131433 (Робота з важкою дитиною), страница 3

У яких випадках це буває?

Що почувають, на вашу думку, діти у реальному житті, коли з ними спілкуються ось так, по “коронному”? У яких випадках допомагає? Заважає?

А хто, по вашому, “корони" у житті чепляє? Чи буває так, що людина сама добровільно одягає “корону”?

Вихователю слід підвести дітей до думки про недопустимість “навішування” негативних ярликів на інших та на себе. При цьому недоцільно називати конкретних дітей, у яких помітили схильність до “коронування” себе або інших, якщо діти самі цього не зробили. Якщо діти конкретно називають “коронаторів”, не слід проводити “колективне виховання одного”. У цьому випадку можна сказати, що ви вважаєте, що кожен зробив відповідні висновки для себе у ході гри.

Дуже рідко буває, що діти “дограють" “коронну" гру у наступні дні, або якусь з “корон” “приліпляють” до когось. У такому випадку вихователю слід нагадати дітям про те, що кожна гра має закінчення, а надто “загравшихся” можуть чекати певні неприємності від власних дій.

“Портрет ідеального друга"

Для проведення гри приготуйте кілька аркушів паперу формату А-3 (по кількості майбутніх груп), клей, ножиці, олівці, фломастери, старі журнали, які не шкода різати. Розділіть дітей на групи по 3-5.

Інструкція дітям. Діти, мабуть кожному з вас хотілося б мати доброго друга. Цікаво, а яким би він був? Як виглядав би? Пропоную вам використовуючи матеріали. що лежать у вас на столах, свою уяву та досвід, створити портрет ідеального друга. На аркуші ви також можете записати його риси характеру, або те що він повинен і не повинен робити. Потім кожна група представити нам свій витвір і ми поговоримо.

Час роботи у групах - 20-25 хвилин.

Коли групи готові, прикріплюємо всі “портрети" на дошку і проводимо обговорення:

Зараз кожна група представить нам свого ідеального друга. Наше завдання - знайти спільні риси у портретах.

На представлення групам відводитися до 3 хвилин. Після закінчення запропонуйте дітям назвати спільні риси, а самі підкреслюйте їх на портретах або виписуйте на окремому аркуші. Далі - знову обговорення:

Як ви вважаєте, які з записаних якостей зустрічаються у реальних друзів?

Чи зустрічали ви дитину, яка мала б усі означені риси? Чи це можливо?

Чи є у вас друзі, які не мають жодної з цих рис? (Якщо діти дають стверджувальну відповідь, запитайте, що приваблює їх у цьому випадку)

Чи обов”язково мати всі ці риси, щоб з тобою дружили?

Чи варто шукати собі тільки близького до ідеалу друга? Чому?

Коментар для вихователя. Ведучи обговорення, важливо підвести дітей до думки про хибність завищених сподівань щодо образу друга та товариша, які часто призводять до дитячої самотності та нетерпимості. Підводячи підсумки, можна сказати дітям, що дружби вартий кожен і що саме дружба допомагає людям змінитися на краще.

“Дружні вимоги"

(навчання чемності у взаєминах)

Підготуйте аркуші з наступним текстом для всіх учасників гри.

Лист учасника.

Щоб ти сказав у наступних ситуаціях: *

Ти бачиш кількох дітей, що грають разом і хочеш теж грати з ними…

Кілька твоїх друзів ідуть разом у похід, а тебе з собою не запросили. Ти хочеш піти з ними…

Твоя подруга (друг) взяв у тебе книгу почитати і не повертає. Ти хочеш повернути книгу назад…

Ти хочеш, щоб батьки купили тобі досить дорогу іграшку…

Ти не зрозумів, як потрібно розв”язувати приклад, і хочеш, щоб вчитель пояснив ще раз…

Тиждень тому ти спитав у батьків, чи можна тобі поїхати з друзями у дводенний похід з ночівлею, і досі не отримав відповіді…

Твій друг взяв у тебе гроші у борг і не повернув. Ці гроші потрібні зараз тобі самому…

Хтось із дітей сміється над твоєю новою зачіскою…

Ти стоїш у магазині у черзі, а якась жінка намагається пройти без черги…

У школі проводять конкурс для сімейних команд. Ти хочеш, щоб твоя сім”я теж взяла участь…

* За потребою та спостереженнями вихователя ситуації можна змінювати.

