16

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ

К О Н Т Р О Л Ь Н А Р О Б О Т А

по дисципліні « СТРАХОВІ ПОСЛУГИ »

Слухач: Сидоркевич Дмитро Іванович

Спеціальність, група: ЗФ – 02 ( фінанси )

Керівник: Ткаченко Наталія Володимирівна

Результат, дата:

Реєстраційний номер, дата:

м. Черкаси

2001 р.

З М І С Т

1. Правила для 13 условий страхования - 3

2. Разработать типовые правила (условия) вида страховых услуг - 8

Література - 16

1.1. Правила для 13 условий страхования

У кожній країні права і обов’язки сторін, котрі беруть участь у страхуванні, регулюються законодавчими норма­ми. В Україні юридичною основою такого регулювання є За­кон України від 7 березня 1996.року "Про страхування". Він спрямований на утворення ринку страхових послуг, поси­лення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян. Зазначимо: його дія не поширюється на державне соціальне страхування.

Згідно з названим Законом страховиками визначаються юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відпові­дальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом для здійснення страхової діяльності в Україні. Зай­матись страховою діяльністю мають право юридичні особи, які у встановленому порядку одержали ліцензію.

Загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у статутному фонді страховика не може перевищувати 49 процентів. Предметом діяльності страховика мо­жуть бути страхування, перестрахування і фінансова діяльність, визначена Законом "Про страхування". Інши­ми видами діяльності страховик має право займатись лише у випадках, передбачених законодавством України.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, котрі уклали із страховиками догово­ри страхування або є страхувальниками згідно із законо­давством України. Страхувальники можуть укладати із стра­ховиками договори про страхування третіх осіб (застрахо­ваних осіб).

Страхувальники мають право під час укладання дого­ворів страхування призначити громадян або юридичних осіб для отримання страхових сум (страхового відшкодування), а також замінювати їх до настання страхового випадку. Стра­ховий випадок визначається як подія, передбачена догово­ром страхування або законодавством, що відбулася, і з на­станням якої виникає обов’язок страховика здійснити ви­плату страхової суми (страхового відшкодування) страху­вальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Під страховим ризиком розуміється певна подія, на ви­падок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

У Законі "Про страхування" договір страхування визна­чається як письмова угода між страхувальником і страхови­ком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальни­ком, або на користь якої укладено договір страхування (на­дання допомоги, внесення страхових платежів у визначені терміни та виконання інших умов договору).

Страхова сума — це грошова сума, в межах якої страхо­вик зобов’язаний здійснити виплату з настанням страхового випадку відповідно до умов страхування, а також сума, що виплачується за особистим страхуванням. Виплати страхових

сум за договорами особистого страхування здійснюються не­залежно від суми, яку має отримати одержувач за держав­ним соціальним забезпеченням, і суми, що мають йому сплатити як відшкодування збитків. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, котрі діють на момент укладання дого­вору, якщо інше не передбачено договором страхування або умовами обов’язкового страхування.

Страхове відшкодування — це грошова сума, яка випла­чується страховиком за умовами манного страхування і стра­хування відповідальності з настанням страхового випадку. Згідно із Законом страхове відшкодування не може пере­вищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхуваль­ник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Якщо майно застраховано в кількох страховиків і загаль­на страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то і стра­хове відшкодування, виплачуване усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кож­ний страховик здійснює виплату пропорційно розмірові стра­хової суми за укладеним ним договором страхування.

Під страховим платежем (страховим внеском, страхо­вою премією) розуміється плата за страхування, яку стра­хувальник зобов’заний внести страховику за договором добро­вільного страхування або за умовами обов’язкового страху­вання.

Страховий тариф — це ставка страхового внеску з оди­ниці страхової суми за визначений період страхування. Стра­хові тарифи при добровільній формі страхування обчислю­ються страховиком самостійно. Конкретний розмір страхо­вого тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін. Актами законодавства України про обов’язкове стра­хування встановлюються максимальні розміри страхових тарифів та мінімальні розміри страхових сум.

Для укладання договору страхування страхувальник по­дає страховикові письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. Факт укладання договору страхування може засвідчуватись страховим свідоцтвом (полі­сом, сертифікатом).

Страхове свідоцтво — це документ, який включає: назву та адресу страховика; прізвище, ім’я та по батькові або на­зву страхувальника і його адресу; зазначення об’єкта страху­вання; розмір страхової суми; перелік страхових випадків;строк дії договору; визначення розміру тарифу, розмір стра­хових внесків і терміни сплати їх; порядок зміни і припинення дії договору; інші умови за згодою сторін, підписи сторін.

Договір страхування стає чинним з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не визначено умо­вами страхування.

