agrobusiness (Шпоры Агробизнес), страница 8

Серед форм і методів реалізації продуктів харчування можна виділити дві основні групи — заготівля і безпосередня реалізація споживачам. Заготівля здійснюється посередниками, які є зв'язуючою ланкою між виробниками і споживачами.

Посередники у продовольчому маркетингу можуть бути розподілені на такі групи: А. Торгові посередники: 1) роздрібні торгівці; 2) оптові торгівці. Б. Агентські посередники: 1) брокери; 2) комісіонери. В. Біржові посередники. Г. Переробники та виробники (фабриканти). Д. допоміжні організації.

Торгові посередники купують товар у виробника і продають споживачеві з метою отримання доходу. Роздрібний торговець ку­пує продукти для перепродажу безпосередньо кінцевому споживаче­ві.

Оптовий торговець продає товари роздрібним торгівцям, іншим оптовикам та промисловцям, але не збуває їх в істотних кількостях кінцевим споживачам.

Агентські посередники діють як представники своїх клієнтів. У дійсності агентські посередники продають не товари, а послуги — знання ринку та "ноу-хау".

Агентські посередники поділяються на дві групи — комісіо­нерів і брокерів. Різниця між ними у ступені повноважень.

До функцій комісіонера входить: фізичне маніпулювання з про­дуктом, договір про умови продажу, справляння плати з відрахуван­ням з неї своєї винагороди і вручення решти своєму довірителю.

Брокер, як правило, безпосередньо не розпоряджається про­дукцією. Він точно додержується вказівок свого довірителя і володіє меншими повноваженнями у переговорах щодо цін, ніж комісіонери.

В галузі сільського господарства приклади цих двох категорій агентських посередників — фірми комісійного продажу худоби і зернові брокери на хлібних біржах.

Спекулятивні посередники — скуповують та перепродають продукти з метою одержання прибутку за рахунок зміни цін. їх на­зивають торгашами, спекулянтами, шахраями та розподільниками. Так, зерновий спекулянт за один день торгів може скупити і продати зерно декілька разів. При цьому він ризикує, тому що ціна може впасти.

Переробники та виготовннки (фабриканти) — займаються зміною форми продукту. Підприємці боенного, борошномельного та плодоконсервного виробництв займаються також закупівлею сирови­ни для себе і оптовим продажем своєї готової продукції роздрібним торгівцям.

Допоміжні організації — сприяють різним посередникам у ви­конанні їх завдань. Одна група цих організацій надає оснащення, можливість маніпулювати продукцією або зведення покупців і про­давців. Приклади цієї групи — худобопригонні компанії, зернові біржі та плодоовочеві аукціони.

Інша група — торгові асоціації. Їх мета — збирання, оцінка та передача цінної інформації конкретній групі підприємств або тор­гівлі Безпосереднє доведення продуктів до споживача здійснюється через торгову мережу. При цьому форми реалізації можуть бути різними. Це — великі універсами (супермаркети), невеликі спеціалізовані магазини, торгові автомати, магазини заказів, продо­вольчі ринки (базари), різні форми громадського харчування (великі ресторани, невеликі закусочні, кафе, буфети та ін.).

18. Які стадії проходить процес упровадженяя марк. діяльності на підпр. АПК

Практична реалізація концепції продовольчого маркетингу відбувається на підприємствах АПК. З цієї точки зору продовольчий маркетинг — це система організаційно-технічних, фінансових та комерційних функцій підприємств, спрямованих на найбільш повне і швидке задоволення потреб споживачів у сільськогосподарській продукції і продовольстві. Без організації маркетингової діяльності неможлива успішна робота ні одного аг­ропромислового підприємства.

На звичайному підприємстві у агропромисловому виробництві процес впровадження маркетингової діяльності здійснюється посту­пово і, як правило, проходить п'ять стадій.

На першій стадії маркетинг розглядається під кутом зору таких понять, як реклама і стимулювання збуту.

На другій стадії формується більш широкий підхід до управління маркетингом: основна ціль — щоб покупець був задово­лений придбанням продукції, післяреалізаційним обслуговуванням та ін. При цьому запити і потреби споживачів можуть змінюватися, що необхідно враховувати при виробництві і збуті продукції.

А тому на третій стадії слід постійно оновлювати виробництво та підвищувати якість пропонованих послуг.

На четвертій стадії впровадження маркетингу підприємство по­винно вивчити наявні можливості і зайняти певне положення на рин­ку. Це означає — спробувати виділитись на фоні інших підприємств, які виробляють аналогічну продукцію для ринкового сектору.

Останній, п'ятій стадії впровадження маркетингу відповідає ви­конання усіх функції щодо аналізу ринків та потреб, плануванню, обліку і регулюванню роботи у галузі освоєння ринків збуту.

