35435 (587808), страница 58
Текст из файла (страница 58)
78 [251] Бернхем В. Вступ до права та правової системи США /пер. з англ. – К. : вид-во Україна, 1999. – С. 45.
79 [148] Пацурківський П.С. Сучасні проблеми правопізнання. – Чернівці: Рута, 2000. – С. 71.
80 [86] Карманов Є.В. Банківське право України: Навчальний посібник. – Харків: Консум, 2000. – С. 28.
81 [236] Научно-практический комментарий к Банковскому кодексу Республики Беларусь. В 2-х кн. Книга 1. /В.В. Жуков, Д.А. Калимов, В.И. Киблов и др. – Мн.: Дикта, 2002. – С. 12.
82 [84] Карасева М.В. Финансовое правоотношение. – М., НОРМА, 2001. – С. 18–19.
83 [139] Общая теория финансов. – М., 1995. – С. 32; Финансы. – 1993. – № 3. – С. 20–21.
84 [613] Закон України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 р. //Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 29, ст. 238. – з наступними змінами.
[616] Закон України “Про Державний бюджет України на 2000 рік” від 17 лютого 2000 р. N 2120-III //Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 14–15–16, ст.121. – з наступними змінами та доповненнями. Ст. 13 Закону закріплює, що НБУ у 2000 році вносить перевищення кошторисних доходів над кошторисними видатками Національного банку України до Державного бюджету України в обсязі 500 000 тис грн. Порядок перерахування зазначених платежів визначається спільним рішенням Міністерства фінансів України і Національного банку України.
[621 Закон України “Про Державний бюджет України на 2001 рік” від 7 грудня 2001 р. N 1458-III //Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 2–3, ст.10. – з наступними змінами. Ст.8 Закону закріплює також суму перерахування в розмірі не менш як 500 000 тис грн.
[627] Закон України “Про Державний бюджет України на 2003 рік” від 26 грудня 2002 р. N 380-ІУ //Офіційний вісник України, 2003 р., N 2, ст.46. – Ст.5 Закону закріплює суму перерахування в розмірі 700 000 тис грн.
85 [584] Бюджетний кодекс України. Прийнятий 21 червня 2001 р. N 2542-III //Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 37–38, ст. 189.
86 [217] Банкіське право України: Навч. посібник. Кол.авт.: Жуков А.М., Іоффе А.Ю., Кротюк В.Л., Пасічник В.В., Селіванов А.О. та ін. /За заг. ред. А.О. Селіванова. – К.: Ін Юре, 2000. – С. 28-29.
87 [310] Kennecott Copper Corp. V. Environmental Protection Agency. – 1972, D.C.Cir.
88 [342] Галлиган Дж.Д. Неофициальная разработка правовых норм //В кн.: Административная юстиция в новых европейских демократиях. – К.,2000. – С. 195.
89 [177] Тихомиров Ю.А. Теория закона. – М., 1982; [199] Черданцев А.Ф. Толкование права //Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х т.; [364] Недбайло П.Е. О толковании советских законов //Доклады и сообщения Львовского университета, 1957. – Вып. 7. – Ч. 2.; [78] Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. – М., 1961; [120] Радомир Лукич. Методология права. – М., Прогресс, 1981. – С. 204-210; [112] Лазарев В.В. Пробелы в праве и пути их устранения. – М., Юрид. Лит, 1974. – С. 13-15.
90 [49] Власов Ю.Л. Проблеми тлумачення норм права. – К.: ІДП ім.. В.М. Корецього НАНУ, 2001. – С.14.
91 Не можна провести чітку лінію між офіційними та неофіційними правовими нормами, однак допоможуть ідентифікувати неофіційні правові норми такі критерії:
– право розробляти неофіційні правові норми притаманне адміністративному органу, а не спеціально надане йому вищестоящим законом;
– процедури для розробки неофіційних правових норм залишені на розгляд адміністративного органу, а не визначені вищестоящим законом. Внаслідок неофіційна розробка норм, вірогідно, відбувається за допомогою неофіційних процедур;
– зокрема, неофіційні правові норми часто розроблятимуться за відсутності юридичних вимог дати повідомлення або консультуватися з зацікавленими сторонами, хоч неофіційні консультації, ймовірно, мають місце;
– неофіційні правові норми, зазвичай, є об’єктом перевірки вищестоящим органом, таким, як парламент або міністерство, перш ніж вони наберуть чинності;
– неофіційні правові норми часто не публікуються і не стають широко відомими. Див: [342] Галлиган Дж.Д. Неофициальная разработка правовых норм. – С. 598–599.
