В Португалії у випадку, якщо необоротний актив має обмежений строк використання та протягом цього строку його ринкова ціна залишалася нижче балансової, а така втрата «цінності» передбачається постійною, її списують на рахунок прибутків та збитків. Якщо ринкова ситуація зміниться, така операція може бути здійснена і в протилежному напрямку. В іспанських компаніях по основних засобах взагалі не виникають курсові різниці, і тому їх вартість не коригується, за виключенням довгострокового фінансування придбання основних засобів. Суттєвою особливістю оцінки основних засобів відповідно до МСБО є той факт, що балансова вартість основних засобів може бути зменшена відповідними державними грантами. Порядок цього зменшення розкривається в МСБО 20 «Облік державних грантів і розкриття інформації про державну допомогу». Зокрема, в розділі щодо подання в звітах інформації про гранти, які пов'язані з активами вказаного стандарту, зазначено: «Державні гранти, пов'язані з активами, включаючи не грошові гранти за справедливою вартістю, відображаються в балансі або шляхом визначення гранту як відстроченого доходу, або шляхом вирахування гранту з метою отримання балансової вартості активу. За іншим методом, грант вираховується для одержання балансової вартості активу. Грант визнається як дохід протягом строку експлуатації активу, що амортизується, шляхом зменшення амортизаційних відрахувань».

У країнах з розвинутою економікою існують дві концепції амортизації основного капіталу: економічна та податкова. Амортизація в економічній концепції розглядається як списання вартості основного капіталу за економічно обґрунтованими нормами, які враховують фізичний і моральний знос основних засобів. Нарахування амортизації в економічних цілях необхідно для визначення затрат основного капіталу на виробництво та визначення його прибутковості, для отримання об'єктивної, реальної інформації щодо ефективності виробництва. Податкова концепція полягає у списанні вартості основного капіталу за податковими нормами, які можуть бути більшими за економічно обґрунтовані. Нарахування амортизації у податкових цілях регулює відношення підприємства та держави [7].

У зарубіжних країнах законодавчо визначаються правила нарахування амортизації у податкових цілях, а строки використання основних засобів підприємства визначають самостійно. Норми амортизаційних відрахувань встановлюються для груп основних засобів. Також зазначаються альтернативні методи розрахунку амортизації.

У зарубіжній практиці відомі такі методи нарахування амортизації основних засобів:

– методи рівномірної амортизації (метод прямолінійного списання);

– методи дигресивної (прискореної) амортизації (метод суми цифр років служби та метод зниження залишку);

– методи прогресивної (уповільненої) амортизації (метод амортизаційного фонду та метод ануїтету);

– метод суми одиниць продукції (виробничий метод).

Методи уповільненої амортизації за своїм змістом обернені щойно розглянутим методам прискореної амортизації і передбачають зростання щорічних сум амортизаційних відрахувань протягом терміну використання об'єктів. До методів уповільненої амортизації відносяться методи амортизаційного фонду та метод ануїтету. При використанні методу амортизаційного фонду одночасно з періодичним нарахуванням амортизації сума, що дорівнює величині амортизаційних відрахувань вкладається в цінні папери або депонується на окремому рахунку. В свою чергу отримані відсотки також зараховуються до амортизаційного фонду. Тому, джерелами формування амортизаційного фонду є отримані доходи від операцій з цінними паперами та безпосередньо амортизаційні відрахування.

Як правило, підприємства застосовують порядок рівномірного нарахування зносу (амортизації) по основним засобам протягом строку їх корисного використання, величина якого залежить від двох факторів: балансової вартості основних засобів та норм амортизаційних відрахувань.

У зарубіжних країнах уряд за допомогою введення різного роду пільг по амортизації, які зменшують прибуток, що підлягає оподаткуванню фактично субсидує окремі галузі чи підприємства за рахунок державного бюджету. Таким чином держава стимулює ти чи інші виробництва. Якщо звернутись до амортизаційної політики США, то потрібно відзначити, що з введенням закону про податкову реформу, який було затверджено американським конгресом у 1986 році і введено в дію з 1 січня 1987 року було скасовано деякі пільги по амортизації, які надавались раніше. Так, було передбачено подовження строків використання деяких видів основного капіталу з метою обмеження вкладень у пасивну частину та стимулювання інвестицій у новітню техніку. Якщо до проведення податкової реформи основні засоби було розбито на 6 класів зі строком амортизації 3–19 років, то реформою 1986 року передбачено 6 класів зі строком списання їх вартості від 3 до 31,5 років, при чому для обладнання було встановлено п'ятирічний строк списання і протягом перших двох років він становив 64% замість 51% раніше [12, с. 104].

