74004 (Лексико-граматична організація українських військових команд), страница 4

Таким чином, результати цієї роботи можуть служити підгрунтям для подальшого дослідження українських військових команд, зокрема їх інтонаційного аспекту

1. Список використаної літератури:

1. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов. М., Советская Энциклопедия, 1966

2. Волошин В. Г. Интонационная структура инструкции в английском и русском языках: Дис. … канд. филологич. наук. – Одесса, 1988. -178 с.

3. Прокопчик А. В., 1955

4. Словник лінгвістичних термінів /Д. І. Ганич, І. С. Олійник. –К.: Вища школа, 1985. -360 с.

5. Словник української мови у 11 томах. – К.: Наукова думка, 1971

6. Тимчасові статути збройних сил України, що затверджені указом Президента України від 7 жовтня 1993 року. (К.: Воєнне видавництво України "Варта", 1993)

7. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів /За ред. С. Я. Єрмоленко. –К.: Либідь, 2001. -224 с.

8. Храковский В. С., Володин А. П. Семантика и типология императива. Русский императив. Л.: издательство Наука, 1986. –350 с.

Інтернет-сайти та електронні словники:

9.

10. "Энциклопедия Кругосвет" http://www.krugosvet.ru

11. http://shop.bambook.com/scripts/dictionar.startup?v=1 (словарь Ожегова)

12. Владимир Иванович Даль. Толковый словарь живого великорусского языка (современное написание слов) Изд. "Цитадель", г. Москва, 1998 г. OCR Палек, 1998 г.

Додаток:

У К А З

ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про тимчасові статути Збройних Сил України

З метою правового забезпечення будівництва та функціонування

Збройних Сил України п о с т а н о в л я ю :

1. Затвердити Тимчасовий стройовий статут Збройних Сил

України, Тимчасовий статут внутрішньої служби Збройних Сил

України, Тимчасовий статут гарнізонної та вартової служб Збройних

Сил України, Тимчасовий дисциплінарний статут Збройних Сил України

(додано до оригіналу).

2. Дія затверджених цим Указом тимчасових статутів Збройних

Сил України поширюється на військові частини Збройних Сил України,

Прикордонних військ України, Національної гвардії України та інших

військових формувань, створених відповідно до законодавства

України.

3. Тимчасові статути Збройних Сил України, зазначені у статті

1 цього Указу, є чинними до введення в дію військових статутів,

затверджених Верховною Радою України відповідно до Закону України

"Про оборону України" ( 1932-12 ).

Президент України Л. КРАВЧУК

м.Київ, 7 жовтня 1993 року

N 431/93

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про мобілізаційну підготовку

та мобілізацію

( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1993, N 44, ст.416 )

( Вводиться в дію Постановою ВР N 3544-12 від 21.10.93,

ВВР 1993, N 44, ст.417 )

Виходячи з Концепції оборони та будівництва Збройних Сил

України, Закону України "Про оборону України" ( 1932-12 ) та

інших законодавчих актів України цей Закон встановлює правові

основи мобілізаційної підготовки та мобілізації, визначає систему

і організацію цієї роботи в країні, обов'язки і відповідальність

органів державної виконавчої влади та органів місцевого і

регіонального самоврядування, а також керівників підприємств,

установ і організацій всіх форм власності за здійснення

мобілізаційних заходів.

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Мобілізаційна підготовка народного господарства

України*, Збройних Сил України та інших військових формувань,

створених відповідно до законодавства України**, є складовою

частиною оборонних заходів, що здійснюються в мирний час

центральними і місцевими органами державної виконавчої влади,

органами місцевого і регіонального самоврядування, підприємствами,

установами і організаціями всіх форм власності з метою створення

необхідних умов для своєчасного проведення мобілізації та

забезпечення потреб держави в особливий період і на випадок

стихійного лиха, аварій та катастроф.

Особливий період включає в себе час мобілізаційного

розгортання народного господарства, Збройних Сил України та інших

військ, воєнний час і частково відбудовчий період після закінчення

воєнних дій.

€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€€

* Далі - мобілізаційна підготовка.

** Далі - Збройні Сили України та інші війська.

Стаття 2. Мобілізаційна підготовка проводиться на плановій

основі шляхом завчасного створення стійких систем управління і

зв'язку та необхідних виробничих мобілізаційних потужностей, а

також спеціальних формувань та мобілізаційних резервів озброєння,

військової техніки, матеріальних і продовольчих ресурсів,

страхового фонду документації.

Стаття 3. Мобілізація є загальнодержавним заходом, що має

забезпечити планомірне розгортання Збройних Сил України та інших

військ, переведення народного господарства з мирного на воєнний

стан, а також залучення трудових і матеріально-технічних ресурсів

до ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф у

мирний час.

Стаття 4. Демобілізація є загальнодержавним заходом для

планомірного переведення народного господарства з воєнного на

мирний стан і подальшого скорочення Збройних Сил України та інших

військ.

Стаття 5. Законодавство про мобілізаційну підготовку та

мобілізацію складається з цього Закону, інших законодавчих актів

щодо забезпечення обороноздатності держави та постанов і

розпоряджень Кабінету Міністрів України з цих питань.

Розділ II

ОРГАНІЗАЦІЯ І ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ МОБІЛІЗАЦІЙНОЇ

ПІДГОТОВКИ ТА МОБІЛІЗАЦІЇ

Стаття 6. Мобілізаційна підготовка організовується та

проводиться згідно з цим Законом, Положенням про мобілізаційну

підготовку народного господарства України та іншими законодавчими

і нормативними актами.

