176062 (Вивчення економічного потенціалу регіону Житомирської області та виявлення можливих напрямків комерційної діяльності на ринку обробки деревини), страница 3

Основною задачею фахівців рекламної служби ТОВ „Техноімпекс” на цьому етапі є формування комплексу рекламних заходів, що забезпечать максимальне охоплення представників групи цільового впливу при найменших (точніше оптимальних) матеріальних витратах. Як раніше зазначалося, підприємство буде вести діяльність як за кордоном так і в Україні. Проте за кордоном у підприємства, завдяки іноземному інвестору, вже є готові канали збуту, а от в Україні таких каналів немає. Тому рекламну діяльність підприємство буде проводити в основному тільки в Україні.

У процесі вибору засобів поширення рекламного звертання необхідно відповісти на три питання:

1. де розмістити рекламне звертання;

2. коли і з якою частотою розміщати рекламу;

3. які конкретні носії реклами потрібно використовувати.

Місце розміщення реклами.

Звичайно, рішення цього стратегічного питання залежить бюджету рекламної кампанії. Розглянемо переваги, недоліки і пріоритетні напрямки використання окремих основних засобів реклами.

Реклама в пресі. Її основними перевагами є гнучкість, широке охоплення, високий ступінь довіри до багатьох видань, високі виборчі можливості спеціалізованих видань. До недоліків можна віднести недостатню оперативність, короткочасність існування, відносно високу вартість.

В останні кілька років з розвитком економіки нашої країни стали дуже популярні такі видання як „Всё о бухгалтерском учёте”, „Налоги и бухгалтерский учёт”, „Факти”, „Капитал”.

Розглянемо ці видання з погляду рекламодавця. Необхідно почати аналіз з того, чи підходять ці видання для розміщення рекламної продукції ТОВ „Техноімпекс”.

Треба:

1. мати чітке уявлення про те, якого роду інформація друкується у вищенаведених журналах і газеті;

2. хто читає видання (цільова аудиторія);

3. частота виходу у світ.

Уже виходячи з цього можна сформувати уявлення про те, реклама яких товарів чи послуг є найбільш ефективної.

„Всё о бухгалтерском учёте”, „Налоги и бухгалтерский учёт”- надійна фінансова інформація, моніторинг змін у законодавстві.

„Факти” – політична і світська хроніка. Щотижневик

„Капитал”- інформація про всі сфери ділового життя. Відмітні риси аудиторії: 60 % аудиторії складають чоловіка; приблизно кожному другому постійному читачу журналу від 35 до 44 років; 77 % читачів мають вищу освіту; доход кожного третього постійного читача перевищує середній рівень; більше половини працюючих читачів зайняті в недержавній сфері економіки. Щомісячний журнал.

Висновок рекламодавця:

„Всё о бухгалтерском учёте”, „Налоги и бухгалтерский учёт”- в основному фінансова й аналітична інформація. Цільова аудиторія - середній клас (середній рівень доходів); в основному це менеджерський склад середньої і вищої ланки, зайнятий у недержавному секторі економки; значну частину складають люди з високим посадовим статусом у віці від 28 до 45 років; 70 % - жінки; переважна більшість має вищу освіту.

Поширюються в 25 обласних центрах України, в Усіх навчальних закладах України.

„Капитал”- найбільш універсальний журнал для ділових людей. Журнал розрахований на активні прошарки населення з доходом вище середнього рівня, в основному на керівників, поширюється по всій території України.

„Факти” - містить у собі новини, проблеми, що хвилюють громадськість, окремим блоком у журналі публікується афіша головних культурних подій міста Києва майбутнього тижня. Цільова аудиторія - міські жителі різних віків і професій. щотижневик.

Висновок. Для ТОВ „Техноімпекс” найбільш бажаним є розміщення реклами своєї продукції в таких друкованих виданнях як „Капитал”, „Налоги и бухгалтерский учет” тому що ці видання читає в основному менеджерський склад потенційних клієнтів. Також реклама в таких виданнях як „Капитал” досить дорогою, що може свідчити клієнтам про солідність фірми, яка рекламується в них.

Реклама на радіо. Характеризується позитивними рисами: масовість охоплення, оперативність виходу в ефір, можливість вибору ефірного часу і програми, відносно низька вартість. З іншої сторони представлення тільки звуковими засобами робить ступінь залучення уваги нижче, ніж у телебачення, короткочасність рекламного впливу перешкоджає ефективності реклами. Подібним засобом реклами користаються для реклами товарів і послуг масового попиту, це ефективно як супутній захід при проведенні ярмарків і виставок.

Рішення про те, розміщати рекламу на радіо чи ні залежить зокрема від того, хто є аудиторії даної радіостанції (вік, професії, смаки). Як правило кожна радіостанція має свою музичну чи інформаційну специфіку, а значить і свою визначену аудиторію (наприклад, радіо „Довіра" орієнтовано на молодь (15-30 років) і ділових людей. Як правило на цій радіостанції розміщається реклама світського і культурного життя: повідомлення про виставки, нічні клуби і дискотеки, ресторанах, концертах. А також про засоби зв'язку, фірми, що надають які-небудь послуги, престижні магазини).

