112742 (Ліворукість як педагогічна проблема в початкових класах)

Зміст

Вступ

Розділ 1. Ліворуке письмо як педагогічна проблема

1.1 Психологічні особливості сприйняття та відтворення навчального матеріалу ліворукими дітьми

1.2 Шкільні проблеми навчання письму ліворуких дітей

Розділ 2. Особливості навчання письму ліворуких дітей

2.1 Вибірки методики навчання письму ліворуких дітей

2.2 Авторські пропозиції

Висновки.

Список використаної літератури

Вступ

Завдання батьків та педагогів – не тільки підготувати дитину до "дорослого" життя, дати їй певну суму знань і навиків, але й виявити її неповторну індивідуальність, допомогти розвитку її сильних якостей і переборюванню слабких. Знання психофізіологічних властивостей індивідуальності є тим інструментом у руках вчителя, котрий дозволяє знайти основні підходи до вирішення педагогічних завдань не на основі примусу, а на базі розуміння, на основі діалогу: дитина - дорослий.

Однією із таких властивостей є функціональна асиметрія рук. Близько 90% всіх людей має ведучу праву руку. Решта 10% – це ліворукі і амбидекстри ("оборукі"). Як правило, ліворукість є природною ознакою, однак у рідкісних випадках вона може бути наслідком незначних пошкоджень окремих частин головного мозку.

І найперша проблема, з якою зіштовхуються ліворукі діти із приходом до школи, є навчання їх письму.

Досвід функціонування сучасної початкової школи переконує у надзвичайній актуальності цієї проблеми.

Ліворукість – не забаганка, не дивацтво окремої людини і не вада розвитку, а трохи інша організація роботи півкуль головного мозку, коли домінує права (у правшів – ліва ) півкуля. Сьогодні про це знають, напевно, всі. Як і про те, що лівші досить часто відчувають себе не затишно в світі праворуких.

Занепокоєння станом таких дітей спонукали нас зробити спробу вивчити це явище. Дослідження мало на меті аналіз головних досягнень науки з особливостей ліворукої дитини та систематизація і узагальнення практичного досвіду щодо роботи вчителя початкових класів з ліворукими дітьми, зокрема з письма.

Об’єктом курсової роботи є ліворука дитина – молодший школяр.

Предмет – ліворукість як педагогічна проблема в початкових класах, зокрема на уроках навчання грамоти.

Розділ 1. Ліворуке письмо як педагогічна проблема

1.1 Психологічні особливості сприйняття та відтворення навчального матеріалу ліворукими дітьми

Проблема ліворукості є однією з найменш досліджених та найскладніших для педагогів-практиків. Тривалий час вважалося, що дітей, які працюють лівою рукою активніше ніж правою, необхідно перевчати, керуючись при цьому загальними вимогами до навчально-виховного процесу. Але, перевчаючи ліворуких дітей, педагоги зіткнулися із надзвичайними труднощами, наслідки яких, як правило, виявлялися і в подальшому житті таких дітей, ліворукі діти переучувалися важко, без бажання, у них часто з'являлися невротичні реакції.

Ліворукість створює деякі проблеми в соціальній адаптації дітей. Адже все, починаючи з побутових товарів і закінчуючи різними складними пристроями, пультами розраховане на праворуких. З ліворукістю пов'язано ряд проблем і суто медичного характеру. Так, у ліворуких дещо частіше, ніж у праворуких, можуть спостерігатися різні аномалії будови та розташування внутрішніх органів. Про це повинні знати хірурги і терапевти. В ліворуких своєрідною буває клініка багатьох нервово-психічних захворювань. Багато практично здорових таких людей відрізняються великим розмахом і циклічністю емоційних коливань. Їм властивий певний психічний інфантилізм: надмірна гра уяви, дитячість і поверховість суджень.

Іноді лікарям доводиться стикатися з невротичними станами в ліворуких дітей у віці 6-8 років. Яка причина цього?

Досить нерідко такого роду стани стають реакцією на насмішки ровесників, які з великою впертістю переслідують своїх ліворуких товаришів. Деякі діти-лівші часто переживають свою незвичайність, замикаються, уникають контактів із друзями та однолітками.

Проблема перенавчання дітей із ліворукості на праворукість вирішувалась би набагато легше, якби ідентифікація ліворукості могла здійснюватися на більш ранніх етапах розвитку дитини.

