115463 (Методика роботи над науково-художніми текстами у початкових класах), страница 4

Читання - одна з найважливіших форм опанування знань, виховання й розвитку учнів, і вчителеві необхідно знати основні особливості розуміння тексту читачем.

Основною метою при читанні є прагнення людини збагнути текст. Нерозуміння того, про що йдеться у ньому, знижує інтерес до змісту, викликає негативні емоції і врешті зводить нанівець зусилля автора твору.

Розуміння тексту - це опосередкований аналітико-синтетичний процес, що передбачає виділення основних елементів, "смислових віх" та об'єднання їх у єдине ціле [24, 7-59]. Він потребує складної мислительної діяльності (поділ твору на окремі смислові частини, аналіз та зіставлення між собою; виділення основних положень, групування та об'єднання їх), у результаті якої виділяється головна думка повідомлення. Для усвідомлення змісту недостатньо зрозуміти кожну фразу. Воно досягається тільки тоді, коли читач, аналізуючи і зіставляючи смислові частини тексту, виділяє головні положення, загальну думку та підтекст.

Психологи виділяють певні етапи розуміння тексту.

1. "Впізнавання" відомих елементів, слів, словосполучень тощо. Для цього читач порівнює їх з еталонами, що зберігаються в його пам'яті.

2. Виділення у тексті окремих, логічно завершених частин. Ними можуть бути уривки, одне чи кілька речень, абзац тощо.

3. Смислове групування матеріалу. На цьому етапі об'єднуються окремі елементи тексту у смислові теми.

4. Результатом групування є виділення "смислових опорних пунктів", або "віх" - носіїв узагальненого змісту окремих частин тексту.

5. Побудова смислової структури. Цим етапом завершується процес розуміння прочитаного. Суть його полягає у тому, що читач встановлює смислові зв'язки, відношення між окремими темами, виділяє головну думку твору.

Таким чином, провідною операцією всього процесу є перегрупування частин тексту для виділення основної думки - переструктурування.

Процес розуміння тексту молодшими школярами характеризується такими особливостями [69, 57]:

1. Учням початкових класів для глибокого розуміння тексту, визначення його головної думки необхідна зовнішня опора у вигляді плану або інших наочних засобів (наприклад, малюнків), завдяки чому можна чітко виділити основні положення.

2. У більшості випадків діти не можуть самостійно, без додаткової зовнішньої опори або допомоги дорослого встановити смислові зв'язки між вчинками героїв та подіями, що викладаються у тексті, тобто між основними його елементами.

3. В учнів початкових класів слабо сформовані вміння абстрагування від конкретного змісту твору. Замість визначення головної думки оповідання вони намагаються переказати його.

4. Для школярів характерною є слабка аргументація власних висновків.

Як показує дослідження Н.В. Чепелєвої, учні молодших класів ще не досить володіють прийомами опанування тексту, орієнтуючись, у першу чергу, на його запам'ятовування, а не розуміння. Вони виділяють зовнішню, а не внутрішню, смислову структуру. Більшість труднощів школярі швидко долають за допомогою вчителя.

Одним із шляхів керування цим процесом є постановка запитань до тексту. Вона дає можливість перевірити рівень розуміння окремих положень або твору в цілому і, головне, спрямовує дітей на його смисловий аналіз - виділення окремих частин, узагальнення їх змісту, встановлення зв'язків між елементами твору, переструктурування текстового матеріалу.

Таким чином, проблема сприйняття науково-художнього твору є мало вивченою, немає єдиної класифікації рівнів сприйняття художньої сторони науково-художнього твору. У даному дослідженні за основу прийнята класифікація Н.Д. Молдавської та визначено психологічні особливості розуміння учнями пізнавальної сторони науково-художнього твору.

1.3 Підготовчі вправи як засіб усвідомленого сприйняття науково-художнього твору

Сьогодні в школах найменш цілеспрямовано іде підготовка дітей у сфері слухання та мовлення, і від цього страждає формування повноцінних навичок читання і письма.

Навчання читати - багатоаспектний процес засвоєння і усвідомлення прочитаного, пов'язаний з багатьма труднощами. Щоб швидше формувалися власне навички читання і розуміння прочитаного, необхідно цілеспрямовано розвивати слухання й усне мовлення, відводячи для цієї роботи спеціальний час і користуючись повною системою вправ. Ці підготовчі вправи потрібно практикувати особливо на першому (підготовчому) етапі роботи з науково-художньою літературою.

Вправи на формування уміння слухати і говорити.

Вправи на конструювання й реконструювання.

1. Скоротити речення до 4-х, 3-х, 2-х слів.

Вчитель вимовляє речення - діти усвідомлюють його, вчитель повторює речення - учні запам'ятовують. Після цього вчитель пропонує школярам скоротити речення послідовно, довільно, але зберігаючи основний зміст, наприклад:

Оля читає маленькій сестричці цікаву книжку.

