Джерело: Atlas – analitic.com

4. Територіальні особливості в розвитку і розміщенні трубопровідного транспорту.

ОГЛЯД РОЗВИТКУ ТРУБОПРОВІДНОГО ТРАНСПОРТУ В ОКРЕМИХ КРАЇНАХ.

Сплучені Штати Америки.

По довжині експлуатованих і споруджуваних магістральних трубопроводів США займає перше місце в світі. Довжина трубопроводів у США на кінець 1979 р, складала 1120,64 тис. км, у тому числі нафтопроводів і продуктопроводів 710 тис. км, газопроводів 410 тис. км і вуглепроводів 640 км. За даними Національної Ради безпеки по трубопровідному транспорту в 1980 р. у США по трубопроводах довжиною 1600 тис. км транспортувався природний газ до більш ніж 48 млн. споживачів. Цю мережу газопроводів експлуатують близько 30 тис. фірм. Вона складається з 290 тис. км магістральних газопроводів, 1300 тис. км. газорозподільних коллекторів і 30 тис. км. газорбірних трубопроводів. За даними Дж. Эванса на 1982 р. у США загальна протяжність нафтопроводів складала 235 тис. км., а продуктопроводів і для перекачування зріджених нафтових газів - 103 тис. км, обсяг транспорту нафтопродуктів досяг 4,75 млн. м3/добу. Наявна різниця в цифрах по довжині, пояснюється тим, що в підведення підсумків деякими авторами включаються не тільки магістральні, але і збірні трубопроводи.

На початку 90-х років минулого сторіччя, коли була відкрита нафта в штатах Техас і Оклахома, були прокладені трубопроводи між промислами і нафтопереробними заводами, а також у порти завантаження танкерів на узбережжя Мексиканської затоки.

З переходом на будівництво магістральних трубопроводів із труб великих діаметрів обсяг і темпів прокладання їх складав вже 8-12 тис. км. на рік. Загальна довжина магістральних трубопроводів у США на 1985 р. складала 768 тис, км.

При будівництві газопроводів основним є спорудження нових магістралей з Аляски й Арктичних районів Канади і газопроводів з району Скелястих гір для транспортування газу з установок по виробництву штучного газу, а також ново відкритих родовищ. (Мал.2 і 3)

Рис. 2. Схеми найбільшихших магистральных нафтопроводів (7), газопроводів (2), продуктопроводів и вуглепроводів (3), тих, що будуються и наміченихх до будівництва в США і Канаді.

Источник: Еременко П.Т,, Воробьев Н.А.

“Трубопрводный транспорт мира”

Найбільш значний об'єкт будівництва - Трансаляскинський газопровід довжиною 7763 км, що забезпечить доставку спочатку канадського, а потім аляскинського газу в нижні 48 штатів США.

Газопровід складається з чотирьох основних ділянок: Аляскинського, Канадського, Східного і Західного плечей. Ці об'єднані системи розраховані на транспорт аляскинського газу в обсязі 85 млн. м3/добу.

Траса основного газопроводу починається в Прадхо-Бей (шт. Аляска) далі йде на південний схід через Юкон (пров. Британська Колумбія) а вже потім розділяється на два потоки в пров., Альберта (Канада).

Рис. 3. Трасси найбільших трубопроводів (1) і наф­топроводів [2), в тому числі чотири альтернативных трассы газопроводу "Полар гэс"

Источник: Еременко П.Т,, Воробьев Н.А.

“Трубопрводный транспорт мира”

Діаметр газопроводу коливається від 914 до 1422 мм, а робоча потужність від 8,4 до 10 Мпа. Нові нафтопроводи будуть побудовані для транспортування нафти з Арктичних районів Канади, а також для доставки продукції з установок по виробництву штучної нафти в райони Скелястих гір. Обсяг будівництва в США вуглепроводів значно розшириться, на їхню частку приходиться більше 25% всього будівництва магістральних трубопроводів, вглепроводи будуть обслуговувати як електростанції в США, так і швидко розширюючийся експортний ринок вугілля.

Подальший розвиток трубопровідного транспорту поповниться за рахунок трубопроводів для перекачування двоокису вуглецю від підземних сховищ і установок по виробництву штучного палива.

Канада

Нафтова і газова промисловість Канади значний свій розвиток одержала після другої світової війни. До початку 1963р. видобуток газу в Канаді збільшився в 28 разів і досяг 28 млрд. м³, а нафти — у 34 рази і її видобуток складав 34 млн. т/рік. В наступні роки газова і нафтова промисловість Канади зростала в ще більших масштабах. У 1882 видобуток газу вже складав 87 млрд- м³/рік, а нафти - 79,7 млн. т/рік. У 1985 р. видобуток нафти склав 84,7 млн. т/рік. Розвідницькі роботи, проведені в післявоєнний період на початку у провінції Альберта, надалі в Арктиці, недавні великі відкриття біля о.Ньюфаундленд, де виявлена нафтова провінція, що по розмірах не поступається нафтовому родовищу в Північному морі, а також відкриття інших великих родовищ зробили Канаду однією з найбагатших на нафтою і природним газом країн Західної півкулі.

У зв'язку з розвитком видобутку нафти і природного газу в західних провінціях Канади, головним чином, у пров. Альберта, треба було створити розгалужену мережу магістральних нафтопроводів і газопроводів для транспорту нафти і газу до промислових центрів, більшість яких розташовано на сході країни, де зосереджено 70% населення. Основні споживачі знаходилися на відстані приблизно 3200 км від головних родовищ.

Побудовані в довоєнний період трубопроводи мали місцеве значення. Перший газопровід у Канаді довжиною 305 км, діаметром 404 мм був споруджений у 1912 р. Газ з м.Боу-Айленде подавався в м.Калгарі (пров. Альберта). Газопровід із промислу Кинзелла-Вікинг до м.Эдмонт (пров. Альберта) довжиною 300 км, діаметром 356 мм був споруджений у 1923 р. У 1925 р. у Канаді, у районі м.Калгарі, побудований перший зварний трубопровід довжиною близько 50 км і діаметром 101 мм. Надалі в зв'язку з прогресом в області техніки далекого транспорту газу в Канаді споруджено кілька магістральних трансконтинентальних трубопроводів. Так, у 1950 р. була введена в експлуатацію перша черга великого трансконтинентального нафтопроводу від м.Ре-дуотер до м.Сьюпиріор довжиною 2055 км, діаметрами 508, 457 і 406 мм. В наступні роки довжина цього газопроводу була збільшена до 3085 км, а з обліком другої рівнобіжної нитки загальна довжина його до кінця 1955 р. склала 4840 км, причому друга і третя частини нафтопроводу споруджувалися з труб діаметром 762, 660 і 610 мм.

Найбільший трансканадський газопровід Альберта — Монреаль був побудований за три роки (1956-1958 р.). Загальна довжина газопроводу з відводами - 3740 км, діаметр 864, 762, 610, 510 і 305 мм.

Ці дві найважливіші трубопровідні магістралі перетинають майже всю територію Канади від пров. Альберта до найважливіших центрів країни - міст Монреаль, Торонто й Оттави на сході.

Для забезпечення канадською нафтою і газом споживачів промислових центрів тихоокеанських штатів США були споруджені три найбільших трубопроводи Канади - нафтопровід фірми "Трансмаунтін пайплайн компані", газопровід фірми "Весткоус трансмішн компані" і газопровід з Канадської пров. Альберта в м.Сан-Франциско. У 1965 р. загальна довжина діючих магістралей досягла 60 тис. км. Довжина магістральних трубопроводів у Канаді в даний час по оцінним даним складає 96 тис. км.

Передбачено будівництво Арктичного газопроводу в Канаді для транспорту природного газу, відкритого в арктичних границях, у південні райони споживання. Крім того, передбачається побудувати два відводи в безпосередній близькості від великого Ведмежого озера: діаметром 762 мм від дельти р.Маккензі і діаметром 914 мм від арктичних островів. У районі великого Ведмежого озера обидва відводи з'єднаються в один газопровід діаметром 1067 мм, по якому природний газ буде подаватися в південні райони Канади. Загальна довжина Арктичного газопроводу з урахуванням кінцевої траси складе 4800 км до місця його з'єднання з діючою системою "Транс-Кэнэда пайплайн" у південній частині Канади.

Мексика

По видобутку нафти Мексика стоїть на другому місці серед країн Західної півкулі. У 1982 р. у країні було видобуто 159,6 млн. т. нафти, а газу 47 млрд. м3. У 1985 р. видобуток нафти склав 150,5 млн. т.