Відомо, що в основному в 2,5-3 місяці втрачаються рудиментарні рефлекси новонародженого. Це ціла низка рефлексів, які свідчать про стан нервової системи новонародженої дитини. З часом, коли нервова система вдосконалюється та дозріває, вони зникають, замінюючись на нові, більш досконалі, що стануть необхідними для ігрової і пізнавальної діяльності. Вчені дослідили, що зникнення рудиментарних рефлексів відбувається неодночасно з правої та лівої сторони. У майбутніх ліворуких дітей ці рефлекси виражені більше і втрачаються пізніше на правій руці, а праворуких – на лівій. Тож, ретельне спостереження вашого лікаря (адже оцінювати стан рефлексів потрібно систематично) може вам дати відповідь "ліворука ваша дитина чи праворука" вже у віці 3-4 місяців [1;225].

Допомогою у вирішенні питання, яка ж рука є домінуючою у маляти, може стати аналіз певних родинних випадків. Якщо хтось із родичів у першому або другому поколінні був ліворуким, то ваш малюк може перейняти цю здатність.

Таким чином, діагностика ліворукості порівняно проста, а своєчасність її проведення дозволить розв'язати ряд медико-соціальних проблем, які пов'язані з ліворукістю. Сучасні наукові дослідження таких вчених, як А.П. Чупріков та М.М. Безруких, дали змогу обґрунтувати труднощі в переучуванні ліворуких дітей. З'ясовано й доведено, що ліворукість — це психофізіологічне явище, зумовлене відмінностями у розподілі функцій між півкулями мозку. У медичній енциклопедії ліворукість розглядається як переважне користування лівою рукою при виконанні різноманітних дій. Як правило, ліворукість зумовлена генетично, але може бути пов'язаною з ураженнями головного мозку в антенатальному періоді, під час пологів та бути наслідком порушення нормального розвитку центральної нервової системи [3;101].

Ліворукість є результатом одного з варіантів структурно-функціональної асиметрії мозку на кірковому та підкірковому рівнях організації функцій. Отже, примушувати шульгу писати правою рукою — означає прямо втручатися у вже сформовану складну функціональну систему. Якщо дитина пише лівою рукою, це означає, що процес писання (малювання) регулюється (хоча б частково) правою півкулею головного мозку. Тому, наполягаючи на тому, щоб вона писала правою рукою, дорослі створюють додаткове навантаження для систем лівої півкулі, які у процесі розвитку мозкових структур у такої дитини відповідають за інші функції та процеси.

На даний час цією проблемою займаються такі учені, як: А.П. Чупріков, М.М. Безруких, Т.А. Доброхотова, С. Спрінгер, Г. Дейч, М.Г. Князева, В.Ю. Вільдавський та ін.

Загалом в Україні ліворуких не так уже багато – лише 5-12%. Проте останнім часом спостерігається тенденція до збільшення кількості таких людей. У загальноосвітніх школах України їхня кількість за останнє десятиліття збільшилась в 3-4 рази. На сьогодні у початкових класах навчальних закладів м. Тернополя нараховується 412 ліворуких дітей.

Проте виникла нова проблема, яку доводиться розв'язувати педагогам: лівша у праворукому колективі, що створила нові завдання і для учителя, адже йому необхідно:

опановувати особливу методику навчання письма (як посадити учня за партою, як покласти зошит, підручник, як тримати ручку, щоб було зручно);

навчитись організовувати робочий простір на уроках праці;

вчити ліворуких дітей користуватися різноманітним обладнанням, під час роботи за комп'ютером по-особливому вчити користуватися мишею тощо.

Крім того, ліворукі діти інколи відчувають і психологічні труднощі щодо взаємодії з праворукими однолітками (надмірну увагу щодо виконання письмових завдань, руху у просторі, розміщення за партою, тілесної взаємодії з іншими). Вирішення поставлених проблем дасть змогу шульзі добре почуватися у колективі, не боятися труднощів у навчанні та адекватно поводитись у суспільстві.

1.2 Шкільні проблеми навчання письму ліворуких дітей

Відомо, що значна частина дітей, що приходять до першого класу, не підготовлені до письма, а це вже з перших днів навчання створює комплекс труднощів. У дітей нерідко дуже малий досвід виконання графічних завдань, малювання, недосконала координація рухів руки, низький рівень зорово-моторних координацій, просторового сприйняття й зорової пам'яті. Більшість не вміють правильно тримати ручку й олівець, не вміють правильно сидіти, не знають, як розташувати папір (зошит). Рідко хто володіє основами звуко-буквеного аналізу. Все це унеможливлює успішне формування навички письма й створює багато проблем у процесі навчання.

