Кафедра статистики і аналізу

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з навчальної дисципліни:

«Організація і методика економічного аналізу »

ПЛАН

Теоретична частина

1. Оцінка ефективності застосування власного капіталу

2. Організація і методика аналізу інвестиційної діяльності підприємства

Практична частина

Теоретична частина

1. Оцінка ефективності застосування власного капіталу

Аналіз використання капіталу підприємства доповнюється, як правило, оцінкою ефективності використання власного і позиченого капіталу. Для оцінки ефективності використання капіталу використовуються три основних показники доходності:

1. Загальна рентабельність інвестованого капіталу;

2. Ставка рентабельності позиченого капіталу;

3. Ставка рентабельності власного капіталу.

Перший показник – загальна рентабельність інвестованого капіталу розраховується за формулою:

______Прибуток_________,

Інвестований капітал

цей показник розраховується:

а) до виплати податків:

ІК =____П____,

ВК+ПК

де:

ІК – ставка доходності на інвестований капітал до виплати податків;

ВК – власний капітал;

ПК – позичений капітал.

б) після виплати податків:

ІК =_ЧП+ФВ_,

ВК+ПК

де:

ЧП – чистий прибуток;

ФВ – фінансові витрати по обслуговуванню кредиторської заборгованості;

ВК – власний капітал;

ПК – позичений капітал.

Другий показник – ставка рентабельності позиченого капіталу розраховується за формулою:

РПК = __Сума виплачених процентів за кредити інвесторам___,

Середньорічна сума боргових зобов'язань підприємств

де:

СП – ставка кредитного процента, передбачена контрактом;

РПК – рентабельність позиченого капіталу.

Рентабельність позиченого капіталу, розрахована за цією формулою, не зовсім реально відображає вартість предметів підприємства, оскільки не враховує податкову економію, яка зменшує реальну вартість боргів.

Третій показник ефективності використання капіталу – рентабельність власного капіталу розраховується за формулою:

РВК = ЧП,

ВК

де:

РВК – рентабельність власного капіталу;

ЧП – чистий прибуток;

ВК – власний капітал.

Різниця між рентабельністю власного капіталу і рентабельністю інвестиційного капіталу після виплати податків одержується за рахунок ефекту фінансового важеля ЕФВ, який розраховується за формулою:

ЕФВ = ІК * ((1 – К_н) – СП) * ПК, (1)

ВК

де:

ЕФВ – ефект фінансового важеля;

ІК – ставка доходності на інвестований капітал після вплати податків;

К_н – коефіцієнт оподаткування (відношення суми податків до суми прибутку);

СП – ставка кредитного проценту.

Ефект фінансового важеля показує, на скільки процентів збільшується рентабельність власного капіталу в результаті залучення позичених коштів в оборот підприємства. Він виникає в тих випадках, коли економічна рентабельність вище кредитного проценту.

Ефект фінансового важеля складається з двох компонентів:

• різниці між рентабельністю інвестиційного капіталу після виплати податків;

• ставки процента за кредити, тобто відношення ПК/ВК.

Позитивний ефект фінансового важеля виникає, коли ІК(1–К_н) – СП>0. Наприклад, рентабельність інвестованого капіталу після виплати податків становить 15%, тоді як ставка за кредитні ресурси – 10%. Різниця між вартістю позиченого і розміщеного капіталу дозволить збільшити рентабельність власного капіталу. В таких випадках вигідно збільшувати плече фінансового важеля, тобто частку капіталу.

Коли вникає ситуація, що ІК(1 – КН) – СП < 0, то це означає, що на підприємстві – негативний ефект фінансового важеля, що свідчить про зменшення власного капіталу. Ситуація веде до зменшення з ефектом фінансового важеля, коли при розрахунку податків враховуються фінансові витрати по обслуговуванню боргу. Тоді за рахунок податкової економії реальна ставка проценту за кредит зменшиться і буде рівною СП(1 – КН). Тоді ефект фінансового важеля можна розрахувати за формулою:

ЕФВ = ІК(1-К_н) – СП(1-К_н)ПК = (ІК-СП)(1-К_н)ПК. (2)

ВК ВК

Для того, щоб краще зрозуміти сутність ефекту фінансового важеля і різницю між формулами 2 і 1, розглянемо дві ситуації, коли проценти за кредитні ресурси не враховуються і враховуються при розрахунках податків (таб.1).

Таблиця 1

За даними таблиці 1 можна розрахувати ефект фінансового важеля для підприємства 2:

ЕФВ₂ = [20(1 – 0,3) - 10]500/500 = +4%;

для підприємства 3:

ЕФВ₃ = [20(1 – 0,3) - 10]750/250 = +12%,

тобто підприємство 2, використовуючи позичені кошти, збільшило рентабельність власного капіталу на 4% за рахунок того, що за кредитні ресурси підприємство платить за контрактною ставкою 10%, а рентабельність інвестованого капіталу після виплати податків 14%.

Підприємство 3 одержало більший ефект за рахунок більш високої частки позиченого капіталу.

Потім необхідно розглянути другу ситуацію, коли проценти враховуються (таб.2).

Таблиця 2.

Як видно з наведених даних, фіскальний облік фінансових витрат по обслуговуванню боргу дозволив підприємству 2 збільшити ефект фінансового важеля з 4 до 7%, а підприємству 3 – з 12 до 21% за рахунок податкової економії.

Таким чином, основна відмінність при розрахунку ефекту фінансового важеля по першій формулі в тому, що в основу закладена контрактна процентна ставка (СП), а по другій – ставка СП(1 - КН), скоригована на пільги по оподаткуванню. Контрактна ставка замінюється реальною з врахуванням фінансових втрат.

Розглянувши сутність ефекту фінансового важеля, бачмо, що він залежить від трьох факторів:

1. Різниці між загальною рентабельністю інвестованого капіталу після виплати податків і контрактної процентної ставки:

ІК(1 - К_н) – СП = 20(1 – 0,3) – 10 = + 4%.

2. Зменшення процентної ставки через податкову економію:

СП – СП(1 - К_н) – СП = 10 – 10(1 – 0,3) = + 3%.

3. Плеча фінансового важеля ПК/ВК = 750/250 = 3.

Таким чином, для підприємства 3 ЕФВ = (4 + 3)3 = 21%.

Ці всі розрахунки наведено без врахування темпів інфляції. В умовах інфляції, коли борги і проценти по них не індексуються, ефект фінансового важеля і рентабельність власного капіталу збільшуються, оскільки обслуговування боргу і сам борг оплачується знеціненими грішми. Скориговану на темп інфляції суму прибутку можна одержати за формулами:

П_ск = [ІК * ВК *(1 + І) + ІК*ПК*(1 + І) – СП*ПК]*(1 - К_н) + І*ПК, (3)

де І – темп інфляції.

Переоцінена ставка рентабельності (доходності) власного капіталу, очищена від інфляції, розраховується шляхом ділення (відношення скоригованої) суми прибутку на суму переоціненого власного капіталу:

Якщо в балансі підприємства сума власного капіталу проіндексована з врахуванням інфляції, то ефект фінансового важеля розраховується за формулою:

Наприклад, у звітному періоді рівень інфляції становив 50%. Скоригуємо вищенаведені дані на рівень інфляції.

Таблиця 3.

Ефект важеля з врахуванням інфляції буде:

- для підприємства 2: