162509 (Управління фінансовою санацією підприємства), страница 2

У зарубіжній науково-практичній літературі з питань санації як особливо придатний санаційний інструмент розглядаються так звані конверсійні облігації — іменні облігації, які згодом можна обміняти на звичайні акції підприємства. Емісія конверсійних облігацій є однією з форм кредитування санації власниками та кредиторами підприємства. У разі збільшення статутного капіталу обміном облігацій існуючої номінальної вартості на акції цього емітента капітал збільшується на загальну номінальну вартість облігацій, що обмінюються на акції.

Конверсійні облігації дають можливість залучити такого інвестора, який не ризикує придбати звичайні акції. Натомість, вкладаючи засоби в конверсійні облігації, інвестор досягає подвійної мети: з одного боку — відносної безпеки вкладень (у разі банкрутства підприємства претензії власників облігацій задовольнятимуться в одній черзі з іншими кредиторами), з другого — можливості збільшення капіталу, яку дають звичайні акції. У даному разі інвестори погоджуються на одержання нижчого відсотка за конверсійними облігаціями заради можливості обміняти їх на звичайні акції в майбутньому.

1. Альтернативна санація

Фінансові ризики окремих кредиторів значною мірою залежать від вибраної ними політики взаємовідносин з неспроможним боржником. У розпорядженні кредиторів є такі альтернативи:

1.Звернення до господарського суду із заявою про оголошення боржника банкрутом з наступною його ліквідацією.

2. Мораторій.

3. Участь у санації боржника.

Рішення кредиторів щодо участі в санації боржника залежить від багатьох факторів, зокрема від ризику неповернення кредитів (як банківських, так і комерційних); очікуваних кредиторами доходів у разі успішного завершення санації; економіко-правових (у тому числі податкових) наслідків участі в санації тощо.

1. Участь кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника

Як уже зазначалося, необхідною умовою участі кредиторів у фінансовому оздоровленні боржника є оцінка його санаційної спроможності. Поданий боржником план фінансового оздоровлення оцінюють як безпосередньо кредитор, так і незалежні експерти. Безперечно, активної участі кредиторів у фінансовому оздоровленні можна очікувати лише тоді, коли внаслідок санації та збереження підприємства-боржника їхні вимоги будуть задоволені повніше, ніж у разі його ліквідації.

Фінансова участь кредиторів у санації боржників може відбуватись у таких формах:

1) реструктуризація наявної заборгованості;

2) зменшення або списання заборгованості;

3) надання санаційних кредитів;

4) поручительство або надання гарантій кредитного забезпечення.

Форма участі кредиторів у санації великою мірою визначається характером їхніх фінансових та господарських взаємовідносин з боржником. Залежно від цього виділяють такі групи кредиторів:

• банки та інші фінансово-кредитні установи (за наданими позичками);

• постачальники предметів та засобів праці (за поставлену сировину, матеріали, комплектувальні вироби, обладнання, устаткування тощо);

• споживачі готової продукції (за авансами одержаними);

• працівники підприємства (заборгованість з оплати праці);

• державні органи (заборгованість із розрахунків з бюджетом та за позабюджетними платежами).

Участь кожної з цих груп у санації залежить від законодавчих обмежень щодо надання санаційних кредитів чи реструктуризації заборгованості, а також від мотивацій кредиторів.

Розгляньмо основні способи реструктуризації заборгованості боржника до того, як проти нього буде порушено справу про банкрутство. До найпоширеніших способів реструктуризації заборгованості належать:

а) трансформація боргу у власність;

б) конверсія короткострокової заборгованості в довгострокову;

в) пролонгація строків сплати.

1. Трансформація власності у борг

Найбільш цікавою є форма реструктуризації заборгованості, яка передбачає конверсію (трансформацію) боргу у власність. Суть її полягає в тому, що підприємства-боржники стимулюють придбання кредиторами корпоративних прав у обмін на боргові вимоги. У результаті цієї операції боржник досягає подвійної мети:

1) підвищується ринковий курс корпоративних прав, оскільки відбувається їх додаткова закупівля;

2) поліпшується структура балансу, оскільки співвідношення власних та позичкових коштів змінюється в позитивному для підприємства напрямку.

