№ пит.

Питання

Відповідь

1.

Фактори необхідні для росту рослин:

Необхідність в меліорації виникає коли:

Слово “меліорація”

означає...

Меліорація – це ...

Сільськогосподарська меліорація – це ...

Види сільськогосподарських меліорацій та їх характеристика:

тепло,

світло,

повітря,

волога,

поживні речовини.

Всі фактори взаємопов’язані і незамінні..

Відсутність, нестача або надлишок одного з них пригнічує ріст рослин

в природних умовах рослини не забезпечені всіма необхідними для росту умовами.

“поліпшення” (в перекладі з латинської)

науково обгрунтована система організаційно-господарських і технічних заходів, спрямованих на забезпечення та збереження природно-ресурсного потенціалу місцевості істотне поліпшення природних умов.

система заходів, спрямованих на покращення несприятливих для землеробства природних умов, з метою ефективного використання землі.

1) агротехнічна – прийоми обробітку грунту, спрямовані на зміну фізичних властивостей грунту та покращення мікрорельєфу (щілювання, глибока оранка, плоскорізний обробіток, снігозатримання, залуження крутих схилів та інше.).

2) фітомеліорація – вирощування деяких рослин з метою покращення водного, повітряного і сольового режиму грунту та накопичення в ньому поживних речовин;

3) Хімічна – внесення добрив, гіпсу, вапна та інших речовин для змінювання фізичних і хімічних властивостей грунту. Всі зазначені види меліорації прості, доступні, порівняно дешеві, дають ефект в рік застосування, але в деяких умовах малоефективні.

4) лісотехнічна – створення полезахисних лісосмуг, прияружних та інших насаджень для боротьби з водною та вітровою ерозією грунту.

Вплив на навколишнє середовище багатогранний, але “починає працювати” через 10-11 років, малоефективна при великій крутизні схилів.

5) гідротехнічна – регулювання водного режиму грунтів шляхом зрошення або осушення, будівництво споруд для боротьби з водною ерозією грунтів.

Складні, дорогі але ефективні.

6) культуртехнічні – заходи по поліпшенню властивостей грунту та його поверхні для приведення в стан, придатний для сільськогосподарського використання.

Необхідні при осушенні боліт і покращенні природних кормових угідь.

Культуртехнічні заходи: видалення каміння, пеньків, купин та інш.

2.

Значення меліорації:

Ефективність меліорації:

Особливості гідромеліорації

Зменшує залежність с.-г. виробництва від погодних та інших природних умов;

Дозволяє отримувати гарантовані високі урожаї с.-г. культур;

Осушення лісів збільшує приріст деревини, покращує санітарно-гігієнічні умови місцевості.

- відчутна тільки при комплексному використанні меліоративних заходів;

- продуктивність земель при зрошенні підвищується у 2 ... 3 рази, а при осушенні – у 2 рази;

- створюються умови доля стабільного землеробства;

- при зрошенні зменшується негативний вплив посух.

- висока будівельна вартість;

- окупність через декілька років;

- необхідність високої культури землеробства на меліорованих землях.

3.

Фізико-географічні зони України та їх характеристика

1. Полісся. (західні і північні області)

Зона пере зволоження. Річна сума опадів перевищує сумарне випаровування. Грунти дерново-підзолисті, реакція ґрунтового розчину – кисла.

Значна частина земельних угідь постійно чи періодично перезволожена або затоплена.

Потрібноно осушення, вапнування кислих грунтів, внесення підвищених доз органічних добрив.

2) Лісостеп (центральні області). Природні умови різноманітні: на заході кількість опадів – 600 мм на сході майже половина років посушлива. Грунти – сірі опідзолені та чорноземи звичайні. Сірі грунти мають підвищену кислотність.

Меліоративні заходи: на заході – осушення вапнування кислих грунтів, органічні добрива в центральній і середній частині – зрошення

3)Степ (майже половина території країни).

Клімат теплий, кількість опадів – 300 – 475 мм. Посушливі періоди тривають до 30 – 60 днів. Грунти – чорноземи звичайні та південні, південно-каштанові грунти. Частина грунтів засолена.

Меліоративні заходи: зрошення, розсолення грунтів.