27. Які особливості землі як засобу вир-ва.

Вихідною матеріальною основою господарювання в системі аг­робізнесу є земля. З використання родючих властивостей землі розпочинається процес агропромислового виробництва. На землі розміщуються посіви, а також тваринницькі ферми та споруди, вона використовується також як пасовище для худоби.

Як засіб виробництва земля має ряд особливостей: вона є неза­мінним ресурсом; її використання з метою сільськогосподарського виробництва обмежене та зумовлене тими кліматичними умовами, в яких знаходиться дана ділянка; вона характеризується постійним місцерозташуванням, її розміри просторово обмежені; розширити земельні угіддя можна лише за допомогою значних вкладень праці та коштів; земля відноситься до категорії основних фондів АПК. Але вона відрізняється від інших основних фондів тим, що немає власти­востей фізичного і морального зносу. При раціональному викори­станні її родючість зростає, а при надмірній експлуатації — падає.

У сільськогосподарському виробництві використовують землі різної якості. Порівняльна характеристика якості земельних угіддь називається бонітировкою грунту.

Вона необхідна для економічної оцінки землі, ведення земельно­го кадастру, меліорації і т. п. Поняття "якість землі" — включає в себе родючість грунтів, рельєф та конфігурацію ділянок, кліматичні умови. Ці фактори можуть проявлятися в різних сполученнях. На­приклад, родючі землі можуть знаходитися у несприятливих кліма­тичних умовах або у незручних рельєфних умовах і т. п.

Але головна якісна властивість землі — її родючість. Суть її полягає у природній властивості грунту забезпечувати рослини не­обхідними поживними речовинами, водою впродовж усіх періодів їх росту і розвитку. Разом з тим, родючість землі формується не тільки з її природних властивостей, але й під впливом людини в результаті обробки землі. У зв'язку з цим розрізняють природну, штучну та економічну родючість грунту. Природна родючість утворюється у результаті довгочасного ґрунтоутворювального процесу. Вона скла­дається з сукупності хімічних, фізичних, біологічних та інших влас­тивостей грунту, а також залежить від клімату та інших природних факторів. При веденні господарства на землі необхідно найбільш повно й раціонально використовувати родючість грунту.

Крім цього, велике значення має місце розташування земель відносно великих населених пунктів, шляхів сполучення, пунктів прийому та переробки сільськогосподарської продукції, баз ма­теріально-технічного постачання та ін.

Оскільки кількість земель обмежена, то дуже важливим е їх ефективне використання. Визначають ефективність ' використування землі шляхом порівняння результатів виробництва з кількістю (або іншою вартісною, бальною характеристикою землі).

28. Які ви зн. види родючості землі і вчому їх сутн.

Головна якісна властивість землі — її родючість. Суть її полягає у природній властивості грунту забезпечувати рослини не­обхідними поживними речовинами, водою впродовж усіх періодів їх росту і розвитку. Разом з тим, родючість землі формується не тільки з її природних властивостей, але й під впливом людини в результаті обробки землі. У зв'язку з цим розрізняють природну, штучну та економічну родючість грунту. Природна родючість утворюється у результаті довгочасного ґрунтоутворювального процесу. Вона скла­дається з сукупності хімічних, фізичних, біологічних та інших влас­тивостей грунту, а також залежить від клімату та інших природних факторів. При веденні господарства на землі необхідно найбільш повно й раціонально використовувати родючість грунтуШтучна родючість створюється людиною в процесі ведення зем­леробства, що проявляється в обробці грунту, внесення добрив, про­ведення меліоративних робіт і т. д.

Економічна родючість грунту проявляється в єдності та взаємозв'язку природної та штучної родючості. З удосконаленням техніки і технології землі, які раніше вважалися неродючими, посту­пово включаються у обіг і їх господарська цінність зростає.

Економічна родючість землі виявляється в такому понятті як якість землі. Це здатність землі до відтворення рослин, що вирощуються.

Якість землі оцінюється в балах. При цьому така оцінка може бути різною для різних культур.

36. Основні ф-фії мінсільгоспу США

Основні функції міністерства — довгострокове та короткостро­кове прогнозування виробництва попиту та пропозиції, проведення аналізу фінансового стану фермерських господарств та розвитку окремих галузей АПК, а також аналіз продовольчого забезпечення населення, стану та перспектив розвитку зовнішньої торгівлі; регу­лювання об'ємів виробництва сільськогосподарської продукції, ор­ганізація та проведення наукових досліджень, втілення їх резуль­татів у фермерські господарства; підготовка та перепідготовка кадрів; розвиток сільських районів та охорона природних ресурсів, контроль якості сільськогосподарської продукції та продуктів харчу­вання, продовольча допомога низькооплачуємим та деяким іншим верствам населення; сприяння кооперативному фермерському рухові;

організація зовнішньоекономічних зв'язків тощо.

