71887 (Розвиток друкарства в Україні в ХІХ ст. Теорія мистецтва книги)

Размещено на http://www.allbest.ru/

І. Приватні та казенні друкарні в книжковій справі України 1 пол. ХІХ ст.

Книгодрукування на Україні зародилося у 2-й половині ХVІ ст. Основоположником українського і російського друкарства вважається І. Федоров.

Упродовж кількох століть в Україні виникла досить густа мережа друкарень: Львівська друкарня І.Федорова (засн. 1573; як Львівська братська друкарня, існувала 1591-1787 рр.), Острозька друкарня (1580-1612 рр), германська (1602-1618), Струтинська (1604-1606), Києво-Печерська (1615-1918), Почаївська (1618; 1-а пол. 18 ст. - 1917), Чернігівська друкарня (1646; 1679-1820) тощо.

У пореформений період у зв’язку з розвитком капіталізму книгодрукування почало інтенсивно розвиватися. Осередками книгодрукування в той час стали Київ, Харків, Чернігів, Полтава, Одеса і Львів. Особливе значення у виданні наукової літератури мали друкарні Києва та Харкова.

Українська ліберальна буржуазія та буржуазно-націоналістичні кола здійснювали активну видавничу діяльність через громади ,”Просвіти”, земства тощо. Проводячи великодержавну шовіністичну політику, царський уряд переслідував національні культури народів, що населяли Російську імперію, у тому числі й українського народу. Валуєвський циркуляр 1863р. та Ємський акт 1876р. обмежували видання книг українською мовою. Їх намагалися друкувати в Москві, Петербурзі й за кордоном (Лейпцніг, Женева та ін). Книгодрукування українською мовою проводилося здебільшого на громадських засадах на кошти окремих осіб і громадських організацій.

На Західних українських землях після конфіскації „Русалки Дністрової” (1837) друкування книг українською мовою було заборонено аж до революційних подій 1848р.

На початку XIX в. книги друкувалися переважно в казенних друкарнях — Сенатської, Академії наук, друкарні військового міністерства і морської друкарні — в Петербурзі; Університетської і Синодної — в Москві. У 1807 р. був виданий високий рескрипт про відкриття друкарень у всіх губернських містах.

У 1817-1819 рр. уряд відпустив величезні кошти на технічне оснащення друкарні Експедиції заготовляння державних паперів, розрахованої на щорічний випуск «для приросту доходів скарбниці» до 2 млн. листів асигнацій і 9-10 млн. листів гербового паперу. У друкарні друкувалися і деякі книжкові видання. З 1802 р. у зв'язку з дозволом відкривати вільні друкарні зростає число друкарень, що належать приватним особам. Якщо в 1802 р. в столиці налічувалося 5 вільних друкарень, то в 1811 р. їх вже близько 20. Швидко зростало число друкарень в Москві, в провінції.

На початку XIX в. деякі освічені представники дворянського класу, колекціонери і бібліофіли займалися виданням книг, вкладаючи в нього часто все свій стан. Кращі з них керувалися щирою зацікавленістю в долях російської науки і літератури, бажанням послужити на благо російської просвіти.

Проникнення товарно-грошових відносин в книжкову справу сприяло розвитку комерційних видавництв.

Якщо видавці-меценати не прагнули отримувати вигоди з випуску книг, то видавці-комерсанти основною задачею ставили прибуток, відносилися до книги як до товару і будували свою роботу з урахуванням попиту на книжковому ринку в першу чергу. Це були підприємства буржуазно-підприємницького характеру. Звичайно, і комерційні видавництва не могли не враховувати потреби суспільного розвитку, розуміли культурне, освітнє значення книги, випустили немало цінних наукових, художніх і інших творів. Їх видання робили вплив на читачів, формували їх смаки, пристрасті. Але книжкова продукція цих видавців відрізнялася строкатістю. У деяких вона мала чисто «ринковий» характер і по духу була суто вірнопідданською. Інші видавці-комерсанти обмежувалися культуртрегерським завданням в рамках самодержавно-кріпосницької дійсності. Треті були не чужі ліберально-буржуазним устремлінням.

Економічне, політичне і культурне становище України у І половині XIX ст. Основні напрямки книжкової справи. Зростання суспільних потреб в друкованій продукції Реформа освіти, здійснена царським урядом. Відкриття Харківського (1805р.) і Київського (1834р.) університетів. Видавнича діяльність університетів. "Опыт риторики" - перша книга, видана друкарнею Харківського університету. 1805 - 1814рр.: найбільш сприятливий для роботи друкарні. коли університети мали право власної цензури. Відкриття при університеті Товариства наук. Невдала спроба налагодити випуск доповідей його членів у 2^х друкованих органах: "Праці " (латинню) та "Денні записки" (російською мовою). Початок у 1819р. періоду найбільш важкої для університету цензури, коли право його власної цензури скасоване і вимагається цензура навіть перевидань. Новий цензурний статут 1826р., пов'язаний з забороною друку україномовної книги. Значне зменшення обсягів друкованої продукції.

