14634 (585518), страница 11

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 11)

• формування сприятливої для розвитку зернової галузі інвестиційної, кредитної, податкової, митної політики;

• оптимізації структури та ефективності зернового виробництва з урахуванням потенціалу природнокліматичних умов та ринкової кон'юнктури;

• забезпечення функціонування ринку зерна на засадах поєднання вільної конкуренції та державного регулювання з метою збалансування інтересів суб'єктів господарювання та держави;

• встановлення державного контролю за якістю зерна та раціональним використанням ресурсів зерна, продуктів його переробки та сортового насіння;

• усунення можливого дефіциту концентрованих кормів для тваринництва і птахівництва;

• скорочення втрат зерна та забезпечення його високої якості;

• достатньої стабільності ринкових ресурсів зерна;

• упередження демпінгових цін на зерно;

• нарощування експортного потенціалу ринку зерна.

• визнання пріоритетності розвитку ринку зерна;

• створення сприятливих умов інвестиційної, кредитної та митної політики для діяльності вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників, переробних підприємств, заготівельних організацій та інших суб'єктів господарювання на ринку зерна;

• встановлення організаційно-правових та економічних механізмів функціонування ринку зерна;

• впровадження механізму заставних закупок зерна;

• впровадження інтервенційних операцій на ринку зерна;

• визначення порядку експорту та імпорту зерна, продуктів його переробки за міждержавними угодами;

• встановлення гарантій щодо отримання сільськогосподарськими товаровиробниками своєчасної оплати за зерно при здійсненні його заставних закупок.

Варто розглянути, які основні положення окреслює цей Закон, підготовлений в узгодженості з проектом Цивільного кодексу України.

Перше. Чітке визначення суб'єктів ринку зерна, виробництва і зберігання зерна, заставних його закупок та проведення інтервенційних операцій.

Друге. Основні засади державної політики щодо регулювання ринку зерна. Політика всебічного сприяння інтенсифікації зернового виробництва здійснюється шляхом: надання пріоритетної бюджетної та кредитної підтримки; науково-селекційної роботи та насінництва; робіт по землеустрою та упорядкуванню сівозмін; меліорації земель; розвитку сільськогосподарського машинобудування та ринків матеріальних ресурсів; впровадження сучасних ресурсозберігаючих технологій у виробництві, зберіганні та переробці зерна; заходів по боротьбі з карантинними бур'янами; лізингового обслуговування зернової галузі; розвитку мережі обслуговуючих зерновий ринок формувань; обов'язкового страхування зернових посівів.

Органи виконавчої влади сприяють першочерговому залученню інвестицій для розвитку матеріальної бази виробників зерна, заготівельних та зернопереробних підприємств, заводів, які виготовляють машини, устаткування, обладнання для зернового господарства, удосконалення інфраструктури зернового ринку.

Третє. Сертифікація послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки. Послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки підлягають сертифікації на відповідність існуючим правилам і технічним умовам зберігання. Слід зазначити, що сертифікація послуг здійснюватиметься також згідно із Законом України „Про підтвердження відповідності", в якому визначено правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем якості, та управління якістю і довкіллям, а також персоналу та передбачено забезпечення єдиної державної політики у сфері підтвердження відповідності.

Четверте. Зернові ресурси України, які державного резерву й інтервенційного фонду, не витребуваного заставного державного зерна, зерна державного насіннєвого страхового фонду, регіональних" та власних ресурсів зерна суб'єктів ринку. Окреслюється порядок їх формування та використання.

Основним пунктом є те, що суб'єктам ринку зерна гарантується право вільно розпоряджатися власними ресурсами зерна та продуктами його переробки, укладати угоди щодо їх продажу, у тому числі на експорт, брати участь у формуванні зернових ресурсів України та забороняється встановлювати обмеження у переміщенні зерна та продуктів його переробки.

П'яте. Декларування зерна. Безумовно, власників зерна турбує положення про декларування зерна. Коли в країні відсутній механізм його декларування, неможливо зробити точні баланси зерна, визначити оптимальні норми продовольчого забезпечення регіонів хлібопродуктами. Крім того, рівень поінформованості органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування про стан внутрішнього ринку зерна надзвичайно низький. Тому в Законі визначено механізм декларування зерна. Однак декларуванню підлягає зерно, що знаходиться тільки на зберіганні, та декларують зерно тільки суб'єкти його зберігання. Інформація про власників зерна конфіденційна і не підлягає розголошенню. Положення Закону про декларування зерна спрямоване на захист чесних учасників зернового ринку і проти тих, хто хотів би приховувати зерно для отримання „чорного налу".

