101670 (Планування праці), страница 2

Економія робочої сили за рахунок кращого використання робочого часу:

ЕЧр = Чв х ПВр / 100 х (Пбаз – Ппл) /100 – Ппл,

де ПВ_р – питома вага працівників в чисельності промислово-виробничого персоналу, %;

Пбаз і Ппл – втрати робочого часу відповідно в базисному і плановому періодах, %.

Скорочення невиходів на роботу веде до економії чисельності, яку можна обчислити за формулою:

ЕЧр = Чв х Пвр (Фпл – Фбаз) / Фбаз

де Фпл, Фбаз – кількість робочих днів, які відпрацьовує один працівник відповідно–в плановому і базисному періодах.

Скорочення браку продукції сприяє економії робочої сили працівників-відрядників, яку можна обчислити за формулою:

ЕЧр = (Ббаз – Бпл) /100 х Чрбазс,

де Ббаз, Бпл – втрати від браку в процентах до собівартості продукції відповідно в базисному і плановому періодах;

Чрбазс – чисельність працівників-відрядників у базисному періоді.

Економія чисельності від змін у складі (асортименті) продукції розраховується за формулою:

ЕЧр = (Тбаз – Тпл) х Qпл / Квн х Фпл

де Тбаз і Тпл – питома трудомісткість продукції відповідно в базисному і плановому періодах, нормо-год;

Qпл – обсяг продукції в плановому періоді;

Квн – коефіцієнт виконання норм виробітку в плановому році;

Фпл – фонд корисного часу роботи одного працівника в плановому році, год.

Вплив кожного фактора на зростання продуктивності праці (ПТ_і) обчислюють за формулою:

ПТі = ЕЧрі х 100 / Чв – ЕЧ,

де ЕЧрi – економія чисельності робочої сили по і-му фактору, чол.

ЕЧ – економія робочої сили, обчислена по всіх факторах, чол.

Приріст продуктивності праці по всіх факторах визначається шляхом сумування його приросту по кожному фактору.

Аналітичний метод планування продуктивності праці базується на зниженні трудомісткості продукції і покращенні використання робочого часу в плановому році. Він знаходить застосування у внутрішньовиробничому плануванні, де ведеться облік і планування технологічної трудомісткості продукції.

Моделювання зростання продуктивності праці здійснюється на основі використання багатофакторних регресій них моделей. Багатофакторне моделювання дозволяє виявити фактори, які визначають рівень продуктивності праці і розробити нормативи для її планування на поточний рік. При плануванні на перспективу потрібно використовувати регресій не багатофакторне динамічне моделювання.

1. Планування фонду оплати праці

Головна ціль планування фонду оплати праці – забезпечення високих результатів виробництва, безпосередньої залежності розміру оплати праці від обсягу виробництва продукції і прибутку.

Кошти, які направляються на оплату праці, складають фонд оплати праці. Він складається з фонду основної заробітної плати і фонду додаткової заробітної плати.

Фонд основної заробітної плати залежить від результатів праці працівників і визначається тарифними ставками, відрядними розцінками. посадовими окладами.

Фонд додаткової заробітної плати залежить від результатів господарської діяльності підприємства і встановлюється у вигляді премій, винагороджень, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, які не передбач5ені КЗОТ, або у розмірах, які перевищують встановлені законодавством.

Основними вихідними даними для планування фонду оплати праці є: обсяги випуску продукції; трудомісткість продукції; чисельність працюючих; відрядні розцінки; тарифні ставки; штатний розклад керівників, спеціалістів і службовців; форми і системи заробітної плати, які використовуються на підприємстві; нормативи обслуговування; законодавчі акти з праці і заробітної плати.

Існують різні методи планування фонду оплати праці:

укрупнені,

прямого розрахунку,

нормативний,

поелементний.

Укрупнений розрахунок здійснюється за формулою:

ФОПпл = ФОПб х Ко х Н + Е х ЗПсер,

де ФОПпл – фонд оплати праці на плановий рік, грн.;

ФОПб – фонд оплати праці в базисному році, грн.;

Ко – коефіцієнт зростання обсягу виробництва;

Е – зміна чисельності у зв’язку з впливом технічних факторів в плановому році, чол.;

ЗПсер – середньорічна заробітна плата одного працівника в базисному році, грн.;

Н – норматив приросту заробітної плати на 1% зростання обсягу виробництва.