Висновок. Реклама продукції ТОВ „Техноімпекс” за допомогою радіо скоріше за все буде неефективною тому, що менеджерський склад потенційних клієнтів хоч і слухає радіо, проте особливої уваги, як правило, на рекламу не звертає.

Зовнішня реклама: гнучка й оперативна, з високої частотою повторних контактів, має невисоку вартість, слабку конкуренцію. До її недоліків можна віднести відсутність вибірковості аудиторії, обмеження творчих можливостей втілення. Зовнішня реклама використовується для реклами товарів масового попиту, для реклами товарних знаків промислових підприємств, що випускають як товари масового попиту, так і продукцію промислового призначення.

Висновок. Підприємству слід особливу увагу приділити даному виду реклами і розмістити рекламу своєї продукції не тільки в м.Житомирі а й на декількох (бажано не менш ніж 7) „Биг бордах” в центрі таких міст як Київ, Львів та одному - двох містах південного чи східного регіону.

Реклама на телебаченні зв’язує зображення, звуки і рух, має почуттєвий вплив, високий ступінь залучення уваги і широту охоплення, існує можливий вибір програм і часу передач, оперативність виходу в ефір. До її недоліків можна віднести високу абсолютну вартість, перевантаженість ефіру рекламою, скороминущість рекламного контакту, невисоку виборчу здатність. Хоча телебачення - це універсальний засіб поширення звертання, тому що за допомогою телебачення можлива реклама практично будь-якого товару чи послуги.

Висновок. По моїм міркуванням реклама на телебаченні бажаного ефекту не дасть, тому її можна проігнорувати.

Загальний висновок. Підприємству слід максимально сконцентрувати рекламні зусилля на використання таких видів реклами як реклама у пресі та зовнішня реклама. Іншими рекламними носіями бажано не користуватись через низку рекламну віддачу для підприємства.

Розрахунок затрат, що йдуть на рекламну кампанію

Невиробничі витрати (маркетингові витрати), що йдуть на організацію реалізації продукції, а також на організацію рекламної кампанії по збуту продукції розраховується за наступною формулою:

Вт = % * Св / 100 %

де Вт – витрати на рекламу;

Св – собівартість продукції

Рекламний бюджет підприємства планується в розміри 50% від собівартості продукції

Вт = 50% * 140915 / 100 % = 70458 грн.

Висновок: у ході проведених розрахунків ми одержали суму, що має бути затрачена на рекламу. Ця сума становить 70458 грн.

Реклама буде проводитись тільки в пресі (такі видання як „Капитал”, „Налоги и бухгалтерский учет”) також буде використовуватись зовнішня реклама („Биг борд”)

На друковану рекламу (Рд) буде потрібно 60% від затрачуваної суми, інші 40% підуть на зовнішню рекламу (Рз).

РОЗРАХУНОК ВИТРАТ ПО КОЖНОМУ ВИДУ РЕКЛАМИ.

Друкована реклама.

Рд = 60% * Вт / 100% = 60% * 70458000 / 100% = 42,3 тис. грн.

Зовнішня реклама

Рз = 40% * Вт / 100% = 40% * 70458000 / 100% = 28,2 тис. грн.

5. Договірні зв’язки та укладання комерційної угоди.

Як зазначалось раніш, ТОВ „Техноімпекс”, завдяки зв’язкам іноземного інвестора „Canada Wood Inc.” буде здійснювати прямі поставки своєї продукції ряду іноземних фірм Фінляндії, Швеції, Німеччини, Італії та Голландії.

Здійснення як зовнішньоторговельної так і комерційної діяльності на внутрішньому ринку пов’язано з необхідністю складання і укладання комерційної угоди або контракту.

Структура і зміст контракту значною мірою визначаються видом зовнішньоторговельних операцій (експорт, імпорт, реекспорт, реімпорт), видом товару і послуг (торгівля промисловими товарами, машинами й устаткуванням, торгівля ліцензіями і ноу-хау, транспортне обслуговування і т.д.), а також характером угоди (бартер, кліринг і т.д.).

Однак, незважаючи на розходження, загальними розділами контракту як при зовнішньоекономічних так і при внутрішніх комерційних операціях, як правило, є:

• Юридичні особи.

• Предмет контракту.

• Термін постачання.

• Ціна і загальна сума контракту.

• Кількість.

• Базисні умови постачань.

• Якість товару.

• Умови платежів.

• Упакування і маркірування.

• Здача і приймання.

• Страхування.

• Претензії.

• Форс-мажор.

• Санкції.

• Рішення спорів.

• Інші умови контракту.

У ряді випадків, окремі розділи контракту сполучаються. Це залежить від ступеня деталізації договірних відносин партнерів. Нижче розглянемо зміст розділів зовнішньоторговельного контракту (так як ця діяльність є пріоритетною для ТОВ „Техноімпекс”).

