161826 (Податкове стимулювання підприємства і зарубіжний досвід)

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет ім.І.Франка

Інститут післядипломної освіти

Фінансово-економічний факультет

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни „Податки і оподаткування”

на тему: „Податкове стимулювання підприємства і зарубіжний досвід”

Слухачки групи ФЕФ – 41

Львів 2005

ЗМІСТ

стор.

Вступ 4

1. Податкове планування на підприємстві

1.1 Методи податкового планування 6

1.2 Застосування на підприємстві податкового планування 7

1.3 Спрощена система оподаткування 8

1.4 Принципи ефективності податкової політики 11

2. Податкове стимулювання підприємства

2.1 Фонди фінансової підтримки підприємництва в Україні 12

2.2 Податкове стимулювання підприємств у Російській Федерації 13

2.3 Підтримка середніх підприємств з боку міжнародних фінансових організацій 14

3. Податкове стимулювання інвестиційної діяльності

3.1 Форми стимулювання інвестиційного процесу 19

3.2 Показники ефективності проекту 20

4. Спеціальні економічні зони

4.1 Спеціальна економічна зона "Донецьк" 23

4.2 Спеціальна економічна зона "Азов" 24

4.3Спеціальна економічна зона "Закарпаття" 26

4.4 Спеціальна економічна зона "Інтерпорт Ковель"

27

4.5 Спеціальна економічна зона "Миколаїв" 28

4.6 Спеціальна (вільна) економічна зона "Порто-Франко "" 30

4.7 Спеціальна економічна зона "Порт Крим 31

4.8 Спеціальна економічна зона "Славутич" 33

4.9 Спеціальна економічна зона "Курортополіс Трускавець 34

4.10 Спеціальна економічна зона "Яворів" 36

4.11 Спеціальна економічна зона "Рені" 37

Висновки 39

Список використаних джерел

ВСТУП

Система оподаткування підприємств є важливим регулятором економіки держави, і може стимулювати виробництво і науково - технічний прогрес, обмежувати зростання та інфляцію. Але, водночас, вона стримує інвестиції, скорочує споживання, уповільнює процеси заощаджень та нагромадження. В сучасних умовах господарювання податки суттєвим фактором впливу на фінансове - господарську діяльність підприємств. Тому забезпечити нормальне функціонування підприємницьких структур у нестабільному соціальне - економічному середовищі, та якісне управління фінансовими ресурсами керівники та бухгалтери можуть лише при наявності розробленої ними концепції управління податками.

Ефективна податкова політика підприємства здатна суттєво сприяти удосконаленню методів господарювання, підвищенню рентабельності виробництва, зміцненню комерційного розрахунку як основи стійкого фінансового стану і стабільної роботи підприємства та виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком, контрагентами.

Податкова політика підприємства враховує, в першу чергу, особливості його діяльності та динаміку розвитку. Саме тому важливо розуміти, яким чином кожен податок впливає на показники фінансового стану підприємства, тобто досконально володіти об'єктивним аналізом податків.

Розділ1. ПОДАТКОВЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Основними показниками фінансово - господарської діяльності, на які впливають податки є:

- собівартість продукції;

- прибуток від реалізації товарів (робіт, послуг);

- прибуток підприємства;

- обсяг реалізації;

- виручка від реалізації;

- платоспроможність підприємства;

- фінансова стійкість підприємства;

- іммобілізація оборотних коштів;

- прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства;

- залишки нереалізованої продукції;

- чистий прибуток;

- обсяг залучених кредитів;

- використання прибутку.

Прогнозування податкових відрахувань на мікро рівні передбачене при складанні бізнес плану підприємства. Слід зауважити, що невірний або недостатній облік податкового стану може призвести не лише до несприятливих фінансових наслідків, але й навіть викликати банкрутство підприємства. В той же час застосування на підприємстві податкового планування може забезпечити не тільки збереження капіталу підприємства, але й можливість фінансування і розширення діяльності, нових інвестицій.

Можливість і необхідність податкового планування закладені в самому податковому законодавстві. Діюче українське законодавство містить в собі різні податкові режими для різних ситуацій (наприклад, при торгівлі на ринку - один механізм оподаткування, а при торгівлі в магазині він дещо інший) припускає різні методи для визначення податкової бази і пропонує платникам різні податкові пільги.

1.1 Методи податкового планування Методами податкового планування є поточний фінансовий контроль, попередня податкова експертиза, порівняльний аналіз.

Поточний фінансовий контроль (короткострокове оперативне податкове планування передбачає контроль за податковими платежами при періодичному складанні прогнозів, зміст спостереження проводиться у відповідності з прогнозами реальних платежів податків за ті ж періоди).

У випадку суттєвих розбіжностей між прогнозами і реальними платежами з'ясовуються причини розбіжностей і розробляються пропозиції щодо їх усунення. Базою при застосуванні методу виступають нормативні податкові документи, обговорення даних питань податковою інспекцією, придбана література по податках.

