153419 (Заняття туризмом, як метод загартування), страница 3

Визначити, чи достатнє холодове навантаження, можна у такий спосіб: якщо після або під час процедури почервоніла шкіра, то це означає, що все гаразд. Закінчувати сеанс загартовування рекомендується, коли відчувається, що починаєш мерзнути.

Вік у "моржуванні" не на заваді. Є й зовсім юні плавці, яких батьки з самого раннього дитинства привчили до холодної води. Наші поради початківцям задля їхньої ж безпеки такі. Перед тим як заходити у воду, треба розігрітися, найкраще пробігти пару кілометрів. Але й занадто розігрітому пірнати в ополонку не рекомендується. Необхідно спочатку намочити тіло, а потім зайти у воду.

Якщо людина вже не новачок у цій справі, то слід обсихати після купання, не витираючись рушником. І одягатися треба, доки шкіра дещо волога.

Тривалість купання у крижаній воді (приблизно + 5°С) — від 30 секунд до 3 хвилин. Плаваючи, слід одягати гумову шапочку, волосся змочувати не рекомендується.

Лікарі, які обстежують "моржів", запевняють, що користь зимового купання не лише в тому, що воно підвищує морозостійкість і перешкоджає застудним захворюванням. За їхніми словами, навіть досить хворі люди через рік чи два після початку "моржування" вже не скаржилися на свій стан здоров'я. Від занурення в ополонці у них покращується настрій, після купання вони можуть підвищувати навантаження на себе. За медичними даними, у них збільшується розмір (обсяг) легенів, ростуть м'язи, підвищується життєвий тонус, покращується стан шкіри.

2.4 Гігієнічні фактори як засіб фізичного виховання

Реалізація принципу оздоровчої спрямованості системи фізичного виховання можлива тільки за умови, якщо заняття фізичними вправами стануть органічною частиною життєдіяльності людини. З іншого боку, фізичні вправи дадуть належний ефект тільки при дотриманні необхідних гігієнічних норм. Будучи неспецифічними засобами фізичного виховання, гігієнічні фактори здобувають велике значення для повноцінного рішення задач фізичного виховання. Як би добре ні був організований педагогічний процес, він ніколи не дасть бажаного результату при порушенні, наприклад, режиму харчування і сну, якщо заняття будуть проходити в антисанітарних умовах. От чому в програмі з фізичного виховання існує розділ теоретичних відомостей, що містить обсяг гігієнічних знань дітей в дошкільному закладі.

Гігієнічні фактори являють собою велику групу різноманітних засобів, умовно поділюваних на дві підгрупи. У першу підгрупу входять засобу, що забезпечують життєдіяльність людини поза процесом фізичного виховання: норми особистої і суспільної гігієни праці, навчання, побуту, відпочинку, харчування, тобто умови для повноцінних занять фізичними вправами.

Другу підгрупу складають засобу, що включаються в процес фізичного виховання: оптимізація режиму навантажень і відпочинку відповідно до гігієнічних норм, забезпечення раціонального харчування на дистанції, створення зовнішніх умов для занять фізичними вправами (чистота повітря, достатня освітленість, штучна аероіонізація, справність інвентарю, відповідність одягу і т.д.) і відновлення після них (масаж, баня, ультрафіолетове опромінення і т.п.).

Максимальний ефект можна одержати тільки при систематичному і комплексному застосуванні цих засобів.

Розділ 3. Основні аспекти програми оздоровчо-пізнавального туризму

Навчально-виховний процес, у середовищі якого знаходиться учні школи, вимагає від його в основному розумового напруги, у той час як біологічна сутність дитини спрямована на активну діяльність (у тому числі фізичну) і безпосереднє пізнання навколишнього його соціального світу.

Ціль занять складається в розвитку рухової, функціональної і пізнавальної активності учнів, у зміцненні їх здоров'я, психічному і фізичному оздоровленні організму в процесі туристсько-пізнавальної діяльності. При цьому передбачається рішення наступних основних задач:

• оздоровлення дітей на заняттях в умовах природного середовища;

• формування координаційних функцій;

• розвиток творчої і виконавської активності учнів у процесі освоєння місцевого краєзнавчого матеріалу;

• залучення учнів у пошуково-дослідницьку діяльність засобами туризму.

Даний комплект програм додаткового утворення дітей припускає організацію оздоровчо-пізнавальної діяльності засобами туризму під керівництвом педагогів таким чином, щоб виявлявся переважний вплив освітньо-виховного процесу на рухову, творчу, пізнавальну й емоційну сферу дитини в безпосередньому контакті з дійсністю - навколишнім природним і соціальним середовищем. При цьому індивідуалізована підготовка організму дитини до фізичних навантажень припускає необхідність їх строгого дозування по об`єму, величині, тривалості і напруженості відповідно до статі і віку, а також рівня функціонального і біологічного індивідуального розвитку.