Виплата страхових сум і страхового відшкодування здійснюється страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника і стра­хового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт скла­дається страховиком або уповноваженою ним особою.

У разі необхідності страховик може робити запити про відомості, пов’язані із страховим випадком, до правоохо­ронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформа­цією про обставини страхового випадку, а також має пра­во самостійно з’ясовувати причини та обставини страхово­го випадку. Підприємства, установи і організації зобов’я­зані надсилати відповідь страховикові на запит про відо­мості, пов’язані із страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. При цьому страховик несе відповідальність за розголошення їх у будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Дія договору страхування припиняється за згодою сторін, а також у разі:

1) закінчення терміну дії;

2) виконання страховиком зобов’язань перед страху­вальником у повному обсязі;

3) несплати страхувальником страхових платежів у вста­новлені договором терміни;

4) ліквідації страхувальника — юридичної особи, смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених законодавством;

5) ліквідації страховика в порядку, встановленому за­конодавством України;

6) прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

1.2. ПРАВОВЕ ОФОРМЛЕННЯ ВІДНОСИН СТРАХОВИХ ПАРТНЕРІВ

Згідно з нормами Закону "Про страхування" страховик зобов’заний:

1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2) з одержанням відомостей про настання страхового випадку протягом двох робочих днів вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для вчасної випла­ти страхової суми або страхового відшкодування страху­вальнику;

3) з настанням страхового випадку здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодування у передбаче­ний договором термін. Страховик несе майнову відпові­дальність за невчасну виплату страхової суми (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустой­ки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами до­говору страхування;

4) відшкодувати витрати, завдані страхувальнику при настанні страхового випадку, щодо запобігання або змен­шення збитків, якщо це передбачено умовами договору;

5) за заявою страхувальника в разі проведення страхових заходів, що зменшили страховий ризик, або в разі збільшення вартості майна, переукласти з ним договір стра­хування;

6) тримати в таємниці відомості про страхувальника і його майновий стан, за винятком випадків, передбачених законодавством України. Умовами договору страхування може бути передбачено також інші обов’язки страховика.

У свою чергу страхувальник зобов’язаний:

1) вчасно вносити страхові платежі;

2) під час укладання договору страхування надати інфор­мацію страховикові про всі відомі йому обставини, що ма­ють істотне значення для оцінки страхового ризику, і на­далі інформувати страховика про будь-яку зміну страхового ризику;

3) повідомити страховика про інші діючі договори стра­хування щодо цього об’єкта страхування;

4) вжити заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;

5) повідомити страховика про настання страхового ви­падку в термін, передбачений умовами страхування.

Умовами договору може бути передбачено також інші обов’язки страхувальника.

У разі смерті страхувальника-громадянина, який уклав договір майнового страхування, права і обов’язки страхуваль­ника переходять до особи, котра одержала це майно в спад­щину. В інших випадках права і обов’язки страхувальника можуть перейти до іншого громадянина або юридичної особи лише за згодою страховика, якщо інше не обумовлено до­говором страхування.

У разі смерті страхувальника, який уклав договір особи­стого страхування на користь третіх осіб, його права і обо­в’язки можуть перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до чинного законодавства покладено обов’язки щодо охорони прав і законних інтересів застрахованих.

Якщо в період дії договору страхування страхувальник втрачає права юридичної особи внаслідок реорганізації, то права і обов’язки, що випливають з договору страхування, переходять до правонаступника страхувальника за згодою страховика.

Якщо в період дії договору страхування страхувальника-громадянина визнано судом недієздатним або таким, у яко­го обмежена дієздатність, то права і обов’язки страхуваль­ника переходять до його опікуна або піклувальника. При цьому дія договору страхування цивільної відповідальності припи­няється з часу втрати або обмеження дієздатності.

Страховик має право відмовитися від виплати страхових сум (страхового відшкодування) у випадку, коли встановлено:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь котрої укладено договір страхування, спрямовані на на­стання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов’язані з виконанням ними громадянського чи службового обов’язку або захисту майна, життя, здоров’я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страху­вальника або особи, на користь котрої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного зако­нодавства України;

2) вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь котрої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відо­мостей про об’єкт страхування;

4) отримання страхувальником повного відшкодуван­ня збитків за майновим страхуванням від особи, винної за заподіяне;

5) невчасне повідомлення страхувальником про настан­ня страхового випадку без поважних на це причин або ство­рення страховиком перешкод у визначенні обставин, ха­рактеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законодавством України. Умовами договору страхування може бути передбачено інші підстави для відмови від виплати страхових сум, якщо це не суперечить законодавству України. Рішення про відмо­ву від виплати страхових сум приймається страховиком та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обгрун­туванням причин відмови. Відмова страховика від виплати страхових сум може бути оскаржена страхувальником у су­довому порядку.