Шосте. Державний контроль за якістю зерна та продуктів його переробки. Окреслюються основні напрями здійснення державного контролю за якістю зерна, які проводяться через спеціально уповноважений Кабінетом Міністрів України державний орган у сфері державного контролю за якістю зерна та продуктів його переробки.

Оскільки всі суб'єкти контролю за якістю зерна є структурними підрозділами Міністерства аграрної політики, в Законі визначено, що державний контроль за якістю зерна та продуктів його переробки покладається на спеціально уповноважений Кабінетом Міністрів України державний орган у сфері державного контролю за якістю зерна та продуктів його переробки .

Сьоме. Зберігання зерна. В законі визначені правові основи зберігання зерна на зерновому складі, договору складського зберігання зерна, строку його зберігання, плати за зберігання, обв'язки та відповідальність зернового складу і поклажодавц, тощо.

Зерновий склад визначено складом загального користування, що накладає на нього зобов'язання приймати на зберігання зерно від будь-якої особи. Крім того, основним положенням цього розділу є те, що зерно повинне зберігатись на зернових товарних складах.

Восьме. Складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документу. Складські документи на зерно встановлені таких видів: складська" квитанція, просте складське свідоцтво та подвійне складське свідоцтво.

Особливість такого документу полягає в тому, що він не може з'явитись на світ без відповідного зернового забезпечення. Тобто природа складських документів виключає появу порожнього товаророзпорядчого документу. Гарантією цьому виступає те, що зерновий склад не може видавати складський документ, якщо зерно фізично не передане на вберігання та не прийняте зерновим складом. Тобто складський документ може мати тільки реальне зернове наповнення, ніякі обов'язки з боку поклажодавця передати зерно на зберігання в майбутньому під видані зараз складські документи не правомірні, якщо навіть це передбачено договором складського зберігання.

Зерновий склад видає складський документ тільки після передачі йому на зберігання зерна. Слід зазначити, що зберігання зерна за простим або подвійним складським свідоцтвом надійніше та ефективніше, ніж за складською квитанцією. Зерно, прийняте на зберігання за таким свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку зберігання зерна шляхом застави відповідного свідоцтва.

Зерновий склад повинен застрахувати зерно, прийняте на зберігання за складським свідоцтвом, від ризиків випадкової загибелі, пошкодження або втрати за рахунок коштів поклажодавця.

Складські свідоцтва мають наступні основні ринкові властивості:

- оборотність - здатність купуватися і продаватися на ринку, а також у багатьох випадках виступати як самостійний платіжний інструмент, що полегшує оборотність зерна;

- доступність для цивільного обігу - здатність складських свідоцтв не тільки купуватися і продаватися, а й бути об'єктом інших цивільних відносин, включаючи усі види угод (позики, дарування, збереження, комісії, доручення та ін.);

- стандартність - складські свідоцтва мають стандартний зміст. Саме стандартність робить їх здатними обертатися;

- документальність - складські свідоцтва завжди являють собою документ незалежно від того, чи існують вони в паперовій формі або в безготівковій формі запису по рахунках. Відповідно до встановленої правової практики складські свідоцтва, як документ, містять усі передбачені законодавством реквізити, відсутність хоча б одного з яких призводить до недійсності товаророзпорядчого документу;

- ринковість - оборотність вказує на те, що складські свідоцтва існують як зерно, що має свій ринок з властивою організацією, правилами роботи, тощо;

- урегульованість і визнання державою - складські свідоцтва повинні бути визнані державою для забезпечення належної урегульованості і відповідно довіри учасників ринку;

- ліквідність - здатність бути швидко проданими і перетвореними в кошти без істотних втрат для власників при невеликих коливаннях ринкової вартості і витратах на реалізацію;

- обов'язковість виконання - згідно із законодавством не допускається відмовлення від виконання зобов'язання, підтвердженого складським свідоцтвом, якщо тільки не буде доведено, що воно потрапило до власника неправомірним шляхом.

Впровадження складських свідоцтв в Україні відкриває найширші можливості для мобілізації внутрішніх і зовнішніх фінансових ресурсів сільськогосподарських товаровиробників та інших учасників ринку зерна. Однак доводиться констатувати, що нині відсутні будь-які спеціальні нормативні акти, регулюючі ринок складських свідоцтв. Крім того, впровадження складських свідоцтв на зерно стримується відсутністю не тільки соціальної нормативно-правової бази, а й знань серед суб'єктів ринку зерна про них.

