113185 (Освітні технології підготовки спеціаліста на інженерно-педагогічних (індустріально-педагогічних) факультетах)

Дипломна робота

Освітні технології підготовки спеціаліста на інженерно-педагогічних (індустріально-педагогічних) факультетах

Зміст

Вступ

1. Проблема інтенсифікації навчально-виховного процесу у вищій школі та шляхи її розвитку в сучасних умовах

1.1 Проблема підготовки спеціаліста у вищій школі та пошук шляхів її оптимізації

1.2 Розгляд технологій навчання в контексті розвитку системи освіти та становлення особистості студента

1.3 Аналіз змісту підготовки вчителя трудового навчання на ІПФ

2. Організація та здійснення дидактичного процесу на ІПФ в контексті сучасних педагогічних технологій

2.1 Розвиток навчання як важлива умова інтенсифікації дидактичного процесу у вищій школі (проблемне навчання)

2.2 У пошуку оптимальної (уніфікованої) дидактичної моделі

2.3 Розробка нової моделі підготовки вчителя трудового навчання і креслення на ІПФ

Висновки

Бібліографія

Вступ

Актуальність проблеми. Висуваючи перед школою задачі, обумовлені прискоренням соціально-економічного розвитку країни на базі науково-технічного прогресу перед нами постають основні шляхи і засоби їх успішного вирішення. Одним з них є удосконалювання професійно-практичної підготовки вчителя – головної фігури в складному процесі формування нової людини. Діяльність вчителя в сучасних умовах наповняється новим змістом, що відрізняється ускладненням соціальних функцій, практичною реалізацією комплексного підходу до навчання і виховання. Ускладнення функцій учителя вимагає подальшого удосконалювання сформованої системи навчання педагогічних кадрів, розробки нових технологій їхньої професійної підготовки.

Немає в світі більш гуманної і відповідальної професії, ніж педагог. У його руках найкоштовніша цінність – людина! Учитель закінчується тоді, коли зупиняється в навчанні. Життя змінюється, треба не відставати від нього. У контексті сучасності серед освітян повинні поширюватись нові педагогічні технології, які б відповідали вимогам сучасного навчально-виховного процесу. Потрібно відмовитись від авторитаризму, уніфікованості, шаблону в освіті. Освіта не може бути вдосконалена без принципового переосмислення ролі вчителя у навчально-виховному процесі. Сьогодні педагог повинен навчитись управляти діяльністю як усього колективу, так і кожного учня зокрема. Проте, це не можливо в межах традиційного уявлення про педагогічний процес. Вища школа повинна бути спрямована на пошук нових ефективних методів підготовки спеціаліста; вивчення сучасних педагогічних технологій і їхню роль в навчально-виховному процесі. Саме тому темою магістерської роботи є "Освітні технології підготовки спеціаліста на інженерно-педагогічних (індустріально-педагогічних) факультетах ".

Мета роботи: Дослідити особливості і значення педагогічних технологій у підготовці майбутніх спеціалістів на ІПФ, обґрунтувати необхідність створення й використання нових навчальних технологій у дидактичному процесі вищої школи.

Об'єктом дослідження виступає навчально-виховний процес ВНЗ 3-4 рівнів акредитації.

Предметом дослідження є сучасні педагогічні технології та методи підготовки вчителів трудового навчання, креслення і безпеки життєдіяльності.

Гіпотезою дослідження є припущення, що педагогічні технології суттєво підвищують якість і ефективність навчально-виховного процесу у вищій школі, зокрема підготовки спеціалістів на ІПФ.

Відповідно до теми, предмета й гіпотези нами визначено такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати графічну підготовку студентів першого курсу (випускників ЗОШ) на основі контрольних зрізів з креслення, виявити слабкі сторони у графічній підготовці першокурсників, намітити шляхи її поліпшення.

2. Проаналізувати графічну підготовку студентів в кінці вивчення курсу креслення на основі контрольних зрізів, переконатися у правильності шліхів вивчення графічних дисциплін.

3. Визначити теоретичні засади вивчення графічних дисциплін, як основи формування вчителя трудового навчання і креслення.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.

1. Проблема інтенсифікації навчально-виховного процесу у вищій школі та шляхи її розвитку в сучасних умовах

1.1 Проблема підготовки спеціаліста у вищій школі та пошук шляхів її оптимізації

Проблеми розвитку людського фактору і суспільного прогресу діалектично взаємозалежні. Сам час зробив ці проблеми важливими потребами суспільства, оскільки якісно новий рівень розвитку нашої країни буде залежати від росту її інтелектуального, культурного і морального потенціалу.