Важливим моментом у амортизаційній політиці було введення положення про необхідність врахування впливу інфляційних процесів на вартість обладнання, яке списувалось. Первинна вартість обладнання стала корегуватись з врахуванням темпів інфляції, що означало підвищення первісної вартості так як ціни на обладнання як правило підвищувались. Як наслідок – ріст амортизаційних відрахувань та зниження прибутку, який підлягає оподаткуванню [12, с. 104].

Амортизаційна політика є складовою або елементом облікової політики підприємства. Як відомо, від правильного, виваженого вибору напрямків облікової політики залежить результат функціонування підприємства.

Проте, питання узгодженості фінансового та податкового обліку стоїть дуже гостро і є два напрями його вирішення:

привести їх у повну відповідність, як це зроблено у Бельгії, Італії, Німеччині, Фінляндії, Франції, Швеції; однак це потребує значної перебудови цих видів обліку і узгодження різних нормативно-правових актів.

взагалі роз'єднати їх, як це зроблено у Великобританії, Данії, Ірландії, Канаді, Нідерландах, Норвегії, Польщі; проте тоді інформація фінансового і податкового обліку буде дуже відрізнятися, і вони втратять своє значення контролюючих систем.

Висновки

Таким чином, в роботі відзначено, що під амортизацією в бухгалтерському обліку розуміють процес поступового перенесення вартості основних виробничих засобів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних відрахувань, установленими законодавчими актами.

Розрізняють два види зносу основних засобів – фізичний і моральний.

Фізичний знос – це поступова втрата основними засобами споживної вартості в процесі експлуатації, тобто суто матеріальний знос їх окремих елементів. Фізичний знос залежить від багатьох факторів, зокрема: особливостей технологічного процесу; якості обслуговування основних засобів; кваліфікації робітників та їхнього ставлення до основних засобів у процесі використання, інтенсивності та умов їх використання. Розрізняють повний і частковий знос основних засобів.

Повний знос передбачає повну заміну зношених основних засобів через нове капітальне будівництво або придбання нових основних засобів.

Частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонту основних засобів.

Моральний знос – це знос основних засобів унаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та устаткування. Поява досконаліших видів устаткування з підвищеною продуктивністю робить економічно доцільною заміну діючих основних засобів іще до їх фізичного зносу.

В обліку ТОВ «Соул» для нарахування амортизації використовують рахунок 131 «Знос основних засобів». Нарахована амортизація списується на витрати поточного періоду, які потім відшкодовуються у вигляді реалізованої продукції. Окрім цього збільшується сума накопиченого зносу, що відображається по кредиту рахунка 131 «Знос основних засобів».

Нарахування амортизації в податковому обліку ТОВ «Соул» регулюється ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств». Під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, згідно даних податкового обліку ТОВ «Соул» в 2009 році було нараховано амортизації на суму 132550 грн. в тому числі:

1 квартал – 34520 грн.

2 квартал – 35640 грн.

3 квартал – 26850 грн.

4 квартал – 35540 грн.

Бухгалтерія ТОВ «Соул» інформацію щодо нарахування амортизації основних засобів узагальнює в Журналі 4 (по кредиту рахунку 13).

Також інформація узагальнюється в Примітках до фінансової звітності.

Тут вказано методи амортизації, що застосовуються підприємством, та діапазон строків корисного використання (експлуатації) основних засобів, сума нарахованої амортизації.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про загальнодержавну програму реформування і розвитку ЖКГ на 2004–2010 рр.» від 24.06.04 №1869

2. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 №280/97

3. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.04 №1875

4. Закон України «Про державні цільові програми» від 18.03.04 №1621-ІV

5. Закон Украины «О налогообложении прибыли предприятий» от 28.12.94 №334/94-ВР (с изменениями и дополнениями).

6. Закон Украины «О бухгалтерском учете и финансовой отчетности на Украине» №996-XIV от 16 июня 1999 года.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» від 31 березня 1999 р №87 // «Все про бухгалтерський облік» спецвипуск «Стандарти (положення) бухгалтерського обліку» №9 2008рік

8. Инструкция о применении Плана счетов бухгалтерского учета активов, капитала, обязательств и хозяйственных операций предприятий и организаций, утвержденная Приказом Министерства финансов Украины от30.11.99 г. №291

9. Положение (стандарт) бухгалтерского учета 7 «Основные средства», утвержденное приказом Министерства финансов Украины от 15.08.96 г. №169, в редакции приказа Министерства финансов Украины от 23.06.98 г. №135

10. Бардаш С.В. Інвентаризація: теорія, практика, компютерізація // Все про бухгалтерський облік №45 від 12.09.2005 р.

