№ пит.

Питання

Відповіді

1.

Агро

Агролісомеліорація – це

Агролісомеліорація як наука вивчає:

Види захисних лісових насаджень залежно від їх меліоративної ролі і господарського призначення:

Система захисних лісових насаджень – це

Завдання системи захисних лісових насаджень:

Агролісомеліоративне значення системи захисних насаджень

• ( грецьке) поле.

система лісівницьких заходів, спрямованих на покращення кліматичних і ґрунтових умов.

полезахисне лісорозведення;

протиерозійне лісорозведення;

закріплення пісків.

• полезахисні;

• водорегулюючі;

• прибалкові і прияружні;

• насадження біля ставків і зрошуваних каналів;

• придорожні;

• зоолісонасадження;

• насадження на пісках.

Захисні насадження на місцевості слід розміщувати у вигляді певної системи.

комплекс лісових насаджень, які взаємодіють між собою, створюючи меліоративний ефект на території.

захист ріллі від посух, суховіїв, водної і вітрової ерозії.

- ефективність лісосмуг відчутна при оптимальному розміщенні, достатній висоті і конструкції;

• зменшується швидкість вітру;

• рівномірно розподіляється сніг на полях;

• зменшується глибина промерзання грунту;

• зменшується поверхневий стік і змив грунту;

• підвищується вологість повітря;

• підвищується урожайність с- г. культур.

Залісненність ріллі повинна бути не менше 4%.

2.

Полезахисні лісові смуги та їх

• призначення:

Конструкції лісосмуг:

Система полезахисних л/смуг включає:

Висота лісосмуг у 25-ти річному віці...

Найбільш поширені деревно-чагарникові породи в полезахисних лісонасадженнях степової зони України:

захист с.- г. культур від посушливих вітрів, пилових бур.

Зменшують швидкість вітру з навітряної сторони на відстані п’ять висот, з підвітряної сторони – 20 ... 25 висот лісосмуги.

Ефективність залежить від конструкції та висоти лісосмуги

1. продувна.

Великі скрізні просвіти

внизу, немає низьких чагарників.

Добре розподіляють сніг. Продувна конструкція рекомендована для полезахисних смуг в лісостеповій зоні.

1. ажурна.

По всій висоті просвіти до 30%. Найкраще зменшує швидкість вітру. Рекомендовані для полезахисних смуг в степовій зоні.

1. щільна (не продувна)

Суцільна зелена стіна з 3-х ярусів дерев і чагарників.

Перед лісосмугою зимою утворюються снігові замети. Рекомендована для прияружних і прибалкових насаджень.

• основні лісосмуги через 400 – 600 м перпендикулярно до пануючих літніх вітрів;

• поперечні через 1000 м,

• ширина 10 – 15 м з 3 – 5 рядів.

на звичайних чорноземах – 16 м:

на південних чорноземах – 12 м;

на каштанових грунтах – 8 м.

• головні деревні породи: акація біла, дуб черешчатий, ялина звичайна, горіх грецький, сосна звичайна, ясен звичайний, тополя біла;

• супутні деревні породи: абрикос, в’яз звичайний, шовковиця біла, груша звичайна;

- чагарники:бузина червона акація жовта; верба; смородина золотиста;

шипшина звичайна; терен, скумпія;

бересклет

3.

Водорегулюючі лісосмуги та їх

• призначення

умови застосування;

Особливість конструкції:

Прияружні і прибалкові лісосмуги та їх

• характеристика

- умови застосування:

- призначення:

Лісові насадження по укосах і дну ярів і балок

• їх призначення

Послідовність залісненні берегів ярів:

Насадження по дну яру:

• поглинання поверхневого стоку;

• попередження змиву грунту;

- рілля на схилах крутістю > 2⁰ ;

- незалежно від напряму шкідливих вітрів основні лісосмуги проектують по горизонталях або впоперек схилу;

- поперечні лісосмуги перпендикулярні до основних тобто по схилу, для попередження концентрації поверхневого стоку в них роблять розпилювачі стоку.

- відстань між основними лісосмугами 400–200 м. залежно від крутості схилу.

Ширина 15 м. 3 – 5 рядів.

нижче лісосмуги наорюється вал висотою 0,5 – 1 м для підвищення протиерозійної дії. В міжряддях виконують щілювання.