Метод прямого розрахунку ґрунтується на визначенні планової чисельності за категоріями персоналу і їх середньорічної заробітної плати.

Плановий фонд оплати праці визначається за формулою:

_n

ФОПпл = Σ ЗПіпл х Чіпл,

ⁱ⁼¹

де ЗПіпл – середньорічна заробітна плата одного працівника і-ої категорії персоналу в плановому періоді, грн.;

Чіпл – планова чисельність і-ої категорії персоналу, чол.;

і = 1,2,3…. n – категорії персоналу.

Нормативний метод дозволяє за базовими показниками, а на нових підприємствах розрахунковим шляхом визначити норматив заробітної плати на одиницю або на 1 тис. грн. продукції. При розрахунку за базовими вихідними даними фактичні витрати заробітної плати коректуються на планове відношення індексу зростання середньої заробітної плати (Ісер.зп) до індексу продуктивності праці (Іпп):

Нбаз = Ісер.зп / Іпп

В умовах інфляції норматив заробітної плати більш доцільно виражати не у грошовому виразі, а у відсотках до вартості товарної продукції. Розраховують такий норматив таким чином: питому вагу заробітної плати у товарній продукції базового року множать на відношення індексу зростання заробітної плати до індексу продуктивності праці, тобто за вище наведеною формулою з тією різницею, що Нбаз виражається у відсотках.

Фонд оплати праці у плановому періоді дорівнює добутку планового нормативу витрат заробітної плати і планового обсягу продукції.

При плануванні визначають фонд годинної оплати праці, фонд денної оплати праці, фонд річної (квартальної, місячної) оплати праці.

Годинний фонд оплати праці являє собою оплату за вироблену продукцію або обсяг робіт, за фактично відроблений час (чоловіко-годин) робітниками, а також за виконання спеціальних функцій у робочий час. Він включає: оплату за відроблений час за тарифними ставками і відрядними розцінками, премії за відрядно і погодинно-преміальною системам, доплати за роботи в нічний час, доплати за керівництво бригадою та навчання учнів.

Денний фонд оплати праці – це оплата за час, який підлягає підробці, в чоловіко-днях. В його склад, окрім фонду годинної оплати праці, входять доплати підліткам за скорочений робочий день і оплата перерв в роботі матерів, які годують; оплата тимчасового сумісництва, за суміщення професій.

Місячний (річний) фонд оплати праці – це весь фонд оплати праці, нарахований робітникам підприємств. Він включає: фонд денної оплати праці; оплату відпусток; оплату часу, який витрачено на виконання держобов’язків; виплати вихідних допомог, заробітної плати робітникам, які відкомандировані на інші підприємства або на навчання; оплату за вислугу років та ін.

Розмір фонду годинної оплати праці визначається таким чином. Спочатку розраховують фонд оплати праці працівників-відрядників (Пвід) за формулою:

ФОПвід = Розці х ОПі,

де Розці – штучна відрядна розцінка на одиницю обсягу виробничої програми;

ОПі – обсяг продукції /-го виду.

Цей фонд можна обчислити по трудомісткості продукції:

ФОПвід = Нti х ОПі х Тсі,

де Нti – норматив трудозатрат на одиницю i-ої продукції;

ОПi – обсяг виробництва і-го виду продукції;

Тсі – тарифна ставка і-го виду робіт.

Плановий фонд робочого часу працівників-погодинників (ФОПпог) визначають за формулою:

ФОПпог = Тспогі х Чспогі х Фплі,

де Тспогі – годинна тарифна ставка працівника-погодинника і-го розряду;

Чспогі – чисельність працівників-погодинників і-го розряду;

Фплі – плановий фонд робочого часу і-го розряду.

Фонд оплати праці керівників, спеціалістів і службовців (ФОПксс) визначається згідно з посадовими окладами шляхом множення місячного окладу кожної групи працівників на кількість місяців за рік і на кількість працівників у групі:

ФОПксс = 12 х Чі х Окі,

де Чі – чисельність керівників, спеціалістів і службовців, які мають однаковий посадовий оклад, чол.;

Окі – місячний оклад, грн.

До фонду оплати праці включають також стимулюючі виплати – премії, їх розмір за відрядно-преміальною і погодинно-преміальною системами оплати праці (Зпр) визначається відповідно до діючих преміальних систем на підприємстві. Для цього використовуються формули:

Зпр = (Звід х Ппр) / 100, Зпр = (Зтар х Ппр) / 100,

де Ппр – процент премії до відрядної заробітної плати або тарифної ставки.