Одна з головних функцій міністерства — антикризове регулю­вання сільського господарства, тобто встановлення рівноваги між попитом та пропозиціями на ринку продовольчих товарів. Для еко­номіки США це одна з самих гострих проблем. Надвиробництво, несталість ринків збуту, значні коливання фермерських цін, а від­повідно й прибутків ускладнюють положення фермерів, багато з них не витримують конкуренції, покидають свої господарства. Саме в США та інших розвинутих капкраїнах ще за часів кризи 1929—1933 рр. проводилась активна політика державного регулювання виробництва сільськогосподарської продукції. Таке регулювання створюється шляхом стимулювання добровільного обмеження (за відповідну ви­нагороду) виробництва сільськогосподарської продукції, скупову­вання державою у фермерів надлишків (нереалізованих) продуктів по гарантованим цінам.

Для здійснення різних стабілізуючих та стримуючих програм в МСГ США були створені відповідні служби. Міністерство здійснює значний вплив на якість сільскогосподарської продукції. Відповідно до закону, наприклад, усе м'ясо крупної рогатої худоби та птиці, якщо воно не буде реалізоване в інших штатах або піде на експорт, повинно бути перевірене федеральною інспекцією МСГ. Якщо м'ясо реалізується безпосередньо в середині штату, то воно перевіряється інспекцією штату. Існують інспекції по контролю якості молока, яєць та інших продуктів, які швидко псуються.

Всі реалізуємі у сільському господарстві види мінеральних до­брив та інших хімікатів, кормові добавки, ветеринарні препарати тощо проходять в спеціальній службі МСГ старанні випробування і тільки відповідно дозволу можуть надійти в комерційну продаж.

Міністерство видає багато інформаційних бюлетенів по всім ас­пектам сільського господарства та пов'язаних з ним галузей, які користуються великою популярністю в ділових колах АПК, у науко­вих працівників, фермерів.

37. якими причинами викликана сучсна прод. проблеа у світі

Це, звісно, не повна і навіть не пряма відповідь, але ж іншої годі шукати, отже зі скаргами та пропозиціями -не звертатися:)

У сучасному світі спостерігається нерівномірність у виробництві та споживанні продуктів харчування. Є дві групи країн — з над­лишковим та недостатнім виробництвом і споживанням продуктів харчування. До першої групи відносяться розвинуті країни — США і Канада, країни Європи, Японія та деякі інші. До другої — біль­шість країн Азії, Африки та Латинської Америки. Населення ін­дустріальне—розвинутих країн складає біля 30% відносно загальної кількості населення світу, а припадає на ці країни біля 60% світового виробництва. В країнах, що розвиваються, де проживає 2/3 насе­лення світу, темпи росту виробництва продовольства відстають від темпів росту попиту на нього. Середнє споживання продовольства на одну людину в розвинутих країнах складає 3390 калорій, а в країнах, що розвиваються, тільки 2070 калорій в день. В той час, як населення країн, що розвиваються, страждає від хвороб, хронічної нестачі їжі, в розвинутих країнах людям погрожують хвороби, які виникають внаслідок переїдання, зайвого вживання калорійних про­дуктів.

Разом з тим, у світі в цілому спостерігається постійне зростання виробництва продовольства. За даними продовольчої та сільсько-господарської- організації 00Н (ФАО) в 1990/91 роках вперше після 1986/87 р. у світі було вироблено продуктів харчування біль­ше, ніж потрібно для споживання, що привело до збільшення запасів і зниження цін, особливо на пшеницю.

З іншого погляду на земній кулі від недоїдання кожну добу вмирає 10 тис. чоловік, а біля півміль'ярду голодує.

Статистичні дані не підтверджують теорію Мальтуса, який на­полягав, що населення в світі росте в геометричній прогресії, а ви­робництво продуктів харчування — в арифметичній. Після другої світової війни виробництво продуктів харчування в світі випереджа­ло ріст народонаселення вдвіччі. За розрахунками фахівців, продо­вольчий потенціал Землі, інакше кажучи можливості нашої планети нагодувати людей, складає біля 1 трильйона чоловік.

Рівень споживання продовольства визначається двома основ­ними показниками — калорійністю та раціоном. Раціон харчу­вання за калорійністю в нашій країні перевищує середньосвітовий рівень, і приблизно дорівнює споживання продуктів в розвинутих країнах.

