94162 (Фармакологія гельмінтозів)

Зміст

Актуальність проблеми

Етіологія та епідеміології гельмінтозів

Механізми патогенної дії

Механічна дія

Стимуляція розвитку алергічних реакцій

Вплив на мікрофлору

Імунодепресивна дія

Порушення обмінних процесів

Токсичний вплив

Дія антиферментів гельмінтів

Нервово-рефлекторний вплив

Стимуляція новоутворень.

Психогенна дія

Шляхи зараження

Перебіг гельмінтозів

Клінічна картина

Систематична характеристика збудників найважливіших трематодозів людини

Систематична характеристика збудників найважливіших цестодозів людини

Систематична характеристика збудників найважливіших нематодозів людини

Принципи лікування глиснтних інвазій

Протигельмінтні препарати

Вибір засобу для специфічної терапії

Нематодози

Трематодози

Цестодози

Загальна характеристика протипаразитарних засобів

Левамізол (Levamisolum)

Мебендазол (Mebendazole)

Дитіазанін (Dithiazaninum)

Пірантел (Pyrantel)

Пірвінію ембонат (Pyrvinium embonate)

Піперазин (Piperazinum)

Діетилкарбамазин (Diethylcarbamazine)

Нафтамон (Naphthammoni)

ФІЛІКСАН (Filixanum)

Фенасал (Phenasalum)

Аміноакрихін (Aminoacrichinum)

Празиквантел (Praziquantel)

Хлоксил (Chloxylum)

Бітіонол (Bitionolum)

Метріфонат (Metrifonat, Bilaroit)

Оксамніхін (Oxamnichinum)

Альбендазол (Albendazole)

Ефективність використання широкоспектрального препарату альбендазол

Лікування кишкових нематодозів

Лікування тканинних нематодозів

Лікування тканинних цестодозів

Технологія отримання Альбендазолу

Актуальність проблеми

Медична гельмінтологія — наука, що вивчає гельмінтів — збудників хвороб людини і захворювання, які вони викликають, а також заходи профілактики і боротьби з ними.

Гельмінтози — найбільш поширені і масові паразитарні захворювання людини, що виникають в результаті складних взаємин між найбільш високоорганізованими багатоклітинними паразитами — гельмінтами і організмом господаря. Більшість гельмінтозів характеризується тривалим протіканням і широким діапазоном клінічних проявів - від безсимптомних до важких форм.

Термін «гельмінтози» (від грецьк. helmins — черв'як, гельмінт) введений Гіпократом, який детально описав клініку деяких з цих хвороб (аскаридозу, ентеробіозу, теніозу, ехінококозу, шистосомозу).

За даними Всесвітньої організації охорони (ВООЗ) здоров'я за останніх 10 років в світі паразитарними захворюваннями заразилося більше 4,5 млрд. людей. 95% людей на Землі заражено паразитами. І ця статистика включає не лише бідні і неблагополучні країни «третього світу». За даними ВООЗ в благополучній і далеко не бідній Європі паразити присутні у кожного третього жителя. За спостереженнями американського доктора Роса Андерсона 85-95% дорослого населення США має паразитів, але не знає про це.

За даними офіційної медичної статистики, сумарний показник захворюваності різними паразитарними захворюваннями в 10 разів вище за захворюваність гострими кишковими інфекціями і по своїй частоті порівнянний із захворюваністю грипом. Паразитарних захворювань припадає на частку 14 млн. смертей в рік, що складає, приблизно, 25% від загальносвітового показника смертності.

Вдумайтеся в ці цифри! 95% людей носять в собі від 1 до 5 видів паразитів! А у кого є домашні тварини, ця цифра зростає до 99,9%. Тому, дуже недалекі від істини відомі фахівці народної і альтернативної медицини — Елісєєва О.І., Семенова Н.А., Малахов Г.П., Свіщева Т., які стверджують, що паразити присутні практично в кожного.

Цікаву статистику розподілу ролей інфекційних і паразитарних агентів при виникненні онкологічних захворювань дає ВООЗ (1996, Женева)

(дана таблиця узята з книги Елісєєвой О.І. «Черви-паразити – причина нерозпізнаних діагнозів»). Паразити вражають практично всі органи і тканини людини. Наприклад, в кишечнику паразитують аскариди, гострики, бичачий ціп'як, широкий стьожак, лямблії, амеби, трихомонади; у жовчних шляхах — печінковий і сибірський сисун, лямблії; у підшкірно-жировій клітковині — збудник ришти, в м'язах — личинки тріхинел, в кровоносних судинах – шистостоми, в ЦНС – токсоплазми, в легенях – аскариди, токсари, пневмоцисти тощо.