Ще більше проблем виникає, коли курсивному письму починають учити ліворуких дітей. Письмо – один із найскладніших видів людської діяльності, а навчитися писати не так просто, як здається на перший погляд. «Карлючки» й «недбалий» почерк у зошитах найчастіше не від небажання постаратися, не від неуважності й ліні, а від невідповідності вимог можливостям дитини.

В школах педагоги молодших класів вперто перенавчають ліворуких школярів. Робиться це, звичайно, з найкращих міркувань – навіщо дитині виділятися і бути мішенню для насмішок? До цього процесу підключаються і батьки, іноді використовуючи "дідівські" методи – вдома під час підготовки письмових завдань прив'язують ліву руку дитини до тулуба. До чого це призводить? У багатьох ліворуких дітей таке насильницьке перенавчання сприяє посиленню роздратування, нестриманості, крім того, погіршується сон, з'являються нічні страхи: раптово серед ночі дитина кричить, плаче, кличе маму. В окремих випадках може навіть спостерігатися заїкання. В школі така дитина відстає від ровесників у виконанні письмових завдань - пише повільно, з пропусками букв і складів, незвично негарним почерком і з нахилом літер вліво. Відсутність успіхів веде до того, що в школяра-лівші зникає бажання вчитися, про письмо він згадує з відразою, зранку від думки про необхідність іти до школи у нього погіршується настрій.

Більшість перенавчених дітей через півроку-рік оволодівають навичками писати правою рукою, і гострота невротичних переживань поступово згладжується, проте все це не проходить безслідно. В письмі ліворукі, "перекваліфікувавшись", ніколи не досягають тієї досконалості, як при письмі лівою рукою, роблять помилки, типові для таких дітей.

Перенавчені ліворукі діти все життя дублюють ті автоматизовані програми мозку, які лежать в основі письма - спочатку ця програма відтворюється в правій, домінуючій півкулі, згодом переноситься на ліву півкулю, яка координує рухи правої руки, тобто необхідна навичка здійснюється неекономно, з надлишковими витратами.

У ліворуких дітей значно частіше, ніж у праворуких, фіксуються порушення почерку, дзеркальне письмо, тремор, неправильне написання літер тощо. Саме тому необхідно, щоб батьки приходили на допомогу дитині. Вдома важливо спланувати і організувати діяльність дитини так, щоб вона усвідомлювала, що робить, до чого «веде» кожен рух. При цьому важливим елементом відтворення літери повинно бути визначення траєкторії руху руки, точки його початку, напрямку руху.

Усе це є важливим, оскільки правильна поза, правильне положення ручки й правильна координація рухів дозволяють сформувати правильну техніку письма й графічну навичку, а отже, зробити письмо зручним, чітким, швидким.

Розділ 2. Особливості навчання письму ліворуких дітей

2.1 Вибірки методики навчання письму ліворуких дітей

Для того, щоб було зрозуміло, як правильно вчити ліворуку дитину письму, на чому потрібно загострити увагу, в чому не варто поспішати і чому щось не виходить або виходить не дуже добре, необхідно уявляти собі, що таке процес письма, як формується навик письма і якими уміннями повинна для цього володіти дитина. Тому почнемо з головного — розглянемо, що таке процес письма і чому він такий складний для дитини.

Письмо — це особлива форма мови, при якій її елементи фіксуються на папері (або інших матеріалах) шляхом зображення графічних символів (графем), відповідних елементам усної мови.

Нагадаємо, що українське письмо — звуко-буквене; як правило, принципи навчання письму визначаються системою самого письма, а оскільки система українського письма звуко-буквена, то і основний принцип навчання звуковий, вірніше фонемний, а основною одиницею навчання є навчання написанню графічних елементів (букв).

Письмо — одне з найбільш комплексних умінь, які формуються в процесі навчання. Найважливішим елементом навчання письму є формування графічних навичок письма, паралельно з яким йде формування орфографічних навичок.

Графічні навички — це певні звичні положення і рухи руки, яка пише, що дозволяють зображати букви і їх з’єднання. Правильно сформовані графічні навички дозволяють писати букви чітко, красиво, розбірливо, швидко. Неправильно сформовані графічні навички створюють комплекс труднощів письма: недбалий, нерозбірливий почерк, повільний темп. В той же час переробка неправильної графічної навички не лише утруднена, але й деколи неможлива.