114350 (Статеве виховання підлітків), страница 3

В результаті опитування класним керівником отримано рейтинг відповідних джерел: 1.Друзі……………………………………………………………………….. 33%. 2.Телепередачі……………………………………………………………... 19%. 3.Книги,газети,журнали……………………………………………………. 9,5%. 4.Батьки ……………………………………………………………………. 8,5%. 5.Брати,сестри ………………………………………………………………. 8%. 6.Вчителі………………………………………………………………………. 7%. 7.Психологи ……………………………………………………………… 4%. 8.Лікарі ……………………………………………………………………… 3%. 9.Інше …………………………………………………………………………. 6%.

Як бачимо, шляхи отримання інформації про статеве життя, здоров’я, культуру різні. Але більшість опитаних дітей (50%) взагалі ні до кого з цих питань не звертаються.Серед тих, хто звертався за консульттацією про шляхи вирішення проблем, які виникають у питаннях статевого розвитку, 38% виділили – до друзів, 9% - до батьків, 9% - до психологів, до братів, сестер – 8%, до вчителів - 7% учнів, у службу довіри – 4%, решта 3% вказують інші джерела, не називаючи їх. На думку педагога такий малий відсоток звертань з питань інтимних стосунків до вчителів можна пояснити тим, що не лише недосконалий і нецікавий зміст впроваджуваних у стінах школи просвітницьких програм спонукає учнів здобувати важливу для них інформацію на тему сексу з інших, часто досить сумнівних джерел. Значно важливішою причиною цього є те, що згадані програми часто впроваджуються непрофесійними і некомпетентними дорослими, які не користуються довірою учнів.

За результатами наших опитувань, підлітки досить критично оцінюють своїх учителів як джерело інформації з питань сексу, вважають їх нудними, заангажованими, без почуття гумору, несучасними, некомпетентними, сексуально закомплексованими, що, природно, не сприяє ефективній взаємодії учителя і учнів та конструктивному діалогу між ними. Для того щоб статеве виховання було реалізовано, цим повинна займатися компетентна людина. Компетентний учитель чи інший дорослий, на якого покладено відповідальність за його реалізацію, крім спеціальних знань з питань статі і сексуальності, а також особистої статево-сексуальної зрілості, повинен мати ще й низку специфічних особистісних якостей. Адже статева просвіта передбачає не лише забезпечення дітей певною системою знань у цій сфері життя, а й (передусім) формування в них міцних світоглядно-ціннісних настановлень, які, як відомо, можуть бути сформовані за умови звернення не стільки до розуму дітей, до їх свідомості, скільки до внутрішнього світу, до їх емоцій і почуттів. Якщо опертя на емоції й почуття немає, то стає неможливим встановлення діалогу між учителем і учнями, виключає можливість взаємин, заснованих на повазі й довірі, без чого формування стійких ціннісних настановлень неможливе. Компетентний дорослий (учитель, соціальний педагог, працівник служби сім’ї чи будь-який інший дорослий, причетний до статевої просвіти молоді) добре знає, що підлітковий вік — це вік, коли сексуальне визрівання сягає піку свого розвитку. Природна спокуса спробувати, що таке секс, яка виникає в багатьох підлітків, є такою сильною, що мимоволі спонукає до роздумів: „Чому сексуальні бажання підлітків, які ще не вступили в період дорослості і ані фізіологічно, ані психологічно не готові їх задовольняти, є такими гострими?” У цьому випадку компетентний дорослий здатний знайти необхідні слова, аби пояснити підліткові, що боротьба бажань, яка відбувається в його геніталіях, і разом з цим у його душі, — це випробування на міцність духу, яке дається людині для того, щоб навчити її контролювати власні потяги і протистояти спокусам. Завдяки дорослому підлітки, особливо хлопці, мають усвідомити, що піддаватися сексуальному бажанню одразу, тільки-но воно виникає, так само безглуздо, як когось бити, коли на нього гніваєшся, що уміння контролювати власні сексуальні потяги, володіти собою — це непросто, але це справжня чоловіча чеснота. При цьому вкрай важливо пояснити, що сексуальне утримання має бути свідомим, з доброї волі, а не через страх, сором чи почуття меншовартості, тому що лише свідомо покладені на себе обмеження дають поштовх до особистісного зростання і не призводять до формування психологічних комплексів.

Щодо початку статевого життя, то 10% підлітків дали стверджувальну відповідь, причому пік припадає на 14-15 років. Для 45% з них статевий акт викликає негативні почуття, що говорить про їх фізіологічну і психологічну незрілість і неготовність вступати до сексуальних контактів. Негативні почуття в цьму віці можуть зафіксуватися в підсвідомості і призвести в подальшому до проблем у дорослому житті. Аналіз причин вступу до статевого життя вказує домінування цікавості. Значний відсоток учнів вказує на неспроможність і невміння відмовити партнеру, прагнення бути дорослим та під впливом алкоголю.