Разом з тим, раціон харчування не збалансований за видами продуктів. На такі продукти, як хліб, картопля-і цукор фактична потреба в останні роки перевищує науково обгрунтовані норми. Близькі до норми показники споживання риби, рибопродуктів та олії. Нижче рекомендованої норми знаходиться споживання м'яса, молока, молочних продуктів, овочів, баштанних, фруктів та ягід.

1. Як визн. сутнісь поняття м.а/б.

2. В чому сутність “Зел. рев.”

3. З яких сфер склад. а/п комплекс.

4. Учому полягають передумови формув. м. а/б(об єкт. і суб єкт)

5. У чому сутність ек. відносин між субєктами м.а/б.

6. Що є предметом курсу м. а/б.

7. Які види підпр. діяльності входять до поняття прод. марк.

8. Які протиріччя існують у системі прод. марк. і як вони розвязуютьс.

9. Які фактори враховуються при визначенні цільовоїф-ції а/б.

10. Чим відрізняється фізіологіч. потреба у прод. харчування від інших потреб людини.

11. Який звязок існує між платоспорможним попитом і тов. пропозицією

12. Що таке гнучкість доходу і від чого вона залежить

13. Поясніть, у чому полягають окремі ф-ції марк.

14. Якими факторами визначається місце с/г в системі прод. марк. Для розвязування яких питань фремеру необх. знання марк.

15. Яку роль відіграють іновації у системі марк.

16. У чому полягає суть закону ринкових зон

17. На якігрупи можна поділити посередників у прод. марк.і в чому їх роль

18. Які стадії проходить процес упровадженяя марк. діяльності на підпр. АПК

19. На яких заг. принципах грунтується складання схеми марк.

20. розкрийте сутність окремих ел/тів марк.

21. Які 3 баз. методи розрахунку первісної ціни на прод. АПК передбачає концепція марк.

22. Які осн. види цін викор. для успішного просування на ринку нових виробів або послуг.

23. За яими на прямкаи розробл. осн. ел-ти планування асортименту на підр. АПК

24. Які є типи каналів руху тов.

25. Які є види реклами і в чому їх особливість

26. У чому поляг. сособливості розробки БП

27. Які особливості землі як засобу вир-ва.

28. Які ви зн. види родючості землі і вчому їх сутн.

29. У чому поляг. завд. зем реформи в У.

30. Які осн. ф-ції агросервісу

31. Назвіть 5 найважл. каналів, через які природні фактори можуть впливати на доходи, витрати і приб. у ферм. госп-ві

32. які пост. і зм. витрати має врах. фермер при вокористанні осн. засобів вир-ва

33. які відомості щодо кожної конкретної ділянки зем. площі чи од. поголівя худоби повинен мати фермер при розробці нормативів

34. які ви знаєте форми а/п вир-ва і в чому їх орг. особливості

35. В чому поляг. основн. принципи держрегулювання а/б

36. винн. осн. ф-ції мінсільгоспу США

37. якими причинами викликана сучсна прод. проблеа у світі

38. у чому полягає сутність продбезпеки країни

39. учому поляг. цілі ФАО та їнших Морг.

40. якими орг. іяк здійсн. управління світовим агр. вир-вом

41. якими шляхами можна підвищити продуктивність землі

42. виначте особл. н/т прогресу у с/г

43. як збіьшити продресурси трад і нетрад. методами

44. у чому поляг. довгострок. тенд. розвитку світ продринку

45. якими осн. причинами визн. рсн. напрямки експ. і імп. с/г прод. і

46. кі заходи необх. здійснити для того, щоб збільшити обсяги вир-ва іекспорту зерна з У.

47. при якій умові вир-во цукру У. можке бути конкур. на світових ринках

48. визначіть експ. можливості лікеро-горілчаної пром.

49. яка с/г прод. У. користується найб. попитом на зовн. ринках

50. якими особливостями характер. глобалізація тов. потоків с/г прод. і продовольства

51. чим пояснюється вир. роль США та країн ЄС на прод. ринках

52. розкрийте сутність продп-ки США

53. назв. осн. типи а/б у США та розкрийте їхн. зміст.

54. визн. осн. напмки суч. з-ек. аграрної п-ки СШЯ+зміст

55. визн. осн. напрямки розв. а/б у країнах ЄС на прикдалді Нім. і Фр.

56. японська кооперат. сиситема: зміст, склад. частини,ф-ції

57. дайте х-ку особливостейрозвитку а/б в країнах Сх. Європи

58. охарактеризуйте особливості аграрн. реформи в кр. СНД

59. У чому поляг. особл. формуавння нац. АПК в Африці

60. які особл. ап розвитку раїн Азії

61. дати х-ку розвитку а/б у Лат. Америці.