73682 (Творчість М. Старицького)

Зміст

Вступ

І. Хмельниччина в історичній романістиці М. Старицького

ІІ. Відображення епохи "Руїни" в однойменному романі М. Старицького

ІІІ. Зображення гайдамацького руху в історичному романі М. Старицького "Останні орли"

Висновок

Вступ

Творчість М. Старицького – значний крок вперед у розвитку української мови, у поширенні тематичного виднокругу української літератури, у зміцненні у нашому письменстві реалізму.

(М. Рильський)

Проза М. П. Старицького на сьогодні відома далеко не в повному обсязі. У часи застою історичні твори, які порушували "заборонені питання" були вилучені із вжитку української літератури і культури. І тому на даний час нагально постала проблема комплексного художнього осмислення історичної прози відомого метра української літератури ХІХ століття М. Старицького. Його історична романістика відзначається правдивістю зображення історичних подій, багатством і різноплановістю образів, постановкою актуальних питань. Старицький прекрасний майстер у змалюванні образів, він вдало відображає колорит даної епохи. У нього природа психологізована і воєдино зливається з психологією людини, вона переживає з героями, передає їх настрій, передчуває людські нещастя. Письменник майстер у змалюванні битви, при передачі колективних настроїв народу, при зображенні масових сцен. Важливе місце у його прозі займає розкриття психологічних переживань героїв. Отже, одним з найбільш цікавих і малодосліджених на сьогодні письменників української літератури, а зокрема його прози, є Михайло Старицький. Його творчість і погляди на історію стали об'єктом зацікавлення багатьох дослідників. Мотивація вибору теми зумовлена необхідністю по-новому глянути на прозову творчість Михайла Старицького, осмислити життєво важливі проблеми духовності людини, віри, свободи, краще зрозуміти історію рідного краю, оскільки переважна більшість творів великої прози письменника написані на історичну тематику. Крім того мотивація вибору теми зумовлена особистою зацікавленістю автора українською літературою ХІХ століття як філолога та зацікавленість історією України, яка широко розкривається у прозі Михайла Старицького.

Актуальність теми дослідження.

На сьогоднішньому етапі розвитку України тема цього дослідження звучить дуже актуально. Бо саме тепер перед нами постають правдиві факти історії. За допомогою прози Михайла Старицького ми дізнаємося про минулі історичні епохи. Письменник для написання своїх творів використав різноманітні історичні джерела і хоч вони дуже часто були викривлені і спотворені, але Старицький в цілому йде в ногу з історією і якихось історичних відхилень не допускає. З прози Старицького ми дізнаємося більше про боротьбу українського народу проти польської шляхти, у нього по-новому осмислюється образ Мазепи, який до того часу трактувався негативно і на який церква наклала анафему. Про це свідчить лист М. Старицького до Дмитра Яворницького від 10 квітня 1898 року: "Я тепер пишу великий роман про Мазепу, тільки, що ся тема небезпечна для цензури, а в цензурнім смаку я не пишу"

Отже, за допомогою історичної прози письменника ми по-новому осмислюємо епохи Хмельниччини, Руїни, а також з іншої сторони глянули на Гайдамацький рух.

Проза М. Старицького допомагає нам дізнатись про мораль, вірування, менталітет, традиції і звичаї наших предків. Письменник по-новому підходить до окреслення історичних постатей ( Мазепи, Хмельницького, Гонти, Залізняка, Богуна тощо ), які радянська влада забороняла і вилучала з літературного та художнього життя.

Новизна роботи.

Новизна роботи полягає як у виборі теми дипломного дослідження, так і в методах її висвітлення. У даній роботі зроблена спроба комплексного підходу до художнього осмислення історії у прозовій творчості Михайла Старицького. Практична цінність роботи не тільки в освоєнні нової для вітчизняного літературознавця теми, що значно збагачує наші уявлення про історію, побут, традиції українського народу, але і в новій інтерпретації кращих творів великої прози Михайла Старицького.

Методи дослідження.

1) Аналітичний метод; тобто в роботі застосовані основні принципи аналізу та синтезу.

2) Історико-культурний метод; феномен Михайла Старицького як історичного романіста розглядається в історико-культурному контексті.

Можливість застосування.

Матеріал, викладений у дипломній роботі, знайде застосування під час викладання історії України та української літератури в школі.

Структура роботи.

Робота складається із вступу, трьох частин, висновку і бібліографії.

У вступі обґрунтовується вибір теми, її новизна, актуальність, визначається ступінь вивчення даної проблеми в українській та зарубіжній літературі, визначаються цілі та завдання роботи.