2.2 Роль директора школи в організації статевого виховання підлітків

Після бесіди з класним керівником, я завітала до деректора загально-освітньої школи № 70 Сікан Л.Н. для того, щоб довідатися як на його думку впливає виховання у школі на статеву культуру інтимних стосунків підлітків. На що він мені відповів:

Проблема низької культури статевих відносин підлітків в Україні є дуже актуальною на теперішній час. Незважаючи на досить широке залучення учнівської молоді до інформаційно-просвітницьких заходів стосовно репродуктивного здоров’я і здорового способу життя, актуальні знання у цій сфері залишаються на досить низькому рівні. Та чи не найголовнішою проблемою є недостатня сформованість у більшості молодих людей настанов на дотримання норм здорового способу життя та неусвідомлення ними відповідальності за власну статеву поведінку. Більшість дослідників цієї проблеми дійшли висновку, що інформаційні заходи із статевої просвіти, якщо вони не грунтуються на загальнолюдських моральних (релігійних) цінностях і не апелюють до особистої відповідальності молодих людей, виявляються не просто неефективними, але й здатні завдати молоді істотної моральної шкоди. Очевидно, тут потрібні спеціальні систематичні заходи, передусім просвітницького-виховного (в першу чергу – виховного!) характеру, і школа не може залишатись осторонь. Такі міркування викликають сумнів, чи кожен вчитель спроможний чинити ефективний виховний вплив на учнів, та змушує шукати відповідь на запитання, яким вимогам він має відповідати, аби отримати право нести ідеї сексуальної просвіти у молодіжну аудиторію. Ми глибоко переконані, що некомпетентний і непрофесійний дорослий здатний не лише звести нанівець ідеї будь-якої, навіть найкращої освітньої програми, але й заподіяти учням, особливо підліткам, великої шкоди. Щодо цього в матеріалах Всесвітньої організації охорони здоров’я зазначається, що підлітки, які повноцінно спілкуються з дорослими, чиї життя і поведінка характеризуються стабільністю, сформованими ціннісними настановами і моральними кордонами, значно менш схильні до того, аби рано починати сексуальне життя”.

Справедливості заради слід зазначити, що, незважаючи на проблемність ситуації, загальноосвітня школа не лишилася осторонь справи реалізації інформаційно-просвітницьких заходів з поліпшення репродуктивного здоров’я і формування безпечної сексуальної поведінки молоді. У стінах нашої школи учні залучаються до інформаційно-просвітницьких заходів щодо ВІЛ/СНІДу, профілактики інфекцій, що передаються статевим шляхом, запобігання небаженої вагітності та інше.

При здійсненні статевого виховання необхідно дотримуватись таких принципів:

• Статеве виховання має здійснюватись у взаємозв'язку з усіма іншими напрямами навчально-виховної роботи школи. Воно не повинне бути відокремленим.

• Необхідно, щоби зміст, форми та методи статевого виховання відповідали віковим особливостям учнів (у тому числі й етапам статевого розвитку), а також рівню їхніх знань із конкретних тем. Вони мають право отримувати вичерпні (на їхньому рівні) морально спрямовані відповіді на всі виникаючі в них запитання.

• Учні, які цікавляться більш глибокими та специфічними питаннями, мають отримувати необхідну інформацію індивідуально або в невеликій групі в ході бесід із запрошеними фахівцями.

Статеве виховання старшокласників має торкатись більш специфічних питань, включаючи різні аспекти психологічної та фізіологічної сумісності майбутнього чоловіка й жінки, безпосередніх питань підготовки до створення родини, а також співвідношення біологічних, фізіологічних, психосексуальних якостей людини з певними явищами громадського життя.

З урахуванням сформованої у країні ситуації завдання статевого виховання мають бути сформульовані в такий спосіб:

• прищеплювання учням обох статей навичок спілкування та взаєморозуміння, а також здатності приймати усвідомлені рішення;

• формування в учнів позитивного ставлення до здорового способу життя, планування родини та відповідального батьківства;

• захист (методами виховання) фізичного й репродуктивного здоров'я учнів;

• забезпечення учнів грамотною та систематичною інформацією, котра дає їм можливість зрозуміти, що з ними відбувається, а також допоможе адаптуватись до змін, що відбуваються в період статевого дозрівання, пройти з найменшими психологічними втратами цей непростий етап дорослішання.

Необхідно використовувати у статевому вихованні різні форми та методи. Це й включення відповідних відомостей у різні навчальні предмети, і бесіди класного керівника та фахівців різного профілю (шкільні психологи, медики, соціальні працівники, працівники правоохоронних органів тощо) з учнями.