Конверсія боргу у власність може здійснюватися через емісію нових корпоративних прав, викуповування часток (паїв, акцій) у власників з метою їх наступного обміну на боргові вимоги або через емісію (обмін) конверсійних облігацій.

Трансформація власності в борг здійснюється, як правило, великими кредиторами (зокрема банками), які повірили в санаційну спроможність боржника й очікують отримати прибутки в майбутньому. Цю операцію можна розглядати як внесок кредитора в статутний капітал боржника.

Конверсія боргу у власність може, проте, призвести до втрати контролю над підприємством колишніми власниками. Зрозуміло, що колишній кредитор, ставши співвласником, братиме активну участь у керуванні підприємством та у виробленні загальної стратегії його розвитку. Для кредитора такого роду операція пов'язана з ризиком цілком або частково втратити право на задоволення своїх боргових вимог, оскільки після того, як він стане власником корпоративних прав боржника, його вимоги погашатимуться останньою чергою, нарівні з вимогами інших співвласників.

1. Пролонгація та списання заборгованості

Одним зі способів фінансової участі кредиторів у санації боржника є пролонгація та (або) списання заборгованості. Відстрочені (пролонговані) кредити — це кредити, за якими строк дії кредитного договору подовжений та змінені його умови виходячи з тих об'єктивних причин, що зумовили несвоєчасне повернення позички. Списання заборгованості — це відмова кредитора від своїх вимог. Вона прирівнюється до безповоротної фінансової допомоги боржнику. Списання заборгованості може здійснюватися в таких двох формах:

а) повної або часткової відмови від вимог;

б) відмови від кредитного забезпечення.

Списання заборгованості, як і в разі конверсії боргу у власність, може здійснюватися великими кредиторами, які заінтересовані в збереженні довгострокових фінансово-господарських відносин з підприємством. Через списання заборгованості оптимізується структура капіталу підприємства, а також його платоспроможність та ліквідність.

1. Санаційні кредити

Надання санаційних кредитів поліпшує платоспроможність боржника, оскільки залучаються ліквідні засоби, однак структура капіталу та рівень фінансової незалежності підприємства погіршуються, бо збільшується питома вага позичкового капіталу. Використання цієї форми фінансування ускладнюється двома обставинами:

1) кредитори для зменшення підвищеного ризику надають позички за максимальними ставками;

2) для мінімізації ризику неповернення позичок кредитори вимагають першокласного кредитного забезпечення.

За такої форми участі кредиторів у санації вони можуть або безпосередньо надавати санаційні кредити або виступати як гаранти чи поручителі повернення такого роду кредитів.

Санаційні кредити надає, як правило, або комерційний банк, що обслуговує підприємство, або банк, який володіє пакетом корпоративних прав боржника, або банківський консорціум. Вирішальним для надання кредиту є наявність позитивного висновку аудитора про санаційну спроможність підприємства. У певних випадках з метою акумуляції кредитних ресурсів як у національній, так і в іноземній валюті для кредитування санаційних програм зі значними обсягами, а також зменшення та диверсифікації кредитних ризиків, дотримання нормативного показника максимального розміру ризику на одного позичальника комерційні банки можуть об'єднуватись у консорціуми (санаційні консорціуми).

Банківські консорціуми — це тимчасові об'єднання банків, які створюються для координації дій під час проведення різного роду банківських операцій або для кредитування однієї, але великої та ризикової угоди, і засновані банками на паритетних засадах. Банківські консорціуми для надання санаційних кредитів можуть створюватися з метою об'єднання кредитних ресурсів, диверсифікації кредитного ризику, підтримання ліквідності балансів окремих банків.

Банк (чи група банків) здійснює контроль за виконанням позичальником умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту, виконанням плану фінансового оздоровлення. При цьому банк протягом усього періоду санації та терміну дії кредитного договору підтримує ділові контакти з позичальником, проводить перевірку стану збереження майна, виявляє фактори, що можуть позитивно чи негативно вплинути на хід фінансового оздоровлення боржника. У разі використання позичальником кредиту не за цільовим призначенням, недотримання плану санації, виникнення нових обставин, що перешкоджають успішній реалізації запланованих заходів, банк має право достроково розірвати кредитний договір. Це є підставою для стягнення всіх засобів у межах зобов'язань позичальника за кредитною угодою в установленому чинним законодавством порядку.