Контракт починається з позначення назви документа "Контракт", номера, міста, дати підписання.

1. Розділ "Юридичні особи"

Контракт починається з визначення сторін, тобто з назви фірми, організації, місцезнаходження, країни, юридичної адреси, посади і прізвища керівника, що підписує контракт.

Текст контракту повинний починатися з преамбули, у якій указується повне юридичне найменування сторін, що укладають договір, з обов'язковою вказівкою, яка зі сторін є Продавцем--Покупцем (експортером-імпортером).

2. Розділ "Предмет контракту"

У цьому розділі зазвичай визначається вид угоди. Указується найменування товару, характеристики, асортимент. У випадку постачання цілого ряду різних товарів вони перераховуються в специфікації, що є невід'ємною частиною контракту, про що наводиться відповідне застереження.

У випадках, коли предметом угоди є товар зі складними технічними характеристиками, те необхідно ввести в проформу контракту спеціальний розділ "Технічні умови" чи "Технічні специфікації".

3. Розділ "Терміни постачання"

Термін постачання - це момент, коли продавець зобов'язаний передати товар покупцю. У контракті він установлюється звичайно визначенням календарного дня поставки, визначенням періоду, протягом якого необхідно поставити товар. Термін може також визначатися періодом часу, що починається з моменту виконання однієї зі сторін обумовленої в контракті дії (наприклад, "після повідомлення" чи "після одержання підтвердження і т.п.). У контракті може обумовлюватися право продавця поставити товар достроково. У противному випадку, вона можлива тільки за згодою покупця.

Датою постачання називається дата передачі товару покупцю. Нею може вважатися: дата транспортного документа організації, що прийняла товар для перевезення; дата розписки транспортно-експедиторської фірми; дата складського свідоцтва (якщо покупець спізнився з наданням тоннажу, і продавець скористався правом здати товар на склад), дата підписання приймально-здавального акта.

За правилами Міжнародної торгівлі термін "негайно" означає поставку товару в будь-який день протягом не більш двох тижнів.

У зв'язку з уведенням ліцензування і квотування ряду товарів правомірне застереження: "... товар поставляється в міру його готовності до відвантаження і після одержання експортної ліцензії від відповідних органів".

Датою постачання вважається дата коносамента. Дозволяється дострокове і часткове постачання, перевантаження в шляху і відвантаження на палубі. При акредитивній формі розрахунків вищевказана умова повинна бути включена в текст акредитива.

4. Розділ "Ціна і загальна сума контракту"

У контрактах звичайно встановлюється ціна за одиницю кількості товару і вказується загальна сума контракту.

Ціни контрактів виражаються у визначених валютах (валюта ціни). Однак для платежу за контрактом, може бути обрана й інша валюта (валюта платежу). Варто мати на увазі, що всі розрахунки українських організацій по зовнішньоторгових операціях здійснюються в іноземних валютах.

Валютою ціни товару теоретично може бути будь-яка вільноконвертована валюта країни-імпортера, однак, по сформованій практиці, у торгівлі з розвитими країнами виступають такі основні валюти, по пріоритетності розташовувані в наступному порядку:

• долар США;

• євро

• фунт стерлінгів;

• швейцарський франк;

• японська ієна.

Міжнародні взаєморозрахунки, як правило, здійснюються в конвертованій і твердій валюті.

Існує три основних способи фіксації цін.

Тверда фіксація ціни. У цьому випадку в ході виконання контракту ціни не міняються.

Ціни з наступною фіксацією. У момент укладання контракту визначається тільки принцип установлення цін (тобто обумовлюється, що ціна на продані товари буде встановлена на рівні цін світового ринку на визначену дату, на дату постачання окремих партій товару і т.д.).

Змінні ціни. Застосовуються в контрактах із тривалими термінами поставок, протягом яких економічні умови виробництва товарів можуть суттєво мінятися.

Світові ціни повинні визначатися на основі наступних документів і зведень:

• біржові котирування;

• аукціонні ціни і ціни торгів;

• контракти і рахунки інофірм і зовнішньоторговельних організацій країн з фірмами на координуємі товари;

• пропозиції, каталоги і прейскуранти солідних (ведучих) інофірм з обліком наданих ними знижок чи націнок, розміри яких повинні бути обґрунтовані;

• довідкові ціни, що публікуються в періодичній пресі для окремих видів товарів;

• ціни по разових угодах, що публікуються в спеціальній комерційній інформації;

• контракти зовнішньоторговельних об'єднань, зовнішньоторговельних організацій України;

• ціни статистики зовнішньої торгівлі закордонних країн;

• порівнянні дані про ціни, отриманих від різних інофірм у виді ціни пропозицій з обов'язковою умовою, що ці фірми не представляють один концерн, асоціацію, страхові об'єднання, що працюють на демпінгових цінах українських зовнішньоторговельних організацій;

5. Розділ "Кількість"

Визначається одиниця виміру, установлюється порядок визначення кількості: або фіксованою цифрою, або у встановлених межах (біля, чи більше менше на ... %).