• не продувної конструкції;

• ширина 21 м;

• на віддалі ≥ 5 м від брівки яру;

• в нижньому ряду акація, вишня

• у верхнім ряду – колючі чагарники

кормові угіддя на силових землях з розвинутою яружно-балковою мережею.

Припинення росту розгалуження ярів шляхом затримання поверхневого стоку, закріплення берегів ярів.

Яри, захищені лісосмугами ростуть в ширину і довжину в 10 раз повільніше.

• зупинити розмивання укосів та розмив дна;

• затримати тверді наноси;

• використати ці землі в господарстві.

- На стадії затухання з нижньої частини яру і берегів (найменший уклон)та в мікро пониженнях берегів садять дерева куртинами;

- На великих ярах береги виположують або роблять терасування, потім засаджують.

Застосовують, коли зарегульований поверхневий стік на водозборі і стік по дну яру невеликий;

Висаджують по дну окремі палісади шириною 10 – 20 м через 10 – 20 м.

4.

Заліснення берегів і схилів ставків і водосховищ

• призначення

В залежності від характеру захисної ролі насадження по берегах водосховищ та ставків поділяються на групи:

• захист берегів від руйнування хвилями;

• попередження ерозії на схилах;

• захист водойм від замулення;

• зменшення випаровування води;

• покращення санітарного стану водойм.

Схема захисних лісових насаджень навколо водойм.

• берегозакріплюючі (від рівня води в меженний період до рівня самих високих вод, верба каспійська, кошикова, верба ламка, тополя)

• вітроломні (для зменшення сили вітру, випаровування води, гасіння хвильобою, затримання твердого стоку; конструкція щільна шириною 10 – 20 м)

• мулофільтри (для захисту водойми від замулення в хвостовій частині водосховища по водопідвідній улоговині на відрізку 100 – 150 м, посадки чагарників шириною до 50 м перпендикулярно до осі улоговини.)

• посадки по мокрому укосу греблі для попередження розмиву греблі.

5.

Способи закріплення рухомих пісків:

Механічний захист:

• застосування

• матеріали для механічного захисту:

• види захисту:

• переваги (+) і недоліки (-) механічного захисту:

Хімічний спосіб закріплення пісків:

• застосування

• зв’язуючі матеріали:

Закріплення пісків травами:

• мета

• прийоми закріплення пісків травами:

Заліснення пісків в залежності від кліматичних умов виконується шляхом створення:

Асортимент дерев і чагарникових порід для закріплення пісків:

1. механічний захист;

2. хімічні засоби;

3. закріплення травами;

4. заліснення.

для негайного зупинення пісків, що наступають на посіви, населені пункти, споруди.

з наступним залісненням або сівбою трав для остаточного закріплення.

солома, лоза, стебла різних трав

• стоячі рядкові (стебла ставлять у борозни.)

• лежачі (устиляють смугами шириною 1 – 1,5 м.)

+ забезпечує швидке зупинення пісків;

• дорогий;

• трудомісткий;

• не дуже довговічний захід.

• на період проростання і укорінення висіяних трав.

• латекси,

• бітумна емульсія,

• рідке скло

наступне перетворення у пасовища і сіножаті.

• сівба восени піщаного вівса у між барханні зниження;

• садіння піщаного полину з підсівом трав.

• полезахисних лісосмуг (в степу)

• суцільного заліснення (в лісостепу)

• куліс ( в напівпустелях)

сосна звичайна, акація біла, тополя чорна, дуб літній, в’яз звичайний, лох вузьколистий, шовковиця, бересклет бородавчатий.

№ пит.

Питання

Відповіді

1.

Географічна оболонка Землі – це ...

Ландшафтна сфера – це ...

Межі географічної оболонки

Склад ландшафтної сфери:

Ландшафтознавство – це ...

Завдання ландшафтознавства:

Комплексне природне утворення, що складається з літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери, які взаємодіють між собою і створюють зовнішній вигляд планети.

Шар безпосереднього дотику між частинами географічної оболонки, де відбувається перетворення сонячної енергії і де зосереджене життя.

~ верхня 25 – 30 км (відчутний тепловий вплив Землі)

~ нижня – по нижній границі земної кори.

• сучасна кора вивітрювання;

• грунт;

• приземний шар повітря;

• живі організми;

• водойми.

Ландшафтна сфера має глобальний характер, складається з окремих ландшафтів (як мозаїка).

Успіх економічного розвитку суспільства залежить від знання людьми закономірностей природних процесів у ландшафтах.

