІ регіону у відповідності до їхньої спеціалізації і з врахуванням можливостей координації їх діяльності. Удосконалення функціонування системи диференційованого інформування споживачів вимагає постійного вивчення їхніх запитів та ІП. З цією метою можна використовувати уніфіковані форми і методики.
Результати вивчення потреб та інформаційних запитів окремих споживачів та груп споживачів інформації узагальнюються й обговорюються. Розробляються рекомендації щодо удосконалення диференційованого інформування споживачів та конкретні заходи в даному напрямку.
В межах диференційованого інформування споживачів виділяють групове та індивідуальне. Групове інформування орієнтоване на задоволення ІП окремих груп користувачів, які виділені за близькістю інтересів і потреб в інформації. Індивідуальне - спрямоване на задоволення ІП окремих осіб. Диференційоване інформування споживачів є більш ефективним ніж масове, але воно потребує значних затрат праці. Тому виділяються пріоритетні групи споживачів, які отримують інформацію у режимі диференційованого інформування [7,9,10].
Аналіз організації ІО в установах різних типів засвідчив, що в залежності від конкретних умов ( статусу ІУ, відомчої приналежності, інформаційних можливостей тощо) із загальної маси користувачів виділяється певне коло споживачів інформації, послуги яким надаються на пріоритетних засадах.
У ряді публічних бібліотек в якості пріоритетної категорії користувачів переваги в обслуговуванні отримують в основному соціально незахищені верстви населення. Вузівські бібліотеки в якості пріоритетних користувачів виділяють професорсько-викладацький склад вузу. Центри ділової інформації на пріоритетних засадах надають інформаційні послуги керівникам комерційних фірм та фінансових установ.
Пріоритетність обслуговування розуміється досить широко та не регламентує чітко коло осіб, на яких вона розповсюджується.
Основними принципами пріоритетного обслуговування є:
- оперативність обслуговування;
- першочерговість у забезпеченні інформацією;
- максимально повне і цілеспрямоване задоволення ІП;
- широта використання джерел інформації;
- належність у наданні інформації;
- залучення найбільш кваліфікованих кадрів.
Інформування споживачів здійснюють ІУ різних типів. Провідна роль в цьому процесі належить бібліотекам та органам науково-технічної інформації. В зв’язку з цим, виникає проблема уникнення дублювання у їхній роботі, тому існує необхідність чіткого розподілу обов’язків між установами, що здійснюють інформування споживачів. З цією метою, ІУ, що займаються інформуванням споживачів в межах певного регіону повинні розробляти зведений план інформування споживачів бібліотеками, органами науково-технічної інформації та іншими ІУ міста, району тощо, де вказуються такі відомості:
- назва ІУ;
- абоненти інформування споживачів;
- тематика інформування споживачів;
- вид інформування споживачів;
- форма інформування споживачів;
- періодичність інформування споживачів.
Бібліотеки в першу чергу повинні інформувати ті підприємства та установи, в структурі яких немає самостійних органів науково-технічної інформації. Бібліотеки інформують ті категорії спеціалістів, які не об’єднанні певними установами, а органи науково-технічної інформації тісніше пов’язані з конкретними підприємствами. Крім того, в органах науково-технічної інформації більша увага приділяється фактографічній, а не бібліографічній інформації [3,7,9,10]
Крім розподілу обов’язків з інформування споживачів між ІУ, необхідно здійснювати кооперування їх діяльності в даному напрямку, що дозволяє значно підвищити якість цього виду ІО. Установи різних типів можуть проводити спільні заходи щодо інформування споживачів, з метою забезпечення повноти та різноплановості виданої споживачам інформації.
Ще одним важливим аспектом організації інформування споживачів є розробка документів, що регламентують цей напрямок діяльності ІУ. Зокрема, обов’язки з інформування споживачів відображені в положенні про інформаційну службу установи, в положенні про інформаційний відділ, а також у посадових інструкціях співробітників відповідних відділів.
Для ефективного функціонування системи інформування споживачів при організації цього виду ІО створюють допоміжний апарат: картотеки або бази даних абонентів інформування і тем їх інформування. Орієнтуючись на відповідності щодо абонентів інформування та тематику їх ІП, ІУ здійснюють різні форми інформування споживачів.