Попередня податкова експертиза (середньострокове перспективне податкове планування передбачає експертизу нових проектів і найважливіших управлінських рішень). Цей метод передбачає вже в наявності на підприємстві ґрунтовної інформаційно - аналітичної бази по податках: не лише текстів нормативних документів, але й коментарів до них провідних юристів, бухгалтерів, аудиторів, матеріалів державних органів, рішень судів за податковими спорами, матеріалів по податках з періодики, проектів податкового законодавства.

Порівняльний аналіз (довгострокове стратегічне податкове планування) передбачає аналіз нових проектів діяльності підприємства в цілому. У відповідності з цим методом проводиться порівняння різних варіантів діяльності підприємства з метою визначення їх податкової ефективності: на короткий період діяльності (при постійних значеннях податкових ставок) і на тривалі періоди (при різних варіантах очікуваних змін у законодавстві та ставках).

1.2 Застосування на підприємстві податкового планування

При здійсненні податкового планування потрібно усвідомлювати, що використання сприятливих податкових режимів вимагатиме від платника податків у багатьох випадках зміни форми і навіть змісту його діяльності. В першу чергу, такі зміни стосуються тих ознак, на які орієнтується податкове законодавство при визначенні податкових зобов'язань юридичних і фізичних осіб:

1) об'єкта оподаткування (заміна (зміна) об'єкта оподаткування, або перенесення терміну виникнення податкових зобов'язань);

2) суб'єкта оподаткування (заміна самого платника податків);

3) податкової юрисдикції (перехід з однієї на іншу);

4) різноманітні пільги.

Першоосновою при застосуванні на підприємстві податкового планування, звичайно, є досконале знання і належне розуміння податкового законодавства. Крім того, найбільшу ефективність забезпечує послідовне та узгоджене використання різних методів податкового планування, які мають враховувати особливості діяльності підприємства і можуть бути розроблені тільки для кожного окремого платника податків.

Податкове планування на підприємстві передбачає можливість вибору пільгового режиму оподаткування, запровадженого державою з метою підтримки пріоритетних секторів економіки видів діяльності або для соціального захисту населення, використовуючи систему наданих законодавством пільг, підприємство може переорієнтувати свою фінансово-господарську діяльність із метою оптимізації оподаткування та збільшення доходів. Отже, прийняттю рішення про здійснення певного пільгового напрямку роботи має передувати відповідний розрахунок доцільності використання податкових пільг.

1.3 Спрощена система оподаткування

Крім того, підприємство може оптимізувати порядок справляння податків шляхом застосування спрощених систем оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва (схема 1):

Платники

Важливим ланцюгом у розрахунку ефективності податкових платежів є використання системи планування та моделювання баз оподаткування. Для цього податкові платежі розраховуються різними варіантами, а потім підставляються результати моделювання.

Ефективність обраної податкової політики характеризується такими коефіцієнтами: коефіцієнт податкомісткості, що характеризує суму всіх податкових платежів підприємства, які припадають на одиницю реалізованої продукції:

загальна сума податкових платежів підприємства

К =

обсяг реалізації продукції

коефіцієнт частки окремого податку в загальній сумі передбачуваних зборів та податків:

сума окремого податку, чи збору

К =

загальна сума, передбачуваних зборів та податків

Важливою виявляється також оцінка зміни питомої ваги податків в обсягах виробництва товарів (робіт, послуг), аналіз співвідношення нарахованих (сплачених) податків та собівартості продукції; валових доходів підприємства; чистого доходу від реалізації; прибутку підприємства.

1.4 Принципи ефективності податкової політики

Ефективність податкової політики досягається дотриманням наступних принципів:

1. Суворе дотримання діючого законодавства по оподаткуванню.

2. Доцільність застосування на підприємствах малого бізнесу спрощених систем оподаткування.

3. Управління виробничим процесом у залежності від зміни діючої системи оподаткування.

4. Вплив на елементи бази оподаткування в залежності від групи податків, зборів та платежів.

Таким чином, система оптимізації податків належним чином сприяє підвищенню економічної ефективності підприємств, що прямо пропорційно впливає на зміцнення економіки країни.

Рівень сплати податків та добросовісність обох сторін цього процесу - платників податків і держави - свідчить про цивілізованість суспільства, бо податки - це плата за цивілізацію.

Розділ2. ПОДАТКОВЕ СТИМУЛЮВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

Виняткове значення в системі заходів щодо регулювання підприємницької діяльності та стимулювання до її легалізації має спрощення процедур оподаткування.

2.1 Податкове стимулювання підприємства

Розвиток середнього підприємництва значною мірою залежить від надання йому фінансової допомоги. Але в Україні в умовах складної економічної ситуації та складнощів з наповненням бюджету фінансова підтримка підприємництва здійснювалась недостатньо. Головними джерелами державної фінансової підтримки в 1997 р. були Державний інноваційний фонд України та Український фонд підтримки фермерських господарств, профінансований бюджетом на 78%.

