1. Вітання (кількість – 2) – 1. слова або жести, звернені до кого-небудь під час зустрічі на знак прихильного ставлення, доброзичливості і т. ін.// Вияв приязні, прихильного ставлення до когось. 2. Усне або письмове поздоровлення чи побажання здоров‘я, успіхів і т. ін. [Словник української мови у 11 томах]

приветствие англ. greeting – одна из разновидностей коммуникативного высказывания, которая, в отличие от заявлений и приказаний, не несет информации, не выражает побуждения и нормально ограничивает реакцию слушающего тем или иным словесным клише и т. п. [Ахманова О. С., 1966].

ПРИВЕТСТВИЕ, -я, ср. Обращение к кому-н. с приветом; речь с выражением добрых пожеланий, расположения. Обратиться к кому-н. с приветствием. Обменяться приветствиями. II прил. приветственный, -ая, -ое. П. жест. Приветственная телеграмма [Словарь Ожегова].

ПРИВЕЧАТЬ, приветить кого, приветствовать, здравствовать кому, кланяться, здороваться; | принять ласково, радушно, приязненно, дружески; или милостиво, благосклонно. Приветствовать кого, приветить, здравствовать, радушно кланяться, встречать словами: добро пожаловать! и пр. Царицу приветствовали криками: ура! -ся, быть приветствуему. Приветствование ср. приветствие, действие по знач. глаг. [Владимир Иванович Даль Толковый словарь живого великорусского языка].

Наприклад: „Здрастуйте, пане сержант”

2. Дозвіл (кількість – 14)– згода, що дає право на здійснення чого-небудь.// Документ, який посвідчує таке право. [Словник української мови у 11 томах].

РАЗРЕШАТЬ,...- кому что, или кого на что, дозволять, дать волю, свободу, не запрещать. Разрешите мне порубить леску! С Петрова дня охота разрешена. Ему разрешено вступить на службу. [Владимир Иванович Даль Толковый словарь живого великорусского языка].

Наприклад: „Вільно”

3. Інформування (кількість – 35)– дія за значенням інформувати.

Інформувати – повідомляти про що-небудь, доводити до відома. [Словник української мови у 11 томах].

Наприклад: „Пане полковник. Проводиться розвід варти. Черговий варт майор Сидоренко”

4. КЛЯТВА (кількість – 1)– те саме, що присяга

Присяга – урочиста офіційна обіцянка додержувати певних зобов‘язань, клятва вірності якій-небудь справі.// Урочиста обіцянка, часто підкріплена згадуванням чогось дорогого, священного для того, хто обіцяє.// Запевнення у правдивості сказаного, у вірності в коханні. [Словник української мови у 11 томах].

КЛЯТВА, -ы, ж. Торжественное обещание, уверение. Клятва верности или в верности. Дать, нарушить клятву. Клятва Гиппократа (у начинающих врачей: торжественная клятва в верности медицинскому долгу). II прил., -ая, -ое. Клятвенный. обет. [Словарь Ожегова].

Наприклад: Військова присяга (затверджена Постановою Верховної Ради України № 1936-ХІІ від 6 грудня 1991 року.) Я, (прізвище, ім'я та по-батькові), вступаю на військову службу і урочисто клянусь народу України завжди бути вірним і відданим йому, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно дотримуватись Конституції і законів України, зберігати державну і військову таємницю. Я клянусь захищати українську державу, непохитно стояти на сторожі її свободи і незалежності. Я присягаю ніколи не зрадити народу України.

5.Наказ (кількість – 218)– офіційний документ, в якому викладається розпорядження, постанова і т. ін. військового начальника, керівника установи, підприємства, організації і т. ін.// розпорядження, постанова, вказівка і т. ін. [Словник української мови у 11 томах].

приказание англ. order – разновидность коммуникативного высказывания, реакцией на которое (со стороны слушающего) является совершение действия. (Ахманова О. С.)[1]

ПРИКАЗАНИЕ, -я, ср. Распоряжение, равносильное приказу. Дать, отдать, исполнить п. Письменное, устное п. П. отменяется. [Словарь Ожегова].

ПРИКАЗАТЬ, -ажу, -ажешь; -азанный; сов. 1. кому с неопр. То же, что велеть. П. повиноваться. Отец приказал смотреть за домом. Как прикажете понимать ваши слова? (что вы хотите сказать, как нужно вас понимать?). Как прикажете (как вам будет угодно, как скажете). 2. что и с неопр. Отдать приказ, приказание. П. наступать (наступление). 3. кого-что кому. То же, что завещать (устар. и прост.). П. дам жене. * Приказать долго жить (устар.) — умереть. Что прикажешь (прикажете) делать! (разг.) — ничего не поделать, что поделать (поделаете). II нвсов. приказывать, -аю, -аешь. [Словарь Ожегова].

Наприклад: „Стати до строю”

Бойовий наказ, наказ, що віддається командиром підлеглим військам у бойовій обстановці для здійснення прийнятого їм рішення. У бойовому наказі указуються: оцінка угруповання і дій супротивника; задачі і порядок застосування засобів старшого начальника в смузі дій частини (підрозділу); задачі сусідів і розмежувальні лінії з ними; бойова задача підлеглим і час готовності; місця розташування пунктів керування й інших необхідних відомостей. Бойовий наказ викладають коротко, але не на шкоду ясності - так, щоб підлеглі правильно зрозуміли свою задачу. Бойовий наказ командира частини (підрозділу) у залежності від виду збройних сил, роду військ (сил флоту) і характеру бойової задачі (наступ, оборона і т.д.) має свої особливості.

