176259 (Державні замовлення виробникам як форма регулювання економіки), страница 2

Після затвердження Урядом установлені завдання на поставку продукції, виконання робіт, надання послуг доводяться галузевим міністерствам, відомствам для розміщення обсягів державних контрактів на підприємствах, що входять до сфери їх управління, а також замовникам для укладання з цими підприємствами державних контрактів.

Якщо виконавці не дали згоди на укладання державних контрактів їм може бути відмовлено у забезпеченні ресурсами, виробництво і споживання яких контролюється та централізовано розподіляється державою.

Державний контракт визначає права та обов'язки сторін при виконанні поставок продукції (робіт, послуг) і може мати такі розділи: загальний, фінансовий, економічний, науково-технічний і соціальний.

У разі невиконання зобов'язань, що випливають з державних контрактів, сторони несуть відповідальність, передбачену цим контрактом і чинним законодавством.

Державні контракти можуть бути двосторонні і багатосторонні.

Замовники державних контрактів щомісячно подають Мінстату звіти про хід виконання державних контрактів відповідно до затверджених форм.

3. Основи формування державного замовлення

Міністерства і відомства - замовники, виходячи з аналізу балансів виробництва і споживання у галузевому розрізі, а Держкомресурсів - у міждержавному та міжгалузевому визначають види продукції виробничо-технічного призначення, сільськогосподарської продукції, сировини та продовольства, робіт і послуг, виробництво яких потребує стимулювання шляхом надання економічних та інших пільг.

Пропозиції про визначені види продукції (робіт, послуг) надсилаються замовниками до Мінекономіки за встановленою формою. Мінекономіки узагальнює ці пропозиції, погоджує з Мінфіном запропоновані обсяги фінансових пільг з урахуванням можливостей державного бюджету і подає їх Кабінетові Міністрів України.

Затверджені види продукції (робіт, послуг), розмір і порядок надання пільг доводяться замовникам, а також підприємствам -виконавцям через галузеві міністерства, відомства.

За затвердженими Кабінетом Міністрів України обсягами сільськогосподарської продукції, сировини та продовольства, що централізовано розподіляються, державне замовлення доводиться міністерствам, відомствам для розміщення серед підприємств і Мінстату для складання щоквартальних звітів про хід його виконання.

Виконавці державного замовлення за вказаними видами продукції централізовано забезпечуються ресурсами, виробництво та споживання яких контролюється державою.

При формуванні державного замовлення на експорт продукції (робіт, послуг) замовники виходять із загального обсягу експортних квот, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Виконавці державного замовлення на експорт продукції (робіт, послуг) самостійно визначають спосіб реалізації продукції та форму її оплати (якщо інше не передбачено міждержавними угодами України) виходячи з положень валютного законодавства України. Втручання замовників у ці питання забороняється.

Замовники на основі аналізу стану виконання державного замовлення вносять до Кабінету Міністрів України пропозиції про коригування або скасування встановлених виконавцям економічних та інших пільг.

4. Розрахунки по виконанню державного контракту та державного замовлення

Розрахунки між виконавцями державного контракту та підприємствами-постачальниками, державними постачальницько- збутовими та іншими посередницькими організаціями по забезпеченню матеріально-технічними ресурсами здійснюються з використанням платіжних доручень, платіжни вимог-доручень, чеків, акредитивів з депонуванням коштів у банку постачальника, векселів.

Керівник органу, що виступає замовником у державному контракті, може приймати рішення про авансову або попередню форми оплати (з використанням платіжних доручень, акредитивів з депонуванням коштів у банку виконавця державного контракту, чеків).

Оплата державних контрактів замовниками провадиться ними за рахунок загальної суми виділених їм коштів з бюджету.

Розрахунки між виконавцями державного замовлення та постачальниками матеріально-технічних ресурсів і споживачами продукції, що виробляється за державними замовленнями, провадяться відповідно до умов, визначених в угодах про постачання матеріально-технічних ресурсів і продукції. При цьому використовуються платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, чеки, акредитиви з депонуванням коштів у банку постачальника, векселі.

У випадках, якшо виконавцям державного замовлення передбачені пільгові банківські кредити і розміри (сума) цих пільг погоджені Мінекономіки з Мінфіном та затверджені Кабінетом Міністрів України, Замовники (міністерства і відомства) перераховують виконавцям державного замовлення відповідні суми для відшкодування частини платежів по процентах за банківські кредити, взяті під виконання державного замовлення. Перерахування здійснюється відповідно до строків сплати процентів по кредитах у межах виділених загальних бюджетних асигнувань по замовниках.

5. Відповідальність за невиконання державних контрактів на поставку продукції для державних потреб

У разі невиконання або неналежного виконання державного контракту на поставку продукції для державних потреб з винної сторони стягується передбачена контрактом неустойка (штраф, пеня), а також відшкодовуються завдані збитки.