Організаційними формами можуть бути:

• фрагменти уроків та окремі уроки в рамках таких навчальних предметів, як біологія, література, суспільствознавство, історія; із цією метою необхідно вводити відповідні зміни в навчальні програми, підручники та навчальні посібники з названих предметів без порушення загальної логіки, структури та змісту їх як предметів базисного навчального плану;

• факультативні заняття - необхідні навчально-методичні комплекти, що відповідають вимогам, які пред'являються до такого роду матеріалів. Бажано, щоб на вибір учнів були запропоновані різні варіанти предметів для факультативного вивчення, розроблені різними авторами й авторськими колективами;

• семінари для батьків - тематика, зміст та організація таких семінарів повинні відповідати їхнім запитам;

Учитель повинен бути здатний давати точні та ясні відповіді на запитання учнів, а також мати вміння вчасно та правильно реагувати на будь-які конкретні моменти взаємин учнів різної статі протягом усього періоду їхнього навчання. Умілий вплив педагогічного колективу на характер міжстатевих стосунків безпосередньо у школі - важливий і необхідний елемент системи статевого виховання. Теоретично складним є питання про співвідношення статевого виховання та статевої (сексуальної) освіти. Справа в тому, що й перше, і друге засновано на інформації, отримуваній учнями. Якщо ця інформація залишається лише на знаннєвому рівні, доводиться говорити тільки про освіту. Якщо ж ця інформація сприяє формуванню поглядів, переконань, ціннісних орієнтацій і стійко позначається на поведінці, то можна говорити і про виховання. Тому відокремити «виховальне» від лише «просвітницького» або «навчального» не завжди легко, як неможливо розірвати на частини цілісну життєву ситуацію. Для того щоб інформація мала виховальне значення, вона повинна повідомлятись у яскравій, образній, емоційній формі. Важливі також ступінь її новизни та вік, у якому вона отримана вперше. І природно, така інформація має бути морально бездоганною, щоб виховання підносило особистість.

Необхідно враховувати й таку особливість засвоєння інформації: деякі сцени, образи, ситуації, сприйняті у віці, коли дитина ще нездатна до якої-небудь їхньої моральної оцінки, можуть фіксуватись у пам'яті і як самі по собі і, разом із тим, як зразки майбутньої поведінки в аналогічній ситуації. Тому підростаюче покоління повинне бути відгороджене від сцен насильства й порнографії, навіть якщо дорослим і здається, що вони ще «нічого не розуміють».

Вивчивши досвід педагогів у сфері статевого виховання та інтимних стосунків, можна виділити таке:

Сімейні, подружні, інтимні стосунки - як би їх не називати та які б їхні аспекти не розглядати, усе це - різні рівні та форми духовного та фізичного єднання. Людина, яка з дитинства виявляє схильність і здатність до взаєморозуміння, буде більш багатою й у даній специфічній сфері взаємин. Тому формування таких здатностей, як риси особистості, необхідно розглядати як базисне завдання статевого виховання учнів, починаючи з молодших класів. Об'єктивна складність проблеми статевого виховання полягає у протиріччі, що важко долається, між інтимно-особистісним характером міжстатевих стосунків і суспільним характером освіти. Разом із тим підростаюче покоління не можна кидати наодинці само по собі або залишати у сфері впливу «сексуальної революції». Істотну частину питань зі сфери міжстатевих стосунків доцільно вивчати та обговорювати не на фронтальних або групових заняттях, а індивідуально. Уведення особливого й обов'язкового для всіх учнів навчального предмета «Статеве виховання» на даному етапі розвитку суспільства та школи недоцільне.

Питання міжстатевих стосунків повинні розглядатись у тісному зв'язку з питаннями здоров'я. Добрим варіантом залучення громадян до міжнародного досвіду у сфері міжстатевих стосунків є використання досягнень особистої гігієни та догляду за тілом, що необхідно для збереження та зміцнення здоров'я, у тому числі й репродуктивного. Усе це може й повинно бути використане як елементи у специфічно російській системи гігієнічного та статевого виховання відповідно до принципу: культура має бути самобутньою, а цивілізованість - сучасною.

На жаль, доводиться констатувати, що уявлення учнівської молоді про міжстатеві взаємини є досить спотвореними. Це експлікується в брутальних висловах: „Секс з презервативом — це однаково, що поцілунки в протигазах”, „Не мати сексу до шлюбу — це старомодно і не сучасно”, „Небезпечний секс дарує неперевершені переживання”, „Тим, хто прагне отримувати від сексуальних стосунків повноцінне задоволення і не хоче ускладнювати собі життя, краще взагалі не думати про аборти”, „Цілком можна прожити й без кохання” тощо.