Передкризовий стан економіки на зламі 70–80-х рр. ХХ ст. негативно позначився на розвитку народного творення. Якщо в народному господарстві в період застою знижувалися темпи росту продуктивної праці, промислової продукції, капітальних вкладень, національного доходу, то в системі розвитку скорочувалося введення в систему загальноосвітніх шкіл і профтехучилищ, погіршувалася учбово-матеріальна база вузів і технікумів знижувалася якість підготовки випускників навчальних закладів. Фінансові і матеріальні ресурси необхідні для розвитку, виділялися з видаткової частини державного бюджету, що залишилася, в останню чергу, помітно скорочувалася частка витрат у складі національного доходу.

Найбільше гостро кризовий стан розвитку проявився в падінні престижу знань, мільярдних втратах державних засобів на підготовку фахівців, що не працюють за отриманою спеціальністю. Невідповідність між розвитком народного розвитку й економіки виразилося в тім, що галузі матеріального виробництва відчувають потребу у фахівцях з новітніх напрямків розвитку виробництва, а навчальні заклади готують головним чином фахівців із застарілих професій.

Під впливом науково-технічної революції йде посилена інформатизація суспільства і сфери розвитку, на зміну традиційним видам ресурсів приходить новий вид — інформація, що з кожним роком багаторазово збільшується.

Разом з тим науково-технічна революція загострила ряд загальнолюдських проблем: ядерної війни, екологічної, генетичної загрози, проблему виживання людства, співвідношення технічної могутності людини з його соціальним розумом, моральністю, турботою про рід людський. Тому настільки важливо розвивати планетарне мислення вчителів, їхня відповідальність за формування нового мислення підростаючих поколінь, нових норм їхнього поводження з обліком не тільки національних, регіональних, але і глобальних задач, що стоять перед людством.

Взаємозумовленість економіки й розвитку очевидна. Динамічна економіка викликає необхідність постійного удосконалювання розвитку, у свою чергу випереджальний розвиток впливає на прискорення соціально-економічного прогресу.

Взаємозв'язок економіки й розвитку виражається в зовнішніх і внутрішніх процесах взаємного розвитку. Зовнішні процеси розвитку визначаються величиною національного доходу, що виділяється суспільством на потреби розвитку за участю промислових підприємств у створенні технічних засобів навчання, у розвитку матеріальної бази. Внутрішні процеси, пов'язані з інтелектуалізацією виробництва, високим попитом економіки на фахівців не тільки нових професій, але і на всебічно розвинутих працівників, що володіють почуттям нового, творчо мислячих, відповідальних і дисциплінованих.

В умовах науково-технічної революції розвиток є основою для подальшого професійного росту, для адаптації до мінливих, умов виробництва. Ріст розвитку дозволяє підняти економіку країни на якісно новий рівень розвитку, освоїти в короткий термін нову технологію і випускати продукцію, що відповідає останнім досягненням науки і техніки.

Система розвитку сприяє вирівнюванню загального рівня культури різних соціальних груп, веде до росту рядів інтелігенції за рахунок робітників і селян, створює умови для більш тісного спілкування між класами і соціальними групами. Розвиток не тільки готує особистість до виконання економічних функцій, але і формує її соціальні і духовні якості. Воно допомагає кожній особистості освоїти навколишню дійсність, знайти в ній своє місце, активно включитися в громадське життя, не поступаючись при цьому своєю індивідуальністю.

Розвиток тіньової економіки призвів до перекосів не тільки в розвитку суспільного виробництва, але й у соціальній сфері, духовному настрої суспільства. Тому що порушення органічного зв'язку між мірою праці і мірою споживання деформує відношення до праці, стримує ріст його продуктивності, розмиває такі моральні цінності, як трудовий ентузіазм, ідейна переконаність, громадянський обов'язок, руйнує індивідуальність.

Одним із проявів зрівнялівки в загальноосвітній школі стає вимога єдиного для всіх рівня знань, умінь і навичок, установлення єдиного набору навчальних предметів, однакового рівня оплати вчителів — без обліку якості їхньої праці, обов'язкове середнє розвитку незалежне від здібностей і інтересів молодої людини, початок і закінчення навчальних занять у всіх школах країни без обліку природнокліматичних особливостей і навіть установлення єдиної шкільної форми для учнів незалежно від віку, індивідуальності, традицій і звичаїв.

