103212 (Управління якістю і конкурентоспроможністю машинобудівної продукції), страница 2

Таким чином, управління тотальною якістю є для машинобудівного підприємства важливим стратегічним кроком, що ставить якість у самому широкому його розумінні на чолі кута при боротьбі за конкурентну перевагу.

3. Основні фактори і шляхи забезпечення конкурентоспроможності продукції вітчизняного машинобудування

Розв'язання проблеми підвищення рівня конкурентоспроможності продукції машинобудівних підприємств вимагає рішення комплексу як техніко-організаційних, так і методологічних питань.

При розгляді методологічних проблем конкурентоспроможності потрібно розрізнювати два їх аспекти, а саме: загальні підходи і конкретні методи аналізу і оцінки конкурентоспроможності. У світовій практиці в цей час склалися три напрями аналізу і оцінки конкурентоспроможності економічних об'єктів незалежно від їх рівня.

Перше з них являє собою оцінку конкурентоспроможності продукції на основі результатів її аналізу. Аналіз і оцінка конкурентоспроможності продукції в рамках цього напряму можуть виконуватися на основі визначення обмеженого числа укрупнених інтегрованих показників, що непрямо або прямо характеризують конкурентоспроможність, або шляхом використання розширеної системи показників, яка розкриває окремі характеристики конкурентоспроможності продукції, уточнює рівень і динаміку конкурентоспроможності і впливаючих на неї чинників, представляє додаткові можливості для обгрунтованого прогнозування конкурентоспроможності.

Другий напрям – це факторний підхід до аналізу і оцінки конкурентоспроможності. У цьому випадку не просто проводиться порівняння показників конкурентоспроможності даної і конкуруючої продукції, а розкриваються характеристики цих принципових показників, що розрізняються між собою як особливі чинники впливу на конкурентоспроможність. Кожний чинник володіє своїми можливостями і силою впливу на конкурентоспроможність об'єкта. Наприклад, інноваційний чинник має вирішальне значення для розвитку науки і наукових розробок на підприємстві, підтримці його конкурентоспроможного рівня.

У третьому випадку враховується характер впливу на конкурентоспроможність стратегічних програм і планів. Конкурентоспроможність повинна бути об'єктом стратегічного управління на фірмовому рівні, а не просто об'єктом стихійного впливу конкурентних сил. Більшість дослідників визначають сьогодні конкурентоспроможність товару, як сукупність якісних і вартісних характеристик товару.

Конкурентоспроможним вважається товар, комплекс споживчих і вартісних властивостей якого забезпечує йому комерційний успіх на ринку. Конкурентоспроможність можна визначити тільки в порівнянні з іншим товаром. Отже, це поняття відносне і чітко прив'язане до ринку. Вважається, що конкурентоспроможність - поняття складне, тобто інтегральне. У зв'язку з цим найбільше поширення отримала методика оцінки рівня конкурентоспроможності товару, як інтегрованого результату дії великого числа чинників. До них відносяться: вплив продуктивності труда, технічні і технологічні чинники, інформаційні нововведення, умови оподаткування і ряд інших.

Коли мова йде про продукцію промислового виробництва, то всі ці чинники об'єднуються звичайно в наступні чотири основні групи параметрів виробу, машини або обладнання.

1. Технічні параметри - визначають класифікаційну приналежність виробу, його конструктивно-технологічні характеристики і особливості, відповідність стандартам, нормам, СНіП, вимоги дизайну.

2. Організаційні - характеризують зручність розрахунків, забезпечення обслуговування продукції в гарантійні і післягарантійні терміни, наближеність продавця до покупця, організацію і рівень реклами, технічної інформації.

3. Економічні - вартість сировини і матеріалів, ремонтів і запчастин, енергоємність і економічність споживання енергії і сировини на одиницю продукції, чисельність персоналу, його кваліфікація і рівень зарплати та ін.

4. Комерційні - визначають умови оплати, рівень цін, терміни постачання, рівень митних зборів, податків і коштів, витрачених на придбання товару, гарантії і міру відповідальності виробника продукції за виконання зобов'язань, які відбиваються в договорі на постачання або бізнес-плані.

Управління конкурентоспроможністю сучасного машинобудівного підприємства пов’язує до одного цілого окремі елементи його организаційно-економічного механізму. Блок-схема такого управління приведена на рисунку 7.

Вдосконалення і поліпшення всіх чотирьох груп чинників (параметрів), що визначають конкурентоспроможність продукції, забезпечує наступні шляхи:

1. Комплексний системний підхід до розв'язання проблем забезпечення високої якості на всіх стадіях виробничого процесу:

а) тісний зв'язок із заводами виробниками, що комплектують, укладення довгострокових контрактів з ними, створення спільних підприємств.

Система управління якістю повинна бути направлена на попередження дефектів і помилок, а на перевірку їх наявності - це основна задача комплексної системи управління якістю продукції:

-.організація гуртків якості, підвищення кваліфікації працівників, оскільки в машинобудуванні від цього багато в чому залежить якість продукції;

- створення досить ефективної нормативної бази (міжнародні стандарти ISO серії 9000 по системах якості);

- сертифікація якості, створення випробувальних центрів.

2. Здійснення стратегічного управління (за цінами)

3

Рисунок 2 - Збільшена блок-схема організаційно - економічного механізму системи управління конкурентоспроможністю машинобудівного підприємства

108

. Забезпечення тривалості життєвого циклу продукції раніше засвоєних видів машинобудівної продукції і створення нової конкурентоспроможної продукції.

4. Підвищення ефективності іноваційної діяльності, впровадження принципів іноваційного менеджменту, підвищення витрат на науково-дослідницьку та опитно-конструкторську діяльність.

5. Подолання інвестиційної кризи (іноземні інвестиції потрібні передусім у вигляді нових технологій і виробів).

6. Впровадження ефективних стратегій внутріфірмового управління конкурентоспроможністю продукції.

7. Підвищення корпоративної культури, відповідальності кожного працівника за КСП.

Література

1. Коваленко Г.А. Конспект лекций по курсу "Менеджмент машиностроительного производства". - ДГМА, 2005. - 68 с.

2. Лифиц И.М. Теория и практика оценки конкурентоспособности товаров и услуг. - 2-е изд. доп. и испр. - М.: Юрайт - М, 2004. - 224 с.

3. Нємцов В.Д., Довгань Л.Є., Сініон Г.Ф. Менеджмент організацій: Навч. посібник. – К: ТОВ “УВПК “ЕксОб”, 2004. - с.

4. Производственный менеджмент: Учебник для вузов / С.Д. Ильенова, А.В. Бандурин, Г.Я. Горобцов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 583 с.

5. Тюленев Л.В. Организация и планирование машиностроительного производства: Учебное пособие. - СПб.: "Бизнес-пресса", 2001. - 145с.

6. Уткин Э.А. Сборник ситуационных задач, деловых и психологических игр, тестов по курсам "Менеджмент", "Маркетинг": Учебное пособие. - М.: Финансы и кредит, 1996. – 160 с.

7