Важкі умови роботи друкарні Київського університету. Непродуктивна робота друкарні впродовж 1834 - 1861рр. Пожвавлення роботи друкарні в післяреформений період.

Видавнича діяльність Києво-Печерської Лаври та друкарні Київської духовної академії Намагання Лаври повністю підпорядкувати собі академічну друкарню Розширення друкарні Києво-Печерської Лаври в першу третину XIX ст. Сувора цензура Необхідність цензури книг духовного і гражданського змісту. Право безцензурного друку перевидань книг Московської синоідальної друкарні. Введення указом Синоду від 1824 року вимоги подвійної (гражданської і духовної) цензури для друку класичних, історичних і морально-етичних книг.

Приватні га казенні друкарні в книжковій справі України першої половини XIX ст. Друкарня І.Вальнера (1846 p.). Випуск нею книг російською, латинською, німецькою, французькою монами. альбомів, краєвидів Києва, нот. Друкарня Ф.Гліксберга (1845 p..) і видання книг російським гражданським шрифтом. Приватні друкарні Одеси (Брауна, Неймана і К, Ніцше, Францова та Калловича, Садовського. Одеська казенна друкарня. Казенні друкарні в Полтаві, Житомирі. Сімферополі, Херсоні. Зростання кількості казенних друкарень

Відсутність до 40-х років XIX ст. гражданських друкарень в Західній Україні „Буквар, новим способом уложенный..." та „Спосіб борзо виучити читати" Й.Кобринського (1842 р.) перші iз Західній Україні книги гражданського друку. Львівська казенна друкарня та приватні друкарні Міллера, Шнайдера, Оссолінських, Поремби, Львівська Ставропігійська друкарня. „Книжниця читальная для начинающих" О.Духновича перший на Закарпатті букквар.

Друкування української книги за межами України. Москва і Петербург як центри українського друкарства першої половини XIX ст. ,,Руська трійця" і друкарство у Будапешті та Відні.

Цензура в законодавство про друкування. Відміна указів, що обмежували приватну підприємницьку діяльність у видавничій справі. Цензурний статут 1804 р. Встановлення поліцейського нагляду за друком. Закони про цензуру 1826-1828 pp. Цензурний терор в Російській імперії, створення таємного цензурного комітету.

Виробництво і оформлення книги. Технічні нововведення до друкарства.

ІІ. Основні теорії мистецтва книги

Мистецтво книги як єдність видів творчої діяльності по проектуванню, художньому оформленню і відтворенню видання. Складові мистецтва книги: література, графіка, мистецтво шрифтів, мистецтво книгодрукування. Сучасне розуміння мистецтва книги як процесу створення книги - художньої форми, одночасно, тиражованого видання. Розуміння мистецтва книги як мистецької галузі, у якій створюються витвори мистецтва, що забезпечують візуальне втілення літературного твору.

Процес оформлення книги як результат співпраці автора, художника, редакторів (літературного, художнього технічного) та поліграфістів. Етапи оформлення видання: видавничий, художній, виробничий.

Завдання оформлення книги:

1. максимально повне донесення до читача думки автора:

2. сприяння багатогранному розкриттю змісту літературного твору;

3. досягнення високого ступеню зручності користування книгою;

4. забезпечення достатньої міцності книги;

5. досягнення значної естетичної привабливості книги.

Умови вирішення зазначених завдань: урахування особливостей читацької категорії, на яку видання розраховане, та специфіки виду видання.

Книжкове мистецтво як органічна єдність художнього отруювання, книжкової графіки та друкарського мистецтва.

Художнє конструювання - творча діяльність, спрямована на організацію книги як складної функціональної системи. Поняття про художній ансамбль книги. Вплив епохи, стилю автора, творчої манери художника на художній ансамбль книги. Ключовий засіб створення єдиного книжкового ансамблю - композиція, тобто організація книги, що забезпечує сприйняття її читачем як єдиного ідейно-змістового та художнього цілого. Засоби оформлення книги.

Матеріальна конструкція книги як організація елементів книги в систему, що забезпечує оптимальні умови читання. Історичний відбір форм матеріальної конструкції книги: сувой і кодекс Незвичні за формою книги.

Вплив епохи, коли створювалась книга, естетичних течій та місцевих традицій на матеріал носія інформації, формат, оправу книги.

Книжкова графіка. Проблема образного оформлення книги та ілюстрування. Зв'язок ілюстрацій з літературним твором й, меншою мірою книжковим ансамблем. Художня ілюстрація як каталізатор всебічного осмислення ідейної та художньої сутності твору. Художня самоцінність ілюстрацій як твору мистецтва, історичний розвиток ілюстрацій. Розквіт мистецтва ілюстрування після винайдення книгодрукування. Прихильники та противники ілюстрацій.

