Тема "Ціна і вартість робочої сили. "

Зміст

Вступ

Робоча сила - як особливий товар ринка праці

Вартість робочої сили

Ціна робочої сили

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Вибір мною даної теми пояснюється її актуальністю, як у наш час, так і в різні історичні етапи розвитку політичної економії.

Тема була актуальною протягом всього розвитку економіки. Кожен економіст намагався торкатися цієї проблеми - вартості та ціни робочої сили, висвітлюючи той чи інший бік питання. Та всі вони (чи то вітчизняні, чи то іноземні економісти) прийшли до єдиного висновку: робоча сила є вирішальним фактором в господарстві, в економіці, в суспільстві, так як всі речові фактори без праці мертві. Як сказав Д. Рікардо: “праця - це батько всього людського багатства, а його мати - це земля”.

Тема вартості та ціни робочої сили є актуальною нині і в нашій країні. Більш того, вона є досить проблемною, а вирішення цієї проблеми - проблеми трудових ресурсів, заробітної плати, ринку праці та ін. є надзвичайно необхідним на сучасному етапі розвитку України. Робоча сила є важливим товаром в процесі виробництва, а робітник - цінним ресурсом для господарства країни. Та нажаль їх показники в різних регіонах України є неоднаковими - більше того, залишають бажати кращого, що викликає ряд проблем, котрі необхідно розв’язати.

Слід також наголосити на тому, що ступінь розробки проблеми вартості робочої сили в науковій літературі є досить високим. Багато економістів-сучасників торкаються цієї теми, звертаються до неї в своїх наукових працях. Серед них можна назвати таких: Гуць М., Чернівецька Л., Теліщук Л., Костишина Т., Соколик М., Гальчинський А. та ін.

Мета даної роботи полягає в зверненні особливої уваги на одну з основних властивостей товару “робоча сила” - на її вартість, висвітлити головні аспекти вартості та ціни робочої сили, зазначивши роль факторів, які на неї впливають; показати роль пропозиції робочої сили на ринку праці та її вплив на вартість та ціну товару “робоча сила”.

В роботі також розкривається сутність заробітної плати. Пояснюється яким саме чином вона пов’язана з вартістю робочої сили і чи можна говорити про тотожність цих понять. Висвітлюються чинники, що впливають на рівень заробітної плати, та основні її функції.

Робоча сила - як особливий товар ринка праці

Для початку своєї контрольної роботи, я розкрою повне значення поняття "робоча сила". Робоча сила - це сукупність фізичних та розумових здібностей, якими володіє людина і використовує щоразу, коли виробляє будь-які економічні блага.

Робоча сила перетворюється на товар лише в умовах капіталістичної власності. Для перетворення робочої сили на товар власник робочої сили повинен бути вільною особою. По-перше, необхідно, щоб людина була особисто вільна і могла розпоряджатися своєю робочою силою. Ця умова виникає внаслідок ліквідації особистої кріпосної залежності. По-друге, необхідно, щоб така особисто вільна людина була "вільною" від засобів виробництва, тобто позбавленою останніх, а тому змушена продавати свою робочу силу. Ці умови виникають як наслідок обезземелювання колишніх кріпосних селян.

Проте для перетворення робочої сили на товар лише цих умов недостатньо: у суспільстві необхідна ще і наявність осіб, які володіють засобами виробництва і грошима, мають змогу купувати робочу силу та на основі її використання здійснювати виробництво.

Товар "робоча сила" - сукупність розумових і фізичних здібностей людини до праці як об'єкт відносин купівлі-продажу між найманим працівником і власником засобів виробництва. Особливістю капіталістичного виробництва є те, що воно ведеться на основі найманої праці, тобто на основі продажу і купівлі робочої сили. Наймана праця - праця, що включається у процес виробництва через продаж робочої" сили найманим працівником власнику засобів виробництва. Купівля-продаж робочої сили, що перетворює її на товар, є економічним відношенням між власником робочої сили - найманим працівником та власником грошей - капіталістом. Отже, перетворення робочої сили на товар є першим ступенем переходу капіталістичної власності зі свого юридичного змісту (належності найманому робітнику робочої сили, а капіталісту - грошей та засобів виробництва) в економічний зміст, тобто в реальні економічні відносини.