Майже на всій території України спостерігається водна і вітрова ерозії грунтів, тобто потрібні протиерозійні заходи.

4) Карпати

5) Кримські гори.

4.

Меліоративні системи України.

Сучасний стан меліорованих земель:

Перспективи розвитку меліорації згідно із Законом України “Про меліорацію земель”.

В кінці ХХ століття площа зрошуваних земель 2,6 млн. га. Зрошувальні системи: Каховська, Краснознам’янська, Північно-Рогатинська, Північно-Кримська, Первомайська, в Одеській обл. – Дністровська, Татарбунарська.

Площі осушуваних земель 3,2 млн. га.

Осушувально-зволожуючі системи: Верхньо-Прип’ятська, Берегівська, Латорицька, Кортеліська та інші.

- припинено будівництво та реконструкція існуючих систем;

- скорочуються площі поливних земель, порушується їх режим зрошення;

• низький рівень агротехніки.

• припинено роботи з хімічної меліорації;

• більшість осушених земель потребує докорінної реконструкції.

• майже половина земель, осушуваних закритим дренажем використовується як малопродуктивні кормові угіддя.

Розробка та реалізація державної програми

• хімічної меліорації грунтів;

• виробництва дощувальних машин;

• реконструкція існуючих зрошувальних і осушувальних систем;

• оптимальне використання меліорованих земель;

• захист земель від затоплення і підтоплення;

• гармонійне поєднання меліорації і екологічної безпеки навколишнього середовища.

5.

Характеристика земельних та водних ресурсів України

Природо перетворюючі функції великих меліоративних систем:

• розораність території 56% (найвища у світі);

• розораність с.-г. угідь – 81%

• залісненість – 14% (дуже низька)

• еродовано ріллі – 30%

• водні ресурси обмежені і нерівномірно розподілені на території країни.

Змінюються ґрунтоутворюючі процеси, мікроклімат, водний режим грунту, флора і фауна на меліорованих і прилеглих територіях.

Великі меліоративні системи визивають деформацію, а інколи – і руйнування довкілля.

Наприклад, осушення великих боліт – це руйнування багатої екосистеми.

При переосушенні лісових земель – гинуть дерева.

При нераціональному зрошенні – змінюється водний режим підгрунтових вод, змінюється їх рівень залягання і хімічний склад.

Будівництво водосховищ змінює водний режим річки, спричиняє затоплення і підтоплення земель.

Природоохоронні заходи при проектуванні, будівництві і експлуатації меліоративних систем

- розрахунок змін водного режиму меліорованих і прилеглих земель;

- створення заповідних територій і охоронних зон;

- раціональне використання води

- збереження родючого грунту при будівництві;

- попередження надходження в ріки дренажних вод з надлишковим вмістом хімічних речовин;

- недопущення переосушення боліт.

№ лист

Питання

Відповідь

1.

Кругообіг води – це

Види кругообігу води:

процес циркуляції води на земній кулі під впливом сонячної енергії та сили тяжіння.

• великий

• місцевий (материковий)

• малий (над океаном)

Процес кругообігу води в природі характеризується рівнянням водного балансу

Е_о + Е_с = О_о + О_с,

де Е_о, Е_с – випаровування з поверхні океану і суші

О_о, О_с – опади на поверхні океану і суші.

2

.

Водний баланс кореневмісного шару грунту – це ...

Схема водного балансу грунту

Рівняння водного балансу кореневмісного шару грунту:

• співвідношення надходження і витрати води в грунті.

∆ W = (О + П_п + П_г + К) – ( Е + S + В_г)

де ∆W – зміна запасів вологи в грунті

О – опади;

П_п – надходження поверхневих

вод зі схилів;

П_г – надходження підгрунтових

вод;

К – конденсація водяної пари в грунті;

Е – сумарне випаровування

S – поверхневий стік

В_г – відтік ґрунтових вод

3.

Стік води – це ...

Показники, які характеризують поверхневий стік:

Водозбір – це ...

Забезпеченість стоку – це ...

Розрахункова забезпечен-

ність поверхневого стоку при проектуванні ставків.

Розрахунковий стік року при проектуванні зрошувальних систем.

рух води по поверхні землі а також а також у товщі грунтів і гірських порід у процесі її кругообігу.