Мистецтво шрифтів. Різновиди шрифтів за насиченістю (світлі, напівжирні, жирні); шириною (нормальні, вузькі, широкі), призначенням (текстові, титульно-заголовочні, акцидентні), нахилом (прямі, курсивні). Поняття про розміри (кеглі) шрифтів. Шрифтову гарнітура як сукупність шрифтів різного креслення та розміру, об'єднаних спільністю, основного малюнку.

Родини шрифтів, що склались в процесі їх історичного розвитку. Шрифти ..антиква", „баскервіль'', шрифти-гротески, ,,єгипетські шрифти, Інші. Сучасні гарнітури шрифтів -літературна, „банниківська", звичайна, академічна, інші.

Задовго до появи друкарства в нашій країні існувало мистецтво рукописної книги. Переписування книг було відоме в Київській Русі вже в IX столітті.

Виготовлення рукописних книг було на Русі почесною справою. Повага до книги, до її переписувачів не раз відзначається в древньоруських літописах.

Переписувачі і художники прагнуть надати своїм творам привабливого, святкового вигляду. Згадане «Остромирове євангеліє» не тільки найдавніша, але водночас і одна з найкращих пам'яток древньоруського книжкового мистецтва. Його заставки, мініатюри, ініціальні літери, саме письмо виконані з такою старанністю, каліграфічною точністю і майстерністю, в такій розкішній кольоровій гамі, що й сьогодні ми з захопленням дивимося на цей гідний подиву твір.

Ретельно, з глибоким розумінням специфіки книжкового організму оформлені численні рукописні книги наступного часу. Вони мали великий вплив на слов'янських першодрукарів, які творчо використовували вироблені на протязі кількох століть різноманітні засоби та елементи багатого художнього оформлення рукописної книги.

Основним елементом оформлення східнослов'янської, в тому числі й української рукописної книги, на відміну від книги західної, була заставка. Термін «заставка», або «заставиця» відомий уже в XI столітті. Ними прикрашались початкові сторінки книги, її розділи, вони служили також для відокремлення рядків тексту з різним змістом.

Найчастіше в українській рукописній книзі зустрічаються заставки прямокутної форми, рідко з півкруглим вирізом у нижній частині прямокутника; бувають вони у вигляді присадкуватої літери П.

За орнаментальними мотивами заставки ділять; на рослинні, плетінчасто-геометричні і тератологічні. Останні побудовані з композиції плетінки, рослинних мотивів і фантастичних зображень різних птахів та звірів. Взагалі орнаментальне багатство рукописних заставок — видатне досягнення тодішнього декоративного мистецтва.

Під заставкою, як правило, стояв заголовок, який з. XIV століття стали писати складним декоративним письмом - в'яззю. Текст починався заголовною літерою, виконаною переважно червоною фарбою або золотом. Нерідко сама літера, її форма перетворювалася в розкішний орнаментальний узор.

Рукописи прикрашались також мініатюрами (фігурними зображеннями) - кольоровими ілюстраціями, виконаними однією, переважно чорною фарбою. Вони розміщались на окремих сторінках або між рядками тексту. Треба, однак, сказати, що мініатюра в українській рукописній книзі не набула значного поширення. - Оздоблення рукописів тісно пов'язувалось з характером шрифту, почерком, яким писались книги. Древньо-руська й українська рукописна книга знає три основних види письма, що послідовно змінювались: устав, півустав і скоропис. Найдавнішим з них є уставне письмо, яке вживалося в основному до XIV століття. Зрідка уставом писались рукописи і пізніше. Устав - строге і красиве письмо, кожна літера якого писалась в кілька прийомів і не з'єднувалась з іншою.

У другій половині XIV століття на зміну уставу приходить півустав. Його літери писались швидше, вони „дрібніші, простіші за будовою, часто злегка нахилені. У півуставі зустрічається велика кількість скорочень і .надрядкових знаків, так званих титлів. Півустав був використаний, як буде сказано нижче, Іваном Федоровим З Петром Мстиславцем для створення наборного шрифту першодруків.

Скоропис з'явився майже одночасно з півуставом, але в рукописах українських він широко починає використовуватись аж з XVII століття. Цей почерк розрахований насамперед на значне прискорення процесу письма. Його основну графічну особливість становлять численні продовження літер, що виходять за рядок вверх і вниз і мають часто декоративний характер. Елементи українського скоропису були використані згодом в створенні острозьких друкарських шрифтів.

Найдавніші східнослов'янські, в тому числі й українські, книги написані на пергаменті - відповідно обробленій шкірі тварин (овець, кіз). Пергамент в українських рукописах вживався до середини XV століття. Є, правда, випадки, коли його використовували і пізніше. На пергаменті, наприклад, написані одні з кращих пам'яток українського книжкового мистецтва середини XVI століття пересопницьке «Євангеліє» і розкішно оздоблений «Ірмологіон» з XVII століття.