Робоча сила завжди продається в кредит, тобто оплачується після використання її капіталістом. Робочий авансує капіталістові споживчу вартість своєї робочої сили, вартість якої оплачується через певний строк з моменту її купівлі, тобто після того, як капіталіст протягом якогось часу вже використав робочу силу.

Особливістю товару робоча сила полягає також у тому, що її не можна так би мовити „ покласти до складу на зберігання”, як це можна зробити з іншими товарами. Якщо робітник не продав свою здатність до праці, то йому як власнику робочої сили нема жодної користі з цього. Більш того, він не буде мати прибутку, отже і всіх необхідних для свого існування життєвих засобів.

Є ще одна особливість робочої сили, як товару. Це - корисність цього товару після його купівлі, коли він вже починає використовуватись. Робоча сила не знижується при використанні, а навпаки всі блага людства і бере участь у збагаченні всіх верств населення.

Характер товару робоча сила зумовлює взаємозв'язок економічних, соціальних, політичних, природно-демографічних, морально-етичних, психологічних факторів і процесів, що впливають на динаміку ринку робочої сили.

Серед особливостей функціонування товару робоча сила як біосоціальної сутності слід виділити:

▪ гнучкість, мінливість, адаптивність (через свідомість і аналіз) до природного навколишнього середовища, здатність на дію та протидію;

▪ робоча сила - активна сила, суб'єкт і об'єкт відтворювального процесу, елемент продуктивних сил і носій економічних відносин, реалізатор економічних інтересів і потреб;

▪ здатність самореалізовуватись, самопродаватись;

▪ здатність створення додаткових вартостей, а не просто перенос частини своєї вартості;

▪ носій робочої сили є одночасно і споживачем благ;

▪ товар робоча сила не можна навантажити і свавільно перемістити з одного географічного пункту, регіону в інший;

▪ з часом в процесі споживання товару робоча сила до певної межі відбувається нарощування його якостей як споживчої вартості;

▪ суспільство не може повністю контролювати процес відтворення робочої сили.

Виробником своїх якостей є насамперед сам носій робочої сили, а також держава, колектив та інші соціуми навколишнього середовища;

▪ процес ціноутворення, показники еластичності попиту і пропозиції товару робоча сила мають суттєві відмінності;

▪ продаж робочої сили не можна відкласти, очікуючи на сприятливішу економічну кон'юнктуру, бо саме це для більшості населення є єдиним джерелом забезпечення свого існування;

▪ такі явища, як запас, резерв, що є об'єктивно необхідними для забезпечення безперервності процесу виробництва, щодо робочої сили завжди означають втрати. Збережені та невикористані трудові ресурси є загубленими для суспільства, оскільки їх уже неможливо повернути у виробництво.

Механізм функціонування ринку праці відображає взаємодію попиту і пропозиції на робочу силу, які врівноважуються її ціною. Процес формування попиту на робочу силу безпосередньо визначається речовим факторам виробництва та опосередковано відображає вплив інших чинників:

▪ чисельності покупців робочої сили та їхніх грошових доходів, що реально можуть бути інвестовані в трудові ресурси;

▪ можливості певної взаємозамінності живої праці та знарядь праці залежно від рівня цін на них;

▪ продуктивності праці й ринкової вартості (ціни) створюваного нею товару.

Вартість робочої сили

В процесі виробничої діяльності робоча сила постійно вдосконалюється - набирається досвіду, знань, отримує освіту тощо. Вступаючи в сферу виробництва для забезпечення себе засобами існування власник робочої сили може використати один з двох варіантів:

1. Створити власне приватне підприємство і виробляючи товари або послуги пропонувати їх на ринку.

2. Пропонувати свою здатність до праці уже функціонуючим підприємствам, тобто продавати свою робочу силу.

В такому разі робоча сила перетворюється в товар. Стаючи товаром, робоча сила, як і будь-який інший товар, має дві властивості: вартість і споживчу вартість.

Споживча вартість робочої сили - здатність людини своєю працею створювати новий продукт і нову вартість величина якої більша, ніж вартість самої робочої сили.

Вартість робочої сили - затрати суспільно необхідного робочого часу, потрібні для відтворення робочої сили. Визначається вартістю товарів та послуг, необхідних для забезпечення нормального існування людини в певних соціально-економічних умовах. На ринку вартість робочої сили проявляється в вигляді заробітної плати.

