14634 (585518), страница 10
Текст из файла (страница 10)
Законодавство України щодо виробництва і ринку зерна базується на Конституції України і включає: Закон України від 18 січня 2001 року № 2238-ІП "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років", Указ Президента України від 6 червня 2000 р. №767/2000 "Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку"; Указ Президента України від 29 червня 2000 р, №832/2000 "Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна" та інші нормативно-правові документи.
З метою відродження зернового виробництва розроблена і схвалена Кабінетом Міністрів України програма „Зерно України - 2001-2004 роки", здійснення якої спрямоване на збільшення валового виробництва зерна порівняно з 2000 роком щонайменше в 1,6 разів і отримання його в межах 35-40 млн. тонн. Це забезпечить створення фонду харчового споживання зерна в обсязі 8,3 млн. тонн, що дозволить мати не менше 4,1 млн. тонн, насіннєвих ресурсів, виділяти понад 17 млн. тонн на потреби тваринницьких галузей, довести експортний потенціал зерна до 6,5 млн. тонн. Передбачається, що реалізація державної програми „Зерно України - 2001-2004 роки" як головного напрямку розвитку аграрного сектора економіки активно стимулюватиме інші галузі рослинництва, сприятиме поліпшенню загальної культури землеробства, підвищенню загальної родючості ґрунтів, посиленню інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, здійсненню комплексної механізації виробничих процесів та підвищенню ефективності зернового господарства.
Вагомого значення у налагодженні та розвитку зернового виробництва набуває Указ президента „Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна „ від 29 червня 2000 року. Даний указ гарантує цивілізований рух зерна, прозору ринкову інфраструктуру, зниження негативних наслідків сезонних і кон'юнктурних коливань цін на зерно, підвищення рівня рентабельності та стимулювання його виробництва. Особливо підкреслена необхідність здійснення заходів щодо кредитування заставних закупівель зерна та бюджетного фінансування, недопущення обмежень щодо міжрегіональних закупівель та адміністративного втручання у формування ринкових цін на зерно та хлібопродукти. Експорт зерна планується лише за експортними контрактами на акредитованих для таких операцій біржах. Передбачено також реалізацію ряду інших важливих організаційно-економічних і правових заходів розвитку ринку зерна.
Щодо посівних площ зернових культур, то програмою „Зерно України – 2001-2004 роки" визначено, що посівні площі зернових культур мають становити в межах 15 млн. га, в тому числі озимої пшениці не менше 40% всього зернового клину, кукурудзи - 1,5-2 млн., ярого ячменю - 3,2 млн., проса і гречки - 700-800 тис., гороху - 1,3-1,4 млн. га. За такої структури зернових при урожайності при урожайності 23,5-26,5 ц/га валовий збір зерна дорівнюватиме 35-40 млн. тонн. Для досягнення поставлених завдань необхідно чітко дотримуватись технологій вирощування зернових культур з урахуванням регіональних грунтово-кліматичних особливостей. Важливою складовою одержання високих врожаїв, як відомо, є система удобрення полів та хімічна меліорація ґрунтів. Розрахунки показують, що під запропонований обсяг виробництва зерна необхідно внести 1100 тис. тонн діючої речовини КРК, що у фізичній вазі дорівнює 2800 тис. тонн аміачної селітри, 4200 тис. тонн гранульованого суперфосфату і 2800 тис. тонн калійних добрив. Тільки щорічно для придбання 1100 тис. тонн мінеральних добрив необхідно 1962,2 млн. грн.
Основним джерелом фінансового забезпечення одержання запланованого обсягу зерна є кошти товаровиробників з урахуванням кредитних ресурсів. Крім того, для здійснення вапнування близько 1,5 млн. га кислих та гіпсування 0,35 млн. га солончакових ґрунтів потрібно вносити 8 млн. тонн вапнякових матеріалів та 2 млн. тонн гіпсу. Хімічна меліорація потребує близько 500 млн. грн. для проведення у вказаних обсягах заходів по захисту зернових культур від шкідників, хвороб та бур'янів потрібно придбати 13 тис. тонн пестицидів на суму 679 млн. грн.
Виконання Програми „Зерно України - 2001-2004 роки" вимагає істотного зміцнення і розвитку матеріально-технічного бази, насамперед за рахунок придбання тракторів, зернозбиральних комбайнів, інших сільськогосподарських машин та знарядь.
