114655 (Форми і методи здійснення екологічної освіти молодших школярів на уроках курсу "Я і Україна"), страница 3

– обгрунтовувати власну відповідальність за збереження природи;

– встановлювати залежність життя і розвитку рослин, тварин, людини від факторів неживої природи, найпростіші зв’язки в природі (між неживою і живою природою, самою живою природою);

– прагнути брати участь у природоохоронній діяльності [44, 258–259].

Екологічні знання у 2 класі засвоюються школярами у формі конкретних фактів, уявлень.

Основною формою організації процесу навчання курсу «Я і Україна» є уроки, які тісно пов’язані з позаурочними і позакласними заняттями. Серед уроків виділяються такі типи: вступний, комбінований, узагальнюючий, предметний, екскурсія (вступна, поточна, узагальнююча).

У процесі вивчення курсу «Я і Україна» з метою формування екологічної культури молодших школярів використовуються практичні методи навчання (дослід, спостереження, практична робота), словесні (бесіда, розповідь, пояснення) й наочні (використання натуральних, образотворчих та ін. засобів), які поєднуються.

Учбова діяльність учнів на уроках, позаурочних і позакласних заняттях, організована різними методами з використанням різних засобів наочності може бути: фронтальною, виконуватися групами або парами у поєднанні з індивідуальною навчально-пізнавальною діяльністю.

Аналіз програми дав змогу визначити цілі уроків з теми «Природа навколо нас» курсу «Я і Україна» (таблиця 2.1.).

Таблиця 2. 1. Результати аналізу програми курсу «Я і Україна» (2 клас).

Вивчення змісту підручника з курсу «Я і Україна» [4] показало, що кожний розділ навчального предмета сприяє формуванню і розвитку відповідального ставлення до природи.

Таким чином, на основі аналізу програми курсу «Я і Україна» нами визначено екологічні знання, які формуються в даному курсі.

2.2 Вибір та оптимальне поєднання форм і методів екологічної освіти на уроках курсу «Я і Україна» у 2 класі

Формуючи елементарні екологічні знання та уміння школярів, ми намагалися відібрати та оптимально поєднати різні форми, методи, засоби навчання так, щоб після закінчення нашого експерименту досягти хороших результатів.

У молодших школярів ставлення до навколишньої діяльності формується у сфері почуттів. У процесі суттєвого сприймання об’єктів природи відбувається «переживання» знань, їх інтеріоризація та усвідомлення. Дитина схильна любити, захищати, пізнавати, насамперед, те, що їй подобається, те, що вона сприймає як красиве. Розвиток естетичних почуттів, розуміння краси природи, її унікальності та неповторності активізує мислення, образну пам’ять, спостережливість та творчу уяву дитини. Естетичні почуття породжують емоційний відгук, співчуття до природних об’єктів, сприяють формування гуманного ставлення до світу природи, до самого себе та інших людей.

Як свідчить аналіз педагогічної літератури, вибір методів і оптимальне їх поєднання у структурі уроку є одним із найважливіших завдань у роботі вчителя початкових класів [3, 218].

Сучасна дидактика орієнтує вчителів не на універсалізацію тих чи інших методів, а на розуміння їх сильних і слабких сторін, пошуки оптимального поєднання переваг кожного з них [52, 240].

У кожній темі навчального матеріалу курсу «Я і Україна» чітко визначається зміст уявлення про предмет або явище, яке формується у дітей. За змістом уявлення визначається освітня ціль і результат навчання на уроці.

Ми виходили з того, що при підготовці до уроку необхідно визначити, який із методів, відповідно до мети уроку, є основним, грає домінуючу роль, а який допоміжну.

Як зазначають методисти О. Біда, Т. Байбара, Н. Кисельов, Н. Нарочна та ін. тільки після глибокого аналізу змісту навчального матеріалу можна дійти висновку, який матеріал доцільно опрацьовувати із застосуванням методів проблемного навчання, а який – поясненням учителя; які знання засвоюються переважно через безпосереднє слухання та спостереження, а які – за підручником, у процесі самостійного вправляння учнів.

Обираючи методи навчання учитель вимушений потурбуватися і про забезпечення уроку належними наочними посібниками, особливо якщо матеріал такий, що урок найзручніше проводити практичними чи наочними методами

Вибір і оптимальне поєднання методів і засобів навчання залежить від ряду умов, як стверджує О. Біда:

• змісту і мети навчання;

• рівня знань, умінь і навичок учнів;

• матеріально-технічної бази вивчення курсу «Я і Україна»

• вікових особливостей школярів [6].

У педагогічній літературі [21; 22; 30 та ін.] виділяють такі етапи формування екологічних знань у молодших школярів.