Оля читає маленькій сестричці книжку.

Оля читає маленькій сестричці.

Оля читає сестричці.

Оля читає.

Завершує роботу запитання: що змінилося, коли речення скоротили? Далі ця вправа проводиться як гра. Найскладніший варіант гри: зроби речення якомога коротшим, але настільки, щоб воно залишалося зрозумілим. За цією вправою учні готуються до переказу текстів.

2. Перестав слова у реченні.

Вчитель вимовляє речення і пропонує дітям змінити порядок слів. У ході роботи з'ясовується, що і як у цьому випадку змінюється. Школярі вчаться виразно вимовляти речення, змінюючи логічний наголос, уточнюючи зміст, наприклад:

Сьогодні вранці Оля пішла до школи.

Оля сьогодні вранці пішла до школи.

Вранці сьогодні пішла Оля до школи.

Пішла Оля сьогодні вранці до школи.

До школи пішла сьогодні вранці Оля і т.д.

Учні складають речення і пропонують його варіанти. Виграє той, хто зможе скласти більше варіантів і зуміє виразно вимовити фразу.

3. Заміни одне слово.

Вчитель пропонує послухати речення і повторити його, замінивши тільки одне слово, наприклад: Діти повернулися зі школи.

Першокласники повернулися зі школи.

Дівчатка повернулися зі школи.

Діти вийшли зі школи.

Діти вибігли зі школи.

Діти повернулися з бібліотеки і т.д.

Завдяки цій вправі формується уміння уважно, свідомо сприймати висловлювання, тексти.

Вправа на усвідомлення змісту. Послухай, запам'ятай, відповідай: чи все правильно.

Діти слухають речення і визначають: чи може так бути, якщо може, то де, коли, чому. Якщо не може - треба довести, що це вигадка, нісенітниця.

Влітку Миколка катався на ковзанах.

Голодним заєць повернувся з нічного полювання.

Дід узяв пилку і пішов до лісу зрубати дерево.

В краплинах дощу шуміли сонячні промінці.

За осінню настає літо.

Цією вправою посилюється увага до тексту, уміння точно, відповідно до задуму будувати вислів, свідомо вживати те чи інше слово.

Продовженням цієї системи вправ є ускладнені вправи на формування навичок цілеспрямовано користуватися відомостями з різних галузей знання і розвиток уміння доказово розмірковувати на їх основі. Ці вправи ефективні. Коли дітей завчасно попереджують про те, яку інформацію, з якої теми слід використати, розв'язуючи запропоновані задачі.

Важливо, щоб дитина не лише запам'ятала речення, текст, помітила неточності, але й могла навести факти й судження на підтвердження правильності власної думки. Слід заохочувати учнів посилатися на книжки, в яких розповідається про ці факти.

1. Так чи не так. Знайди помилку. Доведи свою думку.

У сосновому лісі збирали моркву.

У ставку юннати розводили коропів, щук та китів.

2. Послухай, запам'ятай. Які помилки ти помітив? Скільки їх? Доведи, чому такого не може бути.

Білка

На осінніх канікулах ми з татом і мамою пішли до лісу. У лісі було гарно, тихо. Тишу порушували тільки ворони, що кукурікали біля своїх гнізд. Чути було, як десь далеко кує дятел. Ми все далі й далі заходили в ліс.

Раптом ми побачили білочку. Яка ж вона гарна! Вся біленька, пухнаста. У неї була довга мордочка, маленькі чорні очі її зовсім маленький хвостик. Білочка щось тримала в лапках - це була маленька срібляста рибка. Але побачивши нас, білочка перелякалась і втекла.

Невдовзі ми повернулися додому.

3. Скажи інакше.

Завдяки цій вправі формується уміння усвідомлювати звуковий текст через перефразування. Наприклад:

Пташенята зозулі за одну добу з'їдають велику кількість комах.

а) Коли вилуплюються пташенята зозулі, вони з'їдають багато жуків, личинок, черв'яків;

б) Маленькі зозуленята поїдають дуже багато різної мошки.

Молодші школярі спроможні самостійно знаходити подібні речення в

дитячих книжках, що містять інформацію з життя природи, пропонувати їх товаришам і самостійно продовжувати гру "Скажи інакше".

Вправи на формування уміння розширювати й уточнювати висловлювання

1. Доповни речення.

Вчитель вимовляє речення і пропонує учням збільшувати його, додаючи по одному (по два) слову, наприклад:

Ми працюємо.

Ми працюємо на городі.

Ми працюємо на своєму городі.

Влітку ми працюємо на своєму городі і т.д.