Масове інформування споживачів є одним із засобів реклами ІР певної установи. Зокрема, різні форми масового інформування забезпечують споживача відомостями про нові надходження документів у фонди певної установи [9,10].
До основних форм масового інформуванням споживачів належать:
1.Бюлетені (списки) нових надходжень, що являють собою поточні бібліографічні посібники, які систематично інформують про нові надходження в конкретні документні фонди. До цих бюлетенів включають відомості про всі документи, що надійшли в фонд певної установи за певний поточний період часу. Весь матеріал групують за галузями знання в систематичній послідовності. Основними способами бібліографічної характеристики є бібліографічні описи, короткі довідкові анотації. Бібліографічний запис включає шифр зберігання конкретних документів в фонді певної установи. Останнім часом ІУ представляють бюлетені нових надходжень в Internet на своїх сайтах.
2.Картотеки нових надходжень – це поточні бібліографічні посібники універсального змісту, реалізовані у картковій формі, які інформують про поточні надходження в фонд певної установи. Матеріал групують в систематичній або алфавітній послідовності. Основна мета – відокремити інформацію про нові надходження від іншого масиву інформації.
3. Виставки - перегляди нових надходжень – це виставки, які забезпечують шляхом наочної демонстрації інформування про поточні надходження документів в фонд ІУ або групи установ. Матеріал на виставці групують за галузями знання. Виставки бувають постійними або тимчасовими. Найбільш ефективними є виставки, що супроводжуються оглядом представлених документів ІУ можуть проводити виїзні виставки – перегляди на певних підприємствах.
4. Бібліографічний огляд нових надходжень – це бібліографічний посібник чи усне повідомлення про групу документів, зроблене у вигляді зв’язної розповіді з короткими характеристиками змісту документів, які надійшли в фонд певної ІУ за певний поточний період часу.
5.День інформації – це комплексний захід, який забезпечує інформацією користувачів про поточні надходження в ІУ за певний період ( місяць, квартал, тощо). Цей захід може включати виставку – перегляд документів, бібліографічний огляд, презентації книг, лекції з різних питань діяльності ІУ, консультації, надання можливостей вільного доступу до ІР ІУ. Програма Дня інформації може бути різноманітною і розробляється заздалегідь. Необхідно рекламувати проведення даних заходів через пресу, радіо, телебачення, Internet. Дні інформації повинні проводитись з певною періодичністю.
При організації всіх визначених форм інформування споживачів враховують ІП потенційних груп користувачів ІУ. Найбільше специфіка ІП споживачів інформації враховується при організації групового та індивідуального інформування [9,10,13,15].
Основними формами диференційованого інформування споживачів є вибіркове розповсюдження інформації, диференційоване забезпечення керівників, тематичне забезпечення керівників.
Вибіркове розповсюдження інформації – вид поточного оповіщення, при якому враховуються індивідуальні особливості та ІП осіб або організацій, для яких інформація призначена, а також постійно діючі інформаційні запити, з обов’язковим зворотним зв’язком від споживачів для корекції цих запитів.
Диференційоване забезпечення керівників – забезпечення керівників спеціально підготовленою науково-технічною інформацією, яка призначена для вирішення завдань управління. В рамках диференційованого забезпечення керівників проводиться тематичне забезпечення керівників [23].
Таким чином, слід зазначити, що ІО - це напрямок ІД, який спрямований на задоволення різних ІП споживачів. На відміну від інших процесів інформаційної роботи, ІО пов’язане із доведенням інформації до споживачів. Потреба в інформації активно виявляється в інтересі споживача до інформації та суб’єктивно формулюється в інформаційному запиті. Таким чином, інформаційний запит споживача умовно окреслює ІП. Тому при наданні інформаційних послуг враховуються такі показники якості виконання інформаційних послуг, як релевантність та пертинентність інформації.
Аналіз основних видів ІО дозволив зробити висновок про те, що і ДІО споживачів у режимі „запит-відповідь” й інформування споживачів базується на вивчені ІП користувачів ІУ. Без постійного моніторингу цих потреб неможливе досягнення якісного нового рівня функціонування системи ІО . [9,10,17,19,22]
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