Дев'яте. Заставні закупки зерна. З нарощуванням валового збору зерна здійснення заставних закупок набуває для України виключного значення.

Світовий досвід свідчить, що механізм заставних закупок діє ефективно лише за таких основних правил: визначення державного агента із забезпечення заставних закупок; повного бюджетного фінансування таких закупок або можливості кредитування Державного агента в комерційних банках з відшкодуванням процентів за кредит та витрат за зберігання зерна за рахунок бюджетних коштів. При цьому сільськогосподарському товаровиробникові гарантується з боку держави мінімальна ціна на зерно, яка відшкодовує всі витрати і забезпечує певний прибуток. З цього, мабуть, і потрібно виходити, розробляючи подальшу стратегію і тактику дій на національному зерновому ринку із забезпечення заставних закупок зерна.

Декілька років точаться розмови про заставні закупки зерна, приймаються постанови Кабінету Міністрів України (від 21 червня 2000 року № 1141, від 27 січня 2001 року № 59 та від 29 квітня 2002 року № 590), які не забезпечені дійовим механізмом і не дають реальної підтримки сільськогосподарським товаровиробникам. Недопустимо, що до цього часу Кабінетом Міністрів досі не вирішено поставлене перед ним завдання забезпечення бюджетного фінансування таких закупок, без виконання якого сам механізм заставних закупок є нереальний.

Особливе занепокоєння викликає те, що донині не визначено Державного агента із забезпечення заставних закупок зерна, а сам механізм їх проведення покладено на регіони. Заставні ціни визначено на рівні 50% від біржової ціни (165 грн. за тонну пшениці 3 класу), яка не забезпечує відшкодування середньогалузевих нормативних витрат сільськогосподарських товаровиробників, які становлять з мінімальним прибутком для відтворення виробництва 360 грн. за тонну. Виправити таку ситуацію має вищезазначений Закон, який, однак, окреслює тільки правові контури заставної закупки зерна.

З цього випливає два основних питання, які необхідно терміново вирішити. Перше - визначення Державного агента із забезпечення заставних закупок зерна. Структурою, яка здатна ринковими методами ефективно проводити державну політику із заставних закупок на зерновому ринку, має стати Державна акціонерна компанія „Хліб України". Безумовно, структури, включаючи і міжнародні, які не бажають участі держави в регулюванні ринку зерна на користь українського товаровиробника, будуть проти такої ролі ДАК „Хліб України". Однак, наприклад, у СПІА до 17% експорту зерна контролює Товарно-Кредитна корпорація Міністерства сільського господарства, а в Австралії та Канаді весь експорт зерна контролюють Ради пшениці. Рада пшениці Канади навіть розподіляє вагони-зерновози між елеваторами і подачу зерна на завантаження в порти. ДАК „Хліб України" нині найбільш підготовлена для виконання цієї важливої ролі. На користь цього свідчить наявний потенціал для проведення всього комплексу технологічних операцій із зерном, можливість одночасно зберігати його до 7 млн. тонн.

Друге питання, яке постало сьогодні з надзвичайною гостротою, бюджетне фінансування заставних закупок зерна. Оскільки повне бюджетне фінансування таких закупок в сумі 396 млн. грн.. здійснити проблематично, пропонується здійснити кредитування Державного агента під гарантії Уряду. В такому випадку потрібне незначне бюджетне фінансування в розмірі 112 млн. грн.., що буде спрямоване на виплату відсотків по вказаних цільових кредитах та відшкодування витрат по зберіганню заставного зерна.

Що таке заставна закупка зерна згідно із Законом? Через неї держава надає сільськогосподарським товаровиробникам безвідсотковий кредит на вісім місяців під заставу вирощеного зерна за заставною ціною, яка являє собою гарантовану державою ціну зерна, що відшкодовує середньо галузеві нормативні витрати та забезпечує мінімальний прибуток, достатній для відтворення виробництва. Заставні закупки зерна здійснюють Державний агент та уповноважені із забезпечення таких закупок в межах своїх повноважень.

Кабінет Міністрів України до 31 березня відповідного поточного року встановлює заставні ціни на зерно, які оголошуються в засобах масової інформації та доводяться до відома сільськогосподарських товаровиробників і заготівельних підприємств. Термін дії заставної ціни - з 1 липня поточного року до 30 червня наступного.

Характеристики

Список файлов ВКР