Безпосередньо відносяться до складу валових витрат звітного періоду: витрати на придбання основних засобів або нематеріальних активів з метою їх наступної реалізації іншим підприємствам чи використання таких основних засобів у виробництві інших основних засобів, призначених для такої реалізації; кошти та витрати на утримання основних засобів, що перебувають на консервації.

Розмір амортизаційних відрахувань залежить від балансової вартості основних засобів і норм таких відрахувань, а також від методів їх нарахування.

Таким чином, основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Амортизація – це процес поступового перенесення вартості основних виробничих засобів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних відрахувань, установленими законодавчими актами. Отже, розглянуті теоретичні положення щодо обліку руху та амортизації основних засобів дозволяють перейти до їх практичного застосування.

1.2 Економіко-правовий аналіз нормативної бази та огляд спеціальної літератури

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та розкриття її у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» [3]. Даний стандарт обліку дає наступні визначення термінів. Група основних засобів – сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Зменшення корисності – втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи – це капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, введення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансовані платежі для фінансування будівництва. Подібні об'єкти – об'єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість. Сума очікуваного відшкодування необоротного активу – найбільша з двох оцінок: чиста вартість реалізації або теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від використання необоротного активу, включаючи його ліквідаційну вартість.

Інтеграційні процеси, які відбуваються у світі, призводять до необхідності розробки загальних принципів обліку та звітності, які знаходять своє відображення у Міжнародних стандартах фінансової звітності (МСФЗ). З огляду на те, що національні стандарти обліку розроблені з урахуванням вимог міжнародних стандартів, П(С) БО 7 «Основні засоби» має ряд спільних положень з МСФЗ 16 «Основні засоби» [12, с. 172].

Суттєві відмінності відсутні щодо висвітлення наступних питань: сфера застосування стандарту; визначення понять: амортизація; вартість, яка амортизується (у МСФЗ – сума, яка амортизується); група основних засобів (у МСФЗ – клас основних засобів); ліквідаційна вартість; основні засоби; порядок та умови їх визнання; строк корисного використання (експлуатації), формування первісної вартості об'єкта та перелік витрат, які не включаються до первісної вартості; формування первісної вартості при обміні об'єкта основних засобів на подібні та неподібні активи; проведення переоцінки об'єкта основних засобів і відображення її результатів в обліку.

Однак, можна виділити й положення, які містять розбіжності.

Таблиця 1.1. Порівняльна міжнародного та національного стандартів з обліку зносу основних засобів

Відмінні риси між П(С) БО та МСФЗ можна пояснити тим, що, по-перше, МСФЗ не враховують національних особливостей ведення обліку; по-друге, вони застосовуються у різних країнах світу та носять загальний рекомендаційний характер. Проблеми обліку зносу основних засобів досліджує багато вітчизняних вчених. Зокрема, найбільш систематизоване дослідження проблем обліку амортизації представлено в працях Бутинця Ф.Ф., Ткаченко Н.М., Сопко В.В. Порівняльна характеристика джерел представлена в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2. Критичний аналіз літературних джерел щодо організації обліку основних засобів та їх зносу

Основними джерелами інформації при аналізі основних фондів, є дані «Балансу підприємства» ф. 1, фінансової звітності ф. 2 «Звіт про фінансові результати», а також відповідні первинні документи щодо обліку зносу основних засобів, зокрема форми ОЗ-14 «Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств)», ОЗ-15 «Розрахунок амортизації основних засобів (для будівельних організацій)», ОЗ-16 «Розрахунок амортизації по автотранспорту».

1.3 Коротка організаційно-економічна характеристика ТОВ «Соул»

Як зазначалося, об’єктом дослідження є ТОВ «Соул». Основним видом діяльності аналізованого підприємства є утилізація побутових відходів. Підприємство розташоване за адресою: м. Київ, вул. Малинська, 17а. На даному етапі розглянемо техніко-економічні показники виробництва та реалізації продукції підприємства за 2007–2009 роки і проведемо порівняльний аналіз. Для найбільшої ефективності дані побудуємо у виді наступної таблиці:

Таблиця 1.3. Фінансово-економічні показники підприємства за 2007–2009 рік, тис. грн.

За результатами порівняльного аналізу показників видно, що чистий дохід (виручка) від реалізації (ф. 2 ряд. 035) в 2008 році збільшилася в порівнянні з 2007 роком на 10630,6 тис. грн., в 2009 році збільшилась в порівнянні з 2008 роком на 20597,3 тис. грн., чи на 34,39%. Валовий прибуток підприємства в 2009 році виріс у порівнянні з 2008-м на 2427,4 тис. грн., чи на 33,31%. Валовий прибуток підприємства в 2008 році виріс у порівнянні з 2007-м на 1359,2 тис. грн. Собівартість реалізації при цьому в 2009 році збільшилася на 18169,9 тис. чи на 34,53% у порівнянні з 2008-м. В 2008 році порівняно з 2007-м собівартість виросла на 9271,4 тис. грн. Зобразимо графічно залежність цих показників (рис. 1.1):

Рис. 1.1. Динаміка показників виручки, собівартості та валового прибутку ТОВ «Соул» за 2007–2009 рр.

Рис. 1.1 та проведений аналіз відображає, що темпи росту прибутку більші за темпи росту собівартості продукції. Збільшення собівартості реалізованої продукції майже не вплинуло на зниження рентабельності основної діяльності підприємства, тому що вона зменшилася з 13,85% до 13,72% до кінця 2009 року. Порівняно з 2007-м в 2008 році рентабельність зросла з 13,67% до 13,85%. Якщо розглядати більш детально, то можна зробити висновок, що витрати на одну гривню виторгу від реалізації склали в 2007 році 0,88, а в 2008 році 0,878 грн., що на 0,002 грн менше. В 2009 році даний показник виріс на 0,001 грн. Слід відмітити зростання витрат на оплату праці протягом останніх трьох років, але воно пов’язане з ростом чисельності. Крім усього спостерігається збільшення вартості основних засобів підприємства: в 2008 році порівняно з 2007-м на 9808,8 тис. грн. та на 24744,5 тис. грн. в 2009 році у порівнянні з 2008-м. Такий ріст вартості основних засобів призвів до зменшення фондовіддачі протягом останніх трьох років. Але навпаки зросла значно фондоозброєність праці. Чистий прибуток отримано лише в 2007 році.

Основні засоби – один із найважливіших факторів будь-якого виробництва. Їхній стан і ефективне використання прямо впливають на кінцеві результати господарської діяльності підприємства.

Результати розрахунку коефіцієнтів і показників наявності, структури, руху технічного стану, і ефективності використання основних засобів приведені в таблиці 1.4.