Особливого значення набули регіональні фонди підтримки підприємництва, чисельність яких збільшилась. Діяльність цих фондів спрямована на фінансування проектів, які співпадають з місцевими пріоритетами розвитку.

Посилилась організаційна робота з боку відновленого Державного комітету з питань підприємництва, Міністерства економіки, обласних державних адміністрацій. Реалізувалась програма розвитку середнього підприємництва в Україні на 1997-1998 роки.

Щодо інфраструктури підприємництва, то практично в усіх областях формувались інформаційні банки даних стану та розвитку середнього бізнесу в регіоні, ділових пропозицій іноземних фірм і потенційних інвесторів. Розвивається мережа бізнес-центрів, яких в 1998р. налічувалось 49. Розвивається система підготовки кадрів для занять малим і середнім бізнесом. На базі вищих навчальних закладів створюються бізнес-інкубатори; також відбувається створення нових інженерних центрів, технопарків, центрів соціального партнерства і розвитку середнього бізнесу, фонди гарантій та інвестицій.

2.2 Податкове стимулювання підприємств у Російській Федерації

Законодавство Російської Федерації забезпечує державну підтримку середнього бізнесу, встановлюючи основні напрямки стимулювання і розвитку суб’єктів середнього бізнесу, а також пільги та інші міри підтримки підприємств.

Для того, щоб мати можливість користуватися пільгами та підтримкою з боку держави, підприємство має відповідати певним умовам щодо чисельності працівників та структури статутного капіталу, а також працювати в певній галузі.

Основними напрямками державної підтримки є наступні:

• формування інфраструктури підтримки та розвитку середнього бізнесу;

• створення пільгових умов використання суб’єктами середнього бізнесу державних фінансових, матеріально-технічних та інформаційних ресурсів та технологій;

• встановлення спрощеного порядку реєстрації суб’єктів середнього бізнесу;

• підтримка зовнішньоекономічної діяльності;

• організація підготовки та підвищення кваліфікації кадрів для середнього підприємництва.

Система підтримки базується на спеціальних програмах розвитку середнього підприємництва, які розробляє Уряд РФ та органи виконавчої влади. Одним з основних методів держаного стимулювання середнього підприємництва є система пільг з оподаткування. Але вони не надаються середнім підприємствам, що створені з ліквідованих (реорганізованих) підприємств, їх філіалів та структурних підрозділів. До цих пільг входять: звільнення від податку частини прибутку, що спрямована на фінансування окремих заходів, звільнення від авансових внесків податку на прибуток, спрощений порядок оподаткування.

2.3 Підтримка середніх підприємств з боку міжнародних фінансових організацій

З боку міжнародних фінансових організацій підтримка середніх підприємств здійснюється у таких основних напрямках:

• надання кредитів;

• підготовка та реалізація системних проектів, спрямованих на розвиток підприємництва;

• технічна допомога на макро- та регіональному рівні для створення мережі інформаційно-консалтингових та навчальних центрів, бізнес-інкубаторів.

Найбільш вагому фінансову підтримку надають Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Світовий банк, уряди ФРН та США. В Україні ЄБРР з 1994 року реалізує проект “Кредитна лінія для розвитку малих і середніх підприємств” (SMELINE). Напрямами кредитування є:

• довгострокове фінансування засобів виробництва та пов’язаного з ним збільшення нормативного оборотного капіталу;

• короткострокове фінансування витрат на імпортовану сировину та запасні частини;

• фінансування лізингу.

Розподіл кредитних проектів свідчить про обережність підприємств в отриманні досить дорогих кредитів. Переважають кредити в легку, харчову промисловість, сільське господарство та послуги.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (Світовий банк) реалізовує системні проекти, котрі сприятимуть створенню умов для розвитку підприємництва. Серед них проект розвитку підприємств, проект розвитку експорту, Фонд передвиборних гарантій. Проекти розвитку підтримують процеси приватизації та розбудови фондового ринку, дерегулювання, розвиток конкурентного середовища, післяприватизаційну підтримку підприємств.

Конкретну фінансову підтримку може забезпечити Проект розвитку експорту (ПРЕ), який запроваджено спільно Світовим банком, Укрексімбанком за участю та технічним сприянням Ексімбанку Японії, а фінансується за рахунок кредитної лінії Світового банку. Термін реалізації – 5 років. Основні напрями:

• кредитування експортної діяльності українських експортерів – обсяг близько 60 млн. дол.;

• надання фінансової допомоги експортерам у обсязі близько 5 млн. дол. США.

За рахунок коштів міжнародної фінансової допомоги організовано навчання підприємців та державних службовців з питань антикризового менеджменту, маркетингових досліджень, підготовки бізнес-планів. Для вирішення інвестиційних проблем протягом 1997 року реалізовувались проекти за програмою TACIS та Консультативною програмою ТРАНСФОРМ Уряду Німеччини. Це були консультативні послуги, перепідготовка кадрів, розробка пілотних проектів, бізнес-планів тощо.