178051 (Підприємництво як вид господарської діяльності)

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни: “Підприємницьке право”

Зміст

1.Підприємництво як вид господарської діяльності

2.Свобода підприємницької діяльності

3.Принципи підприємницької діяльності

4.Організаційні форми підприємництва

5.Ліцензування, патентування та квотування у господарській діяльності

6.Incoterms 2000

Підприємництво як вид господарської діяльності

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Свобода підприємницької діяльності

Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами.

Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом.

Здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування.

Підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом у випадках, передбачених частиною другою статті 64

Конституції України ( 254к/96-ВР ).

Принципи підприємницької діяльності

Підприємництво здійснюється на основі:

• вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

• самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

• вільного найму підприємцем працівників;

• комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

• вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

• самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Організаційні форми підприємництва

Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.

Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб'єктів підприємництва окремих організаційних форм визначається цим Кодексом та іншими законами.

Щодо громадян та юридичних осіб, для яких підприємницька діяльність не є основною, положення цього Кодексу поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.

Ліцензування, патентування та квотування у господарській діяльності

Ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.

Правові засади ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування визначаються виходячи з конституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, а також принципів господарюванняю.

Ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання-ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом.

У сферах, пов'язаних із торгівлею за грошові кошти (готівку, чеки, а рівно з використанням інших форм розрахунків та платіжних карток на території України), обміном готівкових валютних цінностей (у тому числі операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з платіжними картками), у сфері грального бізнесу та побутових послуг, інших сферах, визначених законом, може здійснюватися патентування підприємницької діяльності суб'єктів господарювання.

Торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта господарювання займатися певними видами підприємницької діяльності впродовж встановленого строку. Спеціальний торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта господарювання на особливий порядок оподаткування відповідно до закону. Порядок патентування певних видів підприємницької діяльності встановлюється законом.

У необхідних випадках держава застосовує квотування, встановлюючи граничний обсяг (квоти) виробництва чи обігу певних товарів і послуг. Порядок квотування виробництва та/або обігу (включаючи експорт та імпорт), а також розподілу квот встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

Incoterms 2000

1. Мета й сфера застосування Incoterms

Метою Incoterms є забезпечення комплекту міжнародних правил по тлумаченню найбільше широко використовуваних торговельних термінів в області зовнішньої торгівлі. Таким чином, можна уникнути або, принаймні, у значній мірі скоротити невизначеність різної інтерпретації таких термінів у різних країнах.

Найчастіше сторони, що укладають контракт, незнайомі з різною практикою ведення торгівлі у відповідних країнах. Це може послужити причиною непорозумінь, розбіжностей і судових розглядів з порожньою витратою, що випливає, часу й грошей. Для вирішення всіх цих проблем Міжнародна торговельна палата опублікувала вперше в 1936 році звід міжнародних правил для точного визначення торговельних термінів. Ці правила відомі як "Incoterms 1936". Виправлення й доповнення були пізніше зроблені в 1953, 1967, 1976, 1980, 1990 й у цей час в 2000 році для приведення цих правил у відповідність із сучасною практикою міжнародної торгівлі.

Варто підкреслити, що сфера дії Incoterms обмежена питаннями, пов'язаними із правами й обов'язками сторін договору купівлі-продажу відносно поставки проданих товарів (під словом товари тут маються на увазі "матеріальні товари, крім нематеріальних товарів, такі як комп'ютерне програмне забезпечення).

Найбільше часто в практиці зустрічаються два варіанти неправильного розуміння Incoterms. Першим є неправильне розуміння Incoterms що мають більше відношення до договору перевезення, а не до договору купівлі-продажу. Другим є іноді неправильне уявлення про те, що вони повинні охоплювати всі обов'язки, які сторони хотіли б включити в договір.

Як завжди підкреслювалося Міжнародною торговельною палатою, Incoterms мають справу тільки з відносинами між продавцями й покупцями в рамках договорів купівлі-продажу, більше того, тільки в певних аспектах.

У той час, як експортерам й імпортерам важливо враховувати фактичні відносини між різними договорами, необхідними для здійснення міжнародної угоди продажу - де необхідний не тільки договір купівлі-продажу, але й договори перевезення, страхування й фінансування - Incoterms належать тільки до одного із цих договорів, а саме договору купівлі-продажу.