На першому етапі у школярів формуються мотиви необхідності і бажання, прагнення і інтересу до пізнання об’єктів та явищ живої природи і людини як природної істоти. На другому етапі формуються уявлення про природу, взаємозв’язки в природі. На третьому етапі досягається усвідомлення школярами необхідності охорони природи. Четвертий етап – практичний – є важливим у формуванні відповідального ставлення до природи. На цьому етапі забезпечується реальний вклад школяра в справу охорони природи, оволодіння нормами і правилами поведінки в природному середовищі.

Формуючи екологічну культуру молодших школярів, виховуючи у них гуманне ставлення до природи, ми дотримувались таких умов:

• створення в учнів позитивно-емоційної спрямованості на об’єкт природи за допомогою виразного демонстрування педагогом відповідного особистого ставлення до нього;

• активізація сенсорної сфери учнів, тобто включення якомога більшої кількості аналізаторів у процес сприймання природного явища (уважно роздивитися, доторкнутися, погладити, понюхати тощо);

• вправляння учнів у доборі словесних позначень якостей та властивостей об’єкта природи, які підкреслюють його сутність та естетичну значущість (епітети, метафори, порівняння тощо);

• створення умов для активізації в пам’яті учнів образу об’єкта природи, який сприймався раніше (унаочнення, оповідання, бесіда тощо);

• моделювання ситуацій ототожнення себе з об’єктом живої природи (ігрові вправи, ігри драматизації);

• вправляння у гуманних діях та вчинках щодо об’єктів природи.

Особливу увагу у формуванні екологічних знань і умінь молодших школярів ми приділяли вихованню гуманного ставлення до природи.

Ми вважали, що приклад учителя у ставленні до природи є важливим у розв’язанні даного питання. Інтерес педагога, його щире емоційне захоплення красою природи, дбайливе ставлення до її об’єктів неодмінно передаються вихованцям.

Враховуючи те, що значна частина молодших школярів не усвідомлює негуманну сутність протиприродних дій, не оцінює їх як недобрі, неестетичні, бездушні, важливим аспектом змісту виховання дбайливого ставлення до природи, на нашу думку, є цілеспрямоване оцінювання вчителем фактів безглуздого руйнування об’єктів природи, порушення їх краси, гармонії. Це оцінювання має спиратися на емоційно-образні характеристики негативних явищ, а також співвідноситися з естетичними поняттями, потворного, жахливого, навіть драматичного, трагічного для людини.

Розглядаючи живі істоти на уроці (рослини, тварини), ми підкреслювати, що їх не можна знищувати, наносити їм шкоди. У позаурочний час, на прогулянці, у куточку живої природи, ми демонстрували нашу турботу до живих організмів. Такий підхід давав нам змогу через оцінювання драматичності фактів знищення чи понівечення живої природи, через особисте позитивно-емоційне ставлення, а також через приклад дієвої турботи про збереження цілісності природи розвивати гуманні почуття у дітей.

Враховуючи вищезазначене, на уроках курсу у процесі формування екологічних знань і умінь учнів ми використовували і поєднували різні форми, методи, засоби навчання, враховуючи такі критерії: відповідність змісту навчального матеріалу, врахування етапів формування екологічних знань, їх спрямованість на розв’язання таких завдань:

• формування спостережливості та здатності до концентрації уваги під час сприймання об’єктів і явищ природи;

• сприяння розвитку судження, тобто вміння висловити думку щодо суттєвих та естетичних властивостей природних об’єктів;

• виховання естетичних почуттів, співчутливого ставлення до об’єктів живої природи;

• сприяння розвитку допитливості та творчої уяви.

На уроках курсу «Я і Україна» ми проводили бесіди екологічного змісту. Основним структурним елементом будь-якої бесіди є запитання вчителя. У процесі бесіди, спираючись на знання та практичний досвід учнів, за допомогою запитань ми підводили їх до розуміння нового або уточнення, поглиблення, розширення відомого. Бесіду проводили на різних етапах уроку з метою актуалізації опорних знань, формування уявлення, закріплення знань. Досить часто бесіду поєднували із розповіддю.

Урок: Природа навколо нас

Підсумок фенологічних спостережень

Бесіда

• Діти, яка зараз пора року?

• Чому ви думаєте, що осінь?

• За якими ознаками ви дізналися, що саме така пора року?

• Скажіть, який стан неба.

• На вулиці тепло чи холодно?

• Чи були опади?

• Чи є вітер?

• А тепер проведемо підсумок спостережень за тиждень. (Запис у зошиті).

Вивчення нового матеріалу.

Розповідь з елементами бесіди