Паразити викликають сенсибілізацію організму з подальшим розвитком алергічних реакцій, механічне пошкодження органів і тканин господаря і порушення їх функцій, різні запальні процеси, анемію. Вони погіршують всмоктування харчових речовин і вітамінів, виснажують імунну систему знижують резистентність (опірність) організму. Отруюють його продуктами своєї життєдіяльності, обтяжують перебіг інших захворювань, є основою для важких інфекцій і пухлинних процесів.

Ехінококоз кістки

Личинкові стадії більшості гельмінтів здатні мігрувати в різні тканини, вражаючи легені, серце, головний мозок, очі, м'язи і кістки, що інколи призводить до необоротних наслідків, включаючи сліпоту, епілептичні напади, недоумство, враження внутрішніх органів, а інколи і до летальних наслідків.

Loa loa в кон’юктиві ока

Особливо згубна дія паразитів на організм дитини. У інвазованих ними дітей розвиваються неврологічні розлади: вони стаютьзбудливими, легко виснажуються, погано засинають. Характерне виникнення або посилення проявів алергічного діатезу, кишкового дисбактеріозу, що сприяє розвитку кишкових інфекцій. В уражених дітей часто розвивається білкова і вітамінна недостатність, що приводить до затримки фізичного, психомоторного і мовного розвитку.

Зниження під впливом паразитів імунологічної реактивності приводить не лише до частіших захворювань дитини, але і до значного зниження вироблення антитіл у відповідь на введення вакцин, що обумовлює неефективність вакцинації проти дифтерії, кашлюку, кору, правця, поліомієліту і багатьох інших інфекційних хвороб.

Етіологія та епідеміології гельмінтозів

Збудники гельмінтозів відносяться до надтипу Scotecida, який об’єднує багатоклітинних безхребетних тварин, що мають двосторонньо-симетричне, витягнуте в довжину тіло, покрите кутикулою. Стінки тіла сколецид утворені шкірно-мускулястим мішком; їх тканини формуються із трьох зародкових листків. Надтип сколецид включає декілька типів. Медичне значення мають гельмінти, що відносяться до типів плоских (Plathelminthes) і круглих (Nemathelminthes), червів. Плоскі черви, які паразитують у людини, входять до складу класів трематод (Trematoda, сисуни) і цестод (Cestoda, стьожкові черви). Первинно-порожнинні гельмінти людини належать до класу нематод (Nemotoda, круглі черви). Отже, класифікацію паразитів можна представити таким чином:

За місцем перебування на господарях розрізняють:

1. Ектопаразити (паразитуючі на зовнішніх покривах) – це різні воші, кліщі, блохи.

2. Ендопаразити (паразитуючі усередині організму своїх господарів) – це різні найпростіші і гельмінти:

2.1. Найпростіші (Protozoa). Це самостійні одноклітинні організми.

До них відносяться амеби (викликає амебну дизентерію, та сприяє дисбактеріозу), лямблії (збудники лямбліозу), токсоплазми, трихомонади, пневмоцисти, балантидії, криптоспоридії, а також малярійні плазмодії, лейшманії і ін.

2.2. Гельмінти (черви, глисти) за будовою тіла діляться на:

2.2.1. Круглі черви (нематоди). До них відносяться гострики, аскариди, волосоголовці, анкілостоми, некатори, стронгіолоїди, трихінели, філяріїї та ін.

2.2.2. Плоскі черви, які у свою чергу поділяються на:

2.2.2.1.1. Стьожкові черви (цестоди). До них відносяться широкий стьожак, бичачий ціп'як, свинячий ціп'як, карликовий ціп'як, ехінокок, альвеококк і ін.

2.2.2.1.2. Сисуни (трематоди). До них відносяться опісторхи(котячий сисун), клонорхи, дікроцелії, фасціоли, парагоніми, метагоніми, нанофієти, шистосоми і ін.

Впродовж свого життєвого циклу гельмінти проходят декілька стадій розвитку — яйце, личинку, дорослого паразита. Кожна стадія часто мешкає в різній екологічній ланці — зовнішнє середовище, організм тварини або декількох видів тварин, в яких послідовно розвиваються різні стадії паразита.