Нині для вирощування і збирання зернових культур на площі 15 млн. га загальне забезпечення тракторним і комбайновим парком становить 57-58%. До того ж, 75% цих машин відпрацювали амортизаційні строки. Не вистачає до потреби 23% зернових сівалок, 22 - плугів, понад 40% зерноочисних машин. Тому на місцях широко розпочаті ремонтні роботи по відновленню значної частини технічних ресурсів. Потреба в коштах для закупівлі запасних частин до тракторів становить 580 млн. грн., ґрунтообробних знарядь і посівної техніки - 150 млн., зернозбиральних комбайнів - 350 млн., всього на загальну суму 1080 млн. грн.
Поповнення машинно-тракторного парку здійснюватиметься в основному за рахунок вітчизняного виробництва, а також виробництва машин на кооперативних засадах із зарубіжними фірмами. Для цього залучатимуться як власні кошти сільськогосподарських товаровиробників, так і кошти комерційних банків, а також кошти державних лізингових фондів, Передбачається закупити сільськогосподарських машин на загальну суму 4,5 млн. грн., у тому числі 8 тис. тракторів, 4,8 тис. зернозбиральних комбайнів.
Для ефективного використання технічних засобів та підтримання їх у робото здатному стані запроваджується фірмове технічне обслуговування цієї техніки заводами-виробниками шляхом створення в Україні 75 технічних центрів. Проектується здійснити повне забезпечення потреби зернового виробництва в паливно-мастильних матеріалах, для чого необхідноЗ,2 млрд. грн.
Необхідно налагодити забезпечення вирощування зернових культур високо репродуктивним насінням, потреба в якому в середньому на рік дорівнює 4,1 млрд. тонн. Відповідно до прийнятої схеми насінництва науково-дослідні установи, аграрні, вищі і навчальні заклади освіти та технікуми країни в рік виробляють приблизно 80 тис. тонн насіння еліти зернових культур. Цей обсяг доцільно збільшити до 100-120 тис, тон. Адже сортовий склад та насінництво зернових культур займають важливе місце серед сукупності визначальних чинників розвитку зернового виробництва. Впровадження високо інтенсивних сортів і повноцінного насіння належить до найбільш ефективних засобів підвищення врожайності та поліпшення якості зерна. Це - економічно вигідний шлях нарощування валових зборів та зниження собівартості виробництва зерна.
Від генотипу сорту значною мірою залежить реалізація біопотенціалу поля, ефективність організаційно-технологічних заходів вирощування сільськогосподарських культур. Біологічний потенціал поля, як максимально можливе одержання урожаю, визначається генетичними особливостями сорту й екологічними ресурсами конкретної ділянки в сівозміні.
Отже реалізація біологічного потенціалу певного поля залежить від вибору сорту і технології вирощування культури. Таким чином, в основі формування врожаю зернових культур лежать два основних взаємопов'язані чинники. Перший полягає в удосконаленні генетичної природи рослинних організмів, а другий - у поліпшенні умов їх вирощування. Реалізація першого здійснюється в процесі селекційної роботи при створенні нових сортів і гетерозисних гібридів, що переважають уже існуючі сорти і гібриди за окремим ознаками та властивостями. Другий реалізується при удосконаленні системи землеробства і технологій вирощування зернових культур.
З прискореним розвитком наукової селекції, яка забезпечила створення надзвичайно цінних видів зернових - пшениці, жита, ячменю, вівса, кукурудзи та інших культур, зростає значення сортів в інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Саме на основі впровадження нових сортів і гібридів, доведення питомої ваги сортових посівів у загальній площі озимої пшениці, жита, ячменю, кукурудзи, гороху до 99,9%, підвищення культури землеробства, широкого застосування добрив та хімічних засобів захисту рослин, інших чинників лише за три десятиліття в Україні вдалося підвищити урожайність основних зернових культур більш як у двічі.
Вплив основних чинників на приріст урожайності, хоча й дещо умовно, але вдається визначити. Складність визначення зумовлюється тим, що кожний з чинників проявляється у тісній взаємодії з іншими. Так, за даними американських дослідників, на збільшення врожайності пшениці сорт впливає на 27%, а добрива на 41%, кукурудзи - відповідно на 35% і 34%, ячменю - на 49% і 34%.
Відмічається, що внаслідок підвищення інтенсифікації землеробства значно зростає роль селекції у розвинутих країнах світу, які досягай високих результатів у виробництві зерна. Зокрема, у ФРН завдяки селекції приріст урожайності озимої пшениці за 1957-1978 роки становив 38%, ярої пшениці - 30%, озимого ячменю - 19%, вівса - 41%. Взагалі в країнах Західної Європи частка селекції у підвищенні врожайності зернових за останні 30-35 років, за даними літературних джерел, досягає у виробництві озимої пшениці до 60%, ярої пшениці - 20%, ярого ячменю - 55%, кукурудзи - до 80%. У колишньому Радянському Союзі вона забезпечувала приріст урожайності озимої пшениці до 50 %.