Проте, договір сторін використовувати певний термін має значення й для всіх інших договорів. Приведемо лише кілька прикладів: погодившись на умови CFR або CIF, продавець не може виконати цей договір будь-яким іншим видом транспорту, крім морського, тому що по цих умовах він повинен представити покупцеві коносамент або інший морський транспортний документ, що просто неможливо при використанні інших видів транспорту. Більше того, документ, необхідний відповідно до документарным кредиту, буде обов'язково залежати від коштів транспортування, які будуть використані.

По-друге, Incoterms мають справа з деякими певними обов'язками сторін, такими як: обов'язок продавця поставити товар в розпорядження покупця або передати його для перевезення або доставити його в пункт призначення, а також з розподілом ризику між сторонами в цих випадках.

Далі, вони пов'язані з обов'язками очистити товар для експорту й імпорту, пакуванням товару, обов'язком покупця прийняти поставку, а також обов'язком представити підтвердження того, що відповідні зобов'язання минулого належним чином виконані. Хоча Incoterms украй важливі для здійснення договору купівлі-продажу, велика кількість проблем, які можуть виникнути в такому договорі, взагалі не розглядаються, наприклад, передача права володіння, інші права власності, порушення домовленості й наслідку таких порушень, а також звільнення від відповідальності в певних ситуаціях. Варто підкреслити, що Incoterms не призначено для заміни умов договору, необхідних для повного договору купівлі-продажу або за допомогою включення нормативних умов, або індивідуально обговорених умов.

Incoterms взагалі не мають справи з наслідками порушення договору й звільненням від відповідальності внаслідок різних перешкод. Ці питання повинні дозволятися іншими умовами договору купівлі-продажу й відповідних законів.

Incoterms споконвічно завжди призначалися для використання в тих випадках, коли товари продавалися для поставки через національні кордони: таким чином, це міжнародні торговельні терміни. Однак, Incoterms на практиці найчастіше включаються в договори для продажу товарів винятково в межах внутрішніх ринків. У тих випадках, коли Incoterms використаються таким чином, статті А.2. і Б.2. і будь-які інші умови інших статей, що стосуються експорту й імпорту, звичайно, стають зайвими.

2. Incoterms 2000

Протягом процесу редагування, що зайняв приблизно два роки, Міжнародна торговельна палата постаралася залучити широке коло працівників світової торгівлі, представлених різними секторами в національних комітетах, за посередництвом яких працює Міжнародна торговельна палата, до висловлення своїх поглядів і відгуків на наступні проекти. Було справді приємно бачити, що цей процес редагування викликав набагато більше відгуків з боку користувачів в усьому світі, ніж кожна з попередніх редакцій Incoterms. Результатом цього діалогу стали Incoterms 2000, у які, як може здатися, у порівнянні з Incoterms 1990 внесене незначна кількість змін. Зрозуміло, однак, що Incoterms тепер визнано в усьому світі, і тому Міжнародна торговельна палата вирішила закріпити це визнання й уникати змін заради самих змін. З іншого боку, були прикладені значні зусилля для забезпечення ясного й точного відображення практики торгівлі формулюваннями, використовуваними в Incoterms 2000. Крім того, значні зміни були внесені у дві області:

• митне очищення й здійснення митних платежів по термінах FAS й DEQ;

• обов'язки по навантаженню й розвантаженню по терміну FCA.

Всі зміни, істотн і формальні, були зроблені на основі ретельних досліджень серед користувачів Incoterms. Особлива увага була приділена запитам, отриманим з 1990 року Групою експертів Incoterms, організованої як додаткова служба для користувачів Incoterms.

3. Структура Incoterms

В Incoterms 1990 умови були для полегшення розуміння згруповані в чотири категорії, що відрізняються між собою власне кажучи: починаючи з терміна, відповідно до якого продавець тільки надає товар покупцеві на власній території продавця ("E" - термін - EX Works); далі йде друга група, відповідно до якої продавець зобов'язаний поставити товар перевізникові, призначеному покупцем ("F" - терміни - FCA, FAS й FOB); далі "C" - терміни, відповідно до яких продавець повинен укласти контракт на перевезення, але не приймаючи на себе ризик втрати або ушкодження товару або додаткові витрати внаслідок подій, що мають місце після відвантаження й відправлення (CFR, CIF, CPT й CIP); і, нарешті, "D" - терміни, при яких продавець повинен мати всі витрати й ризики, необхідні для доставки товару в країну призначення (DAF, DES, DEQ, DDU й DDP).

Наступна таблиця являє собою класифікацію торговельних термінів:

Далі під всіма термінами, як й в Incoterms 1990, відповідні обов'язки сторін зведені в групи під статтями, де кожна стаття з боку продавця відображає положення покупця відносного даного питання.

4. Термінологія