11. Білуха М.Т. Теория фінансово-господарського контролю і аудиту.-К.: Манускрипт, 2000.

12. Бухгалтерский финансовый учет. Учебник под ред. Ф.Ф. Бутинца. – Житомир: ЖИТИ, 2001 г. – 672 стр.

13. Бухгалтерский финансовый учет. Учебник под ред. Ф.Ф. Бутинца. – Житомир: ЖИТИ, 2003 г. – 672 стр.

14. Бухгалтерський облік / Уклад. О. Раденок. – Х.: Фактор, 2004. – 312 с.

15. Бухгалтерський облік на підприємтвах з різними формами власності: Навчальний посібник. / Під ред. Н.М. Ткаченко. – К.: ВТОВ «А.С.К.», 2000. -88 с.

16. Бухгалтерський облік у бюджетних організаціях: Навч. посіб. / В.І. Голіков, І.А.Зіміна, О.І.Сідень, М.В. Фатєєв; Укр. держ. морський техн. ун-т ім. адмірала Макарова. – Миколаїв: УДМТУ, 2003. – 364 с.

17. Бухгалтерський облік: основи теорії і практики: Навч. посібник / Донецький держ. ун-т екон. і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. – Донецьк, 2004. – 443 с.

18. Врублевський В. Витрати: обліковий аспект. – К.: Інтелект, 2001. – 84 с.

19. Голов С.Ф. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі: Практичний посібник / С.Ф. Голов, В.М. Костюченко. – К.: Лібра, 2001. – 840 с.

20. Голов С.Ф. Бухгалтерський облік та фінансова звітність за міжнародними стандартами: Практичний посіб. / С.Ф. Голов, В.М. Костюченко. – К.: Лібра, 2005. – 880 с.

21. Голов С.Ф. Управлінський облік: Підруч. – К.: Лібра, 2004. – 704 с.

22. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посібник / За ред. М.В. Кужельного. – 6-е вид. – К.: А.С.К., 2003. – 266 с. – (Економіка. Фінанси. Право)

23. Грабова Н.Н., Добровский В.Н. Бухгалтерский учет в производственных и торговых предприятиях, 2000 г. Учебное пособие – К.: АСК, – 2000 г. – 624 с.

24. Грабова Н.Н., Добровский В.Н. Бухгалтерский учет в производственных и торговых предприятиях, 2000 г. Учебное пособие – К.: АСК, – 2000 г. – 624 с.

25. Грабова Н.Н., Кривоносов Ю.Г. Учет основных хозяйственных операций в бухгалтерских проводках: Учеб. пособие: – К.: АСК, 2003 год. – 416 с.

26. Данилевский Ю.А., Шапигузов С.М., Ремизов Н.А., Старовойтова Е.В. Аудит. Учебное пособие. – М.: ИД ФБК ПРЕСС, 1999.

27. Джога Р.Т. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Підруч. / Р.Т. Джога, С.В. Свірко, Л.М.Сінельник. – К.: КНЕУ, 2004. – 483 с.

28. Добровський В.М. Управлінський облік: Навч. – метод. посіб. / В.М. Добровський, Л.В. Гнилицька, Р.С. Коршикова. – К.: КНЕУ, 2004. – 235 с.

29. Кундря-Висоцька О.П. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. – Л.: ЛБІ НБУ, 2004. – 303 с.

30. Основи законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність / Уклад. С. Король, Т. Чубірко. – Ужгород: ІВА, 2004. – 312 с.

31. Павлюк І.М. Основи бухгалтерського обліку на підприємствах і в організаціях України: Практично-навч. посібник. – Івано-Франків.: ІМЕ, 2001. – 316 с.

32. Пилипенко А.А. Організація обліку і контролю: Навч. посіб. / А.А. Пилипенко, В.І. Отенко; Харк. держ. екон. ун-т. – Х., 2003. – 288 с.

33. Скирпан О.П. Бухгалтерський облік: Навч. посібник / О.П. Скирпан, М.С. Палюх. – Т.: Економ. думка, 2003. – 496 с.

34. Скотнікова Л.П. Бухгалтерський облік і фінансова звітність на підприємстві: Навч. – метод. посіб. / Л.П. Скотнікова, Т.А. Миланич, О.О. Солодовнік. – Х.: ІНЖЕК, 2004. – 328 с.

35. Сопко В. Бухгалтерський облік: основи теорії та концептуальні засади побудови: Навч. – методичний посібник / В. Сопко, О. Сопко. – К.: Знання, 2003. – 211 с.

36. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. – 3-є вид., перераб. і доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 578 с.

37. Ткаченко Н.М. Бухгалтерский финансовый учет на предприятиях Украины: Учебник: – К.: АСК, 2000 г. – 784 с