Зміст програм розрахований на чотири роки занять з учнями старших класів загальноосвітньої школи, що виявляють інтерес до природознавства, фізичній культурі, туризмові і краєзнавству. Мінімальний склад групи, що рекомендується, 1-го року занять - 15 чоловік, 2-го і наступного років - не менш 12 чоловік.

В основі задуму програмно-методичного комплекту лежить ідея розвиваючого навчання (В.В. Давидова й ін.) у процесі спільної діяльності дітей і спеціально підготовленого організатора дитячої оздоровчо-пізнавальної, туристської самодіяльності (учитель, батько, старший школяр, студент педагогічного училища, педагогічного вузу). Зміст комплекту програм спирається на концепції дитячо-юнацького туризму "Школа життя - навколишній світ" (А.А. Остапец-Свешников, М.І. Багате, О.І. Мотків) і припускає активну участь у туристсько-краєзнавчій оздоровчо-пізнавальній діяльності дітей і їх батьків.

Зміст програм побудований у формі своєрідного "освітнього маршруту" - подорожі в навколишнє середовище з елементами її пізнання. "Освітній маршрут" припускає реалізацію принципів диференціації і особистісно-орієнтованої діяльності при відповідному рівні підготовленості дітей педагогічній підтримці.

Зразкова навчальна програма кожного року занять розрахована на 216 годин, з вересня по травень включно. Педагог має можливість з урахуванням місцевих традицій і особистісних творчих особливостей, виходячи з часу року і погодно-кліматичних умов, самостійно розподіляти послідовність вивчення тим програми, установлювати тривалість занять, що не повинно перевищувати двох академічних годин у приміщенні і чотирьох годин на місцевості. У канікулярний час педагог, як правило, може збільшувати кількість і тривалість занять за умови організації активної оздоровчо-пізнавальної діяльності учнів на свіжому повітрі в природному середовищі.

Кожна тема занять повинна припускати як організацію активної оздоровчо-спортивної (фізичні вправи; рухливі ігри; міні-змагання; змагання в приміщенні і на природі; туристські й оздоровчі прогулянки), так і пізнавально-творчої діяльності учнів (бесіди; малювання природних об'єктів; колективне читання й обговорення художніх творів про природу і мандрівників; перегляд мультфільмів, казок і відеосюжетів; виготовлення дітьми виробів із природних матеріалів; екскурсії).

"Освітні маршрути" повинні проходити через такі освітні області, як словесність, природознавство, мистецтво, фізична культура й оздоровчо-пізнавальний туризм, соціальна практика, технологія, психологічна культура й ін. Вони повинні сприяти освоєнню учнями основ пізнання в питаннях краєзнавства; абетки туристсько-побутових і санітарно-гігієнічних навичок; організації туристського побуту в польових умовах; орієнтування на місцевості в умовах свого мікрорайону (шкільного двору); формуванню фізкультурно-туристських знань, умінь і навичок; навчанню руховим навичкам і діям; загальному зміцненню здоров'я і загартовуванню організму; розвиткові фізичних якостей (швидкості, сили, витривалості, гнучкості, координаційних здібностей і швидкісно-силових якостей); оволодінню технікою подолання найпростіших природних і штучних перешкод під час екскурсій на природу, туристських прогулянок, походів вихідного дня.

Організація оздоровчо-пізнавальної, туристсько-краєзнавчої діяльності повинна будуватися диференційовано, з обліком індивідуальних вікових і полових особливостей молодших школярів і бути особистісно-орієнтованою. Педагогові важливо передбачати організацію відпочинку дітей після інтенсивного фізичного або емоційно-психологічного навантаження для відновлення ними витрачених сил. Кожен захід - туристська прогулянка, міні-змагання, фізичні вправи, екскурсія та інші - повинно припускати загальне оздоровче, що гартує вплив на організм учнів, нормалізацію всіх його функцій.

Зміст програм складений з урахуванням принципів концентричного освоєння навколишньої дійсності, циклічності проведення оздоровчо-пізнавальної, туристсько-краєзнавчої і дослідницької діяльності, використання посадово-рольової системи творчого самоврядування і розвитку творчої самодіяльності дитячого оздоровчого туристського об'єднання.

Учні, які займаються 1-2 роки безпосередньо знайомляться з навколишнім їхнім світом - своєю родиною, своїм класом, своєю школою, своїм мікрорайоном (населеним пунктом), найближчою зеленою зоною (парком, лісом, рікою); у них формуються початкові навички здорового способу життя і безпечного поводження в навколишньому світі.