Зроблена одна із спроб осмислити місце історії і місце самого Михайла Старицького в українській літературі, а точніше в історичній романістиці.

Перший розділ присвячений зображенню Хмельниччини у прозовій творчості М. Старицького.

У цьому розділі розкрита проблема віри, єдності народу, історичної епохи Хмельниччини, її відображення у трилогії "Богдан Хмельницький".

У другому розділі досліджується історична епоха, що дістала назву Руїна. Тут по-новому осмислюється образ Івана Мазепи.

Метою третього розділу було зображення гайдамацького руху – Коліївщини і його ватажків Гонти, Залізняка та рядових учасників.

У висновках підводяться підсумки даної роботи, визначається роль історичної прози Михайла Старицького в історії української літератури.

Історія вивчення питання.

Прозова спадщина М. П. Старицького – видатного українського поета, драматурга, перекладача, видавця, театрального і громадського діяча на сьогодні відома далеко не в повному обсязі й досліджена найменше. Причина цього полягає у дразливому для застійних часів витлумаченні деяких історичних осіб, історичної долі України в цілому.

Одним із творів, волею обставин свого часу вилучений з активу української літератури й культури, є роман "Руїна". Перед нами постає нагальне питання історії дослідження прози Старицького. Вона не могла як слід досліджуватись, бо була вилучена з літературного життя, а деякі твори зовсім не видавались. А якщо й видавалися, то не завжди в "досконалому тексті". З історії друку "Богдана Хмельницького" видно, що твір забирали буквально з під пера письменника, і тому він не мав змоги відкоригувати розділи. Старицький змушений був вставляти у твір допоміжні образи, щоб твір ширше читався і сприяв популярності газети "Московський листок", де друкувався.

Важкою була доля історичної прози М. Старицького, бо будь-які правдиві слова про національну історію у радянські часи дуже строго каралася, а тим більше про боротьбу українського народу проти поневолювачів.

Об'єкт дослідження.

У зв'язку з тим, що творчість М. П. Старицького є багатогранною і різноаспектною, вимагає більш об'єктивного дослідження, ніж дипломна робота, було зроблено спробу висвітлити одне з конкретних питань, тому темою даного дослідження стала проза Михайла Старицького ( новаторство і традиції ). Зроблена спроба аналізу історичної прози М. Старицького, зображення боротьби українського народу за свої права. Крім того, велика увага була приділена вивченню поглядів Старицького на історію. Ця проблема найкраще розглянута і осмислена у творах "Останні орли", дилогії "Мазепа" і трилогії "Богдан Хмельницький".

Мета дослідження.

Проаналізувати прозу Старицького в контексті української літератури ХІХ століття. Осмислити світогляд автора, його погляди на історію, на зображення історичних постатей, у змалюванні реалій життя і боротьби народу за волю. Показати роль і місце діалогу, пейзажу, масових сцен у розкритті характеру головних персонажів; розкрити, яке місце у прозі Старицького посідає творчість Шевченка, зокрема при зображенні гайдамацького руху.

І. Хмельниччина в історичних романах М. Старицького

Проза М. П. Старицького на сьогодні відома і досліджена далеко не в повному обсязі. Причина цього полягає у тому, що у застійні часи зображення і витлумачення деяких історичних осіб, історичної дійсності в цілому було заборонено. Тому такі твори вилучалися з активу української літератури і культури. Тому твори такого зразка не досліджувались, або й ще гірше – не друкувались.

Створенню трилогії передувала велика робота автора над драмою "Богдан Хмельницький". Але матеріал зібраний М. Старицьким не міг бути повністю використаний у драмі, яку він закінчив 1887 р. Очевидно, вже тоді у письменника виник задум написати роман про героїзм українського народу в боротьбі за своє визволення з-під гніту польської шляхти, про видатну постать Богдана Хмельницького. Але роботу над романом М. Старицький розпочав дещо пізніше, коли залишив керівництво трупою і перебував у Москві до весни 1892 р.

В записній книжці письменника за 1891 р. знаходимо ряд запланованих сцен до роману про Богдана Хмельницького.

Захопившись бурхливими подіями героїчного минулого М. Старицький написав російською мовою повість "Облога Буші" і вже тут ми бачимо епізод з часів Хмельниччини. А роман почав писати тільки в серпні 1894 р., про що свідчать замітки на одній із чернеток. Працюючи над твором, автор продовжував глибоко вивчати різноманітні джерела та історичні дослідження.