Надаючи великого значення створенню і використанню сортів сільськогосподарських культур, Верховна Рада України 23 квітня 1993 року схвалила Закон „Про охорону прав на сорти рослин". Цим законом урегульовані відносини, що виникають у зв'язку з одержанням, використанням, захистом, відчуженням і припиненням дії права на сорти рослин у державі.
Нині в Україні провадиться значна селекційно-насінницька робота щодо створення нових сортів та прискорення сортозаміни сільськогосподарських культур. Найвищими темпами і в широких масштабах сортозаміна здійснюється в посівах озимої пшениці. В її селекції наукові заклади України мають досить високі результати.
Регіональні центри наукового забезпечення агропромислового виробництва організовують нині виробництво репродуктивного насіння, що дозволить забезпечити формування державного насіннєвого страхового фонду насіння з високопродуктивними властивостями. Державним бюджетом країни передбачено забезпечення фінансування селекції та насінництва сільськогосподарських культур. Дані кошти спрямовуються на придбання оригінального і елітного насіння та фінансування цільових селекційно-генетичних програм.
Нарощування обсягів виробництва зерна повинно здійснюватись у напрямі поліпшення його якості, що можливе за умов організації науково обґрунтованого удобрення полів, застосування системи заходів щодо захисту посівів, якісної доробки зерна після збирання та належного його зберігання.
На особливу увагу заслуговує виконання завдань щодо впровадження у виробництво високопродуктивних, стійких проти несприятливих умови вирощування сортів сильної і твердої пшениці з вищим вмістом і кращою якістю білка та клейковини . Посилюватимуться вимоги до організації заготівлі та зберігання зерна, особливо насіннєвого фонду, застосовуючи нові, енергозберігаючі технології на основі сучасних наукових розробок.
Науково-дослідними установами створено достатній високопродуктивний потенціал сортових ресурсів зернових культур. У реєстрі сортів рослин України знаходиться понад 140 сортів зернових культур, у тому числі 77 - пшениці. Понад 80% з них становлять сорти української селекції, генетичний потенціал яких дозволяє одержувати урожай на рівні розвинутих країн світу. Так, сорт м'якої озимої пшениці Миронівська 65 має потенційну врожайність понад 100 ц/га, добре адаптований до умов зон Лісостепу і Полісся України.
У сільськогосподарських товаровиробників основних природнокліматичних зон є перевірені практикою ресурсозберігаючі технології вирощування зернових з економічно зрівноваженою системою удобрення, що —забезпечує отримання зерна 40-50 ц/га, у тому числі озимої пшениці - 60-65, ярої - 45, ячменю - 40-45, кукурудзи на зерно - 80 ц/га.
Виконання Програми „Зерно України - 2001-2004 роки" дозволило наповнити внутрішній ринок зерна та збільшити обсяги його експортних поставок. Найвигіднішими для сільськогосподарських товаровиробників будуть такі канали реалізації зерна:
• продовольче забезпечення регіонів;
• реалізація для потреб тваринницьких галузей;
• створення насіннєвих фондів;
• промислова переробка зерна;
• розширення експорту зерна і продукції його переробки.
Програмою передбачається, що товаровиробники одержать від реалізації зерна понад 4,1 млрд. грн. прибутку при рівні рентабельності 117%. її реалізацією започатковується відродження зернового господарства в Україні.
Як бачимо, перспектива розвитку зернового ринку переконує нас у тому, що зусилля щодо його регулювання з боку держави потрібно не послабляти, а навпаки, нарощувати. Цьому також слугуватиме прийнятий нещодавно Закон України “Про зерно та ринок зерна в Україні".
Цей закон випливає із стратегії національної продовольчої безпеки і регламентує державну політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу України. Закон спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентноспроможного виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому та фуражному зерні, нарощування його експортного потенціалу. Він дозволяє забезпечити правовий захист усіх суб'єктів ринку зерна, сприятиме його функціонуванню на засадах поєднання вільної конкуренції та державного регулювання з метою збалансування інтересів суб'єктів господарювання і держави, стабілізації цін на зерно та продукти його переробки, тощо.
Головною метою закону є регулювання виробництва зерна та ринок зерна в таких напрямках:
• забезпечення продовольчої безпеки держави;
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