Як уже зазначалося, кредитування санаційних проектів пов'язане зі значними ризиками. Кредитори можуть зважитися на матеріальний ризик в обмін на майбутню участь у прибутках даного підприємства, в обмін на великий пакет акцій боржника або з надією отримати надійний ринок збуту своєї продукції (джерело постачання сировини для свого виробництва) тощо. Крім того, можна вжити низку заходів зі зменшення ризиків, пов'язаних з кредитуванням підприємств, що перебувають у кризі. Найнадійнішим засобом зменшення ризиків кредиторів (поряд з консорціум ним кредитуванням) є призначення на період санації на керівні посади підприємства-боржника своїх довірених осіб або встановлення повного контролю над підприємством.

Розглянуті заходи щодо участі кредиторів у санації підприємства боржника можуть здійснюватись у досудовому порядку, тобто до початку провадження справи про банкрутство неспроможного підприємства. У ході провадження справи на будь-якому її етапі між боржником і кредиторами можна укласти мирову угоду або, за достатніх підстав, прийняти рішення про реалізацію плану санації. Механізм укладання та виконання мирової угоди і проведення санації з рішення господарського суду буде описано далі.

1. Фінансова участь персоналу в санації підприємства

Загроза банкрутства й обумовлені цим негативні економічні та соціальні наслідки змушують персонал, що працює на підприємстві, робити свій внесок у фінансування санації. Основною причиною фінансової участі персоналу в санації підприємства є надія зберегти робочі місця. Найчастіше така ситуація стає актуальною в період загального економічного спаду, коли дефіцит альтернативних робочих місць спричинює значну залежність працівників від даного підприємства.

Фінансування санації персоналом може здійснюватись у таких формах:

а) відстрочка або відмова від винагороди за виробничі результати;

б) надання працівниками позичок;

в) придбання працівниками акцій даного підприємства.

У зарубіжній практиці досить поширеним є так званий Management – Buyout (МВО), який полягає в купівлі всього підприємства або значного пакета його корпоративних прав менеджментом фірми. Одним із різновидів МВО є АВО — коли значну частку корпоративних прав викуповує персонал. При цьому трапляються випадки конверсії заборгованості підприємства із заробітної плати у власність, коли замість заробітної плати працівники можуть одержати корпоративні права підприємства, на якому вони працюють. Через МВО підвищується відповідальність керівників та всього персоналу за результати своєї діяльності, а також посилюється мотивація до раціоналізаторства та реалізації програм ощадливого використання наявних ресурсів.

Варто нагадати, що в Україні діє порядок, згідно з яким керівництво підприємств, що приватизуються, має право додатково викупити за грошові кошти за номінальною вартістю пакет акцій акціонерних товариств, створених у процесі акціонування державних підприємств. Розмір пакета акцій, який може бути запропонований Фондом державного майна керівництву підприємства, обмежується 5 відсотками статутного фонду.

Законодавство України детально регламентує правила узгодження умов реорганізації унітарних державних підприємств. Передбачено, зокрема, специфічну форму санації в разі, коли трудовий колектив державного підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство, бере підприємство в оренду або викуповує у власність за умови взяття на себе боргів та згоди на це кредиторів. Трудовий колектив у такому разі може реалізувати своє право на участь у санації згідно з вимогами Закону України «Про оренду державного майна». Законом передбачено, що трудовий колектив має заснувати певний вид господарського товариства і вже в цій ролі пропонувати послуги санатора державного підприємства, яке зазнало фінансового краху. За наявності кількох претендентів на участь у санації державного підприємства господарське товариство, засноване членами трудового колективу, не має жодних переваг перед іншими претендентами і мусить пройти процес конкурсного відбору.

Реорганізація державного підприємства-боржника в іншу юридичну особу, засновану на колективній власності, здійснюється на підставі угоди між вибраною трудовим колективом організаційно-правовою формою організації підприємства (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю тощо) та вповноваженим державним органом.