Командир підрозділу віддає усний бойовий наказ, як правило, на місцевості. На додаток до бойового наказу віддаються вказівки щодо взаємодії і всебічного забезпечення бойових дій військ. Командир, що віддав бойовий наказ, повинний виявити усе своє мистецтво і волю, використовувати всі сили і засоби, щоб домогтися безумовного його виконання.
П. И. Сироткин.

Наприклад: „Відділення, – ДО ЗБРОЇ”

6. Попередження (кількість – 5)– 1. наперед зроблене повідомлення про що-небудь// застереження проти чого-небудь// наказ, вказівка зробити що-небудь// погроза. [Словник української мови у 11 томах].

Наприклад: „Стій, буду стріляти”

7. Прохання (кількість – 1)– 1. ввічливе звертання до кого-небудь з метою домогтися чогось, спонукати кого-небудь зробити, виконати щось; просьба. 2. письмове клопотання, заява, складена за офіційно встановленою формою. [Словник української мови у 11 томах].

просьба англ. request – разновидность коммуникативного высказывания, имеющая целью вызвать у слушателя реакцию в виде действия. [Ахманова О. С., 1966].

ПРОСИТЬ, прашивать чего у кого; кого о чем, прошать ряз. тамб. твер.

вологодск. прошаить кур. прохать кур. склонять к исполнению своих

желаний, молить, ублажать, убеждать исполнить что или согласиться на

что; кучиться, докучать, добиваться в чем чьего согласия. Проси, и

дастся. [Владимир Иванович Даль Толковый словарь живого великорусского языка].

Наприклад: „Пане сержант. Прошу дозволити мені звільнення до 23-ї години”

Класифікацію кожної команди за типами спонукання надано у таблиці 1

Відсоткове відношення видів спонукання до загальної кількості команд надано у діаграммі 1

Діаграмма 1.

С піввідношення видів спонукання

1. ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ КОНСТРУКЦІЇ РЕАЛІЗАЦІЇ СПОНУКАННЯ В ВІЙСЬКОВИХ КОМАНДАХ

Для дослідження лексико-граматичної конструкції реалізації спонукання в українських військових командах я скористався даними, які надано у дисертації Волошина В. Г. [ Волошин В. Г., Интонационная структура инструкции в английском и русском языках. Одесса, 1988].

Спочатку розберемо, які можуть бути взаємовідносини між комуникантами. Згідно з концепцією радянських лінгвістів Кібрік та Норіньяні [А. Є. Кібрік та А. С. Норіньяні, 1987, с. 27] є таки показники взаємовідносин між комуникантами:

а) залежність партнерів від права наказувати до рівноправності;

б) співробітництво (кооперація, нейтральність, конфлікт);

в) довіра.

Тепер визначимо можливість відношення між учасниками акту спонукання та їх відношенням до імпульсу спонукання (дії). Імпульс дії може виходити від мовця, або може бути відповідною реакцією на ініціативу оточуючих (умовно назвемо це відношення А – імпульс дії).

Відомо, що виконання імпульсу дії може бажати або мовець, або слухач (умовно назвемо це відношення Б – зацікавленість).

Крім того, в кожному конкретному мовному акті мовець може ставити себе або вище, ніж слухач, або рівнозначний до слухача (умовно назвемо це відношення В – субординація).

У залежності від ситуації спілкування існує комплекс умов спонукань, необхідних для успішного та доречного здійснення мовного акту (умовно назвемо S – умови спонукання.

Перші три типи наданих відношень представимо у вигляді бінарних відношень, а четвертий тип – у вигляді комплекса умов S₁ – S_n.

А – імпульс дії:

А₁ – імпульс дії виходить від мовця

А₂ – імпульс дії виходить від слухача

Б – зацікавленість:

Б₁ – виконання імпульсу дії в інтересах мовця

Б₂ – виконання імпульсу дії в інтересах слухача

В – субординація

В₁ – мовець виступає у ролі авторитета

В₂ – мовець виступає у ролі співрозмовника

S – комплекс умов спонукання:

S₁ – мовець проявляє повагу до адресата

S₂ – мовець не заперечує проти виконання дій адресатом, тому що впевнений, що воно виконується на користь останнього

S₃ – мовець информує адресата про щось, але не спонукує його до якихось дій.

S₄ – мовець обіцяє адресатові виконувати якісь дії, які він буде робити на користь останнього

S₅ – мовець переконаний, що має право наполягати на виконанні дій і упевнений, що адресат здатний це зробити

S₆ – мовець попереджує про можливі наслідки у разі невиконання пропонованих дій

S₇ – мовець спонукає адресата до дії, але чи виконати цю дію, вирішує адресат.

Представимо викладені вище відношення у вигляді таблиці 2.

мовець информує адресата про щось, але не спонукує його до якихось дій.

Таблиця 2.

функції спонукання українських військових команд

2. Висновок.

Було проведено дослідження та аналіз українських військових команд на лексико-граматичному рівні. Завдяки цьому підраховано загальну кількість команд, а саме – 276 ± 3%, класифіковано команди за типами спонукання (вітання, дозвіл, інформування, клятва, наказ, попередження, прохання), підраховано відсоткове відношення видів спонукання до загальної кількості команд (див. діаграмму 1), описано вплив функцій спонукання кожної групи військових команд.