Загальна довжина мережі магістральних трубопроводів у Мексиці, на початок 1964 р. складала 10,5 тис. км, з них 3,2 тис. км. нафтепроводів, 3,7 тис. км. продуктопроводів і 3,6 тис. км. газопроводів. У Мексиці на стадії будівництва і планування на 1981-1990 р. спорудження 6,9 тис. км. трубопроводів. Найбільшими зі споруджених є : магістраальный газопровід між Коацокоалькосом і Санта-Аной, протяжністю 615 км; газопровід від Саламанки до Гвадалахарі, довжиною 237 км, діаметром 917 мм; газопровід від Саламанки до Лас-Трухасу, протяжністю 349 км, діаметром 610 мм; газопровід між Торреоном і Дуранго, довжиною 360 км, діаметром 406 км. та ін.

Укладено контракти на будівництво продуктопроводів загальною довжиною 993 км.

Венесуела

По видобутку нафти Венесуела займає третє місце серед країн Західної півкулі. У 1982 р. у країні було добуто 107,3 млн. т. нафти, а видобуток газу досяг 14 млрд. м3. У 1985 р. видобуток нафти знизився до 88,5 млн. т.

У 1962 р. загальна довжина трубопровідної мережі Венесуели складала 8,9 тис. км, у тому числі 6,0 тис. км. нафтопроводів і 2,9 тис. км. газопроводів.

У наступний період магістральні трубопроводи в середньому будувались в обсязі 200-300 км у рік.

Аргентина

Загальна довжина мережі магістральних трубопроводів на 1963р. становила більше 10 тис. км. Внаслідок віддаленості родовищ нафти і природного газу від найбільших населених пунктів і промислових центрів країни треба було побудувати магістральні трубопроводи великої довжини.

Найбільшими побудованими на той період трубопровідними магістралями Аргентини були: газопровід Комодоро - Ривадавія - Буенос-Айрес, довжиною 2000 км, діаметром 273-254 мм; газопровід Кампо - Дуран - Буенос-Айрес, довжиною 1760 км, діаметром 610-559 мм; газопровід Каньядон - Секо - Буенос-Айрес, протяжністю 1609 км, діаметром 762 мм; продуктопровід Кампо - Дуран -Сан-Лоренсо, довжиною 1480 км, діаметром 305 мм; нафтопровід Сальяко - Байя-Бланка, довжиною 630 км, діаметром 356 мм і ін.

У перспективному плані довжина спруджуємих, проектованих і планованих магістральних трубопроводів в Аргентині передбачена в кількості 6622 км, у тому числі 5837 км. газопроводів, 563 км. нафтопроводів, 80 км. продуктопроводів і 142 км. інших трубопроводів. Ведуться переговори про будівництво газопроводу довжиною 3100 км, що зв'яже аргентинські родовища газу з районами його споживання в Бразилії.

Ірак

Найбагатші нафтові родовища Іраку розташовані в північній частині країни (в Кіркуке), находяться приблизно в 800 км. від узбережжя Середземного моря. Для транспорту нафти до узбережжя Середземного моря були побудовані (у 1934-1948 р.) великі паралельно йдучі нафтопроводи, котрі разом склали єдину систему під назвою Трансіракський нафтопровід - Кіркук - Середземне море, тобто Кіркук - Тріполі - перша і друга нитки, Кіркук - Бініс (Сірія), Кіркук - Хайфа (Израїль) - перша і друга нитки. Загальна довжина системи Трансіракського нафтопроводу разом з лупингами і колекторами складає 5,5 тис. км, пропускна здатність 33 млн. т/рік.

Друга система нафтопроводів Румейла - Фас, призначена для транспортування нафти, що добувається на південних промислах Іраку, веде до порту Фао на березі Перської затоки. До 1960 р. було побудовано три нитки нафтопроводу довжиною по 150 км, діаметрами 610, 406 і 324 мм і загальної пропускною здатністю 21 млн. т/рік.

У 1963 р. в Іраку побудовано і введено в експлуатацію 280 км. магістрального нафтопроводу діаметром 762 мм. На початку 70-х років при сприянні СРСР було побудовано ще дві нитки нафтопроводів на трассі Румейло - Фао з комплексом всіх інженерних споруджень, пропускна здатність яких склала 18-21 млн. т/рік. У цей же період був побудований продуктопровід Басра - Багдад.