Завдяки цій вправі дитина вчиться швидко вловлювати зміст прочитаного, читати за здогадкою, запам'ятовувати, будувати висловлювання, використовуючи всі мовні можливості, а також стежити за висловлюванням співбесідника.

2. Закінчи речення.

Вчитель починає речення, а школярі його закінчують. Передбачається, що може бути декілька варіантів відповідей, або всього один, наприклад:

Дівчинка йшла - ...

Дівчинка йшла стежкою додому.

Дівчинка йшла й співала пісеньку.

Дівчинка йшла до бібліотеки і т.д.

Під лежачий камінь і...

Під лежачий камінь і вода не тече.

Ці вправи навчають слухати і розуміти співбесідника, читати за здогадкою, розуміти складні конструкції і користуватися ними у мовленні.

3. Запитай - відповідай!

Учитель вимовляє речення, учні ставлять запитання до його змісту і відповідають на них, наприклад: У лісі діти знайшли їжачка.

Кого знайшли діти в лісі? їжачка.

Де знайшли діти їжачка? У лісі.

Що зробили діти? Знайшли їжачка.

Чи їжачка знайшли діти? Так, їжачка.

Хто ходив у лісі? Діти і т.д.

Вправи, що сприяють формуванню швидкої реакції на слово, розвиткові навичок читання за здогадкою й уміння відгадувати загадки, збагачують уявлення, допомагають оволодіти умінням характеризувати будь-що або будь-кого. Ці вправи продуктивні тільки тоді, коли виконуються чітко і швидко. Вчителеві треба передбачити, що може бути декілька варіантів відповідей.

1. Хто це? Що це? Відповідай швидко.

Рідна, лагідна, найдорожча - хто? Матуся.

Запашний, білий, смачний -

Білий, холодний, пухкий -

Продовжуй сам! Добирай слова, загадуй загадки.

Горобчик вилетів у вікно.

Іде Журавель на обід до Лисички.

Знайшов Півник на землі пшеничний колосок.

Завдяки цій вправі учні вчаться краще усвідомлювати текст, висловлюватися, робити його змістовний аналіз.

2. Точно і швидко. Хто або що?

нявчить - кітварить - кухарстоїть - дім

гавкає навчає стрибає

шипить лікує спить

реве будує літає

Гра "Хто кричить, а що тріщить?"

Один з гравців називає дію (дієслово) - інший добирає відповідне слово (іменник). Той, хто не зможе швидко назвати дію або знайти пару, віддає фант. Виграє той, у кого більше фантів.

3. Слухай! Називай якомога більше слів. Наприклад,

Пливе - пароплав, човен, плавець, качка, риба, деревина...

Летить -

Повзе -

Посміхається - та ін.

4. Хто? Що?

світив - висів -

світила - висіла -

світило - висіло -

світили - висіли -

5. Здогадайся про кого або про що я розповідаю:

Чекає, зустрічає, запитує, годує, читає, готує, прибирає, посміхається, виряджає, наспівує, піклується, шиє, латає, в'яже, стомлюється, радіє -

Повзе, шипить, блищить, жалиться -

Ходить, ірже, жує -

Ходить, жує, мекає -

Робота з загадками.

Методика роботи з загадкою передбачає, що навчати дітей відгадувати загадки треба починати не з загадування, а з виховання уміння сприймати предмети, явища з різних боків, бачити світ у різноманітних залежностях, кольорах, звуках, русі, зміні. Ці знання висловлюються влучним, образним словом. Під час спостережень дітей спонукають до пошуку потрібних слів, які б точно відбивали побачене.

Тематичний принцип подання загадок полегшує загадування. Не варто під час одного заняття пропонувати учням загадки різної тематики. Умовою, що забезпечить правильне розуміння загадок і їх відгадування, є попереднє ознайомлення дітей з тими предметами і явищами, про які йдеться в загадках.

1. Порівняй і впізнай.

Учитель показує учням олівець, ляльку Буратіно, іграшку "півник". Пропонує уважно розглянути їх і сказати, на що схожий олівець. Після того, як діти поміркують, учитель промовляє загадку і просить розгадати її - знайти докази, чому це той, а не інший предмет.

Дерев'яний та довгенький,

Маю носик я гостренький.

На білому слід лишаю, -

І всіх діток потішаю.

2. Подивись, пригадай, відгадай.

Діти уважно розглядають ілюстрацію (схематичний малюнок на дошці), читають слова, пригадують, "озвучують" загадку. Тоді роблять припущення, що це може бути і чому. Відгадують загадку: хлопчик, пеньок, брильок; Марушка, кожушки, сльози.

Сидить хлопчик під пеньком,

Накрив голову брильком.

Сидить Марушка в семи кожушках,

Хто її розглядає, той сльози проливає.

3. Як відгадувати загадки або скільки може бути відгадок.