Відсоток премії за виконання і перевиконання науковообґрунтованих норм встановлюється в залежності:

Зпр = ФОПвід х Ппер х Ппр х Унон х У,

де Ппер – процент перевиконання норм;

Ппр – процент премії за кожний процент перевиконання норм;

Унон – питома вага науково обґрунтованих норм по трудомісткості;

У – питома вага працівників, які будуть премійовані за виконання і перевиконання науково обґрунтованих норм у загальній чисельності працівників-відрядників.

Складовою частиною фонду оплати праці є компенсаційні виплати, які пов'язані з режимом праці І умовами праці, це такі виплати:

а) надбавки до заробітної плати за безперервний стаж роботи (ФОПнс), обчислюються за формулою:

ФОПнс = Чі хТзпі хКі / 100,

де Чі – чисельність працівників відповідного стажу роботи, чол.;

Тпзі – пряма (тарифна) заробітна плата відповідного працівника, грн;

Кі – величина надбавки за стаж роботи, %.

б) доплати за умови праці (Фдуп):

ФОПдуп = Чі х Тпзі х Кі / 100

де Чі – чисельність працівників, які працюють у важких і шкідливих умовах, а також в особливо тяжких І шкідливих умовах, осіб;

Тпзі – пряма (тарифна) заробітна плата відповідного працівника, грн;

Кі – величина надбавки за відхилення від нормальних умов праці, %.

в) доплати за роботу в нічний час:

ФОПдн = Чі х Тсті х Тнві х Кнві / 100,

де Чі – чисельність працівників, які працюють відповідно в нічній зміні, осіб;

Тсті – тарифна ставка працівників /-Ї групи, грн;

Тнві – фонд нічного часу, год;

Кнві – процент доплат до тарифної ставки за кожну годину нічної зміни, %.

г) оплата за роботу у вихідні і святкові (неробочі) дні (Фовд):

Фовд = Чі х Тсті х Тзм х Ді х Квн

де Чі – чисельність працівників, які працюватимуть у святкові дні, осіб;

Тсті – тарифна ставка працівників І'-ої групи працівників, грн;

Тзм – тривалість зміни, год.;

Ді – кількість святкових днів за рік для відповідної групи працівників, дн;

Квн – коефіцієнт доплат.

До складу фонду оплати праці включаються також грошові суми за невідпрацьований час відповідно до чинного законодавства:

а) оплата щорічних і додаткових відпусток (Фчв):

Фчв = СЗПпл х* Отпл

де СЗПпл – середня заробітна плата працівників, грн;

Отпл – середня планова тривалість відпустки, дн.

б) доплати матерям за час перерв у роботі на годування і догляд грудних дітей і доплати підліткам за скорочений робочий день.

Доплати матерям (Допм) визначається за формулою:

Допм = П * ФЗП

де. П – процент перерв одного працівника до реального фонду робочого часу одного працівника;

ФЗПгод – фонд годинної заробітної плати.

Величина доплат підліткам (Доппід):

Доппід = Тсгод х* Фп

де Тсгод – середня тарифна ставка підлітків, грн;

Фп – кількість пільгових годин у плановому періоді, год.

в) доплати незвільненим бригадирам за керівництво бригадою (Збр):

Збр = Тбр х Чбр х Дбр

де Тбр – заробітна плата бригадира по тарифу н плановому періоді;

Чбр – кількість бригадирів;

Дбр – розмір доплати бригадиру за керівництво бригадою у відсотках до тарифної ставки.

Середня заробітна плата визначається на основі розрахованої чисельності певних категорій працівників у фонді їх оплати. Для керівників, спеціалістів і службовців визначається середньорічна заробітна плата, а для працівників – середньорічна, середньоденна і середньогодинна:

СЗП = ФОПр / Фпл або СЗП = ФОПр / Чпл

де ФОПр – фонд оплати праці, грн.;

Фпл – розрахункова кількість люд. – год., люд.-днів роботи;

Чсп – середньоспискове число працівників у розрахунковому періоді.

В умовах стабільного виробництва плановий фонд заробітної плати може обчислюватися виходячи із прямої заробітної плати, розрахованої за розцінками і посадовими окладами, скоректованої на очікуваний відсоток інфляції і на «коефіцієнт додаткової заробітної плати». Останній показує у скільки разів повний річний фонд оплати праці перевищує фонд прямої заробітної плати, він може бути розрахований за звітом.