1. коефіцієнт стоку – відношення величини стоку до кількості опадів;

2. модуль стоку – кількість води, яка стікає з одиниці площі водозбору за одиницю часу.

3. об’єм стоку – об’єм води, що стікає з водозбору за певний період часу.

4. шар стоку – товщина шару, який утворюється, якщо об’єм води, що стікає за певний період рівномірно розподілити по водозбору.

територія, з якої поверхневі води стікають у водоток або водойму.

• кількість років із 100 , коли стік буде саме таким, або більшим.

Середній багаторічний стік має забезпеченість 50%

• 10%, тобто 90 років із ста. Гребля буде затримувати весь поверхневий стік.

- 75 ... 80%

4.

Природні води:

Господарське значення поверхневих вод:

Види підземних вод, їх характеристика та практичне використання:

• поверхневі (моря, океани, ріки, озера, болота),

• підгрунтові (підземні)

• водопостачання

- зрошення

• судноплавство

• риборозведення та інше.

1) Грунтові води, що знаходяться у підвішеному стані в порах верхнього шару грунту. Використовуються рослинами.

Режим залежить від опадів і кон-

дененсації водяної пари;

1. Верховодка – залягає неглибоко на невеликих прошарках водоупорів, режимзалежитиь від опадів, практичного значення для зрошення не має, бо запаси невеликі;

2. Підгрунтові – утворюються на першому водоупорі; живляться атмосферними опадами; режим більш сталий, запаси більші ніж у верховодки, глибина залягання 5 ...20 м і більше. Можуть використовуватися для місцевого водопостачання;

3. Міжпластові безнапірні – знаходяться між двома водоупорами на глибині 20 ...50м і більше. Режим більш сталий. Вода чиста, часто солона. Водопостачання, зрошення.

4. Міжпластові напірні (артезіанські) – залягають між двома водоупорами, які мають форму чаші. Вода чиста, холодна, часто мінералізована. Режим сталий, запаси великі, глибина 200 м і більше. Водопостачання і зрошення.

5. Джерельні води – це підгрунтові води, які виклинюються на поверхню. Практичного значення не мають.

5.

Основні фізичні властивості грунту:

Основні водні властивості грунту:

1) Об’ємна маса – маса 1 см³ сухого грунту у природному стані. Залежить від механічного складу грунту, його структури;

2) пористість – сумарний об’єм пор, виражений в % від об’єму грунту.

1) вологоємність – здатність грунту вбирати і утримувати воду;

2) Повна вологоємність – найбільша кількість води, яку може вмістити грунт при заповненні всіх пор водою;

3) найменша вологоємність (НВ) – кількість води, яку грунт утримує в підвішеному стані.

Вологоємність виражається у % від пористості або від маси сухого грунту.

При зрошенні необхідно підтримувати вологість грунту на рівні найменшої вологоємності(НВ) і мінімально допустимої вологості (0,7 НВ)

4)Водопіднімальна здатність – властивість грунту спричиняти капілярне піднімання води. Висота капілярного піднімання коливається від 0,7 м (пісок) до 3 ... 5 м (суглинок)

5) Водопроникність – здатність грунту пропускати через себе воду. Залежить від механічного складу.

6.

Водний режим грунту – це

Значення водного режиму грунту у розвитку рослин

Типи водного режиму в умовах природного зволоження грунту:

зміна в часі запасів води в грунті

• вплив на повітряний, тепловий, поживний і сольовий режими грунту.

• мерзлотний (на території України не зустрічається)

• промивний (характерний для гірських районів Карпат і більшої частини Полісся), грунт щорічно промочується на всю глибину;

• періодично промивний – частина Полісся, західна і північна частина Лісостепу, де середня багаторічна норма опадів близька до випаровування вологи грунтом;

• непромивний ( Лісостеп , північ Степу, де випаровування води грунтом щорічно більше ніж випадає опадів);

• десуктивно-випітний – центр і південь Степу, де річна сума опадів значно менша випаровувальній здатності грунту, у зволоженні грунту можуть приймати участь підземні води, які залягають відносно неглибоко;

• випітний – характерний для степової зони там, де верхня капілярна кайма досягає поверхні грунту; відбувається засолення грунту.