У разі необгрунтованої відмови виконавця державного замовлення від укладення державного контракту на поставку продукції для державних потреб у випадках, коли обов'язковість його укладення встановлена цим Законом та за наявності технічних можливостей його виконання, виконавець сплачує державному замовнику штраф у розмірі вартості державного контракту.

При невиконанні зобов'язань за державним контрактом виконавець, крім сплати неустойки, відшкодовує збитки в повному обсязі, які було завдано неналежним виконанням зобов'язань. Сплата неустойки (штрафу, пені), а також відшкодування збитків у разі неналежного виконання зобов'язань за державним контрактом не звільняють виконавця від виконання державного контракту в натурі.

Державний замовник має право відмовитися повністю або частково від оплати продукції, якщо вона не відповідає вимогам щодо якості продукції, встановленим чинним законодавством України та державним контрактом.

При невиконанні державним замовником зобов'язань за державним контрактом, а також у випадках, зазначених у частині сьомій статті 2 Закону України "Про поставки продукції для державний потреб" від 22 грудня 1999 р. №493, державний замовник відшкодовує виконавцю державного замовлення завдані йому збитки, включаючи очікуваний і неодержаний прибуток,

У випадках відмови державного замовника від закупівлі продукції, що виготовлена за державним контрактом (крім випадків, зазначених у частині четвертій цієї статті), виконавець державного замовлення реалізує її на свій розсуд, при цьому замовник відшкодовує виконавцю додаткові витрати, пов'язані з реалізацією, а у разі неможливості реалізації продукції - завдані йому збитки, включаючи очікуваний і неодержаний прибуток.

Спори, що виникають між державним замовником і виконавцем державного замовлення при укладенні державних контрактів на поставку продукції для державних потреб, внесенні змін у процесі їх виконання, а також щодо відшкодування завданих збитків розглядаються згідно з чинним законодавством України господарськими судами. Державні замовники та виконавці державних замовлень звільняються від сплати державного мита при поданні позовів до господарського суду. При розгляді справи господарський суд вирішує питання щодо сплати державного мита у розмірах, передбачених чинним законодавством.

Висновок

Насамперед варто зазначити, що згідно з міжнародним досвідом та правовою традицією країн Європейського Союзу визначення вартісних обмежень застосування законодавства щодо державних закупівель не передбачено. Такий підхід пов'язаний з необхідністю формування у суспільному (державному) секторі відповідної закупівельної практики, в основі якої лежить належне ставлення службовців до державних коштів, що передбачає їх раціональне та ефективне використання. Тому застосування конкурентних засад при здійсненні державних закупівель є доцільним незалежно від вартості закупівлі, оскільки це сприяє більш раціональному використанню державних коштів, вибору оптимальної пропозиції і поширенню конкуренції на відповідному ринку товарів, послуг або робіт.

Контракти, як форма управління держзамовленнями, широко відомі в світі й апробовані практикою десятиріч. їх застосовують у Великобританії, Франції, Німеччині та інших країнах з ринковою економікою, однак найбільшого поширення вони набули в США, де створена і багато років функціонує Федеральна контрактна система.

В індустріально розвинутих країнах державні контракти поширюються на сфери з обмеженими можливостями освоєння винаходів, новоутворені науко місткі галузі їх також застосовують для державної підтримки інноваційної діяльності підприємств, стимулювання неприбуткових науково-дослідних робіт фундаментально-пошукового характеру.

Зважаючи на важливість та актуальність державних замовлень, Міністерством економіки України підготовлено ряд змін до законодавства у сфері державних закупівель, в тому числі в проекті Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" передбачається встановлення мінімальної межі, з якої потрібно застосовувати тендерні процедури закупівлі. Нині нормативні документи проходять процедуру погодження та доопрацювання з рядом міністерств та відомств.

Використана література

1. Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 22 лютого 2000р., №1490-III, "Урядовий кур'єр", 24.05.2000р., №92;

2. Закон України "Про поставки продукції для державних потреб" від 22 грудня 1995р., №493/95-ВР, "Урядовий кур'єр", 01.02.1999 р., №20-21:

1. МінФін/МінЕкономіки/Держкомресурсів/НБУ "Положення про систему розрахунків по виконанню державного контракту і державного замовлення" від 16.06.1999р., №04-106, LIGA: Професіонал;

2. Лист Мінекономіки від 23.05.2001, №19-37/1654, "Урядовий кур'єр", 25.09.2001 p., №173;

3. Мельник А.Ф. . Державне регулювання економіки/ Навчальний посібник.-К., 1999;

4. Михасюк І.Р.. Мельник АФ., Крупка З.М. Державне регулювання економіки.- К: "Атіка. Ельга-Н, 2000;

5. Панасюк Б.Я. Прогнозування та регулювання розвитку економіки.- К.. 2003.

8. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка. Київ: Четверта хвиля, 2003.

9. Башнянін Г.І, Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. Київ: Ніка-Центр Ельга, 2000.

10. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки і підприємництва. Київ: Вища школа, 2003.

11. Буян І.В., Гуменюк П.Д., Березюк Р.М. Економічна політика. Тернопіль: ТАНГ, 2000.