92 [723] Офіційний вісник України. – 1997. – № 50. – С. 313.
93 Мінюст України проводить правову експертизу проектів нормативно-правових актів, в тому числі постанов НБУ, на підставі Методичних рекомендацій щодо проведення правової експертизи проектів нормативно-правових актів, схвалених постановою колегії Мінюсту України від 21.11.2000 р. № 41 [725]. Завданнями правової експертизи проекту нормативно-правового акту є:
– об’єктивне й повне дослідження поданого на розгляд експертів проекту відповідно до предмета експертизи виходячи із загальносуспільних та загальнодержавних інтересів, засад побудови правової системи;
– розроблення у разі необхідності пропозицій щодо внесення до проекту або інших пов’язаних з ним нормативно-правових актів необхідних змін і доповнень;
– підготовка обґрунтованого експертного висновку зі всебічною оцінкою проекту нормативного правового акта.
94 Зазначені Рекомендації застосовуються при підготовці нормативних актів, які:
– зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;
мають міжвідомчий характер, тобто є обов’язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління і контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не належать до сфери управління органу, який видав нормативний акт, та незалежно від форм власності. [330] /Нормотворча діяльність: Збірник нормативно-правових актів та методичних рекомендацій. – К.: Ін Юре, 2001. – С. 181–201.
95 [639] Указ Президента України „Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10 червня 1997 р. № 503/97 (зі змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 1327/97 від 04 грудня 1997 р. та № 1235/98 від 10 листопада 1998 р.
96 [12] Административная юстиция в новых европейских демократиях. – К.., 2000. – С. 605–606.
97 [606] Закон України „Про приєднання України до Статуту Ради Європи” від 31 жовтня 1995 р. //Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 38, ст. 287.
98 [611] Закон України „Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2Ю 4Ю 7 та 11 до Конвенції //Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 40, ст. 263.
99 [640] Затверджено Указом Президента України від 11 червня 1998 р. № 615/98 із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 12 квітня 2000 р. № 587/2000 //Офіційний вісник України. – 1998. – № 24. – Ст. 870; 2000. - № 39. – Ст. 1648.
100 [644] Про Національну раду з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Затверджено Указом Президента України від 30 серпня 2000 р. № 1033/2000 (із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 11 грудня 2000 р. № 1329/2000 //Офіційний вісник України. – 2000. – № 35. – Ст.1481.
Основними завданнями Національної ради є: підготовка пропозицій щодо: 1) виконання зобов'язань України стосовно зближення чинного і майбутнього законодавства України з законодавством Європейського Союзу, передбачених Угодою про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами визначення пріоритетних напрямів розвитку законодавства України з урахуванням норм і стандартів Європейського Союзу; 2) забезпечення координації здійснюваних органами державної влади заходів щодо адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, сприяння їх взаємодії у цій сфері; 3) здійснення моніторингу адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу; 4) забезпечення аналізу й узгодження проектів законів та інших нормативно-правових актів у пріоритетних сферах адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.
101 [653] Постанова Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 р. № 1496 //Офіційний вісник України. – 1999. – № 33. – Ст. 1735.
102 На виконання рекомендацій Верховною Радою України 28 литопада 2002 р. було прийнято Закон України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", підписаний Президентом України 7 грудня 2002 р. // Урядовий кур'єр. – 2002. – № 47 [626]. – На вимогу міжнародних фінансових організацій й з метою зняття з України санкцій, встановлених за рекомендаціями FATF, 6 лютого 2003 р. Верховна Рада України прийняла Закон України „Про внесення мін до деяких законів України з питань запобігання використанню банків та інших фінансових установ з метою легалізації (відмивання) доходів, одержавних злочинним шляхом” [628].
103 Див., наприклад: [359] МішельКардона. Фінансові стандарти в новій глобальній фінансовій архітектурі //Україна, фінансовий сектор: Нова стратегія реформ. – К.: 22-23 червня 2001 р.
104 [578] Петрова Г.В. Налоговое право: Учебник для вузов.- М.: ИНФРА. М-НОРМА, 1997. – С. 117.