Учні, які займаються 3-4 роки розширюють зону пізнання навколишнього світу і знайомляться з визначними пам'ятками мікрорайону школи, із зеленими масивами свого району; з ними можливі одне-дводенні міні-походи по рідному краї - найближчим околицям свого населеного пункту; вони закріплюють і удосконалюють навички здорового способу життя, охорони навколишнього природного середовища і безпеки життєдіяльності.

Систематичну оздоровчо-пізнавальну, туристсько-краєзнавчу діяльність з школярами необхідно будувати на безупинно змінюючих один одного, а в деяких випадках і накладаючись другу на друга циклах (макро-, мікро- і мезо-), кожний з яких повинен включати: підготовку до заходу, його організацію і проведення (гри на свіжому повітрі, екскурсії, туристські прогулянки, фізичні вправи, міні-походи, одноденні походи, міні-змагання й ін.) і підведення його підсумків (оформлення виставки творчих робіт; творчі звіти - інсценівки, розповіді й ін.; оформлення стінних фотогазет; проведення вечорів, змагань і КВНів, спільний аналіз досягнень і промахів на змаганнях і міні-змаганнях).

Передбачається, що велика частина занять буде проводитися на відкритому повітрі, на шкільному дворі або в парку (лісопарку). В осінні, зимові і весняні канікули передбачається активна участь учнів в туристсько-краєзнавчих і спортивно-оздоровчих заходах у рамках програми "Канікули".

Педагогічна ефективність оздоровчо-пізнавальної, туристсько-краєзнавчої діяльності буде вищою, якщо кожен хто займається буде включатися в цю діяльність за допомогою виконання посильних його віковим особливостям і індивідуальним творчим здібностям, мотивам і інтересам ігрових посад (ролей): організаційно-господарських (командир, фізорг, ремонтний майстер, штурман, черговий, завідувач спорядженням, санінструктор і т.д.) і пізнавально-краєзнавчих (знавець погоди, знавець птахів, знавець рослин, знавець трав, знавець вулиці, знавець визначних пам'яток і т.д.). При цьому педагогові необхідно формувати у вихованців відповідальне відношення до виконання посадово-рольвих обов'язків, колективізм, пунктуальність, ініціативність.

Програми передбачають проведення систематичної (не менш двох протягом кожного року занять) психолого-педагогічної і медико-функціональної діагностики і тестування, що займаються з метою спостереження і контролю за впливом занять оздоровчо-пізнавальним туризмом на їхній організм і відстеження динаміки розвитку функціональних, фізичних і творчих здібностей дітей. Таке спостереження дозволить вчасно коректувати дозування обсягів, інтенсивність і тривалість навантажень, а також допоможе при розробці разом з родиною (батьки) і школою (класний керівник, шкільний психолог, шкільний медичний працівник, організатор позакласної і позашкільної роботи) особистісно-орієнтованих "освітніх маршрутів" для кожного вихованця.

Зміст програми

1. Оздоровча роль туризму

Знайомство з дітьми. Уточнення інтересів і побажань що займаються. Користь і значення туризму (прогулянок і екскурсій) і краєзнавства (вивчення і пізнання навколишнього світу) для оздоровлення організму людини, пізнання навколишнього світу і самого себе. Користь чистого повітря парків, лісів і полів для організму людини. Зміцнення кістково-м'язової системи, серця, легких і інших органів людини при активному пересуванні на прогулянках і екскурсіях.

2. Правила поведінки юних туристів

Історія і традиції виконання суспільно корисних справ юними туристами. Правила поведінки юних туристів на екскурсіях і туристських прогулянках. Перегляд фрагментів відеофільмів про виконання суспільно корисних справ: охороні природи, допомоги старим, птахам і твариною й ін.

Правила поведінки в навчальному класі, спортивному залі, на учбово-тренувальному полігоні, у парку (лісу), розповідь про порядок збереження спорядження, устаткування, інвентарю і матеріалів.

Охорона природного середовища (зеленої зони) навколо школи, будинку, на вулиці й у своєму мікрорайоні (населеному пункті), участь у заходах щодо її поліпшення й охорони.

Знайомство з кодексом честі юного туриста. Девізи юних туристів: "У здоровому тілі - здоровий дух", "Чистота - застава здоров'я".

Юні туристи - гарні товариші і колективісти.

Підготовка й участь у туристських прогулянках, екскурсіях; у спортивно-оздоровчих змаганнях, іграх і змаганнях.

Участь у підготовці, організації і проведенні дорученого об'єднанню (ланці, групі) завдання по ходу екскурсії або туристської прогулянки. Оформлення враження про них під керівництвом педагога (батьків) у малюнках, виробах і ін. Виконання доручених завдань акуратно, у термін, цілком і добре.

Правила поведінки учасників спортивно-туристських змагань, змагань і ігор. Права й обов'язки учасників спортивно-туристських змагань, змагань і ігор. Капітан туристської команди: його права й обов'язки, взаємини капітана й учасників команди.