Інструкція дітям. Часом ми всі чогось хочемо від інших людей. Наприклад, хочемо, щоб вони прийняли нас до своєї гри. Я, наприклад, хочу, щоб ви мене слухали, або щоб дістали зошити. Коли ми чогось хочемо від іншої людини, ми можемо виразити своє бажання вдало чи не дуже. Якщо ми хвилюємося або боїмося, то формулюємо наші бажання не досить ясно. Якщо ми занадто рішучі і наполегливі, то можемо зачепити почуття іншого, образити. Краще, якщо ми висказуємо свої вимоги ясно і по дружньому. Зробити це можна, наприклад, наступним чином…

Ми дивимося людині прямо у очі, говоримо спокійно і впевнено і зразу починаємо з того, чого ми хочемо, кажучи, приміром: ”Я хочу. ” “Мені потрібно…" Звісно, ми не завжди чуємо у відповідь “так", і не завжди одержуємо те, чого хочемо. Але якщо ми зовсім не намагаємося отримати бажане, то дуже часто відчуваємо розчарування і почуття власної слабкості. Мені хочеться, щоб ви сьогодні повчилися висовувати свої вимоги ясно та по дружньому.

Уявіть, що ви прийшли за покупками до магазину, і продавщиця не повністю дає вам здачу. Що ви їй скажете? (Обговоріть з дітьми різні ефективні та неефективні варіанти реплік у даному випадку)

Тепер візьміть листи, які я для вас приготувала. Об”єднайтеся по троє і сядьте разом із своїми партнерами. Продивіться один за одним всі приклади. Кожен з вас повинен буде сказати, як він формулює свої вимоги у описаній ситуації. А двоє інших будуть уважно його слухати і потім скажуть, що вони про це думають… (20 хв.)

Обговорення:

Чому корисному ти для себе навчився?

Як ти висказував свої вимоги: несміливо чи занадто наполегливі?

Що вдається у тебе краще: вимагати у дорослих чи у дітей?

Чому так важливо висказувати вимоги дружнім тоном?

Як ти реагуєш, коли чуєш слово “ні”?

Хто з дітей класу, по - твоєму, вміє добре вимагати?

“ Посилай добрі почуття"

(самонастрій, аутотренінг)

Вступне слово вихователя.

Ми всі відчуваємо почуття інших людей, знаємо. коли у людини добрий або поганий настрій. Зрозуміло. що ми також відчуваємо і те, чи налаштована людина до нас по дружньому або вороже. Чим дружелюбніше діти у класі, тим приємніше для вас і для мене спілкування. Я пропоную вам потренуватися у вмінні відчувати настрій оточуючих та частіше проявляти свої позитивні емоції.

Обговорення - мотивація:

Чи доводилося вам коли-небудь заходити до приміщення, де відчувається “напружена атмосфера", тобто знаходяться роздратовані, невдоволені та розчаровані люди? За якими ознаками можна визначити, що у тій чи іншій групі людей “пахне грозою”?

Чи легко самому зберегти добрий настрій у такій ситуації?

А за якими ознаками ми помічаємо, що у групі добрий настрій?

Чи передається нам самим цей настрій?

А чи можна передати власний добрий настрій?

Інструкція дітям:

Сядьте зручно та закрийте очі… Зробіть три глибоких вдихи та видихи. Тепер уявіть собі, що над головою кожного з вас висить чудова золота зірка. Це - ваша власна зірка, вона належить вам і піклується про те, щоб ви були щасливі. Уявіть, що ви з ніг до голови осяяні світлом цієї зірки, світлом любові та радості… Уявіть ще. що це світло наскрізь пронизує все ваше тіло… Тепер прикладіть свою руку до серця… до горла… до лоба… Відчуйте, як золоте світло особливо ясно сяє у цих місцях. Уявіть, що і ви, як і ваша зірка, також випромінюєте навкруги промені ясного теплого світла, і що це світло іде до кожного у нашому класі... Подумайте про всіх, хто є у цій кімнаті. і надішліть всім трохи свого світла…Тепер пошліть трохи світла людям, яких немає тут: вашим домашнім, друзям, близьким, знайомим… Тепер прислухайтеся до самих себе. Відчуйте, як світло добра та дружби торкається вас самих… (10 сек.)

Збережіть у пам”яті ці відчуття і звертайтесь до них у тих випадках, коли ви втомилися, або у засмучені, або вам потрібні свіжі сили.

А зараз попрощайтесь із своєю зіркою і подумки повертайтеся назад. Коли я дорахую до трьох, ви відкриєте очі і посміхнетесь один одному… Раз… Два…Три…

“Король"

(Корекція агресивності, нерішучості, відторгнення. Залучення малообираємих дітей до групи)

Ця гра надає дітям можливість на деякий час опинитися у центрі уваги, при цьому нікого не зачепаючи. Найбільш корисна ця гра для сором”язливих і агресивних дітей. Вони отримують право висказувати свої бажання без страху “втратити обличчя". У ролі короля вони навіть можуть проявити певну щедрість і відкрити нові якості у самих себе. Оскільки у грі чітко означені обмеження, всі учасники почувають себе у повній безпеці. Аналіз, що проводиться після проведення, дозволяє попередити можливе появлення “жертв” у класі.