Велика кількість матеріалу і широта охоплення історичних подій згодом привели письменника до висновку, що в одній книзі цей задум не можливо втілити. Поступово роман розростається в трилогію – "Богдан Хмельницький": ( "Перед бурею", "Буря", "Біля пристані" ) – яка, завдяки виключній працездатності автора була створена за порівняно невеликий проміжок часу і опублікована в 1895 – 1897 рр. у газеті "Московский листок".

Всі три романи друкувались відразу ж "з-під пера": написавши главу, М. Старицький в той же час відсилав її в редакцію газети. Своїй трилогії письменник надавав великого значення і дуже жалів, що не міг видати її українською мовою.

Перша частина трилогії – "Богдан Хмельницький. Історичний роман" – опублікована в 1895 р. в газеті "Московський листок" ( № 3 – 362 ). У 1897 р., М. Старицький опублікував вдруге, також російською мовою, але на Україні, в журналі "Киевская старина" під назвою "Перед бурею. Історичний роман з часів Хмельниччини".

Уже у своїй повісті "Облога Буші" 1891 р. є елементи з історичної епохи Хмельниччини. Надія Левчук у своїй статті "Історична проза М. Старицького" описує, що "В основу повісті "Облога Буші" взято справжні історичні події – про оборону в 1654 р. на Поділлі містечка-фортеці Буші з метою затримати просування на схід польської армії і дати змогу війську Б. Хмельницького дочекатися підмоги".¹

Думка Франка підводить нас до важливої для творів на історичну тему проблеми, яка Старицьким розв'язана в цілому успішно, - це співвідношення історичної і художньої правди. У творах на історичну тематику вимисел не повинен руйнувати рамки загальновідомих подій, суперечити фактам життя і діяльності історичного героя.

Не менш важливим завданням автора є вибір із усієї суми фактичного матеріалу тих фактів, які допомагають розкрити даний характер, як животрепетне породження певної епохи. ²

У своїй праці "Історична проза М. Старицького" Н. Левчук запитує: "Якою ж була та "основна ідея" трилогії, що зацікавила не лише сучасників Старицького, а й читачів нашого часу?" і сама ж відповідає: "Відповідь у багатоплановості, багатопроблемності роману. Як і в інших своїх творах на історичну тематику, Старицький утверджує високу духовність народу України, волелюбність, патріотизм, мужність, героїзм, продемонстровані в ході масштабних історичних подій. Війна 1648 – 1654 рр. у творах письменника – це визвольна боротьба проти насильства і тиранії за утвердження свободи, миру, рівності, братерства й справедливості".¹

Уже з перших рядків твору ми знайомимось з Богданом і його джурою, який називає його батьком: " – Батьку Богдане, а чому ми допомогли тоді нашим, а потім залишили їх? Адже говорим, що на них йшов ще князь Ярема? – Все будеш знати, скоро постарієш, – буркнув під ніс козак..."²

Вже з цих перших рядків можна судити, що це непересічна постать. Що основний персонаж, людина з почуттям гумору, але доволі серйозна і ввічлива при розмові з іншими. – "Ну, ну, молодець! Славний джура, - притиснув його до грудей Богдан" ( І, 15 ). І хоч Хмельницький ще зовсім юний, але він мріє стати козаком. У його рисах прослідковується гордість і сміливість. Він не тремтить перед жандармами, які називають себе "королівськими слугами" і звертається до них: " – Якщо пану завгодно мене арештувати, – підняв голос Богдан, – то ось моя шабля; але я думаю, що посол коронного гетьмана, а отже і Речі Посполитої?" ( І, 24 ). Старицький застосовує метод вестернізації і всі інші картини цікаві, пригодницькі і напружені.

Богдан потрапляє до Яремії Вишнивецького: "з першого погляду можна було визнати скоріше француза, а не поляка. Продовгувате, худе і кистляве обличчя його було обтягнуте щільно темною з жовтими плямами шкірою, яка додавала йому мертвої нерухомості". Але завдяки його розуму і хитрості їх відпускають ( І, 27 ).

За широтою зображення історичних подій і за своїм художнім рівнем трилогія М. Старицького – найвидатніший у дожовтневій літературі твір про визвольну війну українського народу 1648 – 1654 рр. У ньому правдиво зображені причини цієї війни: безправний стан селян, жорстока експлуатація їх панством, утиски з боку католиків та уніатів, королівської влади, які відбивалися і на православному духовенстві і на козацтві. Зображаючи селян, як руйнівну силу у визвольній боротьбі, М. Старицький підкреслює не тільки національно-визвольний, але і його соціально-класовий характер.