галузь фізичної географії, що вивчає природні територіальні комплекси, в межах яких поєднуються клімат, води, грунти, рослинний і тваринний світ.

класифікація ландшафтів, їх картографування, вивчення їх динаміки, виявлення їх ресурсів з метою раціонального використання.

2.

Ландшафт – це ...

В розвитку ландшафтної сфери виділяють 3 періоди:

Ландшафтна сфера розвивається під впливом процесів, які відбуваються:

До ландшафтоутворюючих чинників відносяться:

Рельєф формується під впливом процесів:

однорідна ділянка території за рельєфом, ґрунтовими і кліматичними умовами, яка складається з взаємодіючих природних компонентів.

1. стародавній (до появи життя)

2. середній (до появи людини)

3. сучасний або антропогенний (після появи людини)

1. безпосередньо в ландшафтах (кругообіги води, речовин, енергії, обмін теплом);

2. в середині Землі (радіоактивний розпад);

3. у світовому просторі (сонячна енергія)

• геологічна будова;

• рельєф;

• клімат;

• вода;

• грунт;

• живі організми.

1. ендогенних (створюючих). Відбуваються в Землі: розпад радіоактивних речовин, землетруси, тектонічні процеси. Створюються крупні форми рельєфу материків і дна океану.

2. екзогенних (руйнуючі, згладжуючи). Відбуваються на поверхні Землі або на невеликій глибині під впливом сил тяжіння, сонячної енергії, живих організмів. Це вивітрювання гірських порід, ерозія грунтів, діяльність підземних вод. Ці процеси утворюють невеликі форми рельєфу.

До ландшафтоутворюючих чинників відносять господарську діяльність людини – антропогенний чинник.

3.

Фізико – географічне районування – це

Таксономічні (класифікаційні) одиниці фізико – географічного районування:

поділ земної поверхні на фізико – географічні системи різного таксономічного (класифікаційного) рангу.

- Фізико-географічна країна – велика частина суходолу, утворення якої пов’язане з великими тектонічними структурами.

Рівнинна частина України розміщена в Східно – Європейській рівнинній країні.

Українські Карпати і Кримські гори – це гірські фізико – географічні країни.

· фізико-географічна зона – частина природної країни, яка характеризується певним грунтово-рослинним покривом, що сформувався під впливом теплового і водного режимів.

В межах рівнинної частини України виділяють зони.

• мішаних лісів;

• лісостепова;

• степова.

· Фізико-географічна провінція – частина зони, яка характеризується ступенем континентальності клімату, що впливає на геохімічні і біологічні процеси.

Наприклад, в зоні мішаних лісів на території України виділена одна провінція – Полісся.

- Фізико-географічна область – частина провінції, яка характеризується положенням над рівнем моря, складом гірських порід, розчленуванням поверхні.

Так в провінції Українського Полісся виділено шість фізико-географічних областей.

4.

Структура ландшафтів

по вертикалі:

Горизонтальна структура

Основні морфологічні частини ландшафту (геосистеми)

фація – це ...

урочище – це ...

місцевість – це ...

1. літосфера ;

2. гідросфера;

3. атмосфера.

виражається у взаєморозміщенні і поєднанні локальних геосистем.

1. місцевість;

2. урочища;

3. фації.

елементарна геосистема в межах одного елемента рельєфу з однаковими грунтами, мікрокліматом і живими організмами (схил, ставок)

окрема мезоформа рельєфу з однорідною будовою та направленістю фізико-географічних процесів(балка, ліс).

геосистема, яка складається з урочищ (місцевість широкої річкової заплави; вододільні плато, зайняті с.- г. угіддями).

5.

Класифікаційні ознаки ландшафтів:

Класифікаційні одиниці ландшафтів:

Класи ландшафтів України за висотним положенням:

Типи рівнинних ландшафтів України за широтою зональності:

Підтипи степових ландшафтів:

• походження;

• історія розвитку;

• просторове розміщення (на рівнинах чи в горах).

1. класи – об’єднуються ландшафти з однаковими географічними ознаками;

2. типи – формуються за зональними ознаками;

3. види – самий низький ступінь класифікації – це природно-територіальні комплекси близькі за будовою і рельєфом.

В Україні 132 вида ландшафтів.

1. рівнинні (94% території)

2. перед гірські;

3. гірські

1. мішано-лісові;

2. широколисто-лісові;

3. лісостепові;

4. степові.

Північно-степові

Середньо-степові

Південно-степові

Сухостепові.