Стаття 7. Загальне керівництво мобілізаційною підготовкою

народного господарства України покладається на Кабінет Міністрів

України, в Республіці Крим - на Раду Міністрів Республіки Крим, у

галузевих і територіальних структурах - на відповідні центральні

та місцеві органи державної виконавчої влади, на підприємствах, в

установах і організаціях усіх форм власності - на їх керівників.

Функції щодо координації, планування, методологічного та

методичного забезпечення мобілізаційної підготовки в народному

господарстві покладаються на Міністерство економіки України, а в

Збройних Силах України та інших військах - на Міністерство оборони

України.

Стаття 8. Для безпосереднього управління мобілізаційною

підготовкою та заходами щодо мобілізації в апаратах центральних і

місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого і

регіонального самоврядування, а також на підприємствах, в

установах і організаціях незалежно від форм власності створюються

військово-мобілізаційні підрозділи.

Організаційна структура і штатна чисельність цих підрозділів

визначаються відповідними керівниками з урахуванням вимог

законодавчих і нормативних актів з питань мобілізаційної

підготовки та мобілізації, а також обсягів мобілізаційних завдань.

Стаття 9. При запровадженні воєнного стану мобілізація

проводиться відкрито або приховано.

Рішення про проведення відкритої мобілізації підлягає

негайному оголошенню через засоби масової інформації.

Рішення про проведення прихованої мобілізації доводиться по

закритих каналах до керівників Ради Міністрів Республіки Крим,

міністерств та інших центральних і місцевих органів державної

виконавчої влади у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів

України.

З метою ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та

катастроф у мирний час може проводитися цільова мобілізація.

Вид, обсяги і термін проведення мобілізації визначаються

Президентом України.

Розділ III

ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ,

ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО І РЕГІОНАЛЬНОГО САМОВРЯДУВАННЯ

ТА КЕРІВНИКІВ ПІДПРИЄМСТВ, УСТАНОВ І ОРГАНІЗАЦІЙ

ЩОДО МОБІЛІЗАЦІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ТА МОБІЛІЗАЦІЇ

Стаття 10. Верховна Рада України формує і здійснює

законодавче регулювання питань мобілізаційної підготовки та

мобілізації.

Стаття 11. Президент України:

вживає необхідних заходів до забезпечення обороноздатності, в

тому числі мобілізаційної підготовки та мобілізації;

координує діяльність органів державної виконавчої влади з

питань мобілізаційної підготовки та мобілізації;

затверджує мобілізаційний план України на особливий період,

Положення про мобілізаційну підготовку Збройних Сил України, інших

військових формувань, створених відповідно до законодавства

України, та про порядок проведення мобілізації.

Стаття 12. Кабінет Міністрів України:

організовує розробку та подає на затвердження Президентові

України проект мобілізаційного плану України на особливий період;

затверджує Положення про мобілізаційну підготовку народного

господарства України;

визначає джерела і порядок фінансування заходів щодо

мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також створення і

збереження мобілізаційного резерву матеріальних ресурсів;

організовує роботу, пов'язану з бронюванням трудових ресурсів

для народного господарства і створенням страхового фонду

документації, мобілізаційних запасів матеріально-технічних

ресурсів, продовольства, речового та іншого майна;

затверджує довготермінові та річні програми мобілізаційної

підготовки галузей народного господарства і регіонів;

організовує роботу, пов'язану з підготовкою цивільної оборони

до переходу з мирного на воєнний стан.

Стаття 13. Міністерство оборони України:

розробляє і подає Кабінету Міністрів України проект

мобілізаційного плану Збройних Сил України та інших військ;

організовує розробку схем мобілізаційного розгортання

Збройних Сил України та інших військ, а також спеціальних

галузевих і територіальних формувань;

планує та організовує накопичення озброєння і військової

техніки в непорушному запасі, інших матеріальних ресурсів - у

мобілізаційному резерві Збройних Сил України, а також мобілізацію

та демобілізацію.

Стаття 14. Міністерства та інші центральні органи державної

виконавчої влади:

планують і організовують мобілізаційну підготовку відповідних

галузей, забезпечують їх переведення з мирного на воєнний стан та

стале функціонування в особливий період;

організовують розробку мобілізаційних планів на особливий

період, довготермінових і річних програм мобілізаційної підготовки

відповідних галузей, методологічне, методичне та нормативне

забезпечення цієї роботи;

забезпечують створення об'єктів і потужностей мобілізаційного

призначення, страхового фонду документації та мобілізаційних

запасів матеріально-технічних ресурсів, продовольства, речового та

іншого майна.

Стаття 15. Рада Міністрів Республіки Крим, місцеві органи

державної виконавчої влади:

планують і організовують мобілізаційну підготовку у

відповідних регіонах;

організовують розробку мобілізаційних планів на особливий

період, довготермінових і річних програм мобілізаційної підготовки

регіонів;

у межах своїх повноважень забезпечують виконання

підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм

власності покладених на них мобілізаційних завдань;

забезпечують переведення господарства регіонів на режим

роботи в умовах особливого періоду.

Стаття 16. Підприємства, установи і організації всіх форм

власності:

розробляють мобілізаційні плани на особливий період,

довготермінові та річні програми мобілізаційної підготовки

підприємства, установи і організації;

створюють потужності мобілізаційного призначення, страховий

фонд документації та запаси матеріально-технічних ресурсів;

забезпечують виконання державних замовлень і договорів з

питань мобілізаційної підготовки;

здійснюють перехід на режим роботи в умовах особливого

періоду.

Стаття 17. Співробітництво України з іншими державами з

питань мобілізаційної підготовки здійснюється в частині

методологічного та методичного забезпечення цієї роботи, взаємного

постачання озброєння, військової та найважливішої цивільної