Зрівнялівка, безвідповідальність, відсутність змагальності в матеріальному виробництві проявилися в школах і вузах поганою якістю навчання, соціальною апатією молодих людей.

Особливу тривогу викликає стан здоров'я школярів і студентів. Здоров'я — це не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів, але і гармонія фізичних і духовних сил, витривалість, урівноваженість, здатність протистояти шкідливим факторам навколишнього середовища, успішне освоєння навчальної програми, активна участь у суспільному житті, готовність до праці на благо суспільства.

Стара система планування почала суперечити завданням й умовам розвитку народного господарства на сучасному етапі, послабилися наукові основи розробки плану, посилився суб'єктивістський підхід до вирішення великих народногосподарських проблем, став підриватися основний принцип планування — збалансованість і пропорційність розвитку, процеси виробничого і соціального розвитку були не узгоджені з планом. Ці недоліки планування властиві і системі народного розвитку, тому що сьогодні немає належної збалансованості і пропорційності в розвитку дошкільного і шкільного, професійно-технічного і вищого розвитку, відстає в розвитку й учбово-матеріальна база. Концепція загального середнього розвитку, перебудова вищого розвитку не визначають його пріоритетів, слабко пов’язані з потребами економічного і соціального прогресу, не підкріплені інвестиційними вкладеннями. У системі розвитку недостатньо вирішені питання соціального розвитку і задоволення потреб його працівників.

Як уже відзначалося, плани розвитку погано погоджені і з довгостроковими народногосподарськими програмами, соціально-економічними і науково-технічними розробками міністерств, відомств, а також науковими дослідженнями і демографічними прогнозами. Удосконалювання системи планування може бути основою для перебудови народного розвитку, тому що основні принципи планування носять міжгалузевий характер. Насамперед варто зупинитися на концептуальному підході до розвитку з урахуванням перебудови суспільства і радикальної економічної реформи. Загальна концепція народного розвитку повинна виходити з нової концепції сучасного соціалізму, якісних змін у розвитку економіки, політики, ідеології, культури і науково-технічної революції.

Кожен учень повинен знати економічну стратегію держави на сучасному етапі, розуміти необхідність перетворення ресурсозбереження у вирішальне джерело задоволення приросту потреб народного господарства в паливі, енергії, сировині. Різнобічні економічні знання, особливо про перехід підприємств на самофінансування і самоврядування, допоможуть молодій людині зрозуміти своє місце в трудовому колективі, відчути відповідальність за виконання отриманого завдання, оцінити роль і значення суспільної власності, необхідність дбайливого відношення до неї, раціонального використання ресурсів і робочого часу. Без достатніх економічних знань неможливий ріст ініціативи й активності мас у керуванні виробництвом, упровадженні технічних нововведень і раціоналізаторських пропозицій. Одержання економічних знань прискорює процес формування соціальної зрілості молоді, перетворення отриманих знань у переконання, в активну життєву позицію. Кожний новий випуск школи повинен успішно і безболісно але включатися в нові економічні відносини, бачити стратегічні цілі держави і боротися за їхнє втілення в життя.

Крім того, необхідно знайти нові економічні важелі, що стимулюють творчий пошук професорсько-викладацького складу. Наприклад, поряд з окладом, що відбиває ступінь кваліфікації стаж роботи, доцільно ввести доплати за розробку нових лекційних курсів, практичних занять з урахуванням заявок студентів і досягнень науки і техніки, за винахід нових педагогічних технологій. З огляду на складність визначення професійно кваліфікаційних розходжень, а також те, що заробітна плата є сильним стимулом подальшого підвищення якості підготовки фахівців, доцільно провести експеримент у вузах різного профілю з вироблення найбільш оптимальних моделей оплати праці. Стосовно педагогічних вузів при проведенні подібного експерименту бажано установити такий порядок, при якому заробітна плата старшого викладача була б не нижче зарплати старшого вчителя і вчителя-методиста, а зарплата народного вчителя при його переході в педвуз не нижчою за мінімальний оклад доцента, що не має вченого ступеня. При такому співвідношенні будуть створені необхідні умови для залучення на роботу в педвуз народних учителів, вчителів-методистів і старших учителів.