Головним позитивним фактором цих законів є надання інвесторам, що реалізують інвестиційні проекти в сфері надрокористування, стабільного режиму інвестиційної діяльності на весь період впровадження таких проектів.

У 2006 році проведено перший відкритий конкурс на участь у реалізації одного з найбільших інвестиційних проектів на право укладення угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря та визначення учасників конкурсу. Переможцем конкурсу на укладення угоди про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря, визнано компанію „Венко Інтернешнл Лімітед” – дочірню компанію „Венко енерджи компані” (Делавар, США).

Міжвідомчою комісією з організації укладання та виконання угод про розподіл продукції завершена розробка проекту угоди і проведення його державної експертизи.

Крім цього, з метою активізації концесійної діяльності розроблено проект Закону України „Про внесення змін до Закону України ”Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг”[74], який розглянуто та прийнято Верховною Радою України у першому читанні 03.04.2007 (реєстр. № 3258).

Основними нормативними правовими актами, що регламентують питання інвестиційної діяльності на території України є Закони України “Про інвестиційну діяльність”[56] та “Про режим іноземного інвестування”[48].

Законодавство України встановило гарантії для іноземних iнвесторiв. Зокрема, іноземні інвестиції в Україну не підлягають націоналізації. Державні органи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, за винятком випадків здійснення рятувальних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. При цьому іноземному інвесторові гарантується адекватна й ефективна компенсація.

Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи втрачену вигоду i моральну шкоду, заподіяних їм унаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи посадовцями, передбачених законодавством обов’язків стосовно іноземного інвестора.

У разі припинення інвестиційної діяльності іноземному інвесторові гарантується повернення його інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування без сплати митного збору, а також доходів від цих інвестицій у грошовій або товарній формі. Держава також гарантує безперешкодний i негайний переказ за межі України прибутків та інших засобів в iноземнiй валюті, отриманих на законних підставах унаслідок здійснення іноземних інвестицій. Якщо надалі спеціальним законодавством про іноземні інвестиції гарантії захисту іноземних інвестицій зманюватимуться, то протягом десяти років від дня набрання чинності таким законодавством, на вимогу іноземного інвестора, застосовуються гарантії захисту іноземних інвестицій, передбачені цим законом.

Закон України “Про усунення дискримінації в оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна i засобів вітчизняного походження” встановлює, що на території України до суб’єктів підприємницької дiяльностi або інших юридичних осіб, їх філій, вiддiлень, відокремлених пiдроздiлiв, включаючи постiйнi представництва нерезидентів, створених з участю іноземних iнвестицiй, незалежно від форми i часу їх внесення, застосовується національний режим валютного регулювання i стягнення податків, зборів (обов’язкових платежів), встановлений законами України для підприємств, створених без участі іноземних iнвестицiй.

Указ Президента України “Про деякі питання іноземного інвестування”[75] врегулював питання здійснення іноземних iнвестицiй у формі придбання державних боргових зобов’язань.

Закон України “Про внесення змін до деяких законів України з метою стимулювання iнвестицiйної дiяльностi”[76] визначив, що не є об’єктом обкладення податком на додану вартість операції з передачі основних фундацій як внеску до статутного фонду юридичної особи, в тому числі при ввезенні основних фундацій на митну територію України, окрім підакцизних товарів, або їх вивезенні за митну територію України.

Якщо при здійсненні іноземного інвестування між іноземними інвесторами i державою виникають спори, то вони, відповідно до зазначеного Закону, підлягають розгляду в судах України, якщо інше не визначене міжнародними договорами України. Всі iншi спори підлягають розгляду в судах та/або арбітражних судах України або за домовленістю сторін у третейських судах, у тому числі за кордоном.

У 2005 – 2006 рр. Уряд зробив певні кроки для повернення деяких пільг підприємствам, що працювали у вільних економічних зонах та визначився із пільговою інвестиційною політикою для технопарків. З метою врегулювання згаданих інвестиційних проблем ” 11 квітня 2006 р. був прийнятий спеціальний Указ Президента (№ 300/2006) „Про першочергових заходів у сфері інвестиційної діяльності ”[77].

Отже, інвестиційний клімат – це багатогранна категорія, яка з одного боку є результатом впливу множини факторів (економічних, соціальних, правових) сама визначає кількість і якість цих факторів. Аналіз факторів здійснений вище свідчить, що репутація України як складного місця для ведення як іноземного так и українського бізнесу підтверджується. Необхідно змінити негативні фактори на позитивні. Для цього потрібні об'єднані зусилля науковців, фахівців та працівників усіх ієрархічних рівнів управління.

Таким чином, сприяння поліпшенню інвестиційного клімату в Україні і надалі буде забезпечуватись через масштабні комплексні заходи щодо поліпшення умов діяльності інвесторів і розширення механізмів та інструментів здійснення інвестицій.

З метою збільшення обсягів залучених іноземних інвестицій, реалізації інвестиційного потенціалу країни органи влади цілеспрямовано реалізують комплекс заходів щодо створення сприятливого інвестиційного клімату в України.

Важливою умовою його формування є вироблення стабільного i сприятливого для економіки держави та іноземних iнвесторiв законодавства. При цьому законодавство в залученні іноземних iнвестицiй зовсім не зводиться тільки до створення пільгових умов інвесторам, як це нерідко вважається. Головне завдання законодавства полягає у встановленні i гарантуванні інвесторам умов, можливостей, прав, обов’язків i вiдповiдальностi в процесі вкладення капіталу та його використання.

Ступінь інвестиційної привабливості країни в світлі впливу окремих економічних і правових факторів можна оцінити у дослідженні обсягів різних інвестицій, що пропонується надалі.

Розділ 2 АНАЛІЗ СУЧАСНОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО КЛІМАТУ В УКРАЇНІ

2.1 Вивчення динаміки прямих та портфельних іноземних інвестицій в Україну

Зміну інвестиційного клімату держави найбільш наглядно демонструє динаміка інвестицій особливо іноземних прямих інвестицій, яка вважається індекатором зміни рівня довіри та рейтингу країни.

Економічна активність іноземних інвесторів в Україні незначна. Свідченням цього є динаміка прямих іноземних інвестицій за останні одинадцять років (табл. 2.1 ).

Таблиця 2.1

Динаміка прямих інвестицій¹ [100]в млрд долл.

У 2006 р. в Україну іноземними інвесторами вкладено 4580,5млн. дол. США прямих інвестицій, у т.ч. з країн СНД – 201,8 млн. дол. (4,4% до загального обсягу), з інших країн світу – 4378,7 млн. дол. (95,6%). У той же час нерезидентами вилучено капіталу на 552,6млн. дол. У цілому ж приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці тощо, за 2006р. склав 4295,9млн. дол., що становить 54,8 % до приросту за 2005 р. При цьому обсяг приросту іноземного капіталу за 2006 р. є одним з найбільших за всі роки інвестування [4]. Зниження приросту інвестицій порівняно з попереднім роком ми пояснюємо безпрецедентними обсягами надходжень в 2005 р. коштів від приватизації із залученням іноземного інвестора ВАТ “Криворізький гірничо-металургійний комбінат “Криворіжсталь” (4,8 млрд. дол.).

Таблиця 2.2.

Прямі іноземні інвестицій [100]

Як видно з таблиці 2.2 одним із лідерів з приросту прямих іноземних інвестицій є Харківський регіон, в якому сума приросту прямих іноземних інвестицій складає 378,7 і 121,6 млн. дол. США відповідно 2006рік та 2007рік.