Інструкція дітям. Хтось із вас коли-небудь мріяв стати королем? Які переваги має король? А які неприємності на нього чекають? Ви знаєте, чим добрий король відрізняється від злого?

Я хочу запропонувати вам гру, у якій ви можете побути королем. Не назавжди, звісно, а всього хвилин на 10. Всі інші діти стають слугами і повинні робити все, що наказує робити король. Природно, що король не має права віддавати такі накази, які можуть образити інших дітей, але він може дозволити собі багато чого. Він може наказати, приміром, щоб його носили на руках, щоб йому кланялися, подавали йому пити, розважали і т. ін. Хто хоче стати першим королем?

Нехай із часом кожна дитина матиме можливість побути королем. Зразу скажіть дітям, що черга дійде до кожного. За один раз у ролі може побути двоє-троє. Коли час правління короля скінчиться, зберіть всю групу у коло і обговоріть отриманий у грі досвід. Це допоможе наступним королям співвідносити свої бажання з можливостями дітей і “ввійти в історію" добрим королем. Давати “правління” дитині з особливостями поведінки бажано на третій черзі.

Аналіз та обговорення вправи:

Як ти почував себе, коли був королем?

Що тобі більш за все сподобалося у цій ролі?

Чи легко було віддавати накази?

Що почували слуги?

Чи легко було виконувати бажання короля?

Коли королем був (ім”я дитини), він був добрим чи злим королем?

Як далеко добрий король може заходити у своїх бажаннях?

“Як навчитися не носитися з проблемою і використовувати допомогу”

(гра на розуміння взаємодопомоги)

Для проведення гри приготуйте одноразові пластикові стаканчики на кожну дитину, ножиці, клей, скотч, різні намистинки, мотузочки, кольоровий папір, пластилін - все, що можна використати для поробок у кількості по майбутніх групах з 3-5 учнів. Перед проведенням гри всі стаканчики потрібно “попсувати”: порізати, зім”яти. Гра проводиться у кілька етапів.

І “Не носись з проблемою, як із писаною торбою"

Інструкція дітям. Зараз я вам роздам чудові подарунки. (Роздаємо) Що не подобаються?

А чи не буває, що життя також нам дарує такі ж “подарунки", невдачі?

Як ми реагуємо на такі явища?

Кожен з нас інколи зазнає невдачі. Хочу запропонувати вам декілька вправ по боротьбі з ними.

Вправа І. Завдання дітям. Візьміть в руки ваш стаканчик. Вам необхідно не випускаючи стаканчика з обох рук, якось його полагодити або зробити з нього щось корисне. (1 хв.)

Дайте дітям попрацювати індивідуально, слідкуючи за дотриманням правил. Дехто може виправити стаканчик, але у більшості це не вийде. Проведіть обговорення:

У кого вийшло?

Чи зручно було працювати?

Якби стаканчик був реальною проблемою, чи вдалося б її вирішити у такий спосіб (не випускаючи з рук)?

Дійсно, інколи ми, як то кажуть, хапаємося за свої проблеми, застряємо на них і не хочемо відпустити їх, втратити контроль за ситуацією. Але цей спосіб, як ви вже впевнились. недійовий.

Пропоную вам ще одну вправу.

Вправа ІІ. Завдання дітям. Тепер стаканчика можна випускати. Можна робити з ним що завгодно і використовувати будь-які матеріали, які ви знайдете у класі. А оскільки кожен намагається вирішити свої проблеми найшвидше, спробуйте виконати завдання за 3 хвилини. Завдання залишається таким же. Вам потрібно зробити з вашого стаканчика щось корисне, а потім розказати про свою поробку.

Дехто з дітей встигне захопити матеріали та інструменти, іншим іх не вистачить і вони чекатимуть (у крайньому випадку, може виникнути суперечка, тоді гру слід припинити негайно і перейти до обговорення). Витримайте час і перейдіть до обговорення.

Кому вдалося щось змайструвати? (Зазвичай, за такий короткий термін мало кому вдається зробити щось цікаве. Майже завжди звучать скарги на те, що комусь не вистачило часу, матеріалів та інструментів. Вам потрібно використати дитячі “скарги" і “плоди роботи” для того, щоб підвести до висновку про недостатність зусиль тільки одного при вирішенні проблеми і про необхідність об”єднання зусиль та взаємодопомоги, про хибність сподівань на швидкий результат)

Кому не вдалося? Чому?

Коли ми розраховуємо на дуже швидке вирішення наших проблем і тільки на самих себе, ми можемо опинитися у подібній ситуації: тобто нам може не вистачити часу та ресурсів. У чому ж вихід? (Зазвичай діти швидко знаходять рішення. Якщо це не вдається, можна підказати запитанням: Як зробити, щоб у нашому класі вирішити проблему із стаканчиком вдалося всім?)