В даний час відомо 287 видів гельмінтів, що паразитують у людині, з них близько 50 видів мають широке поширення. Близько 100 видів зареєстровано на території України, із яких найбільш часто зустрічаються 20.

Багато паразитів, і особливо гельмінти, потребують зміни господарів. Господар - це організм, який служить для паразита місцем проживання і джерелом живлення. Господар може бути остаточним (дефінітивом), коли в ньому мешкає доросла, статевозріла особина паразита, і проміжним, коли в ньому мешкає личинкова стадія.

Так, бичачий ціп'як в дорослій стьожковій стадії паразитує в кишечнику людини, а в личинковій (у вигляді фіни) — в м'язах великої рогатої худоби. В даному випадку людина є остаточним господарем, а велика рогата худоба - проміжним. Інший вигляд гельмінтів — ехінокок в дорослій стадії мешкає в кишечнику собаки (остаточний господар), в личинковій стадії (у вигляді міхурів) — у внутрішніх органах сільськогосподарських тварин і людини (проміжні господарі). Для деяких гельмінтів існують два проміжні господарі, у такому разі другий з них називається додатковим. Наприклад, личинки широкого стьожака проходят розвиток спочатку в прісноводих рачках — циклопах (проміжний господар), а потім в рибі (додатковий господар).

Гельмінти, розвиток яких відбувається з обов'язковою участю проміжного господаря, називаються біогельмінтами (опісторх, бичачий ціп'як, широкий стьожак і ін.), якщо ж для розвитку поза організмом господаря необхідне лише перебування в грунті — геогельмінтами (аскарида, волосоголовець і ін.). Такий розподіл ввели Скрябін К.І. і Шульц Р.С. (1931). Людина, інвазована, тобто заражена, біо- або геогельмінтами, не є джерелом зараження безпосередньо для тих, що оточують. Відповідно гельмінтози (захворювання, викликані гельмінтами) поділяють на біогельмінтози і геогельмінтози.

Проте є декілька гельмінтів (карликовий ціп'як, гострик), яйцями яких заражаються безпосередньо від хворої людини контактно-побутовим дорогою, в основному через забруднені руки. На цій підставі виділена група контактних гельмінтозів (Шульман Е.С, 1952).

На території України найчастіше зустрічаються паразитарні захворювання, що викликаються гостриками, аскаридами, волосоголовцями, трихомонадами, лямбліями, ціп’яком карликовим, амебами, токсоплазмами, трихинелами, токсокарами, пневмоцистами, котячими сисунами (опісторхами), печінковими сисунами, легеневими сисунами, неозброєним і озброєним ціп'яком, широким стьожаком, ехінококом. Останнім часом зустрічаються тропічні гельмінтози - шистосоматози і філяріатози.

Тривалість життя гельмінтів різних видів в організмі остаточного господаря складає від декількох тижнів (гострики) до декількох років (ціп'яки) і навіть десятиліть (опісторхи).

Механізми патогенної дії

Механізми патогенної дії гельмінтів на організм людини є надзвичайно різноманітним.

Личинки багатьох гельмінтів, що потрапили в організм людини пероральним шляхом або через шкіру, а також що вийшли в кишечнику з яєць здійснюють міграцію через різні органи і тканині, під час якої ростуть та розвиваються. При цьому паразити мають механічну пошкоджуючу дію на тканини і органи людини.

Механічна дія

Механічна дія гельмінтів на тканини господаря також пов'язана з їх фіксацією на слизовій оболонці кишечника і різних інших органах. В цьому випадку паразити наносять механічні пошкодженні своїми крючками, присосками, ріжучими пластинками і кутикулярними шипиками і викликають подразнення з подальшою запальною реакцією. Клубок аскарид, особливо у дітей, може викликати кишкову непрохідність і навіть розрив кишечника. Велике число паразитуючих волосоголовців здатні порушувати зв'язок між слизовою та підслизовою оболонками і призводити до випадіння прямої кишки.

Механічне пошкодження тканин сприяє інокуляції і активації патогенних мікроорганізмів, що особливо часто виявляється в тих випадках, коли гельмінти на деяких стадіях свого розвитку здійснюють міграцію в організмі господаря. Наприклад, личинки аскарид, анкілостом, стронгилоїдов при міграції через стінку кишечника відкривають дорогу для мікробів, що знаходяться в травному тракті.