Якісне визначення вартості товару "робоча сила" утворюють відносини робочої сили між найманим робітником і капіталістом. Кількісне визначення вартості товару робоча сила зводиться до величини її вартості, яка визначається кількістю суспільно необхідної абстрактної праці, потрібної для виробництва життєвих засобів", що забезпечують відтворення робочої сили, і зводиться до вартості цих життєвих засобів - до вартості так званого "споживчого кошика". До його складу входять товари, споживання яких стало типовим, характерним для певної країни в певний час і забезпечує відтворення робочої сили певної якості (кваліфікації).

В економічній теорії існує концепція, яка ототожнює робочу силу з працею (А. Сміт, Д. Рікардо та їх послідовники). Відповідно до цієї концепції найманий працівник продає, а капіталіст купує та оплачує не здатність працівника до праці, а саму працю.

Проте продати працю неможливо, оскільки праця - це доцільне використання розумових і фізичних сил людини в процесі виробництва матеріальних благ і послуг. Складовими частинами процесу виробництва є сама праця, знаряддя праці й предмет праці. Тому праця є процесом, що здійснюється за наявності засобів виробництва - знарядь і предметів праці. Але найманий працівник позбавлений засобів виробництва, вони є власністю капіталіста. Тому найманий працівник не може здійснити процес праці, а поки процесу праці немає, не існує і живої праці. Продати ж те, чого не існує, неможливо, тому концепція про продаж найманим працівником своєї праці ірраціональна. Свою працю, і лише в уречевленій формі, може продати лише той, хто є власником засобів виробництва, хто з їх допомогою здійснює процес виробництва і в ньому уречевлює працю у виробленому товарі, який пропонується для продажу. Такої можливості найманий працівник не має, він може продати свою здатність до праці, а не саму працю.

Вартість робочої сили являє собою сукупність витрат підприємця, пов'язаних з використанням робочої сили, забезпечення необхідних для забезпечення нормальної життєдіяльності людини, тобто для підтримування її працездатності, професійно-кваліфікаційної підготовки, утримання сім'ї і виховання дітей, духовного розвитку тощо. На вартість робочої сили також впливають результати праці власника робочої сили.

Вартість робочої сили формується на ринку шляхом порівняння результативності, корисності праці із затратами на відтворення робочої сили і встановлюється на рівні, який узгоджує граничну продуктивність праці, тобто цінність послуг праці для покупця-підприємця, з витратами, які потрібні ля відтворення робочої сили.

На величину вартості робочої сили впливають певні чинники. Одні збільшують її, інші - зменшують. До чинників, що збільшують вартість робочої сили належать:

розширення потреб у нових товарах та послугах залежно від економічного розвитку суспільства;

збільшення втрат на житло, транспортних витрат;

підвищення інтенсивності праці найманих працівників, зростання психологічного навантаження, що потребує дедалі більше життєвих засобів для відновлення витрачених фізичних, моральних і нервових сил.

Зниження вартості життєвих засобів, потрібних для відтворення робочої сили, зумовлюється підвищенням продуктивності праці і впливає на зниження вартості робочої сили. Досвід країн з розвинутою ринковою економікою свідчить про те, що вартість робочої сили має тенденцію до зростання. Це пояснюється тим, що темпи зростання вартості робочої сили через включення в неї маси вартостей нових товарів та послуг значно більші, ніж темпи зниження їх внаслідок зменшення вартості предметів споживання під впливом підвищення продуктивності праці. До складу вартості робочої сили входить:

безпосередньо заробітна плата (тарифний заробіток, посадова платня, преміальні виплати, надбавки та доплати);

натуральні виплати (харчування, витрати на житло тощо), які надаються працівникам підприємцями;

витрати роботодавців на соціальне страхування. Встановлені законом внески на соціальне забезпечення (за віком, у зв'язку з інвалідністю, хворобою, материнством, виробничим травматизмом, безробіттям і у вигляді сімейної допомоги). Добровільні чи договірні (засновані на колективних угодах) внески в системі соціального забезпечення і приватне страхування. Безпосередні виплати трудівникам у зв'язку з відсутністю на роботі через хворобу, нещасний випадок тощо. Вартість медичного й санітарного обслуговування. Вихідна допомога (виплати у зв'язку із закінченням строку трудового договору);

витрати на професійну підготовку та підвищення кваліфікації персоналу, професійну орієнтацію та підбір кадрів;

витрати на соціально-побутове обслуговування (їдальні та інші заклади харчування на підприємствах, культурне обслуговування та аналогічні послуги);