105 [239] О понятии источника права //Учен. Записки МГУ. – Кн.2. – М., 1946. – Вып. 116. – С. 3; [207] Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907 г.). – М., 1995. – С. 36; [223] Алексеев С.С. Общая теория права. Т.1. – М., 1981. – С. 315; [75] Зивс С.Л. Источники права. – М., 1982. – С. 22–23. Особливо увагу слід звернути на нові теоретичні концепції в розумінні права, закладені в останні роботи Алексеева С.С.: [8] Философия права.. – М.: Норма, 1999. – 336 с.; [5] Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.; [6] Восхождение к праву. Поиски и решения. – М.: НОРМА, 2001. – 752 с.; [7] Тайна права. Его понимание, назначение, социальная ценность. –М.: НОРМА, 2001. – 176 с., а також науковій праці [46] Віноградова П.Г. Очерки по теории права /Теория государства и права. В.Н. Хропанюк. – М.: Интерстиль, 1999. – 937 с. [191].
106 [170] Теория права и государства /Под ред. Г.Н. Манова. – М., 1995. – С. 22–23.
107 [181] Тосунян Г.А., Викулин А.Ю., Экмалян А.М. Банковское право Российской Федерации. Общая часть. – С. 128.
108 Див., наприклад: [68] Ефимова Л.Г. Банковское право. – М.: БЕК, 1994; [180] Тосунян Г.А. Банковское дело и банковское законодательство в России: опыт, проблемы, перспективы. – М.: Дело, 1995; [141] Олейник О.М. Основы банковского права. – М.: Юрист, 1997.
109 [236] Научно-практический комментарий к Банковскому кодексу Республики Беларусь. Кн. 1. – С. 14-15.
110 [203] Шевчук С. Основи конституційної юриспруденції. – К.: Український центр правничих студій, 2001 . – С. 132.
111 [732] Конституція Азербайджанської Республіки. Прийнята референдумом Азербайджанської республіки 12 листопада 1995 р. Набрала чинності з 27 листопада 1995 р.; [735] Конституція Грузії. Прийнята 24 серпня 1995 р.; [737] Конституція Киргизької Республіки. Прийнята на дванадцятій сесії Верховної Ради Республіки Киргизстан 5 травня 1993 р. (в редакції Законів КР від 16 лютого 1996 р., № 1, 21 жовтня 1998 р., № 134); [733] Конституція Республіки Бєларусь (із змінами та доповненнями). Прийнята на республіканському референдумі 24 листопада 1996 р. і у відповідності із ст. 1 Закону РБ „Про порядок вступу в силу Конституції Республіки Бєларусь” вступила в силу з дня її опублікування; [736] Конституція Республіки Казахстан. Прийнята на республіканському референдумі 30 серпня 1995 р. (Із змінами та доповненнями, внесеними Законом РК від 7 жовтня 1998 р.; [738] Конституція Республіки Молдова. Прийнята 30 липня 1994 р. (із змінами та доповненнями, внесеними Законом РМ від 19 липня 1996 р.); [740] Конституція Республіки Таджикистан. Прийнята референдумом 6 листопада 1994 р.; [734] Конституція Республіки Вірменія. Прийнята 5 червня 1995 р.; [742] Конституція Республіки Узбекистан. Прийнята 8 грудня 1992 р. на одинадцятій сесії Верховної Ради Республіки Узбекистан двадцятого скликання (із змінами та доповненнями, внесеними Законом РУ від 28 грудня 1993 р.); [741] Конституція Туркменистану. Прийнята Верховною Радою та промульгована Президентом 18 травня 1992 р. в м. Ашгабаті; [739] Конституція Російської Федерації. Прийнята всенародним голосуванням 12 грудня 1993 р.
112 [539] Конституція України (прийнята на п`ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.). – Київ: Україна. – 1996.
113 [203] Шевчук С. Основи конституційної юриспруденції. – С. 132.
114 [217] Банківське право України: Навчальний посібник /За заг. ред. А.О. Селіванова – С. 39–40.
115 Див, зокрема: [514] Сугоняко О., Кампо В., Жуков А. Конституція і розвиток банківської діяльності: актуальні правові проблеми //Вісник НБУ, червень 2000. – С. 26.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
